Рішення

від 12.02.2025 по справі 642/5095/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"12" лютого 2025 р.

Справа № 642/5095/24ц

2/642/84/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2025 року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів») в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.,

за участю секретаря Прийма Ф.О.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Жовтневе трамвайне депо» , 3-я особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в серпні 2024 року звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтуванні зазначив що 26.12.2020 року у м. Харкові по вул. Полтавський шлях 130/132, сталось ДТП за участі автомобіля KIA SPORTAGE д/н НОМЕР_1 під його керуванням та трамваєм Татра вагон 5119, маршрут №3 яким керувала водій ОСОБА_2 що належить КП «Жовтневе трамвайне депо».

Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками які склали 27542.16 грн. Постановою Ленінського р/с м. Харкова від 25.02.21р. винною у ДТП було визнано водія трамвая ОСОБА_2 . Позивач прохає стягнути з власника джерела підвищеної небезпеки матеріальну шкоду в розмірі 27542.16 грн., моральну шкоду в сумі 20000 грн. та судові витрати за складання експертного висновку 1800 грн., судовий збір 1211.20 грн. та витрати на правничу допомогу 24000 грн.

Ухвалою від 30.08.24р. було відкрито загальне позовне провадження та справу призначено до підготовчого судового засідання.

04.12.2024р. до суду надійшов відзив від представника відповідача в якому зазначено що позивач вже звертався з аналогічним позовом до суду ( справа № 642/694/23, яку прохали витребувати з архіву суду) та при розгляді вказаної цивільної справи ухвалою Ленінського р/с м. Харкова від 03.08.23р. було призначено судову автотехнічну експертизу. Висновком вказаної експертизи від 30.04.2024р. встановлено відсутність в діях водія трамвая ОСОБА_2 порушень ПДРУ та встановлено що аварійну ситуацію було створено водієм автомобіля KIA SPORTAGE д/н НОМЕР_1 що знаходилось з технічної точки зору в причинному зв`язку виникненням даної дорожньої транспортної пригоди. З посиланням на вказану експертизу представник відповідача прохав суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також зазначили що витрати на правничу допомогу не доведені належними та допустимими доказами.

ОСОБА_2 правом на подання відзиву не скористалась.

Ухвалою від 19.12.2024р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача , позовні вимоги підтримала посилаючись на підстави викладені в позові. Пояснила що сума моральної шкоди визначена з урахуванням тривалого ремонту пошкодженого автомобілю та тривалих судових засідань внаслідок небажання відповідача добровільно відшкодувати завдані збитки.

Представник відповідача до судового засідання не з`явилась. Причини неявки суду не повідомила.

ОСОБА_2 також до судового засідання не з`явилась. Про час розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, матеріали адміністративної справи № 642/96/21, матеріали цивільної справи № 642/ 694/23 суд встановив наступне:

матеріалами справи а саме копією постанови Ленінського р/с м. Харкова від 25.02.2021р. встановлено що 26.12.2020 року об13-00 водій трамвая ОСОБА_2 припустилась порушень п. 13.3, 10.1 ПДРУ внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «KIA SPORTAGE д/н НОМЕР_1 ».

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15.11.2022р. апеляційну скаргу адвоката в інтересах ОСОБА_2 на постанову Ленінського р/с м. Харкова від 25.02.2021р. залишено без задоволення а постанову без змін.

Згідно ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Згідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником автомобіля «KIA SPORTAGE д/н НОМЕР_1 ».

Звітом про оцінку автомобіля «KIA SPORTAGE д/н НОМЕР_1 » від 21.01.21р. встановлено що вартість матеріального збитку в результаті його пошкодження при ДТП станом на 26.12.2020р. , з врахуванням втрати товарної вартості складає 27542.16 грн.

Судом з`ясовано що в листопаді 2023р. ОСОБА_1 звертався до Ленінського р/суду м. Харкова з позовною заявою до КП «Жовтневе трамвайне депо» про відшкодування матеріальної шкоду завданої внаслідок ДТП що мало місце 26.12.2020р. ( справа № 642/ 694/23) яка ухвалою від 04.07.24р. залишена без розгляду.

В межах розгляду вказаної справи ухвалою суду від 03.08.23р. було призначено судову автотехнічну експертизу висновком якої зазначено наступне: (арк. 13-14). Механізм дорожньо-транспортної пригоди вказаний водієм ОСОБА_1 не відповідає отриманим результаті зіткнення транспортних засобів пошкодженням трамвая TATRA та автомобіля KIA Sportage. Пояснення водія автомобіля KIA Sportage ОСОБА_1 про механізм зближення транспортних засобів до моменту їх зіткнення з технічної точки зору є неспроможним. Механізм дорожньо-транспортної пригоди, вказаний водієм ОСОБА_2 відповідає отриманим в результаті зіткнення транспортних засобів пошкодженням трамвая TATRA та автомобіля KIA Sportage. Пояснення водія трамвая TATRA ОСОБА_2 про механізм зближення транспортних засобів до моменту їх зіткнення з технічної точки зору є спроможними. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля KIA Sportage ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами підпункту 10.1, 16.7 Правил дорожнього руху України. Дані дорожньо-транспортної ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля KIA Sportage ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог підпункту 10.1, 16.7 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортної ситуації дії водія автомобіля KIA Sportage ОСОБА_1 не відповідали вимогам підпункту 10.1, 16.7 Правил дорожнього руху України та знаходилися з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньої транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій трамвая TATRA ОСОБА_2 не мала технічної можливості уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія трамвая TATRA ОСОБА_2 не вбачається невідповідності вимог Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з настанням подій даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації діями водія автомобіля KIA Sportage ОСОБА_1 була створена аварійна ситуація для водія трамвая TATRA ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилам встановленими ст. 89 цього кодексу.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо відсутності необхідності врахування висновків вказаної експертизи під час розгляду цивільної справи з огляду на наступне:

висновками щодо застосування відповідних норм права, викладеними в Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року по справі № 234/16272/15-ц, які до теперішнього часу залишаються незмінними, передбачено а саме: « Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. У справі, яка переглядається, суд надав перевагу висновку експерта, яким встановлено часткову вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП. Тобто, при розгляді даної цивільної справи, суд вдався до встановлення вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, незважаючи на наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановлює відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Суд не врахував, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається. За викладених обставин колегія суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.» Таких саме висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 11 жовтня 2024 року № 717/1699/22, провадження № 61-3167св24 (ЄДРСРУ № 122253138).

Згідно до вимог ст. 1188 ч. 1 п. 1 ЦК України шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода заподіяна одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Ч.2 ст. 1187 ЦК України встановлено що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Враховуючі що відповідачем належних та допустимих доказів щодо хибного розрахунку збитків з боку позивача не надано суд вважає доведеним суму матеріальної шкоди завданої ОСОБА_1 в сумі 27542.16 грн.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі N 6-108цс13. підтриманою у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі N 373/1773/18-ц (провадження N 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі N 501/2298/16-ц (провадження N 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі N 534/872/16-ц (провадженнях 61-11969св18).

Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, знищення чи пошкодження її майна.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі, зокрема, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 обов`язковому з`ясовуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

На думку суду діями КП «Жовтневе трамвайне депо» як власника джерела підвищеної небезпеки що завдала майнової шкоди майну позивача та добровільно його не відшкодувала змушуючи звертатись до судових органів позивачу завдано значних незручностей які можна розцінити як моральну шкоду.

Враховуючи практикуЄвропейського Суду,зокрема рішеннявід 28.05.1985року СеріяА 96справа Abdulaziz,CabalesandBalkandaliv.UnitedKingdom,де враховано,що деякіформи моральноїшкоди,зокрема емоційністраждання,за своєюприродою незавжди можутьбути доведенічимось конкретним-суд розцінюєяк суттєвіморальні страждання - порушення звичного ритму життя позивача, витрачання ним часу на спілкування з адвокатами, нервовий стрес викликаний пошкодженням власності, тривалі судові суперечки та вважає можливим і достатнім стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди в розмірі 20000 гривень.

Згідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з КП «Жовтневе трамвайне депо» як працедавця особи що спричинила пошкодження майна ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати до яких віднесено витрати на правову допомогу, судовий збір та витрати на оцінку пошкодження майна.

Вартість сплачених позивачем послуг адвоката з професійної правової допомоги, пов`язаної з розглядом цієї цивільної справи, складає 24000 грн, що підтверджується договорами про надання правової допомоги від 22.03.21 року та 03.06.24р., додатком № 1 від 03.06.24 року до договору про на надання правової допомоги від 03.06.24 року, квитанцією від 03.06.24 року, актом від 31.045.24р.

Судовий збір сплачено у розмірі 1211.20грн.

28.12.2021 року позивачем була сплачена вартість експертного дослідження у розмірі 1800 грн., що підтверджується квитанцією серії ААИ № 221802.

Відповідно достатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено уст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 02.06.2022р. у справі №160/6899/20.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідностатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, за результатами аналізу наведених положень Закону 5076-VI, суд дійшов висновку, що з 15 грудня 2017 року розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до поданих представником позивача доказів на обґрунтування понесених ОСОБА_1 витрат на надання професійної правничої допомоги вбачається, що між адвокатами Панченко Е.В. та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Гур`євим М.В. було укладено договори про надання правової допомоги від відповідно до умов яких виконавець здійснює та на оплатній основі надає замовнику правову (правничу) допомогу.

Акт виконаних робіт за договором між позивачем та ОСОБА_4 складено 31.05.24р. а сам позов надійшов до суду 27.08.24р .

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу, але не співмірність таких витрат зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; часткову необґрунтованість таких витрат, суд вважає, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, є суттєво завищеним та не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з урахуванням принципу співмірності обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, складністю справи, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 133, 141, 209, 212-218, 225 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 625, 979, 988, 1166-1168, 1187, 1188, 1194 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з КП «Жовтневе трамвайне депо» ( ЄДРПОУ 37765988) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 27542.16 грн.

Стягнути з КП «Жовтневе трамвайне депо» ( ЄДРПОУ 37765988) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 20000 грн.

Стягнути з КП «Жовтневе трамвайне депо» ( ЄДРПОУ 37765988) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3011.20 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення виготовлене 12.02.25р.

Суддя - Є.Б. Ольховський