Справа № 643/13754/24
Провадження № 2/643/1028/25
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2025 Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Довготько Т.М.
за участю секретаря судового засідання Вишнякової Є.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про усунення від фактичного прийняття спадщини, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Коваленко М.В. звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просить усунути від фактичного прийняття спадщини та вважати такою що не прийняла спадщину, що передбачено частиною 3 статтею 1268 Цивільного кодексу України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з не проживанням з 2015 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою місця реєстрації у АДРЕСА_1 .
В обґрунтуванняпозову,позивач ОСОБА_1 зазначила,що вона уклалашлюб 28.02.1995з ОСОБА_3 . В подальшомуу них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_2 ,яка євідповідачем посправі. ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивача ОСОБА_3 помер.Після смертічоловіка воназвернулася в6-тимісячний строкіз заявоюпро прийняттяспадщини доПершої Харківськоїміської державноїнотаріальної конториСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків).Також 25.07.2022їй відПершої Харківськоїміської державноїнотаріальної конториСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків)був наданийлист №709//02-14з вимогоюнадати додатковідокументи дляоформлення спадщинипісля смертічоловіка,а такожз вимогоюнадати інформаціюта відомостіпро всіхспадкоємців тієїчерги,що закликаютьсядо спадкування,або спадкоємців,що маютьправо наобов`язкову часткуу разіспадкування зазаповітом.Того ждня вона повідомиласпівробітнику ПершоїХарківської міськоїдержавної нотаріальноїконтори Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків)про те,що спадкоємцемпершої чергипісля смертісвого чоловікає щеїх спільнадитина,відповідач ОСОБА_2 .На щоспівробітник нотаріальноїконтори повідомила,що узв`язку зтим фактом,що відповідачбула намомент смертізареєстрована зпомерлим заоднією адресою,значить відповідачприйняла фактичноспадщину всилу статті1268частини 3Цивільного кодексуУкраїни.30.08.2023вона звернуласядо ХарківськогоРУП №2ГУНП вХарківській областііз заявоюпро те,що зниклаїї донька ОСОБА_2 ,останнє відомемісце проживанняпозивач вказалаадресу заякою вонипроживали у АДРЕСА_1 .Дана заявабула зареєстрованаорганом поліції,та буловідкрито кримінальнепровадження за№ 12023221170003099та відомостібули внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань. Після спливу майже 8 місяців їй надійшов виклик від співробітників Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області. При спілкуванні зі слідчим СВ Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області В.О. Бейгуленко, їй було повідомлено, що оперативним працівником шляхом аналізу соціальних мереж було встановлено акаунт в користуванні відповідача ОСОБА_2 , яка активно веде блогерське життя, після цього їй був наданий акаунт відповідача в соціальних мережах і вона змогла вийти на зв`язок з дочкою. Після закінчення розслідування кримінального провадження за № 12023221170003099 їй була надана особиста заява ОСОБА_2 від 14.04.2024 року, яка у своїй заяві на ім`я Начальника Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області Сергія Дводненко, вказала своє прізвище, ім`я, та по-батькові, також відповідач вказала в графі мешкання - «росія», та мобільний телефон російської федерації. В самій заяві від 14.04.2024 року відповідач ОСОБА_2 вказала, що вона просить зупинити кримінальне провадження по факту її зникнення, вона проживає на території іншої держави з 2020 року, з родичами вийшла на зв`язок, претензій ні до кого не має, написано особисто вірно. З вищевказаної заяви відповідача ОСОБА_2 від 14.04.2024 вбачається, що вона сама особисто підтвердила той факт, що з 2020 року відповідач не проживає на території України, хоча позивач наголошує, що саме з 2015 року відповідач поїхала жити до російської федерації та не підтримувала з нею зв`язок. Також від співробітника Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області їй було передано фото відповідача з підписом «Знайшлась, 14.04.2024 року. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Також від співробітника Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області позивачу було передано особистий документ російської федерації на ім`я відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У подальшому 27.04.2024 року слідчим СВ Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області В.О. Бейгуленко була надана постанова про закриття кримінального провадження за № 12023221170003099. Позивач наголошує, що відповідач у квартирі АДРЕСА_2 , була зареєстрована, однак не проживала з 2015 року, у тому числі й на час відкриття спадщини після смерті свого батька, а сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому відповідач, як спадкоємець не прийняла своєчасно спадщину, що відкрилась після смерті її батька - ОСОБА_3 , та відповідно відповідач не набув права на спадкове майно.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2024, прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12.12.2024, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав викладених у ньому, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про що свідчить розписка наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник. Крім того, позивач не заперечувала проти розгляду справи за відсутності її представника.
Таким чином, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановлений законом порядок. Виклик відповідача також здійснювався шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України». Причини неявки в судові засідання відповідач суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.
Представник третьої особи Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи мається заява про розгляд справи без їх участі.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.
Заслухавши позивача, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 28 лютого 1995 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З копії довідки про реєстрацію місця проживання особи від 25.01.2021 вбачається, що позивач ОСОБА_7 , з 03.10.2007 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 .
Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №69557398 від 25.07.2022, 25.07.2022 Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу номер у нотаріуса 151/2022, спадкодавець ОСОБА_3 .
Листом від 25.07.2022. №709/02-14, завідувачем Першої Харківської міської державної нотаріальної контори О.Грошевою повідомлено позивачу про те, що її заяву про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в книзі обліку і реєстрації спадкових справ №333, спадкова справа №151/2022 та роз`яснено про необхідність надання додаткових документів для оформлення спадщини.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023221170003099 від 31.08.2023 вбачається, що 30.08.2023 до ХРУП №2 ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що зникла донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останнє відоме місцепроживання за адресою: АДРЕСА_1 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст.115 КК України.
Постановою Слідчого СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Бейгуленко В.О., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023221170003099 від 31.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Із змісту постанови вбачається, що до СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області надійшов рапорт оперативного працівника про те, що аналізом соціальних мереж встановлений «Instagram» та «Twich» - акаунт в користування ОСОБА_2 , яка активно веде блогерське життя. Зв`язавшись з останньою через смс-повідомлення, остання надіслала заяву про закриття кримінального провадження, та власну фотографію. 26.04.2024 допитано потерпілу ОСОБА_1 , яка дійсно підтвердила вказану інформацію. У своїх показаннях повідомила, що наразі підтримує зв`язок зі своєю донькою, її життю та здоров`ю нічого не загрожує, про появу доньки була проінформована відділом кримінальної поліції ХРУП №2 ГУНП в Харківській області.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , в судовому засіданні, кожна окремо, показали суду, що відповідач ОСОБА_2 є дочкою позивача та померлого ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 вже близько 10 років з 2015 року не проживала разом із батьками, на похорони до батька не приїжджала.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач посилалась на те, що у неї, як спадкоємця першої черги, який прийняв спадщину після ОСОБА_3 , виникли труднощі в оформленні права власності на спадкове майно. А саме, через реєстрацію місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , де був зареєстрований спадкодавець станом на день смерті, але відповідач фактично не проживала за вказаною адресою з 2015 року.
Так, статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі №355/832/17 (провадження №61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17 (провадження №61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі №191/1808/19 (провадження №61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі №204/2707/19 (провадження №61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі №937/10434/19 (провадження №61-3620св21).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
З матеріалів спадкової справи убачається, що у встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття відповідач ОСОБА_2 не зверталася. Спадкову справу заведено 25.07.2022 на підставі заяви про прийняття спадщини позивача ОСОБА_1 .
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
За змістом підпунктів 3.19 та 3.20 пункту 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №569/15147/17 (провадження №61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Судом установлено, що на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як позивач ОСОБА_1 , так і відповідач ОСОБА_2 були зареєстровані за місцем реєстрації та фактичного проживання спадкодавця за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, наявні у матеріалах справи докази вказують на відсутність факту проживання відповідача ОСОБА_2 за вищевказаною адресою, що у свою чергу підтверджується показами свідків.
Отже, оскільки відповідач ОСОБА_2 в квартирі за вказаною адресою була зареєстрована, проте не проживала на момент смерті спадкодавця, а сама по собі реєстрація місця проживання не може уважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 не може уважатися такою, що своєчасно прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті батька.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Як було зазначено вище, відповідно до наданих суду копій матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем першої черги після померлого баткьа ОСОБА_3 , із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса у встановлені законом порядку і строки не зверталася, звернулася лише його дружина, позивач по справі ОСОБА_1 .
Так, відповідно до частини першої та другої статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Як було зазначено вище, у підпункті 3.19 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 (провадження №61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі №127/23627/20 (провадження №61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі №233/4580/20 (провадження №61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.) (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі №450/3258/17 (провадження №61-13688св21).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предметом позову ОСОБА_1 визначила вимоги про усунення від фактичного прийняття спадщини та визнання такою, що не прийняла спадщину ОСОБА_2 після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже вимоги позовної заяви стосуються спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 .
Однак, виходячи зі змісту позову, позивач фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого чоловіка.
Тобто, у даному випадку наявний спір про право на спадщину, проте вимоги про захист порушеного права на всю спадщину не заявлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування обраного позивачем способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивача.
Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.03.2023 року у справі №463/6829/21-ц, у спадкодавця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України «Захист права власності».
З огляду на викладене, у зв`язку із застосуванням позивачкою способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України, так як не призведе до позитивних наслідків відновлення порушеного права позивача, як спадкоємця першої черги за законом, у задоволені позову слід відмовити.
Оскільки, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати, на підставі статті 141 ЦПК України, розподілу між сторонами не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265, 274-279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / до ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 /, третя особа: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) /м.Харків, майдан Конституції, 1, під`їзд 7, поверх 4/ про усунення від фактичного прийняття спадщини, залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 12.02.2025.
Суддя - Т.М.Довготько
Суд | Московський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 10.02.2025 |
Оприлюднено | 13.02.2025 |
Номер документу | 125088643 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом. |
Цивільне
Московський районний суд м.Харкова
Довготько Т. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні