Вирок від 11.02.2025 по справі 290/121/25

УКРАЇНА

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

Іменем України

290/121/25

1-кп/290/249/25

11.02.25

селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області засідаючи у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши угоду про примирення у кримінальному проваджені № 12024060470000364 від 31.12.2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Першотравенськ, Житомирської області зареєстрований по АДРЕСА_1 , та проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, безробітного, не судимого, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Сторони кримінального провадження, які брали участь на стадії підготовчого провадження:

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4

з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 захисник адвокат ОСОБА_5

інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1.31 грудня 2024 року близько 11 години ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння перебував в одній із кімнат житлового будинку АДРЕСА_2 , а саме веранді, де між ним та його тещою ОСОБА_7 , з якою він спільно проживав, був пов`язаний спільним побутом, маючи взаємні права та обов`язки, на грунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна суперечка.

1.2.У цей же день, час, місці та за вказаних обставин, ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, ігноруючи загальноприйняті сімейні цінності та норми моралі використовуючи свою перевагу над потерпілою, не маючи умислу на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 , проявивши злочинну недбалість не передбачивши можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вчинених ним дій, хоча повинен був та міг їх передбачити, підійшов до матері своєї дружини ОСОБА_8 , не передбачаючи можливості її падіння, хоча повинен і міг це передбачити, штовхнув ОСОБА_7 обома руками в області грудної клітки. Внаслідок удару ОСОБА_3 , у вищевказаній кімнаті ОСОБА_7 поступилася назад, не втримавши рівновагу, впала спиною на підлогу.

1.3.Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_3 , діючи з необережності, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча останній повинен був і міг передбачити їх настання, не маючи наміру на вбивство, заподіяв своїй тещі ОСОБА_7 , тілесні ушкодження у вигляді: забою головного мозку (крововилив під тверду мозкову оболонку), крововиливу м`яких тканин потиличної ділянки ліворуч, закритої травми органів груди клітки: перелому ребер з обох сторін по пригрудинній лінії, закритої травми шиї розриву атланто-аксіального з`єднання з переломом зуба 2-го шийного хребця пошкодженням спинного мозку від яких остання загинула до прибуття швидкої екстренно-медичної допомоги.

1.4.Дані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і категорії небезпечних для життя та знаходяться в прямому причинному зв`язку настанням смерті.

1.5.Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за частиною 1 ст. 119 КК України, за кваліфікуючими ознаками вбивство, вчинене через необережність

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю.

2.1.Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, 11.02.2025 року між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , на стадії судового провадження укладена угода про примирення. Відповідно до умов угоди, ОСОБА_9 зобов`язувався: беззастережно визнати свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Також сторони угоди, домовились про призначення ОСОБА_3 міри покарання відповідно до санкції ч. 1 ст. 119 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. Відповідно до ст. 75 КК, сторони угоди домовились про застосування положень ст. 75 КК і звільнення обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком. Строк такого звільнення сторони пропонують визначити суду.

2.2.Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно укладав угоду з потерпілим про примирення. Потерпілий аналогічно підтвердив, своє право на укладання угоди та підписання відповідної угоди. В судовому засіданні, обвинувачений та потерпілий просили угоду затвердити.

2.3.Захисник ОСОБА_5 підтвердив, що брав участь в створенні проєкту цієї угоди. Просив суд угоду затвердити.

2.4.Судом також встановлено, що обвинувачений повністю розуміє, що має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та він має відповідні права передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК.

2.5.Обвинуваченому ОСОБА_3 також роз`яснені: наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК; характер обвинувачення; узгоджений вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

2.6.Потерпілому ОСОБА_6 судом роз`яснений зміст обвинувачення, зміст угоди та обмеження у праві на оскарження і позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

2.7.Суд під час судового засідання переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

2.8.Вирішуючи питання щодо відповідності угоди вимогам КПК, судом встановлено, що

кримінальне правопорушення передбачене ст. 119 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів. Обвинувачений під час досудового розслідування та під час судового провадження повністю визнав свою вину у інкримінованому йому правопорушенні. Обвинувачений, захисник в судовому засіданні підтримали укладену угоду та просять суд її затвердити. Прокурор не заперечував проти затвердження угоди, оскільки вважав, що вона відповідає вимогам закону.

2.9.Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що потерпілим та обвинуваченим дотримані вимоги ст. ст. 469, 471 КПК щодо підстав /та обставин/ для ініціювання та укладення угоди про примирення. Зміст угоди повністю відповідає вимогам ст. 471 КПК. Будь яких перешкод для укладення та затвердження угоди, судом не встановлено.

2.10.Суд не досліджує докази по кримінальному провадженню, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку, передбаченому Главою 35 КПК /кримінальне провадження на підставі угод/.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

3.1.Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття.

3.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, в стані алкогольного сп`яніння та щодо особи, з якого він перебуває у сімейних відносинах.

4.Мотиви призначення покарання.

4.1.При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

4.2.Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 30 років. Має середню спеціальну освіту. Є батьком трьох неповнолітніх дітей. Постійного офіційного місця роботи не має. Раніше не судимий.

4.3.Приймаючи рішення щодо покарання, з урахуванням характеристики обвинуваченого, суд вважає, що не має підстав виходити за межі узгодженого сторонами покарання.

4.6.Відповідно враховуючи викладені обставини, в тому числі обставини, що пом`якшують покарання та обтяжують покарання, а також враховуючи угоду про примирення, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових кримінальних правопорушень, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статті, у виді позбавлення волі. Одночасно, суд приймає рішення про застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК, що передбачає звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що його виправлення можливо без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК і покласти на обвинуваченого певні обов`язки.

4.7.Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання передбаченого ст. 50 КК, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.

4.8.Підстав для відмови в угоді та призначення більш суворого покарання, суд не знаходить.

5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

5.1.Враховуючи вид покарання суд, вважає, що підстав для обрання будь-якого запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком законної сили немає.

5.2. Судові витрати у цьому кримінальному провадженні не понесені, а тому відсутні підстави для вирішення їх долі.

5.3. Вирішувати долю речових доказів також нема потреби.

5.4.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК України.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.1.Затвердити угоду від 11.02.2025 року про примирення, укладену між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

1.2.Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання, у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

1.3.Відповідно до ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним строком на 1 (один) рік, поклавши на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

1.4.Початок строку відбування покарання обвинуваченому з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

1.5.До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

1.6.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.

1.7.Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку: 1)обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2)потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України; 3)прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

1.8.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана, через суд який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

1.9.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

1.10.Судом також роз`яснено обвинуваченому наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК.

СУДДЯОСОБА_10