Ухвала

від 12.02.2025 по справі 524/1341/25

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/1341/25

Провадження № 2/524/3400/25

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

Суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Ковальчук Т.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Комунального підприємства «Благоустрій Кременчука», Кременчуцької об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго», Комунального підприємства «Міськсвітло», про визнання незаконним та скасування рішення, відновлення становища, яке існувало до порушення,

УСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду міста Кременчука із зазначеною позовною заявою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2025року для розгляду цієї справи визначено суддю КовальчукТ.М.

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність суб`єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах управлінських функцій.

У статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», зокрема, визначено, що правила благоустрою території населеного пункту це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Таким чином, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

У розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж це роботи щодо відновлення об`єкту благоустрою території).

З огляду на викладене, Кременчуцька міська рада наділена контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста, приймає рішення про демонтаж та вживає заходи з демонтажу елементів благоустрою.

Відповідно до наведених приписів законодавства, спори щодо виконання суб`єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою (зокрема, відновлення благоустрою шляхом демонтажу елементів благоустрою) є публічно-правовими й мають розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

З позовної заяви вбачається, що предметом спору є, зокрема, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про демонтаж та евакуацію тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Тобто, позивач оскаржує рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо демонтажу тимчасової споруди.

Спір у цій справі не пов`язаний безпосередньо з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення порушення порядку благоустрою населеного пункту та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування з метою захисту інтересів громади.

За таких обставин, спір повинен розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 914/1092/18 та Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі №524/3994/23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

Інші, заявлені позивачем вимоги щодо відновлення становища, яке існувало до порушення, є похідними від вимоги про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, та залежать від вирішення основної вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина п`ята статті 186 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, суд вбачає за необхідне відмовити у відкритті провадження, оскільки завалені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, та роз`яснити позивачу, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 19, 186, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Комунального підприємства «Благоустрій Кременчука», Кременчуцької об`єднаної філії АТ «Полтаваобленерго», Комунального підприємства «Міськсвітло», про визнання незаконним та скасування рішення, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Роз`яснити позивачу, що розгляд позовних вимог віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Т.М. Ковальчук