Рішення

від 11.02.2025 по справі 697/101/25

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/101/25

Провадження № 2/697/343/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Деревенського І. І.

за участю секретаря судового засідання - Задорожнього К.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Всяновича В.В.

відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Хоменко О.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Васянович В`ячеслав Валерійович до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якого діє адвокат Васянович В`ячеслав Валерійович (далі - адвокат Васянович В.В., представник позивача) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач), третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про визначення місця проживання дитини.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.11.2021 сторони уклали між собою шлюб який був реєстрований Канівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області, актовий запис № 218. У сторін народилася дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є малолітньою, проживає разом з позивачем та перебуває на його утриманні. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.02.2024 (справа №697/1359/24) шлюб між сторонами було розірвано. Наразі відповідач разом з родиною не проживає, участі у вихованні та догляді за дитиною не приймає, крім того, між сторонами відсутня домовленість про місце проживання дитини, мати постійно погрожує забрати дитину, що підтверджується висновком органу опіки і піклування від 26.12.2024 за № 01-22/2660.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини, дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за його місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рух справи та позиція учасників

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.01.2025 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.02.2025.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Васянович В.В. у підготовчому судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві. Посилаючись на те, що відповідачка разом з дитиною не проживає, участі у вихованні малолітньої доньки не приймає.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні позов визнала, зазначила, що розлучилася з позивачем та немає можливості самостійно виховувати та здійснювати догляд за дитиною.

Представник третьої особи - Хоменко О.М. в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала, та просила даний позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачка дійсно не приймає участі у вихованні дитини, разом з дитиною не проживає.

Встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини

Суд, вислухпвши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що 11.11.2021 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 » (а.с.10).

Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.11.2021, виданого Канівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а. с. 11).

Відповідно до рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.08.2024 (справа №697/1359/24) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - розірвано. ОСОБА_5 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.30-31).

Згідно з Актом про фактичне місце проживання від 06.05.2024 № 280, вбачається, що малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Відповідно до характеристики виданої КП «Житлово-експлуатаційна контора» за вих. №242 від 22.04.2024, на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 проживає за вищевказаною адресою з 2013 року. За місцем проживання скарг від сусідів в КП «ЖЕК» не надходило (а.с.14).

З характеристики виданої КП «Житлово-експлуатаційна контора» за вих. №243 від 22.04.2024, на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що ОСОБА_1 працює двірником в КП «ЖЕК» з 20.12.2022. За період роботи на дільниці проявив себе з позитивного боку, покладені обов`язки виконує чітко і своєчасно. Порушень трудової дисципліни не допускає, з колегами по роботі поводить себе ввічливо і чемно (а.с.15).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із частиною 4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.ч.3,4 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради від 26.12.2024 за №01.01-22/2660, встановлено, що між батьком ОСОБА_1 та матір`ю дитини ОСОБА_5 виник спір щодо місця проживання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Шлюб між батьками дитини розірвано 30.08.2024 відповідно до рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області. Але з березня 2024 року мати не проживає з сім`єю, постійно погрожує забрати дитину. З`ясовано, що протягом останніх 6 місяців мати лише два рази спілкувалася з донькою. В телефонних розмовах з батьком дитини щодо визначення місця проживання дитини, ніколи не запитувала про самопочуття та розвиток доньки. На даний час дівчинка відвідує дитячий заклад «Дзвіночок». За інформацією адміністрації навчального закладу вихованням дитини займається саме батько, який постійно приводить і забирає дитину, дівчинка завжди охайна. Батькові допомагають у догляді за дитиною його батьки. ОСОБА_1 має постійне місце роботи, сталий заробіток, графік роботи дозволяє батьку приділяти належну увагу дитині, його зайнятість не перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Умови проживання батька задовільні. За місцем проживання батька для дитини створені належні умови. Мати ОСОБА_5 ніде не працює, немає сталого заробітку, немає постійного місця проживання, за місцем реєстрації матері в АДРЕСА_2 , будинок не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, умови для проживання дитини відсутні. Враховуючи вище викладене орган опіки та піклування вважає за доцільне на даний час визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 (а.с.16).

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.11.2020 по справі № 313/310/18 вказав, що при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Враховуючи викладене та те, що відповідачка визнала позов, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, та вважає за необхідне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, визначення місця проживання дитини з батьком не позбавляє матір права виховувати дитину, утримувати її та спілкуватися з нею, а батько не повинен чинити матері у цьому перешкод.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки позивачем не заявлено вимоги про стягнення судового збору з відповідача, суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати залишає за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 200, 206, 258, 259, 263-257, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Васянович В`ячеслав Валерійович до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини - дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за його місцем реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 12.02.2025.

Головуючий І . І . Деревенський