Постанова

від 29.01.2025 по справі 910/8452/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р. Справа№ 910/8452/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 29.01.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна кінематека України» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 (повний текст рішення підписано 16.09.2024)

у справі № 910/8452/24 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Державного підприємства «Національна кінематека України»

до Державного агентства України з питань кіно

про стягнення 294 281,59 грн

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Національна кінематика України» (далі за текстом - ДП «Національна кінематика України», Позивач) з позовом до Державного агентства України з питань кіно (далі за текстом - Держкіно, Відповідач) про стягнення заборгованості по компенсації плати за землю згідно договору № б/н від 05.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг в розмірі 290 938,18 грн, 3 % річних - 1 597,78 грн, інфляційні втрати - 1 745,63 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним сплачено земельний податок за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт оренди, який в період з 05.02.2021 по 31.12.2021 перебував у користуванні Відповідача.

Однак, в порушення положень договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 05.02.2021 Відповідачем такі витрати не відшкодовано, що стало підставою для додаткового нарахування 3 % річних та інфляційних втрат та звернення до суду з позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного агентства України з питань кіно на користь Державного підприємства «Національна кінематика України» суму боргу - 29 грн 09 коп., інфляційні втрати - 0 грн 82 коп., 3 % річних - 0 грн 16 коп. та судовий збір - 0 грн 36 коп.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що Позивач діє в організаційно-правовій формі державного підприємства на основі державної власності, а враховуючи обсяг наданих сторонами доказів, визначення у реєстрі видів діяльності Позивача та роз`яснення податкових органів, викладені в індивідуальній податковій консультації від 04.04.2023 № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06, з огляду на відсутність у Позивача ознаки неприбутковості згідно реєстраційними даними ІКС ДПС, а тому судом не вбачалось за можливе встановити наявність підстав для звільнення Позивача (на 99,99 %) від сплати податку на землю в силу рішення КМР від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» положень. Відтак, були підстави для сплати Позивачем податку на землю в розмірі 290 938,18 грн.

Натомість, Державне агентство України з питань кіно відповідно до Положення є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кінематографії, а тому Відповідач в силу особливостей створення та діяльності, є бюджетною установою, яка в силу рішення КМР від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» має право на пільгу у розмірі 99,99% суми податкового зобов`язання за рік оскільки є суб`єктом кінематографії (виробників національних фільмів) в частині площ, що використають для забезпечення виробництва національних фільмів.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Національна кінематека України» звернулося 07.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 07.10.2024, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8452/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/8452/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В. судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна кінематека України» рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8452/24, відмовлено Державному підприємству «Національна кінематека України» у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна кінематека України» рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8452/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

24.10.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі та просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8452/24 залишити без змін.

29.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Державного підприємства «Національна кінематека України» про зупинення провадження у справі, в якому останнє просило зупинити провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/8461/24.

11.11.2024 Державне агентство України з питань кіно подало заперечення на клопотання позивача та просило відмовити в задоволенні заяви про зупинення провадження.

12.11.2024 суддями Сулімом В.В., Коротун О.М. та Майданевичем А.Г. було подано заяву про самовідвід від розгляду справи №910/8452/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 заяву суддів Суліма В.В., Майданевича А.Г., Коротун О.М. про самовідвід від розгляду справи №910/8452/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна кінематека України» рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 задоволено. Матеріали справи №910/8452/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.11.2024 у справі №910/8452/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 прийнято справу №910/8452/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна кінематека України» рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Козир Т.П., Мальченко А.О. Апеляційну скаргу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Національна кінематека України» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/8452/24 у судовому засіданні з повідомленням сторін та витребувано додаткові документи. Розгляд справи призначено на 29.01.2025.

27.12.2024 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду позивач подав розрахунок суми компенсації плати за землю, довідку зі сплати земельного податку за 2021 рік, витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 23.11.2020, витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 02.11.2022, довідку про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (62:031:0007), а також лист Фонду державного майна України від 22.04.2024 №10-62-10967 разом з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, що перебуває на балансі позивача.

В судове засідання 29.01.2025 з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача надав свої пояснення та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Щодо зупинення провадження до вирішення іншої справи №910/8461/24, що розглядається Господарським судом міста Києва колегія суддів зазначає наступне.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Водночас відповідно до положень другого речення пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має право самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

В аспекті вирішення питання щодо об`єктивної неможливості вирішення господарської справи, що переглядається, до вирішення іншої справи, слід виходити з того, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

За відсутності рішення суду, що набрало законної сили, такі обставини (факти) не є преюдиційними, а тому встановлюються/спростовуються у загальному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов`язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Отже обставини належного чи неналежного виконання договору № б/н від 05.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг є предметом доказування у справі, і господарський суд має повноваження самостійно встановити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Тому, відсутні підстави для зупинення провадження у справі, оскільки позивач належним чином не обґрунтував, яким чином розгляд справи №910/8461/24 унеможливлює розгляд справи №910/8452/24, не зазначив, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору, та яким чином встановлені в вказаній справі №910/8461/24 обставини вплинуть на оцінку доказів у цій справі.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість клопотання позивача, яке слід залишити без задоволення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05.02.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі за текстом - Орендодавець), Державним агентством України з питань кіно (далі за текстом - Відповідач, Орендар) та Державним підприємством «Національна кінематека України» (далі за текстом - Позивач, Балансоутримувач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 8739 (далі за текстом - Договір оренди).

Згідно з п. 4.1 Умов договору оренди, об`єктом оренди є нежитлові приміщення на 4-му поверсі будівлі, літера Б, загальною площею 941,8 м2 за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27.

За формою та змістом Договір оренди укладений як типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (затверджений наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 року № 1774).

Згідно з пунктом 7.1 Умов договору оренди орендоване приміщення відповідачем використовується для розміщення бюджетної установи.

Відповідно до п.9.1 Умов договору оренди річна орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої Кабінетом Міністрів України та складає 1 грн в рік без податку на додану вартість.

Згідно з п.9.2. Умов договору оренди витрати на утримання майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсується Орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5. договору.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Відповідно до підпункту 6.5 пункту 6 Розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди, протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов`язаний надати Орендарю для підписання:

два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до Типового договору, затвердженого наказом Фондом державного майна.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю:

підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору; або

подати Балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем за договором.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від Балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню Орендарем, підписати і повернути Балансоутримувачу примірник договору.

Згідно Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 05.02.2021 Відповідачем прийнято у користування об`єкт оренди за Договором оренди.

На виконання умов Договору оренди між Позивачем та Відповідачем укладено Договір б/н від 05.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі за текстом - Договір про відшкодування витрат балансоутримувача), відповідно до пункту 1.1 якого балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг, послуг щодо обслуговування, експлуатації та ремонту будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27 (надалі - Будівля), а Орендар бере участь у відшкодуванні витрат на надання комунальних послуг та послуг щодо обслуговування та експлуатації Будівлі відповідно до рахунку Балансоутримувача, складеного на підставі розрахунків експлуатаційних витрат.

Орендар відповідно до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2021 №8739, користується нежитловим приміщенням, площею 941,8 кв.м., на 4-му поверсі Будівлі, літера Б. Орендоване приміщення використовується для розміщення органу державної влади. Використання об`єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється. До послуг по обслуговуванню Приміщення відносяться послуги по утриманню електроприладів (крім технологічних), теслярські, малярські, інші будівельні послуги, сантехнічні, постачання гарячої та холодної води, та ін.

Відповідно до пункту 1.2 Договору про відшкодування витрат балансоутримувача, розрахунок вартості наданих послуг визначено в кошторисі витрат розрахунку щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг (додаток 7.3 до Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору про відшкодування витрат балансоутримувача, розрахунки за надані послуги здійснюються згідно актів приймання-передачі на відшкодування спожитих послуг Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг, які можуть бути підписані лише після відкриття бюджетних асигнувань.

Відповідно до розділу 7 Договору про відшкодування витрат балансоутримувача, до цього Договору додаються: 7.1 План розміщення Приміщення; 7.2 Перелік робіт щодо утримання та ремонту Будівлі; 7.3 Кошторис витрат розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг.

У пункті 8 Додатку 7.3 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача сторони погодили, що компенсація плати за землю здійснюється згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Вартість до відшкодування з ПДВ, в гривнях визначається згідно нарахованої суми по декларації.

Так, 16.02.2021 ДП «Національна кінематека України» подана звітна декларація зі сплати земельного податку за 2021 рік, відповідно до якої позивач нарахував річну суму земельного податку в сумі 420,95 грн., виходячи з того, що в постійному користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 81883,34 кв.м. з нормативною грошовою оцінкою 5 140,90 грн. за 1 кв.м., за ставкою податку 1% та з врахуванням пільги в розмірі 99,99%.

11.08.2021 ДП «Національна кінематека України» подана уточнююча декларація зі сплати земельного податку за 2021 рік, відповідно до якої позивач нарахував річну суму земельного податку в сумі 420,95 грн.

27.05.2022 ДП «Національна кінематека України» подана уточнююча декларація зі сплати земельного податку за 2021 рік, в якій позивач врахував укладений 05.02.2021 договір оренди нерухомого майна з відповідачем та відповідно нарахував суму земельного податку на земельну ділянку в розмірі, пропорційному площі орендованих відповідачем нежитлових приміщень, в сумі 242 448,48 грн.

Так, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, що є додатком до листа Фонду державного майна України від 22.04.2024 №10-62-10967, позивач є балансоутримувачем нерухомого майна за адресою м. Київ, вул. Кіото, 27, а саме, мультиплікаційного корпусу (літера А), площею 3714,6 кв.м., головного корпусу (літера Б), площею 5679,9 кв.м., павільйонного корпусу (літера Г), площею 4862,5 кв.м. та вбудованої підстанції (літера Т), площею 327,1 кв.м., а загальною площею 14784,1 кв.м.

Крім того, у користуванні позивача знаходиться земельна ділянка площею 81883,34 кв.м., що підтверджується матеріалами справи.

А тому, позивач вирахував арифметичним способом площу земельної ділянки, за яку відповідач мав здійснити компенсацію земельного податку, який підлягав сплаті в цій частині, виходячи з співвідношення загальної площі будівель, що перебувають в користуванні позивача на земельній ділянці за адресою м. Київ, вул. Кіото, 27, та розміру площі орендованих відповідачем нежитлових приміщень, в розмірі 242 448,48 грн.

16.04.2024 Позивач звертався до Відповідача з вимогою № 01-07/51 щодо компенсації плати за землю, в якій вимагав сплатити існуючу заборгованість. Разом з вимогою, позивач направив відповідачеві акт надання послуг №1740 від 19.12.2023 на суму 290 938,18 грн. та акт звірки розрахунків за період з 01.01.2024 по 16.04.2024.

19.04.2024 вказана вимога отримана Відповідачем, проте залишена без задоволення, в зв`язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з компенсації плати за землю в сумі 290 938,18 грн, 3% річних в сумі 1 597,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 745,63 грн.

В свою чергу, Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує, що згідно з Положенням про Держкіно, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2014 № 277, він є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується КМУ і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кінематографії, а тому підлягає застосуванню пільга по сплаті земельного податку. Крім того, відповідач стверджував, що відшкодування витрат по сплаті земельного податку сторонами не узгоджувалось.

Водночас, позивач посилається також на індивідуальну податкову консультацію, викладену в листі Державної податкової служби України від 04.04.2023 року №822/ІПК/99-00-04-01-04-06, де остання повідомила позивачеві наступне:

«Згідно з пунктом 1.1 Договору у оренду майно передається одночасно орендодавцем та балансоутримувачем. Тобто у контексті Договору Державне підприємство надає в оренду нерухоме майно, що позбавляє його від права користування пільгою з Податку, встановленою пунктом 284.3 статті 284 Кодексу та Рішенням. Стосовно абзацу другого пункту 284.3 статті 284 Кодексу, зазначаємо, що Бюджетним кодексом України визначено, що до бюджетних установ належать організації, які створені у встановленому порядку органами державної влади та органами місцевого самоврядування, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими (пункт 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України). Як зазначено у зверненні Державне підприємство є державним комерційним підприємством. Згідно зі статтею 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Оскільки Державне підприємство не є неприбутковою установою (згідно з реєстраційними даними ІКС ДПС йому не присвоєна ознака неприбутковості), а також враховуючи, що Державне підприємство є державним комерційним підприємством (тобто суб`єктом підприємницької діяльності), то Державне підприємство не може вважатися бюджетною установою.

Тому абзац другий пункту 284.3 статі 284 Кодексу на Державне підприємство не поширюється. Враховуючи зазначене, Державне підприємство є платником Податку на загальних підставах та не має права на користування пільгою з Податку, встановленою пунктом 284.3 статті 284 Кодексу та Рішенням».

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги Державного підприємства «Національна кінематека України» частково, виходячи з того, що Відповідач в силу особливостей створення (на підставі Указу Президента України 1085/2010 від 09.12.2010) та діяльності останнього, є бюджетною установою, яка в силу рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» має право на пільгу у розмірі 99,99% суми податкового зобов`язання за рік оскільки є суб`єктом кінематографії (виробників національних фільмів) в частині площ, що використовують для забезпечення виробництва національних фільмів. А тому, у Відповідача виникло зобов`язання з відшкодування земельного податку в частині 0,01 % від сплаченого Позивачем згідно уточненої декларації за період лютий 2021 - грудень 2021 року, що відповідно становить 29,09 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно зі ст. 269, 270 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, з урахуванням меж ставок, визначених Податковим кодексом України (пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12, п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України).

З вищевказаними нормами Податкового кодексу України кореспондуються і норми Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 N242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 N 1910/5974) (далі - Положення).

Так, відповідно до п.1.1 та 2.1 вказаного Положення платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Тобто, в даному випадку платником земельного податку є ДП «Національна кінематека України», оскільки земельна ділянка за адресою м. Київ, вул. Кіото, 27 перебуває у користуванні позивача.

Відповідно до п. 9.1 Положення про плату за землю в місті Києві Київська міська рада встановлює ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на території міста Києва, відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України.

Пункт 7.1.4 Положення про плату за землю в місті Києві передбачає, що від сплати податку звільняються заклади культури.

Водночас, п. 7.2. Положення встановлено, що крім випадків, передбачених п. 7.1 цього Положення, пільги із сплати податку за земельні ділянки для юридичних осіб встановлюються відповідно до таблиці N 2 цього Положення.

Як вбачається з Переліку пільг, наданих відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, із сплати земельного податку (таблиця N 2 до додатка 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 N 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 N1910/5974) державним підприємствам, суб`єктам кінематографії (виробники національних фільмів) у частині площ, що використовуються для забезпечення виробництва національних фільмів встановлено розмір пільги - 99,99%.

Проте, п. 284.3 статті 284 Податкового кодексу України передбачає певні обмеження, а саме, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території. Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

З індивідуальної податкової консультації від 04.04.2023 № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06 вбачається, що абзац 2 пункту 284.3 статті 284 Податкового кодексу України може застосовуватися лише щодо бюджетних установ.

Так, згідно Бюджетного кодексу України, до бюджетних установ належать організації, які створені у встановленому порядку органами державної влади та органами місцевого самоврядування, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими (п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Позивач діє в організаційно-правовій формі державного підприємства на основі державної власності, що відповідає ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Позивач діє на підставі Статуту.

А тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи обсяг наданих сторонами доказів, визначення у реєстрі видів діяльності Позивача (зокрема: 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля), а також враховуючи роз`яснення податкових органів, викладені в індивідуальній податковій консультації від 04.04.2023 № 822/ІПК/99-00-04-01-04-06 (з яким погодився Позивач) та з огляду на відсутність у Позивача ознаки неприбутковості згідно реєстраційними даними ІКС ДПС, судом не вбачається за можливе встановити наявність підстав для звільнення Позивача (на 99, 99 %) від сплати податку на землю в силу рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» положень (таблиця 2 до додатку 3) як бюджетної організації.

Таким чином, враховуючи, що позивач передає частину нежитлових приміщень в оренду, то в силу норм п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України він відповідно втратив право на пільги зі сплати податку на землю з моменту укладення відповідного договору оренди з відповідачем.

Відтак, ним обґрунтовано нараховано земельний податок в сумі 242 448,48 грн., про що зазначено позивачем у податковій декларації з плати за землю, поданої до Державної податкової служби України 27.05.2022.

Що ж стосується обов`язку відповідача компенсувати позивачеві витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень статті 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 797 Цивільного кодексу України, плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, підпунктом 3.1 пункту 3 Розділу II «Незмінювані умови договору» Договору оренди визначено, що до складу орендної плати не входять, зокрема, компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Так, укладаючи Договір про відшкодування витрат балансоутримувача сторонами погоджено (пункт 1.2) те, що розрахунок вартості наданих послуг визначено в кошторисі витрат розрахунку щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг (додаток 7.3 до Договору).

Додаток 7.3 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача згідно Розділу 7 є невід`ємною частиною такого договору.

Додатком 7.3 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача визначено кошторис витрат та розрахунок щомісячних платежів, за обслуговування та ремонт будівлі, оплати вартості комунальних та інших послуг, пунктом 8 якого погоджено компенсацію плати за землю.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Додаток 7.3 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача містить підписи представників сторін, а відтак його редакція є належним чином погоджена сторонами та є обов`язковою для виконання.

А тому вірним є висновок суду першої інстанції, що зазначеним спростовуються доводи Відповідача щодо неузгодження сторонами у Договорі про відшкодування витрат балансоутримувача умови щодо порядку відшкодування земельного податку, оскільки з матеріалів справи слідує зворотне.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Відповідач в силу особливостей створення (на підставі Указу Президента України 1085/2010 від 09.12.2010) та діяльності останнього, є бюджетною установою, а тому в силу рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» має право на пільгу у розмірі 99,99 % суми податкового зобов`язання за рік як суб`єкт кінематографії (виробників національних фільмів) в частині площ, що використають для забезпечення виробництва національних фільмів, виходячи з наступного.

Для застосування пільги при нарахуванні та сплаті податкового зобов`язання застосовується саме до такого платника, яким може бути або власник землі, або землекористувач, які сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З огляду на норми податкового законодавства, земельний податок сплачується власниками або землекористувачами земельних ділянок безпосередньо до органу, контролюючого сплату податків (тобто фіскальної служби) на підставі поданої ними податкової декларації.

Таким чином, оскільки в розумінні Земельного кодексу України відповідач не є учасником відповідних відносин щодо землекористування, з ним не укладено договір оренди чи суборенди землі, відсутні підстави стверджувати, що відповідач є платником земельного податку. Крім того, в такому разі відповідач мав би самостійно подавати податкову декларацію і сплачувати відповідні суми безпосередньо до фіскальної служби, а не позивач.

Як вже зазначалось вище, в даному випадку платником земельного податку є саме ДП «Національна кінематека України», оскільки земельна ділянка за адресою м. Київ, вул. Кіото, 27 перебуває у користуванні позивача.

Сам же обов`язок компенсації витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою виник у відповідача на основі Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, укладеного між позивачем та відповідачем 05.02.2021, на підставі якого і виникли спірні правовідносини.

В ході розгляду справи позивач надав докази щодо наявності саме у нього права користування земельною ділянкою по вул. Кіото, 27 у м. Києві, площею 81883,34 кв.м.

Підставою зобов`язань позивача щодо сплати земельного податку є Податкова декларація з плати за землю, яка в обов`язковому порядку щороку подається та реєструється в Державній податковій службі України, та за якою сплачується земельний податок до місцевого бюджету.

Перевіривши розрахунок суми, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачеві, та враховуючи умови п. 8 Додатку 7.3 до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг якою передбачено, що компенсація плати за землю здійснюється згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а вартість до відшкодування з ПДВ, в гривнях визначається згідно нарахованої суми по декларації, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність наданого позивачем розрахунку.

Отже, позовні вимоги позивача щодо компенсації витрат ДП «Національна кінематека України» за користування земельною ділянкою в сумі 290 938,18 грн. є обґрунтованими.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 597,78 грн та інфляційні втрати в сумі 1 745,63 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2.1 Договору про відшкодування витрат балансоутримувача, розрахунки за надані послуги здійснюються згідно актів приймання-передачі на відшкодування спожитих послуг Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг, які можуть бути підписані лише після відкриття бюджетних асигнувань.

Відповідно до матеріалів справи, 16.04.2024 Позивач звертався до Відповідача з вимогою №01-07/51 щодо компенсації плати за землю, в якій вимагав сплатити існуючу заборгованість протягом 7 днів з дня отримання вимоги. Разом з вимогою, позивач направив відповідачеві акт надання послуг №1740 від 19.12.2023 на суму 290 938,18 грн. та акт звірки розрахунків за період з 01.01.2024 по 16.04.2024. Відповідач вказану вимогу отримав 19.04.2024, а відтак кінцевий строк оплати - 26.04.2024.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, колегія суддів вважає його вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 1 597,78 грн.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що за перерахунком суду їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем, проте колегія суддів, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача в сумі 1 745,63 грн.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та вказана позивачем в його розрахунку сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 236-238 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства «Національна кінематека України» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8452/24 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна кінематека України» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/8452/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі № 910/8452/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Національна кінематека України» про стягнення заборгованості по компенсації плати за землю згідно договору № б/н від 05.02.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг в розмірі 290 938,18 грн, 3% річних в сумі 1 597,78 грн, інфляційні втрати в сумі 1 745,63 грн задовольнити.

Стягнути з Державного агентства України з питань кіно (вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156; ідентифікаційний код 37508051) на користь Державного підприємства «Національна кінематика України» (вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156; ідентифікаційний код 19485307) суму боргу в розмірі 290 938 (двісті дев`яносто тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 18 копійок, інфляційні втрати в сумі 1 745 (одна тисяча сімсот сорок п`ять) гривень 63 копійки, 3 % річних в сумі 1 597 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто сім) гривень 78 копійок та судовий збір - 3 531 (три тисячі п`ятсот тридцять одна) гривня 38 копійок.

4. Стягнути з Державного агентства України з питань кіно (вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156; ідентифікаційний код 37508051) на користь Державного підприємства «Національна кінематика України» (вул. Кіото, 27, м. Київ, 02156; ідентифікаційний код 19485307) судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в сумі 5 297 (п`ять тисяч двісті дев`яносто сім) гривень 07 копійок.

5. Видачу наказу по справі №910/8452/24 доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/8452/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 10.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко