Постанова

від 05.02.2025 по справі 910/6597/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. Справа№ 910/6597/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Сабалдаш О.В.

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 05.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024

у справі № 910/6597/24 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7»

про стягнення 476 249,15 грн

В С Т А Н О В И В :

28.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» звернулося до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» про стягнення 476249,15 грн, з яких 82142,19 грн 3% річних та 394106,95 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/8666/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» про стягнення 992850,84 грн; присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» заборгованість в сумі 992850,84 грн та судовий збір у сумі 14892,77 грн.

Оскільки відповідачем не були сплачені позивачу грошові кошти у розмірі 992850,84 грн, позивач просив суд стягнути з відповідача 476249,15 грн, з яких 82142,19 грн 3% річних та 394106,95 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» 3% річних у розмірі 82142 грн 19 коп, інфляційні втрати у розмірі 394106 грн 96 коп. та судовий збір у розмірі 5714 грн 99 коп. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» судовий збір у розмірі 1428 грн 75 коп., сплачений за платіжною інструкцією №0.0.3672271312.1 від 28.05.2024.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Житлово-будівельний кооператив «Автотранспортник-7» звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/6597/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначав, що позивач відступив право на стягнення 992 850, 84 грн ТОВ "КЕ-БОРГ 4", а отже кредитор у спірних правовідносинах вибув до моменту ухвалення рішення суду по суті спору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6597/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6597/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6597/24.

У зв`язку зі звільненням судді Шаптали Є.Ю. у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2024 у справі №910/6597/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 прийнято справу №910/6597/24 за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А., апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/6597/24 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, надавши докази, що підтверджують сплату судового збору в сумі 8 572,49 грн.

19.09.2024 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, з доказами сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024, розгляд справи призначено на 12.11.2024.

12.11.2024 розгляд справи №910/6597/24 не відбувся у зв`язку з перебуванням суддів у відпустках.

У зв`язку зі відпусткою судді Гончарова С.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, у справі №910/6597/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 прийнято справу №910/6597/24 за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А., розгляд справи призначено на 04.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкладено розгляд справи № 910/6597/24 на 29.01.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. з 22.01.2025 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.01.2025 у справі №910/6597/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 прийнято справу №910/6597/24 за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А. Судове засідання по справі № 910/6597/24 призначено на 05.02.2025.

05.02.2025 від ТОВ «Київенерго-Борг» надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких позивач зазначав, що відповідачем не враховано, що до статутного капіталу ТОВ "КЕ-БОРГ 4" право вимоги інфляційної скаладової боргу та 3% річних не передавалося і про це зазначено в протоколі загальних зборів учасників від 05.07.2024 №2, копія якого надсилалась відповідачу через електронний кабінет ЄСІТС. У зв`язку з чим позивач просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 без змін.

У судове засідання 05.02.2025 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача приймав участь у режимі відеоконференції, а представник позивача в залі суду.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 - на Акціонерне товариство «К.Енерго») - енергопостачальна організація та Житлово-будівельним кооперативом «Автотранспортник-7» - абонент був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №26-0067, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 Договору №26-0067 від 07.08.2000).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору №26-0067 від 07.08.2000 енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1 Договору №26-0067 від 07.08.2000).

Згідно з п. 4 додатку № 1 від 07.08.2000 до Договору №26-0067 від 07.08.2000 дата зняття абонентом показників приладів обліку по 25 число поточного місяця: надання звіту в РВТ № 3 не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 3 до Договору №26-0067 від 07.08.2000 (тарифи на теплову енергію) розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 47 від 15.01.1999 за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до Договору №26-0067 від 07.08.2000 (порядок розрахунків за теплову енергію) абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, 37/48, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними у пункті 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 3 додатку № 4 до договору).

Обов`язок зі своєчасної сплати абонентом вартості спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатках № 3, 4, передбачений також п. 2.3.2 Договору №26-0067 від 07.08.2000.

Пунктом 8.1 Договору №26-0067 від 07.08.2000 визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 Договору №26-0067 від 07.08.2000).

25.08.2021 відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго», порушеній Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19.

Зокрема згідно з п. 1, 2 акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 продавцем передано, а покупцем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме - право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,18 грн на момент підписання цього акту покупець сплатив продавцю ціну продажу майна в сумі 431741,17 грн.

Таким чином між АТ «К.Енерго» (продавець) та ТОВ «Спортсервіс-СТМ» (покупець) був укладений правочин, який за своєю правовою природою є договором про відступлення права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію, в тому числі щодо заборгованості ЖБК «Автотранспорник-7» в сумі 992850,84 грн.

14.09.2021 ТОВ «Спортсервіс-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінило назву на ТОВ «Київенерго-Борг», що свідчить про те, що новим кредитором у зобов`язанні за договором став позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»).

Вказані обставини встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/8666/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та набрало законної сили, а отже відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказуванню при розгляді даної справи.

Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/8666/23 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» до Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» про стягнення 992850,84 грн; присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» заборгованість в сумі 992850,84 грн та судовий збір у сумі 14892,77 грн; відмовлено у зустрічному позові Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» про визнання недійсною додаткової угоди.

Оскільки відповідачем не були сплачені позивачу грошові кошти у розмірі 992850,84 грн, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив суд стягнути з відповідача 476249,15 грн, з яких 82142,19 грн 3% річних та 394106,95 грн інфляційних втрат.

Місцевий суд ухвалюючи рішення про задоволення позову виходив з того, що зобов`язання у якому відбулась заміна кредитора (отримання плати за теплову енергію) є грошовим, а відтак, в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач має право на отримання 3 % річних та інфляційних втрат за весь період, у який відповідач прострочив таке зобов`язання перед позивачем, тобто за період з дати набуття останнім прав кредитора у вказаному зобов`язанні.

Колегія судів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Колегія суддів зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 справа № 908/1490/17, ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.03.2009).

Отже, за змістом ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Тобто наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 у справі №910/8666/23 стягнуто з ЖБК «Автотранспортник-7» на користь ТОВ «Київенерго-борг» 992850,84 грн. Відповідачем не були сплачені грошові кошти відповідно до рішення суду, а отже у позивача є право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 82142,19 грн за період з 26.08.2021 по 28.05.2024 та інфляційні втрати у розмірі 394106,96 грн за період з вересня 2021 року по квітень 2024 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом було обґрунтовано стягнуто з ЖБК «Автотранспортник-7» на користь ТОВ «Київенерго-Борг» 82142,19 грн 3% річних та 394 106,95 грн інфляційних втрат.

Щодо аргументів відповідача про те, що позивач відступив право на стягнення 992 850, 84 грн ТОВ "КЕ-БОРГ 4", тобто, кредитор у спірних правовідносинах вибув до моменту ухвалення рішення суду по суті спору колегія суддів зазначає таке.

Так, в обґрунтування викладеного ТОВ "Київенерго-борг" надало копію Протоколу №2 Загальних зборів учасників ТОВ "КЕ-БОРГ 4" від 05.07.2024 року та АКТ приймання-передачі №1 від 05.07.2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 28.05.2024 та просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 82142,19 грн за період з 26.08.2021 по 28.05.2024 та інфляційні втрати у розмірі 394106,96 грн за період з вересня 2021 року по квітень 2024 року, тобто за два місяці до передачі основного боргу ТОВ "КЕ-БОРГ 4". Крім того, відповідно до п. 2 наданої відповідачем копії Протоколу №2 Загальних зборів учасників ТОВ "КЕ-БОРГ 4" від 05.07.2024 вбачається, що ТОВ «Київенерго-Борг» не передавало право вимоги до боржника додаткових зобов`язань (сплата інфляційної складової боргу, 3% річних, неустойки, тощо), ці витрати залишилися за ТОВ "Київенерго-борг".

Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач не має право на відшкодування сум, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при ухвалені оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ЖБК «Автотранспортник-7» не було подано належних та переконливих доказів на заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024, прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ЖБК «Автотранспортник-7» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 - залишити без змін.

Судові витрати (судовий збір) розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст.129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-7» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/6597/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/6597/24 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Справу №910/6597/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 10.02.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

К.В. Тарасенко