Постанова

від 28.01.2025 по справі 910/11114/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р. Справа№ 910/11114/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко Є.О., ордер ВА № 1099961 від 22.12.2024;

від відповідача: Фартушна В.Л., дов. № 193-Д від 01.04.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2024

у справі № 910/11114/23 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-випробувальний центр "Промінь"

до державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 11 456 037,31 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-випробувальний центр "Промінь" (далі - ТОВ "НВЦ "Промінь") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства (далі - ДП) "Гарантований покупець" про стягнення 11 456 037,31 грн, з яких: 10 320 365,18 грн боргу, 232 298,81 грн інфляційних втрат та 903 373,32 грн 3 % річних (враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 27.03.2024; а.с. 151-152 том 1).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 16734/01 від 25.03.2019 у частині своєчасної та повної оплати вартості відпущеної електроенергії у жовтні 2021 року, а також у період з лютого 2022 року по серпень 2022 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2024 (а.с. 207-208 том 1) закрито провадження в частині стягнення з відповідача 2 919,34 грн боргу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2024 закрито провадження в частині вимог щодо стягнення 154 489,37 грн боргу. Позов задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "НВЦ "Промінь" 10 162 956,47 грн боргу, 232 298,81 грн 3 % річних, 903 373,32 грн інфляційних втрат, 171 796,77 грн судового збору за подання позову та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частково не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в задоволеній частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо дії спеціального нормативного регулювання та не застосовано до спірних правовідносин положення наказів Міністерства енергетики України (далі - Міненерго) № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом". Неврахування положень наказів, на думку скаржника, порушує правовий порядок в умовах воєнного стану та покладає додатковий фінансовий тягар на підприємство. Також апелянт стверджував про наявність правових підстав для зменшення нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки ціна за якою здійснюється ним продаж електроенергії на ринку є значно нижчою ніж ціна продажу електричної енергії позивачем відповідачеві. При цьому, істотно було зменшено споживання електричної енергії в період воєнного часу, з урахуванням чого відповідач недоотримує кошти та, відповідно, не може своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання перед виробниками електричної енергії за зеленим тарифом.

Відповідач також не погодився з покладенням на нього понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, вказуючи, що у позовній заяві не було заявлено орієнтовного розрахунку таких витрат. Водночас представником не було витрачено значного часу для збирання доказів при підготовці позовної заяви та клопотань у даній справі, а витрати на консультування клієнта є фактично способом узгодження правової позиції та не повинні покладатися на відповідача, як і витрати понесені представником на дорогу, з огляду на можливість прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Також апелянт зазначав, що в долученому до позовної заяви ордері не міститься номеру договору на підставі якого адвокатом здійснюється представництво позивача, що унеможливлює встановленню на підставі якого договору була надана правнича допомога позивачу у суді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 28.01.2025.

23.12.2024 до апеляційного суду надійшов відзив позивача із запереченнями на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні, яке відбулось 28.01.2025, апелянт просив скасувати оскаржуване рішення в задоволеній частині вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач заперечував доводи апеляційної скарги та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2019 між ДП "Енергоринок" та ТОВ "НВЦ "Промінь" укладено договір № 16734/01 (далі - договір; а.с. 9 зворот -13 том 1), за умовами якого позивач зобов`язався продавати, а ДП зобов`язалось купувати електроенергію, вироблену товариством та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Додатковою угодою № 992/01/20 від 31.03.2020 до договору (а.с. 18-21 том 1), укладеною між ДП "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та ТОВ "НВЦ "Промінь" (далі - продавець за зеленим тарифом), сторони дійшли згоди викласти статті 1-7 договору в новій редакції.

Так, відповідно до п. 1.1 договору продавець за зеленим тарифом зобов`язався продавати, а гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП / Регулятор) № 641 від 26.04.2019 (далі - Порядок / Порядок № 641) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП № 2804 від 13.12.2019 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Згідно пункту 2.1 договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачам, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП № 308 від 114.03.2018, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що продавець за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за зеленим тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору сторонами погоджено, що продавець за зеленим тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за зеленим тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди № 391/01/21 від 11.02.2021; а.с. 22-23 том 1) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за зеленим тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.5 договору унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за зеленим тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за зеленим тарифом електричну енергію.

Якщо продавець за зеленим тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором вже встановлено йому зелений тариф і продавець за зеленим тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії зеленого тарифу (до 01.01.2030) (п. 7.4 договору).

На виконання умов договору позивач продав, а відповідач купив відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, на загальну суму 18 305 336,90 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, а саме (а.с. 24-32 том 1): за жовтень 2021 року на суму 2 635 221,37 грн, за лютий 2022 року на суму 1 194 333,28 грн, за березень 2022 року на суму 1 413 738,33 грн (враховуючи акт коригування від 30.09.2022 на суму 2 867,54 грн), за квітень 2022 року на суму 1 773 889,02 грн, за травень 2022 року на суму 2 744 138,60 грн, за червень 2022 року на суму 2 381 224,14 грн, за липень 2022 року на суму 3 173 167,01 грн, за серпень 2022 року на суму 2 989 625,15 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриману електричну енергію в розмірі 7 984 971,72 грн (а.с. 33-58; 154-161 том 1).

Позивач зазначав, що загальна заборгованість ДП "Гарантований покупець" за куплену електричну енергію у жовтні 2021 році та лютому-серпні 2022 році становить 10 320 365,18 грн, а з огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем також нараховані до стягнення 232 298,81 грн інфляційних втрат за загальний період з вересня 2022 року по травень 2023 року та 903 373,32 грн 3 % річних за загальний період з 15.09.2022 по 01.07.2023.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем сплачено позивачу:

- 2 919,34 грн згідно платіжної інструкції № 332 680 від 28.12.2023 за жовтень 2021 року (а.с. 169 том 1), у зв`язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2024 (а.с. 207-208 том 1) закрито провадження в частині стягнення з відповідача 2 919,34 грн боргу;

- 154 489,37 грн (а.с. 222 том 1) згідно платіжних інструкцій № 394 490 від 28.08.2024 на суму 14 898,40 грн та № 387 435 від 30.07.2024 на суму 139 590,97 грн за жовтень 2021 року, у зв`язку з чим судом першої інстанції закрито провадження в частині стягнення 154 489,37 грн боргу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 10 162 956,47 грн боргу, з урахуванням часткового погашення суми боргу відповідачем на суму 154 489,37 грн під час розгляду справи, провадження щодо якої було закрито за відсутності предмета спору, а у зв`язку з простроченням строку виконання грошового зобов`язання задоволено вимоги щодо стягнення 232 298,81 грн 3 % річних, 903 373,32 грн інфляційних втрат, які були розраховані позивачем правомірно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо задоволених вимог враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу (далі - ГК) України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Матеріали справи містять акти купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року (а.с. 24-32 том 1), підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень, що свідчить про виконання позивачем своїх обов`язків за договором із продажу електричної енергії відповідачу. Відповідач здійснив лише часткову оплату отриманої електроенергії за вказані періоди.

За нормами статті 629 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що за загальним правилом покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Водночас, закон містить застереження, що договором або актом цивільного законодавства може бути встановлений інший строк оплати (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу ЦК України).

Так, Закон України "Про ринок електричної енергії", наділяючи виробника електричної енергії правом на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію (пункт 2 частини 3 статті 30 Закону), водночас містить припис, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом, порядок визначення вартості та сплати послуги за механізмом ринкової премії, що надається гарантованому покупцю суб`єктами господарювання, яким встановлено "зелений" тариф або які за результатами аукціону набули право на підтримку, визначається порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується регулятором (частина 6 статті 65 Закону).

У пункті 10.1 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за зеленим тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку № 641.

Так, у пункті 12.5 Порядку № 641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100% оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):

- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 п. 10.1 Порядку № 641),

- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 п. 10.1 Порядку № 641),

- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (НКРЕКП) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).

У пункті 3.3 договору міститься відсильна норма, а саме, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, здійснюється згідно глави 10 Порядку № 641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.

Постановою НКРЕКП № 1117 від 09.09.2022 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року.

Постановою НКРЕКП № 1190 від 20.09.2022 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за липень 2022 року.

Постановою НКРЕКП № 473 від 14.03.2023 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за серпень 2022 року.

Отже, відповідач був зобов`язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року та у лютому 2022 року - у червні 2022 року у строк по 14.09.2022 (включно), у липні 2022 року - у строк до 23.09.2022 (включно), а у серпні 2022 року - у строк до 17.03.2023 (включно).

Із наведеного вбачається, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання із оплати відпущеної позивачем електроенергії, у зв`язку з чим у нього несплаченою залишається заборгованість у розмірі 10 162 956,47 грн, яку відповідачем документально не спростовано, тож вимоги позивача щодо стягнення цієї заборгованості є обґрунтованими.

Доводи апелянта, які стосуються дотримання останнім положень наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 та, як наслідок, відсутністю підстав для задоволення позову, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято постанову 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, в якій зазначено наступне:

"Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та у постанові від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 зазначив, що у наказі № 140 та № 206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець";

- наказ не звільняє ДП "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;

- наказ не змінює обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

- накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641;

- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору".

Поряд з цим, об`єднана палата також звернула увагу на те, що Міненерго наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію наказу № 206 від 15.06.2022, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії, а отже наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання зі своєчасної оплати відпущеної позивачем електричної енергії, останнім заявлено до стягнення з відповідача 232 298,81 грн інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по травень 2023 року та 903 373,32 грн 3 % річних за загальний період з 15.09.2022 по 01.07.2023

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача апеляційним судом встановлено, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 232 298,81 грн інфляційних втрат за період з вересня 2022 року по травень 2023 року та 903 373,32 грн 3 % річних за загальний період з 15.09.2022 по 01.07.2023 правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відхиляючи твердження відповідача щодо наявності підстав для зменшення заявлених до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат або звільнення його від такої відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.

Посилання скаржника на настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) не свідчить про поважність причин неналежного виконання зобов`язання та є необґрунтованими, з огляду на частину 2 статті 218 ГК України, відповідно до якої, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Частиною 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні (далі - ТППУ)" встановлено, що ТППУ та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У порушення приписів чинного законодавства на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа. Крім цього, в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Повідомлення ТППУ № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23).

Враховуючи, що у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 ЦК України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3 % річних, що відповідає чинному законодавству України, у зв`язку чим господарським судом обґрунтовано не встановлено підстав для зменшення розміру 3 % річних, нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також слід зазначити, що 3% річні та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, тож доводи скаржника щодо наявності правових підстав для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання або зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат є помилковими.

Щодо доданих апелянтом до матеріалів апеляційної скарги додаткових доказів, а саме: довідки щодо заборгованості ПрАТ "НЕК" "Укренерго" перед відповідачем за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел згідно з договором № 0414-09051/52/01 від 26.06.2019 за період з 01.09.2022 - 31.12.2023 станом на кінець дня 30.08.2024; балансу (звіт про фінансовий стан) 31.12.2023 відповідача (а.с. 17-18 том 2), то судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги надані відповідачем додаткові докази, оскільки ним не наведено винятковості випадку та причин, що об`єктивно не залежали від нього для надання таких доказів суду першої інстанції під час розгляду справи.

Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Щодо покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У статті 123 ГПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У додатках до позовної заяви, усупереч твердженням апелянта, міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача від 05.07.2023 (а.с. 65 том 1), зокрема, на суму 27 500,00 грн витрат пов`язаних з розглядом справи.

В якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги в розмірі 25 000,00 грн, у зв`язку з розглядом даної справи судом першої інстанції, позивачем надано (а.с. 66, 217-220 том 1):

- договір про надання правничої допомоги № 4 від 03.07.2023 укладений між Сидоренко Є.О., як адвокатом, та позивачем, як замовником, за умовами якого адвокат зобов`язався надати правничу допомогу в обсязі та на умовах договору, а замовник зобов`язався оплатити замовлення у порядку та строку обумовлені сторонами. Замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 25 000,00 грн;

- детальний опис наданих послуг від 27.09.2024 на суму 25 000,00 грн, а саме: підготовка та подання позовної заяви (зустріч та консультація клієнта, вивчення наявних у клієнта матеріалів, аналіз судової практики, узгодження правової позиції) - 5 000,00 грн - 10 год.; збір доказів, здійснення розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, складання та надіслання позову - 10 000,00 грн - 20 год.; ознайомлення з відзивом на позов, складання заяви про зупинення провадження, заяви про відновлення провадження, про зменшення розміру позовних вимог та їх направлення - 5 000,00 грн - 10 год.; представництво інтересів в суді, з врахуванням часу та фінансових витрат на дорогу з Кропивницького до Києва 5 000,00 грн - 10 год.

- ордер ВА № 1056927 від 03.07.2023 Сидоренко Є.О.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та/або значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Так, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги обсяг наданих послуг, обґрунтованість підготовлених та поданих суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката відповідають реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру у сумі 20 000,00 грн.

В той же час решта заявленої позивачем суми у розмірі 5 000,00 грн не підлягає відшкодуванню, оскільки представник позивача у судових засіданнях був відсутній, що випливає з протоколів від 19.09.2023 (а.с. 119-120 том 1), від 31.10.2023 (а.с. 136-138 том 1), від 21.05.2024 (а.с. 187-188 том 1), від 23.07.2024 (а.с. 199-201 том 1), від 08.10.2024 (а.с. 225-227 том 1).

З зазначених підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку не присуджувати на користь позивача, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення, а лише в частині 20 000,00 грн.

Посилання апелянта на відсутність в ордері ВА № 1056927 від 03.07.2023 (а.с. 66 том 1) номеру договору на підставі якого здійснюється представництво товариства адвокатом не спростовує фактично наданих представником послуг с правничої допомоги. Окрім того вказаний ордер містить дату наявного в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги від 03.07.2023.

З урахування зазначених обставин апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/11114/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі № 910/11114/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11114/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.02.2025.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук