Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/9677/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/9677/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Корольов І.М.

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

на рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2024 р.

у справі № 910/9677/24 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Підприємець Ліц"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року Селянське (фермерське) господарство "Підприємець Ліц" звернулоя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції № 151-05/23К від 27.05.2024 р. у розмірі 1075679,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки сільськогосподарської продукції № 151-05/23К від 27.05.2024 р., зокрема, у визначені договором строки у повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у осіннього виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.08.2024 р. відкрито провадження у справі № 910/9677/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.10.2024 р. у справі № 910/9677/24 позов Селянського (фермерського) господарства "Підприємець Ліц" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що у нього відсутні правові підстави для сплати заборгованості, оскільки позивач у відповідності до п. 5.1 договору зобов`язався надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства про те, що товар по даному договору є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість. Однак в матеріалах справи відсутній докази надсилання скаржнику вказаного листа. Також скаржник зазначає, що згідно з п. 4.3 укладеного договору у разі ненадання такого листа покупець має право притримати оплату на 10% від договору до усунення такого порушення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" у справі № 910/9677/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/9677/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9677/24 та призначено до розгляду на 10.12.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 р. розгляд справи № 910/9677/24 відкладено до 14.01.2025 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 р. розгляд справи № 910/9677/24 відкладено до 04.02.2025 р.

У судовому засіданні 04.02.2025 р. представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача вкотре не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 18.11.2024 р. у справі № 910/9677/24 про відкриття апеляційного провадження відповідачу доставлено до електронного кабінету 18.11.2024 р., доказом чого є довідка про доставку електронного документу від 20.11.2024 р., що міститься в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 18.11.2024 р. у справі № 910/9677/24 оприлюднена у реєстрі 20.11.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.05.2024 р. між Селянським (фермерським) господарством "Підприємець Ліц" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (далі - покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 151-05/23К (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу (код товару 1005900000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2023 року (товар), в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили кількість, ціну і загальну вартість товару: кукурудза 3- го класу в кількості 200,00 тон (+/-10%), ціна з ПДВ - 1599999,12 грн.

Згідно з п. 3.2 договору строк постачання товару - 06.06.2024 р. включно.

Як передбачено п. 4.1 договору, оплата в розмірі 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання реєстру розвантаження товару на терміналі поставки та надання постачальником видаткової накладної (у заліковій вазі) та за умови виставлення рахунку та підписання договору.

За п. 4.2 договору остаточний розрахунок за товар проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних.

У випадку порушення постачальником вимог п. 5.1 договору, покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10% від його загальної вартості до моменту усунення постачальником такого порушення без застосування до покупця будь-яких штрафних санкцій (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість.

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку товару (кукурудзу 3 класу загальною масою 209,22 тон) на загальну суму 1673759,06 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 233 від 27.05.2024 р., № 234 від 27.05.2024 р., № 258 від 29.05.2024 р., № 287 від 29.05.2024 р., № 287 від 28.05.2024 р., № 265 від 31.05.2024 р., № 564 від 07.06.2024 р., № 565 від 07.06.2024 р. та накладними: № 08/06/1 від 08.06.2024 р. на суму 439679,76 грн, № 04/06/1 від 04.06.2024 р. на суму 210399,88 грн, № 01/06/1 від 01.06.2024 р. на суму 220959,87 грн, № 30/05/1 від 30.05.2024 р. на суму 604639,66 грн, № 29/05/1 від 29.05.2024 р. на суму 198079,89 грн.

Вказані накладні та товарно-транспортні накладні підписані обома сторонами без зауважень щодо якості та кількості товару.

Також, по факту відвантаження товару Селянського (фермерського) господарства "Підприємець Ліц" зареєстровано відповідні податкові накладні № 9 від 01.06.2024 р., № 11 від 08.06.2024 р., № 11 від 30.05.2024 р., № 10 від 04.06.2024 р., № 10 від 29.05.2024 р., що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.

Однак відповідач оплату вартості поставленого товару здійснив лише частково у розмірі 598079,89 грн, що підтверджується виписками по рахунку від 05.08.2024 р. АТ "Агропросперіс Банк".

04.08.2024 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 37/24, в якій вимагав протягом трьох календарних днів з моменту отримання даної претензії сплатити суму заборгованості у розмірі 1075679,17 грн.

Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість за укладеним договором не сплатив.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору оплатив поставлений позивачем товар частково, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1075679,17 грн (1673759,06 грн поставлено позивачем - 598079,89 грн сплачено відповідачем).

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням того, що наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" за договором поставки сільськогосподарської продукції № 151-05/23К від 27.05.2024 р. підтверджуються наявними в матеріалах справи належними доказами, які відповідачем не були спростовані, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1075679,17 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно доводів скаржника про те, що у нього відсутні правові підстави для сплати заборгованості, оскільки позивач у відповідності до п. 5.1 договору зобов`язався надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в матеріалах справи міститься лист Селянського (фермерського) господарства "Підприємець Ліц" № 59 від 04.08.2024 р., адресований Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп", в якому позивач повідомив відповідача про те, що сільськогосподарська продукція, яка є предметом договору поставки сільськогосподарської продукції № 151-05/23К від 27.05.2024 р., а саме кукурудза 3-го класу урожаю 2023 року, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції в 2023 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Також, на підтвердження поставки товару (кукурудзу 3 класу загальною масою 209,22 тон) на загальну суму 1673759,06 грн, в матеріалах справи містяться накладні, товарно-транспортні накладні, підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. По факту відвантаження товару позивачем було зареєстровано відповідні податкові накладні, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.

За умовами укладеного договору строк оплати у відповідача визначений пунктом 3.2 договору до 06.06.2024 р. включно.

Таким чином, позивачем було виконано усі умови укладеного договору, відтак строк оплати поставленого товару є таким, що настав для відповідача. Правові підстави для застосування п. 4.3 договору відсутні.

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Разом з позовною заявою Селянським (фермерським) господарством "Підприємець Ліц" подано попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 15000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги від 04.08.2024 р., укладений між Адвокатським бюро "Іллі Корольова" (виконавець) та Селянським (фермерським) господарством "Підприємець Ліц" (клієнт);

- додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 04.08.2024 р. (детальний опис робіт);

- акт № 1 виконаних робіт (надання послуг) до договору про надання правової допомоги від 04.08.2024 р. на суму 7500,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору гонорар за договором становить 15000,00 грн згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), що є додатком до договору.

Зі змісту вказаного акту № 1 вбачається, що виконавець надав клієнту наступну правничу допомогу:

- складання та направлення претензії ТОВ "ВВТ Груп" - 2250,00 грн (1,5 год.);

- збирання доказів, складання та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви - 5250,00 грн (3,5 год.).

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) виконавцем надано наступні послуги правової допомоги:

- складання та направлення претензії ТОВ "ВВТ Груп" - 2250,00 грн (1,5 год.);

- збирання доказів, складання та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви - 5250,00 грн (3,5 год.);

- судові засіданні - 3000,00 грн (2 год.);

- гонорар успіху адвоката - 4500,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно з п. 2 ч. ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17).

З акту № 1 вбачається, що позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу зі складання та направлення претензії ТОВ "ВВТ Груп" на суму 2250,00 грн та збирання доказів, складання та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви на суму 5250,00 грн.

Однак, вказані послуги за своїм змістом є складовою послуги зі "складання та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви". Тобто, такі послуги є першочерговим етапом (необхідною передумовою) для подання складання позовної заяви, а тому виокремлення їх як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки останні охоплюються діями адвоката з підготовки та складання позовної заяви, а отже мають бути виключені із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги.

Також в детальний опис робіт (наданих послуг) позивач включив 3000,00 грн за участь у судовому засіданні.

Однак, такі витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки розгляд даної справи у суді першої інстанції здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Стосовно гонорару успіху адвоката у розмірі 4500,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.

Беручи до уваги предмет та підстави позовних вимог, а також складність справи, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума "гонорару успіху" у справі за позовом з однією майновою вимогою не відповідає критеріям співмірності та необхідності судових витрат, оскільки "гонорар успіху" не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи.

Враховуючи викладене, а також обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для спору, беручи до уваги факт розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими у розмірі 5250,00 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2024 р. у справі № 910/9677/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.10.2024 р. у справі № 910/9677/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 12.02.2025 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко