Постанова

від 12.02.2025 по справі 911/1922/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"12" лютого 2025 р. Справа№911/1922/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

на рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024

у справі №911/1922/24 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» (далі по тексту - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 122 429, 49 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що загальний розмір збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованій позивачем потерпілій особі неправомірними діями водія ТОВ «Морозівська Птахофабрика» складає 249 929, 49 грн. Відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність у Товаристві з додатковою відповідальністю «СГ Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який сплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 127 500, 00 грн, тому відповідач повинен сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 122 429, 49 грн.

Господарський суд Київської області рішенням від 24.10.2024 у справі №911/1922/24 у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції перевіряючи документи надані позивачем до суду, дійшов до висновку, що наданих документів не є достатньо для того, щоб точно у рішенні встановити характер пошкоджень, які пов`язані з наслідками ДТП. Жоден наданий у справу документ не вказує прямо на те, яких пошкоджень зазнав ТЗ, а з переліку деталей, що підлягають заміні, ремонту чи фарбуванню відповідно до акту №9007(дефектна відомість) суд першої інстанції може лише припускати, що під час аварійної ситуації значною мірою постраждала задня частина автомобіля та дах, враховуючи назви деталей, що включені до переліку.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024 у справі №911/1922/24; призначити по справі №911/1922/24 судову автотоварознавчу експертизу на вирішення якої поставити питання: яка вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA CEED, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 станом на 21.12.2021, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024 у справі №911/1922/24 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» відшкодування 122 429, 49 грн.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що вартість відновлювальних робіт формується не на підставі експертизи (висновку про оцінку збитків), а на підставі фактичних цін на запасні частини та нормогодини СТО. На думку позивача, суд першої інстанції помилився у частині визначення способу встановлення вартості відновлювального ремонту, оскільки відповідно до договору добровільного страхування позивач відшкодовує потерпілій особі суми відновлювального ремонту на підставі даних СТО, а не на підставі звіту про оцінку майна.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024 у справі №911/1922/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.11.2024 витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1922/24. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024 у справі №911/1922/24.

Матеріали справи №911/1922/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.12.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.12.2024 задовольнив клопотання та поновив Товариству з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024 у справі №911/1922/24. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024 у справі №911/1922/24. Відмовив Товариству з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» у задоволенні клопотання про призначення експертизи з мотивів викладених в ухвалі. Учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 06.01.2025. Розгляд апеляційної скарги вирішив здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Станом на дату винесення даної постанови відповідач та третя особа не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 21.12.2021 ОСОБА_1 о 12:40 на перехресті автошляху Бориспіль-Дніпро та вулиці Героїв Дніпра в місті Переяслав, керуючи транспортним засобом МАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом МАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем КІА СЕЕD, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, потерпілих немає.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.01.2022 у справі № 373/5/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за наслідками події, що сталась 21.12.2021.

Як зазначає позивач, водій ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП працював водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика».

Внаслідок вищезазначеної ДТП транспортний засіб, автомобіль марки КІА СЕЕD, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 зазнав пошкоджень.

18.06.2020 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик), та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортих засобів, які є предметом застави Частина Б Договору - Загальні умови страхування №202.20.2537197, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим на умовах даного договору ТЗ та/або ДО.

Додатковою угодою №1 від 20.05.2021 викладено частину А Договору в редакції додатку 1 до цієї додатковиї угоди, а також викладено частину Б Договору страхування в редакції Додатку 2 до цієї Додаткової угоди.

Потерпілим ОСОБА_2 21.12.2021 було подано до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» заяву про виплату страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №202.20.2537197 від 18.06.2020, щодо транспортного засобу KIA Ceed н/з НОМЕР_4 у зв`язку із подією, що трапилась 21.12.2021.

24.01.2022 складено акт огляду транспортного засобу KIA Ceed н/з НОМЕР_4 №9007(дефектна відомість). В акті описано характер пошкоджень, наведено перелік деталей, які підлягають заміні, ремонту чи фарбуванню. Акт підписаний особою, яка його склала - Голубенко О.

Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 14.02.2022 складено страховий акт №3.21.6345-1 на суму 224 291, 30 грн. Акт складений стосовно події 21.12.2021, що сталася з автомобілем KIA CEED н/з НОМЕР_5 .

Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 18.07.2022 складено страховий акт №3.21.6345-2 на суму 6 027, 35 грн. Акт складений стосовно події 21.12.2021, що сталася з автомобілем KIA CEED н/з НОМЕР_5 .

Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 27.07.2022 складено страховий акт №3.21.6345-3 на суму 15 844, 30 грн. Акт складений стосовно події 21.12.2021, що сталася з автомобілем KIA CEED н/з НОМЕР_5 .

Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» 14.10.2022 складено страховий акт №3.21.6345-4 на суму 3 766, 54 грн. Акт складений стосовно події 21.12.2021, що сталася з автомобілем KIA CEED н/з НОМЕР_5 .

Відповідно до платіжного доручення від 14.02.2022 позивачем сплачено 224 291,30 грн Автоцентру на столичному "ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" (код 26315758). У призначенні платежу зазначено, що вказаний переказ здійснено, як страхове відшкодування згідно договору №202.20.2537197 від 18.06.2020.

Відповідно до платіжного доручення від 28.07.2022 позивачем сплачено 6 027, 35 грн Автоцентру на столичному "ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" (код 26315758). У призначенні платежу зазначено, що вказаний переказ здійснено, як страхове відшкодування згідно договору від №202.20.2537197 від 18.06.2020.

Відповідно до платіжного доручення від 29.07.2022 позивачем сплачено 15 844, 30 грн Автоцентру на столичному "ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" (код 26315758). У призначенні платежу зазначено, що вказаний переказ здійснено, як страхове відшкодування згідно договору від №202.20.2537197 від 18.06.2020.

Відповідно до платіжного доручення від 19.10.2022 позивачем сплачено 3 766, 54 грн Автоцентру на столичному "ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" (код 26315758). У призначенні платежу зазначено, що вказаний переказ здійснено, як страхове відшкодування згідно договору від №202.20.2537197 від 18.06.2020.

Актом виконаних робіт №2021028297 від 30.06.2022 підтверджується виконання Філією "Автоцентр на столичному "ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" (код 26315758) робіт на суму 73 944,03 грн зі встановленням запчастин вартістю 128 276,45 грн. Платником/замовником робіт щодо автомобіля KIA CEED н/з НОМЕР_4 у наведеному акті вказано позивача та власника ТЗ ОСОБА_2 . Загальна вартість за актом з ПДВ становить 242 664,58 грн.

Актом виконаних робіт №2022010157 від 25.08.2022 підтверджується виконання Філією "Автоцентр на столичному "ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" (код 26315758) робіт на суму 6 027,35 грн за роботи з рейлінгу даху Kia Ceed д/н НОМЕР_4 .

Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» повідомлено суд, що цивільно-правова відповідальність автомобіля відповідача застрахована ТДВ «СГ Оберiг» згідно полісу 001328814, франшиза 2500,00 грн, ліміт 130000,00 грн, яким у червні 2022 року сплачено позивачу 127 500,00 грн.

Позивач, як особа, що здійснює страхову діяльність згідно ліцензії та відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №202.20.2537197 від 18.06.2020 є страховиком відповідно до Законів України "Про страхування" та "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся з позовом про стягнення 122 429, 49 грн різниці між фактичним розміром шкоди (249 929,49 грн, що є сумою виплат за всіма страховими актами та платіжними дорученнями) і страховою виплатою (127 500,00 грн).

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями ст. 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Абзацом 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно пункту 1 частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, статтею 1187 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - законного (титульного) володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Аналіз наведених вище положень статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17).

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль, яким кермувала особа, що відповідно до постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.01.2022 у справі №373/5/22 є винною в ДТП 21.12.2021, перебував в оренді відповідача на момент ДТП, що підтверджується Договором оренди транспортних засобів №01-01/21-1 від 31.12.2020 року, копія якого долучена до позову разом з актами приймання-передачі транспортних засобів від 01.01.2021, де серед переліку ТЗ вказано МАЗ д/н НОМЕР_2 .

Відповідач в суді першої інстанції зазначив, що ані протоколом, ані рішенням суду не встановлено факту того, що водій ОСОБА_1 потрапив 21.12.2021 в ДТП саме під час виконання ним трудових обов`язків, а в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, подорожні листи та інші документи, які підтверджували б виконання 21.12.2021 трудових обов`язків водієм автомобіля МАЗ ОСОБА_1. саме в момент задання шкоди власнику KIA Ceed, д.н. НОМЕР_4 .

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилаючись на недоведеність тверджень позивача, відсутність у розпорядженні позивача доказів, які б підтвердили, що ДТП сталося саме під час виконання трудових обов`язків працівником відповідача, сам відповідач не спростовує вказану обставину власними доказами, які можуть бути у розпорядженні ТОВ «Морозівська Птахофабрика» (перебування такого працівника станом на день ДТП у відпустці, на лікарняному, у відрядженні), а лише ставить під сумнів цю обставину, при цьому що ним не заперечено факт перебування транспортного засобу в оренді, факт наявності між відповідачем і особою, винною у скоєнні ДТП, трудових відносин станом на 21.12.2021 та співставлення цих подій в контексті визначеного статтею 79 ГПК України інституту вірогідності доказів. За переконанням суду слід прийняти як ймовірну обставину те, що водій здійснював саме трудові обов`язки, адже в його розпорядженні перебував автомобіль роботодавця. В іншому ж випадку водій мав би подати до суду пояснення на яких підставах йому надано у розпорядження автомобіль у позаробочий час. При цьому роботодавець також має бути обізнаний про такі підстави, однак, відповідач не надав до суду доказів, які б з більшою ймовірністю вказували на необхідність виключення обов`язку роботодавцю відшкодовувати шкоду, завдану його працівником іншій особі, оскільки той міг потрапити в ДТП 21.12.2021 не під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, що б йшло в роздріб положенням частини 1 статті 1172 ЦК України.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно із частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що погоджується з висловленою у відзиві позицією, що належним доказом для підтвердження розміру збитків може бути висновок про оцінку збитків власнику КТЗ, оформлений у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду Державного майна України за №142/5/2092 від 24.11.2003, в редакції від 08.11.2019, що була чинна на момент ДТП.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердження суду першої інстанції, оскільки звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Таким чином, звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 у справі №910/12722/18.

Колегія суддів зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат за ремонт автомобіля, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 06.07.2018 року по справі №924/675/17.

Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.

Реальним підтвердженням розміру відшкодування майнової шкоди є саме платіжне доручення.

Судом апеляційної інстанції враховано доводи позивача щодо сплати страхового відшкодування 4 платежами за двома актами виконаних робіт.

Позивач зазначив, що у зв`язку з повномаштабним вторгненням відбулася девальвація національної валюти - гривні, та запасні частини здорожчали і за деякі деталі довелось доплачувати кошти додатковими рахунками, так як були виявлені приховані дефекти. Відновлення роботи Автоцентром на столичному "ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" відбулося лише у травні 2022 року, тому аж тільки 30.06.2022 було складено акт виконаних робіт №2021028297 від 30.06.2022 у розмірі ремонтних робіт склав 242 664, 00 грн. Зміна розміру вартості ремонту з 224 291,30 грн до 249 929,49 грн сталася в зв`язку зі здорожчанням запасних частин та виявлення прихованих недоліків під час ремонту (під час ремонту було виявлено, що потрібно замінювати рейлінг даху згідно акту виконаних робіт №2022010157 від 25.08.2022). Відповідно на замовлення нових деталей по виявленим прихованим недолікам також потрібен час. Саме тому позивачем було складено ще три страхові акти та здійснені відповідні доплати на рахунок Автоцентру на столичному "ПрАТ "Українська автомобільна корпорація".

Доводи суду першої інстанції, що позивачем у позовній заяві не доведено причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженнями, що зазнав автомобіль постраждалої особи та усім об`ємом робіт, що проводилися Філією Автоцентр на Столичному "ПрАТ "Українська автомобільна корпорація", оскільки надані до справи документи не співвідносяться достатньою мірою для формування висновків про те, що всі відновлювальні процедури були необхідними саме з огляду на аварійну подію 21.12.2021 є помилковими з огляду на наступне.

За загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абзац 2 частини 1 статті 1192 ЦК України). Витрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі це фактичні витрати, які вже зроблені особою.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем були надані докази на підтвердження фактичного здійснення ремонту автомобіля, а саме акти виконаних робіт та платіжні документи про сплату вартості ремонту.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Прямими збитками, у даному випадку, позивач визначає 249 929, 49 грн - вартість ремонту транспортного засобу, автомобіля марки KIA Ceed н/з НОМЕР_4 .

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Слід також звернути увагу на те, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що фактична вартість відновлювального ремонту пошкоджень має причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженнями в наслідок ДТП, подані позивачем докази є належними, оскільки дають змогу повно, чітко, об`єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані, а саме: реальними витратами позивача пов`язаними з відновлювальним ремонтом транспортного засобу та наявності матеріальних збитків, пов`язаних з відновленням права на володіння позивачем майном на суму 249 929, 49 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було дотримано процедури визначення фактично понесених ним витрат на ремонт автомобіля марки KIA Ceed н/з НОМЕР_4 , що в свою чергу підтверджує обґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача суми різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 122 429, 49 грн (249 929, 49 грн - 127 500, 00 грн. Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні задоволення позову.

Відповідно до частин 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Згідно із частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи неправильне застосування норм матеріального права, рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024 у справі №911/1922/24 підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024 у справі №911/1922/24 скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розподіл судових витрат підлягає здійсненню на підставі положень статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024 у справі №911/1922/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2024 у справі №911/1922/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» (07526, Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9, код ЄДРПОУ 33889787) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 22, код ЄДРПОУ 36086124) страхове відшкодування у розмірі 122 429, 49 грн (сто двадцять дві тисячі чотириста двадцять дев`ять гривень 49 копійок) та 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» (07526, Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9, код ЄДРПОУ 33889787) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 22, код ЄДРПОУ 36086124) 4 542, 00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи №911/1922/24 повернути до Господарському суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська