Постанова

від 12.02.2025 по справі 910/2315/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2025 р. Справа№ 910/2315/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи

розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про ухвалення додаткового рішення,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024

у справі №910/2315/24 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 213744,32 грн, 2357,17 грн інфляційних втрат та 1385,71 грн 3% річних, у зв`язку з пошкодженням вагонів під час їх перевезення залізницею.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 (повне рішення складено 04.11.2024) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача збитки в розмірі 213744,32 грн, в іншій частині позову відмовлено.

25.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" подано до суду клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог, повністю скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю та покласти судові витрати на позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 справу №910/2315/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/2315/24 залишено без змін.

30.01.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої заявник просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2315/24 прийнято до розгляду в порядку письмового провадження та встановлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

До суду 10.02.2025 відповідачем подано клопотання про зменшення суми судових витрат позивача на професійну правову допомогу, згідно якого Укрзалізниця вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та співмірності відповідно до ціни позову.

Також відповідач стверджує, що заперечення викладені у відзиві позивача на апеляційну скаргу ідентичні запереченням поданим позивачем до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши долучені позивачем до матеріалів справи докази понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення зазначеної заяви з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем, крім іншого, повідомлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" буде звертатись до суду із заявою про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу та визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмір 20000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції при розгляді справи №910/2315/24, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, заявником надано: копію договору про надання правової допомоги №0111/1 ПДГ від 01.11.2023; додаткову угоду №2 від 21.11.2024; акт наданих послуг №2 від 29.01.2025; довіреність.

Так, 01.11.2023 між адвокатом Скосаревим П.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" укладено договір про надання правової допомоги №0111/1 ПДГ, відповідно до якого, клієнт в порядку і на умовах, визначених цією угодою, надає завдання, а адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цією угодою. Предметом надання правової допомоги є захист прав та інтересів клієнта (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.3 договору узгоджено, що на підтвердження надання правової допомоги, відповідно до умов договору адвокатом складається акт наданих послуг і направляється клієнту.

Відповідно до п. 4.1 договору, вартість послуг передбачених п. 1.1 договору узгоджується окремо, про що сторони укладають додаткову угоду.

Згідно п. 1 додаткової угоди №2 від 21.11.2024 до договору, адвокат надає правову допомогу клієнту у справі про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства "Українська залізниця" у Північному апеляційному господарському суді по справі №910/2315/24.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 визначено, що на умовах п. 4.1 договору сторони домовилися, що вартість послуг адвоката за ведення справи складатиме 20000,00 грн.

29.01.2025 між позивачем та адвокатом було підписано акт наданих послуг №2 до договору, згідно якого адвокатом надано послуги з правової допомоги, вартість яких складає 20000, 00 грн.

Так, згідно акту наданих послуг вбачається, що адвокатом було надано клієнту наступні послуги:

- вивчення апеляційної скарги та доданих до неї документів (22.11.2024 - 3 год.);

- аналіз судової практики, формування та узгодження з клієнтом правової позиції (22.11.2024 - 5 год.);

- складання заяви про залишення апеляційної скарги без розгляду (25.11.2024 - 3,3 год.);

- подання через електронний кабінет заяви про залишення апеляційної скарги без розгляду (26.11.2024 - 0,2 год.);

- складання додаткових пояснень до заяви про залишення апеляційної скарги без розгляду та її подання через електронний кабінет (30.11.2024 - 2,5 год.);

- складання відзиву на апеляційну скаргу (17.12.2024-18.12.2024 - 5 год.);

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу (29.01.2025 - 2 год.).

В акті наданих послуг сторони також зазначили, що клієнт не має претензій до кількості та якості наданих послуг.

Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в акті інформація щодо наданих адвокатом позивачу послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема, позивачем було подано зазначені процесуальні документи.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Скосаревим П.В. зазначених в акті послуг.

Заперечуючи проти клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу Укрзалізниця вказує на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та співмірності відповідно до ціни позову. Заперечення викладені у відзиві позивача на апеляційну скаргу ідентичні запереченням поданим позивачем до суду першої інстанції. Подані представником позивача заяви є типовими та не потребують значного часу для їх складання, подібні процесуальні документи представник позивача подавав до суду першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що при зменшенні витрат на правову допомогу слід враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 30.11.2023 у справі №924/878/22).

Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів частково погоджується з доводами наведеними відповідачем стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.

Так, дослідивши поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу суд встановив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" фактично не змінювалася. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є подібними до аргументів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

Тобто, правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" щодо суті спору вже була сформована до апеляційного перегляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Зважаючи на це слід відмітити, що позивачу для складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не потребувалося значних затрат часу та зусиль (з огляду на сформовану позицію позивача, яка є сталою), а тому відображена в акті наданих послуг кількість часу за надану послугу (5 год.) є завищеною, не відповідає критерію необхідності та дійсності.

Крім того колегія суддів звертає увагу позивача, що послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з ознайомлення з апеляційною скаргою, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду.

Разом з тим слід зазначити, що такі види послуг як подання документів через електронний кабінет не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесенні до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані, як витрати на професійну правничу допомогу. У цьому аспекті суд приймає до уваги правові висновки Верховного Суду, наведені у додатковій постанові від 08.04.2021 у справі №922/2321/20, від 14.07.2021 у справі №916/1914/20, від 28.04.2021 у справі №902/1051/19.

Також не можуть бути покладені на відповідача витрати позивача понесені на підготовку заяв про залишення апеляційної скарги без розгляду та додаткових пояснень до заяви про залишення апеляційної скарги без розгляду (5,8 год), оскільки судом апеляційної інстанції було визнано необґрунтованими викладені в них заперечення позивача проти відкриття апеляційного провадження та ухвалою суду від 04.12.2024 відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Також колегія суддів враховує, що дана справа є справою незначної складності (ціна позову 217487,20 грн), її розгляд здійснювався судом без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Беручи до уваги наведене в сукупності, Північний апеляційний господарський суд вважає, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 20000,00 грн (що становить 9,2% від ціни позову) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, відтак їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище сумі.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на зазначене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, та зважаючи на клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 20000,00 грн до 5000,00 грн.

Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь позивача, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 5000,00 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про ухвалення додаткового рішення про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/2315/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (код ЄДРПОУ 43198533, місцезнаходження: 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн (п`ять тисяч гривень).

3. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов