Рішення

від 12.02.2025 по справі 903/1042/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2025 року Справа № 903/1042/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/1042/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

до відповідача: Департаменту освіти Луцької міської ради

про стягнення 425 345,52 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Департаменту освіти Луцької міської ради про стягнення 425 345,52 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору про постачання/ закупівлю електричної енергії споживачу №23-24/272 від 03.01.2024 в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії.

Ухвалою суду від 20.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 20.12.2024 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 20.12.2024.

Ухвала суду від 20.12.2024 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача Департаменту освіти Луцької міської ради та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 20.12.2024.

У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.12.2024, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №429 від 14.06.2018 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (далі - ТОВ «ВЕЗ», Позивач, Постачальник) надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312 (далі ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.

03 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» ( далі Позивач, Постачальник) та Департаментом освіти Луцької міської ради (далі Відповідач, Споживач, Боржник) укладено Договір про постачання/ закупівлю електричної енергії споживачу №23-24/272 (далі Договір).

У відповідності до п.2.1. Договору Постачальник зобов`язується постачати у 2024 році електричну енергію, код 09310000-5 Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», а споживач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.

Згідно з п.5.1 Договору Загальна вартість цього Договору становить 8 129 549,92 грн., в т.ч. ПДВ 1 354 924,99 грн.

Ціна за 1 кВт/год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 2 до цього Договору.

Ураховуючи положення Додатку 2 до Договору, ціна за одиницю товару визначається за підсумками розрахункового періоду (місяця), за визначеною у цьому додатку формулою, та оформляється шляхом укладення додаткових угод. З огляду на це, протягом строку дії Договору між Департаментом освіти Луцької міської ради та ТОВ «ВЕЗ» було укладено Додаткові угоди №№3-10.

Розрахунковим періодом згідно умов Договору є календарний місяць. Оплата проводиться протягом 15 робочих днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) (пункти 5.3., 5.10. Договору).

Згідно з п.6.2.1. Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору. Постачальник відповідно вправі отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію в терміни та в строки, передбачені цим Договором (п.7.1.1. Договору).

Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ передбачено наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії

Разом з тим, у відповідності до п.4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Тобто, споживач у будь-якому випадку зобов`язаний оплатити за спожиту електричну енергію щонайпізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Для проведення розрахунків ТОВ «ВЕЗ» на ім`я споживача відкрито особовий рахунок № 559-2590000.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору, ТОВ «ВЕЗ» забезпечило постачання електричної енергії для потреб об`єктів Відповідача у серпні 2024 року в обсязі 54281 кВт/год на загальну суму 425 345,52 грн, що підтверджується сформованим актом приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії та рахунком на оплату, а саме:

- Актом №559-2590000/8/Ф1 від 31.08.2024 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за серпень 2024 року в обсязі;

- Рахунком №559-25900000/8/Ф1 (за серпень 2024 р.);

За умовами укладеного Договору (п.13.10.2) погодили, що електронні документи оформляються відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги» з обов`язковим використанням електронного підпису; датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатись дата їх направлення іншій стороні, за умови, що такі повідомлення направленні до 17 год 00 хв; повідомлення, направленні після зазначеного часу, вважаються такими, що отримані на наступний день після дати відправлення.

Вищевказані Акт та Рахунок за борговий період було направлено Відповідачу у формі електронних документів через систему документообігу M.E.Doc.

Враховуючи положення п.13.10.2 Договору, датою отримання Рахунку, на підставі якого споживач (Департамент освіти Луцької міської ради) зобов`язаний був здійснити оплату вартості спожитої електроенергії за серпень 2024, є дата направлення Рахунку ТОВ «ВЕЗ», а саме:

- Рахунок №559-2590000/8/Ф1 направлено постачальником 10.09.2024 (10:57) згідно квитанції руху, роздрукованої з системи M.E.Doc;

Отже, на виконання умов договору ТОВ Волиньелектрозбут за серпень 2024 поставило, а Департамент освіти Луцької міської ради прийняв електричну енергію в об`ємі 54 281 кВт год загальною вартістю 425 345,52 грн.

Однак, Департамент освіти Луцької міської ради взяті на себе згідно договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/272 від 03.01.2024 зобов`язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеної останнім електричної енергії (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконала, її вартість не оплатила, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість по оплаті вартості спожитої електричної енергії на суму 425 345,52 грн.

29.10.2024 року ТОВ «ВЕЗ» звернулось до ПрАТ «Волиньобленерго» як оператора системи розподілу електроенергії, із листом №7340 з проханням надати інформацію про історію споживання електричної енергії Департаментом освіти Луцької міської ради ЄДРПОУ 44186267 за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 року.

ПрАТ «Волиньолбенерго» у листі-відповіді №22/11-1422 від 11.11.2024 року повідомило ТОВ «ВЕЗ», що за період з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року Департаментом освіти Луцької міської ради спожито 54281 кВт/год.

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ «ВЕЗ» звернулось до Відповідача з Претензією №6648 від 1.10.2024 р. (далі Претензія) з вимогою щодо оплати існуючої заборгованості за фактично використану електроенергію. Але Департамент освіти Луцької міської ради свої зобов`язання не виконав та відповіді на претензію не надав, чим змусив ТОВ «ВЕЗ» звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 425 345,52 грн. за спожиту електричну енергію.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір №23-24/272 від 03.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст.275 Господарського кодексу України).

Пунктами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, заборгованість відповідача у розмірі 425 345,52 грн., підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення в повному обсязі в силу ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Департаменту освіти Луцької міської ради (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шевченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 44186267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289) 425 345,52 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію та 5 104,15 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяВ. М. Дем`як