Рішення

від 12.02.2025 по справі 903/1030/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 лютого 2025 року Справа № 903/1030/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/1030/24

за позовом: Акціонерного товариства "Укрпошта", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс", м. Луцьк

про стягнення 95 665,92 грн.

Встановив: Акціонерне товариство "Укрпошта" звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" про стягнення 95 665,92 грн. неустойки в т.ч., 38 864,28 грн. пені та 56 801,64 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №300524-02Е від 31.05.2024 в частині порушення строків поставки товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою суду від 12.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 12.12.2024 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет позивача - Акціонерного товариства "Укрпошта" та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 12.12.2024.

Ухвала суду від 12.12.2024 про відкриття провадження у справі, була надіслана електронною поштою в електронний кабінет відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" та відповідно до довідки Господарського суду Волинської області була доставлена до електронного кабінету 12.12.2024.

У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

25.12.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№01-75/8421/24 від 25.12.2024, у якому відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю. Вважає, що нарахування пені та штрафу є надмірно великими, відповідач продемонструвало високий рівень добросовісності, продовжуючи поставки навіть за несприятливих умов, прагнучи зберегти партнерські відносини, позивачем до позову не надано докази наявності реальних збитків АТ "Укрпошта", якщо такі мали місце. Відтак, з посилання на практику Верховного Суду, просить зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

Акціонерним товариством "Укрпошта" (Позивач, Покупець) проводилася закупівля товару за ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Дизельне паливо дрібним оптом - партіями), ідентифікатор закупівлі UA- 2024-05-21-012962-a, надалі - закупівля.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - Консалтингова Фірма «Агронафтасервіс» стало переможцем Закупівлі.

31 травня 2024 між Акціонерним товариством "Укрпошта" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-КОНСАЛТИНГОВА ФІРМА "АГРОНАФТАСЕРВІС" (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №300524- 02Е.

Договір було укладено з використанням електронного підпису.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Виходячи із зазначеного, датою укладення Договору є дата підписання Договору всіма Сторонами, а саме - 31.05.2024р. (підтверджується квитанцією системи «Вчасно» за посиланням https://vchasno.ua (надалі - Сервіс).

Умовами п. 1.7. договору передбачено, - Постачальник є та зобов`язується бути зареєстрованим користувачем сервісу обміну документів за посиланням https://vchasno.ua (далі - Сервіс) протягом строку дії Договору, але у будь-якому випадку до кінця виконання усіх зобов`язань за Договором. Постачальник зобов`язується використовувати Сервіс для отримання відповідних документів, відправлених Покупцем на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.1. договору, ТОВ «НКФ «Агронафтасервіс» зобов`язалося поставити у власність АТ «Укрпошта» нафтопродукти, визначені Сторонами в Специфікації, що є Додатком №1 до Договору (надалі - Специфікація), а АТ «Укрпошта», як Покупець, зобов`язалося прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах Договору.

У відповідності до п. 1.2 договору, найменування товару, асортимент, кількість, ціна, інформація щодо номеру та назви ДСТУ, вимогам якого відповідає товар, тощо, наведені в Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору.

Партією Товару згідно до п. 1.3. Договору, вважається поставка Товару в обсязі, що визначений за кожною окремою заявкою Покупця (далі - Заявка).

Специфікацією передбачено поставку Товару - Дизельне паливо, обсягом 60 000,00 літрів, на загальну суму 2 562 480,00 грн.

Відповідно до п.3.3. договору, Поставка Товару здійснюється Постачальником партіями, за заявкою Покупця, підписаною уповноваженою особою (надалі - Заявка), у строк, що не перевищує 3-х (трьох) календарних днів з дати отримання Постачальником Заявки.

Відповідно до п. 3.4 Договору, заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за Договором, який оформляється Сторонами, подається одна одній одним із способів:

3.4.1. шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту, зазначену в розділі «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» Договору, відповідної Сторони з додаванням до такого листа сканованої копії відповідного документу, підписаного Стороною, у форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У цьому випадку відповідний документ вважається отриманим Стороною з дати його направлення на електронну адресу відповідної Сторони, підтвердженням чого є відповідна роздруківка поштового повідомлення з поштового програмного забезпечення Сторони, що направила документ. Цей спосіб не застосовується для обміну первинними документами та документами, що мають бути підписані обома Сторонами в оригіналі (власноручно);

3.4.2. шляхом направлення відповідного електронного документу за допомогою Сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим Стороною з моменту присвоєння Сервісом статусу документу «Відправлений». Документ направлений за допомогою Сервісу підписується шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено Договором. Доказом належного отримання документів за допомогою Сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з Сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи, що здійснює надання послуг за Сервісом з відповідним підтвердженням;

3.4.3. шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу відповідної Сторони, зазначену, зазначену в розділі «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» Договору, та/або передачі її уповноваженому представнику відповідної Сторони, що підтверджується власноручним підписом такого представника.

У відповідності до п. 3.5 договору, сторони зобов`язуються постійно забезпечувати технічну можливість отримання відповідних документів, способами, зазначеними в п.п. 3.4.1 та п.п. 3.4.2 п. 3.4 Договору. Не ознайомлення та/або несвоєчасне ознайомлення Стороною з відповідними документами, що були надіслані іншою Стороною у вищенаведеному порядку, у зв`язку з технічними проблемами в роботі електронної пошти/Сервісу чи з інших причин з вини Сторони, не звільняє останню від відповідальності за порушення Стороною відповідних умов Договору.

13 червня 2024 позивач в порядку, визначеному п.п. 3.4.1 договору, надіслав Відповідачу для виконання Заявку №1.43.006.148.148.-15656-24 від 13.06.2024 з проханням здійснити поставку палива для АТ «Укрпошта» (СТ «Автотранспошта») за адресою м. Київ вул. Святослава Хороброго (Народного Ополчення) 13, в кількості, а саме: ДП 30 000 л - 17.06.2024, ДП 30 000л - 21.06.2024.

Відповідно до п. 3.3. договору, Поставка Товару здійснюється Постачальником партіями, за заявкою Покупця, підписаною уповноваженою особою (надалі - Заявка), у строк, що не перевищує 3-х (трьох) календарних днів з дати отримання постачальником Заявки.

№ акцизного складу 1012238.

На виконання умов визначеного договору позивачем у період червня-липня місяців 2024 року згідно видаткових накладних від 20.06.2024 №2006.1 на суму 1 229 990,40 грн., від 20.06.2024 №2006.2 на суму 51 249,60 грн., від 10.07.2024 №1007.1 на суму 469 788,00 грн. та від 19.07.2024 №2007.1 на суму 811 452,00 грн., було поставлено, а відповідачем прийнято, товарів загальною кількістю - 60 000 літрів та загальною вартістю 2 562 480,00 грн.

Позивач доводить, що відповідач з урахуванням вимог п. 3.3. та п. 3.4.1. Договору, був зобов`язаний поставити передбачений заявкою товар в строк до 17.06.2024 (оскільки третій календарний день з дня отримання даної заявки - 16.06.24 є вихідним).

Постачальник в порушення умов вимог п. 3.3. та п. 3.4.1. договору, не здійснив поставку Товару в строк до 17.06.2024.

Відповідно до п. 5.2. договору, за порушення строків поставки Товару або умов щодо якості Товару, Постачальник несе відповідальність та сплачує Покупцю штрафні санкції у розмірі та порядку відповідно до статті 231 ГК України.

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем було надіслано претензію №1.27.002.001.-19872-24 від 24.07.2024 (надалі - Претензія) про оплату зазначеної вище неустойки.

Претензія була надіслана постачальнику 26.07.24 - на електронну адресу nkfans@ukr.net. Відповідно до п.3.4.1 договору, датою отримання Претензії Постачальником є саме 26.07.24. - та додатково на зазначену в договорі адресу цінним листом з описом (накладна №0100100216994). Згідно інформації із сайту АТ «Укрпошта» «Трекінг повідомлень» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, лист з примірником претензії постачальником отримано 29.07.2024.

Відповідно до п.5.6 Договору, відшкодування збитків та штрафні санкції (пеня, штраф), нараховані Постачальнику Покупцем, сплачуються Постачальником протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати отримання відповідної вимоги, яку складає Покупець та надсилає Постачальнику в порядку, передбаченому Договором.

Таким чином, Постачальник зобов`язаний розглянути та виконати претензію не пізніше 16.08.2024.

У відповідь на Претензію, від Постачальника надійшов лист №608 від 06.08.24 із проханням про скасування претензії, мотивуючи наступним: 1. «Перша партія товару обсягом 30 тис. літрів була поставлена вчасно - 20.06.2024, що свідчить про добросовісні наміри та максимальні зусилля Постачальника, спрямовані на виконання зобов`язань за Договором.». 2. Вимога щодо поставки Товару після закінчення терміну дії Договору не може вважатися правомірною та не повинна враховуватися при розрахунку неустойки. 3. В ТОВ «НКФ «Агронафтасервіс» діяли форс - мажорні обставини, у вигляді арешту коштів, . що паралізувало господарську діяльність, зробивши неможливим своєчасну поставку пального. 4. Зростанням ціни на дизельне паливо, як обставину, що ускладнила виконання Постачальником зобов`язань за Договором.5. Нормами законодавства, а саме: ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України передбачено можливість зменшення розміру неустойки судом.

Відповідно до листа АТ «Укрпошта» №1.27.002.001.-21978-24 від 15.08.2024, в задоволенні зазначеної вимоги Постачальника відмовлено з наступних підстав: 1. Інформація про «своєчасність поставки частини Товару» не відповідає дійсності. Заявка на поставку Товару, надіслана Постачальнику 13.06.24, тому, враховуючи положення пп. 3.4.1 та п.3.3. договору, кінцевою датою для поставки Товару є 17.06.24, а не 20.06.24, як стверджується в листі постачальника. Тобто, весь товар поставлено з порушенням строків. 2. Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно, закінчення строку дії Договору не є підставою припинення зобов`язань Постачальника щодо поставки Товару у строк, що настав до закінчення строку дії Договору. 3. ТОВ «НКФ «Агронафтасервіс» жодним чином не інформувало АТ «Укрпошта» про дію форс-мажорних обставин у вигляді арешту рахунків та не надало документів, виданих ТПП (або уповноваженою нею регіональною ТПП) про дію відповідних форс-мажорних обставин. Враховуючи зазначене та положення ч. 4 п.5.9 Договору, посилання Постачальника на арешт рахунків, як на обставини непереборної сили, не може бути прийняте Покупцем, як підстава для звільнення від відповідальності за неналежне виконання Договору. 4. Ні договором, ні законодавством не визначено зростання ринкової ціни на Товар в якості підстави для невиконання (неналежного виконання) умов Договору. Окрім того, відповідно до ст. 44 ГК України, одним з принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Враховуючи зазначене, будь-які зменшення доходів (або виникнення збитків) ТОВ «НКФ «Агронафтасервіс», як Постачальника, зумовлені здорожчанням собівартості Товару, відносяться до власного комерційного ризику Постачальника, як суб`єкта господарювання. 5. Наразі розгляд неустойки, передбачений Претензією не перебуває на розгляді в суді, а триває лише досудове врегулювання спору (тому посилання Постачальника на ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України є некоректними). Окрім того, зменшення розміру неустойки, є саме правом (а не обов`язком) суду. Тобто, дійсно суд вправі прийняти рішення про зменшення неустойки у випадках, передбачених вищезазначеними нормами, як і вправі таких рішень не приймати.

Лист-відповідь №1.27.002.001.-21978-24 від 15.08.2024 надіслано постачальнику 15.08.24 - на електронну адресу nkfans@ukr.net. Відповідно до п.3.4.1 договору, датою отримання даного листа Постачальником є саме 15.08.24. - додатково на зазначену в договорі адресу цінним листом з описом (накладна №0100198369360).

Зазначений лист-відповідь позивача було залишено боржником без відповіді та належного реагування.

Враховуючи вище викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 95 665,92 грн. неустойки в т.ч. 38 864,28 грн. пені та 56 801,64 грн. штрафу.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 526 Цивільного кодексу України, - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Положеннями ч. 1 статті 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГКУ, іншими законами та договором.

У відповідності до статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Згідно до ч. 2 статті 231 ГК України, - у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 5.2. договору від 31.05.2024 №300524-02Е, за порушення строків поставки Товару або умов щодо якості Товару, Постачальник несе відповідальність та сплачує Покупцю штрафні санкції у розмірі та порядку відповідно до статті 231 ГК України.

Відтак, враховуючи викладені положення договору та наявний факт порушення відповідачем строків поставки товару, позивачем було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 38 864,28 грн. пені, нарахованої за порушення строків поставки товарно-матеріальних цінностей за період з 18.06.2024 по 19.06.2024 на суму 5124,96 грн., за період з 20.06.2024 по 09.07.2024 на суму 25 624,80 грн. та за період з 10.07.2024 по 19.07.2024 на суму 8114,52 грн. та 56 801,64 грн. штрафу, нарахованого за прострочення поставки товарів понад тридцять днів.

Відповідач зобов`язання щодо термінів не виконав, тому сплата пені та штрафу є його договірним зобов`язанням.

Розглянувши позовні вимоги Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо стягнення з відповідача 38 864,28 грн. пені та штрафу в розмірі 56 801,64 грн., дослідивши положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що визначені позивачем штрафні санкції підставні та підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку в повному розмірі.

Наведені позивачем розрахунки суми пені та штрафу, а відтак і відповідні вимоги, судом визнаються арифметично вірними та обґрунтованими.

Водночас, відповідачем відповідно до положень законодавчих актів України реалізоване відповідне право та, шляхом подання відзиву на позовну заяву за вх. №01-75/8421/24 від 25.12.2024, в якому здійснено заяву про зменшення розміру нарахованих до стягнення сум пені та штрафу посилаючись при цьому, зокрема та поруч з іншим, на те, що штрафні санкції, на думку сторони, є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022р. у справі №910/488/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19, від 29.09.2020р. у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020р. у справі №914/1888/19, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20, від 26.01.2021р. у справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021р. у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

У постанові від 24.02.2021р. у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №300524- 02Е від 31.05.2024, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, період прострочення який є незначним, причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем до сьогоднішнього дня (введення воєнного стану на території України з 24.02.2022 зумовило зниженням інтенсивності роботи товариства та зменшення прибутків), суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 50% та стягнути їх з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" на користь Акціонерного товариства "Укрпошта", в розмірі 50 відсотків від заявленої суми, зокрема, 19 432,14 грн. пені та 28 400,82 грн. штрафу.

Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 19 432,14 грн. та 28 400,82 грн. штрафу в задоволенні позову суд відмовляє у зв`язку із зменшенням судом розміру пені та штрафу.

Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Доводи відповідача, які викладенні у відзиві на позовну заяву не взято до уваги суду, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у разі, коли суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Франка, 31, код ЄДРПОУ 34280302) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (місто Київ, вулиця Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) 47 832,96 грн. неустойки в т.ч., 19 432,14 грн. пені та 28 400,82 грн. штрафу та 3028 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя В. М. Дем`як