Рішення від 04.02.2025 по справі 906/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/42/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І. В.,

секретар судового засідання Шовтюк І. В.

за участю представників учасників справи:

- від прокуратури: Тарасюк В. С., службове посвідчення №071188 від 01.03.2023

- від позивача: не прибув

- від відповідача: Позняк І. С. довіреність від 05.06.2024 (в режимі відеоконференції)

- від третьої особи: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області

до Приватно-орендної сільськогосподарської агрофірми "Долина"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

Прокурор в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради подав до Господарського суду Житомирської області позов про витребування з незаконного володіння відповідача у власність позивача 27-ми земельних ділянок за переліком.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що на підставі державного акту на право колективної власності на землю, виданого колективу власників паїв в 1997 році, ПОСА "Долина" зареєструвала право приватної власності на земельні ділянки, що розташовані на території Барашівської сільської територіальної громади Звягельського району та підлягали паюванню між власниками сертифікатів реформованого КСП ім. Пархоменка, а також були передані до земель запасу відповідного органу місцевого самоврядування.

Ухвалою від 11.01.2024 господарський суд відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання суду (а. с. 263 у т. 1).

06.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 30.01.2024 із запереченнями щодо позовних вимог з підстав, у ньому викладених (а. с. 21 - 38 у т. 2).

21.02.2024 до суду від позивача надійшов лист від 21.02.2024, вих. №89 щодо підтримання позовних вимог (а. с. 39 - 41 у т. 2).

04.03.2024 до суду від Звягельської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив від 27.02.2024, вих. №54-84-870вих24 (а. с. 42 - 57 у т. 2).

Ухвалою від 07.03.2024 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі відклав підготовче засідання суду (а. с. 60 у т. 2).

10.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява від 10.10.2024 з копією протоколу №1/21 від 20.09.2021 про затвердження Статуту відповідача в новій редакції та рішення засновника ПОСА "Долина" ОСОБА_1 щодо зміни власника відповідача ОСОБА_2 за п. 1.4 Статуту відповідача в новій редакції (а. с. 3-7 у т. 2).

18.10.2024 до суду від відповідача надійшли докази обтяження спірних земельних ділянок податковою заставою (а. с. 15 - 43 у т. 2).

08.11.2024 до суду від прокурора надійшло клопотання від 07.11.2024, вих. №54-84-4980вих24 про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ГУ ДПС Житомирській області (а. с. 47 - 50 у т. 3).

Відповідними ухвалами від 12.12.2024 господарський суд залучив третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ГУ ДПС у Житомирській області та відклав підготовче засідання суду (а. с. 54-55, 56 у т. 3).

27.11.2024 до суду від третьої особи надійшло клопотання в якому зазначено про не отримання відповідних процесуальних документів від учасників справи (а. с. 66 - 70 у т. 3).

28.11.2024 до суду від прокуратури надійшло клопотання (вх. г/с №01-44/3354/24) про застосування заходів процесуального примусу щодо відповідача (а. с. 75, 76 у т. 3)

Ухвалою від 28.11.2024 господарський суд відклав підготовче засідання для розгляду справи та вказаного клопотання прокурора на 18.12.2024 о 15:30 (а. с. 80, 81 у т. 3).

Ухвалою від 18.12.2024 господарський суд закрив підготовче провадження, призначив засідання суду для розгляду справи по суті та клопотання прокурора про застосування заходів процесуального примусу щодо відповідача на 16.01.2025 о 14:30; витребував у відповідача у порядку ст. 81 ГПК України документи згідно з переліком (а. с. 89 у т. 3).

Ухвалою від 16.01.2025 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 04.02.2025 о 10:30; попередив відповідача про право суду щодо стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у випадках, зокрема, не повідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом (а. с. 100, 101 у т. 3).

Відповідними ухвалами від 04.02.2025 господарський суд повернув Житомирській обласній прокуратурі з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 107915,98 грн (а. с. 107 у т. 3); застосував до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді 3028,00 грн штрафу (а. с. 108, 109 у т. 3).

У засіданні суду прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні суду в режимі відеоконференції проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових дебатах прокурора та представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Зборами уповноважених членів сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка 15.04.1992 прийнятий статут Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка с. Будо-Бобриця Ємільчинського району Житомирської області (а. с. 105 - 110 у т. 1), згідно з п. 1.1 якого ПКСП ім. Пархоменка є добровільним об`єднанням громадян для спільного сільськогосподарського виробництва, комерційної та іншої підприємницької діяльності на основі колективної власності на земельний фонд і діє на засадах підприємства і самоврядування.

Земля підприємству належить на праві колективної власності, а кожному його члену - на праві власності на земельну ділянку в умовному натуральному виразі (п. 6.1 статуту).

Рішенням Будо-Бобрицької сільської ради від 15.09.1995 ПКСП ім. Пархоменка передано 2192,7 га земель у колективну власність, у тому числі, 188,9 га земель загального користування по вгіддях згідно з додатком (а. с. 30 у т. 1).

До позовної заяви прокурор додав копію Державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-05.0006 від 27.12.1997, надану ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листом від 27.12.2023, вих. №10-6-0.6-4717/2-23 (а. с. 19, 20-29 у т. 1).

Разом тим, відповідачем до матеріалів справи долучено копію Державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-05.0006 від 01.10.1995 (а. с. 73 - 90 у т. 2).

Обидва державні акти мають однакову серію, видані ПКСП ім. Пархоменка на підставі одного і того самого рішення Будо-Бобрицької сільської ради від 15.09.1995, містять відомості про передачу однакової кількості землі у колективну власність та про реєстрацію у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю під №6, однак мають різні дати.

На запит прокуратури Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області листом від 27.08.2024, вих. №10-6-0.6-3354/2-24, надано копії Книги записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю, з яких вбачається, що під №6 міститься запис про реєстрацію Державного акту право колективної власності на землі серії ЖТ 14-05.0006 від 27.12.1995, що виданий ПКСП ім. Пархоменка на 2192,7 га землі, в тому числі 2003,8 га сільськогосподарських угідь, 1516,6 га ріллі, 1,3 га багаторічних насаджень, 485,9 га сіножатей та пасовищ, 52,8 га лісових площ, 17,4 га під будівн. дворами та 118,7 га інших угідь (а. с. 230 - 245 у т. 2). Тобто, зазначено інший рік його реєстрації.

Згідно з випискою з протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Пархоменка №1 від 13.01.2000 загальні збори прийняли рішення про зміну організаційно-правової форми та назви юридичної особи щодо перейменування її у приватно-орендну сільськогосподарську агрофірму "Долина" (відповідач) (а. с. 105 на звороті у т. 1).

Відповідно до інформації Головного управління статистики у Житомирській області, викладеної у листі від 06.10.2021, вих. №03.5-08/418-21, у подальшому, 11.03.2000 Ємільчинською районною державною адміністрацією рішенням №0048 ПКСП ім. Пархоменка перереєстроване у приватно-орендну сільськогосподарську агрофірму "Долина" та затверджено статут агрофірми (а. с. 65 на звороті, 102 на звороті-104 у т. 1).

Пунктом 1.1 статуту визначено, що приватно-орендна сільськогосподарська агрофірма "Долина" (далі - агрофірма) заснована за рішенням засновника, створене на базі власних землі і майна засновника агрофірми та орендованих майна і землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.

Згідно з п. 2.1, 2.2 статуту засновником агрофірми є громадянин України ОСОБА_3 , який одноосібно здійснює право власності на майно та інші активи агрофірми.

За п. 4.4 статуту агрофірма є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка Ємільчинського району Житомирської області.

Відповідно до п. 4.5 статуту майно агрофірми складають основні фонди, обігові кошти та інші цінності, вартість яких відображена в балансі.

Згідно з п. 4.6 статуту підприємство є власником майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав, переданих їй засновником; майна, земельних угідь, коштів, одержаних в результаті її фінансово-господарської діяльності; інших майна, коштів та прав, набутих на підставах не заборонених чинним законодавством. Агрофірма здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності з метою діяльності.

Згідно з положеннями п. 4.7 статуту майно і земля, передані в оренду підприємству при реструктуризації КСП колишніми його членами, знаходяться у строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні і володінні.

Пунктом 5.2 статуту передбачено, що статутний фонд підприємства формується за рахунок разової передачі засновником землі і коштів, що є його власністю.

За п. 6.1 статуту агрофірма в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя, передані їй засновником і орендовані землі членів реструктуризованого НСП та інших громадян України.

У п.т 6.2 статуту зазначено про передачу засновником агрофірми земельних угідь на умовах безстрокового платного користування, а членами КСП свої паї - на умовах оренди.

За п. 6.3 статуту документами на право використання землі в агрофірмі є земельні сертифікати, державні акти на право приватної власності на землю, а також договори оренди землі, оформлені місцевими радами у встановленому чинним законодавством порядку.

Як вбачається з протоколу загальних зборів працівників агрофірми "Долина" №2 від 18.04.2000, зборами прийнято рішення про ліквідацію Колгоспу ім. Пархоменка та створення нової приватно-орендної сільськогосподарської агрофірми "Долина" з приватною власністю на майно, яка є правонаступником колгоспу ім. Пархоменка, а також про затвердження розподільчого балансу та про затвердження статуту агрофірми "Долина" (а. с. 203-215 у т. 2).

Розпорядженням голови Ємільчинської РДА від 19.04.2004 №130 надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі "Нові технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), в тому числі ПКСП ім. Пархоменка. Зазначено, що кількість осіб, які набули право на земельну частку (пай) - 251 (а. с. 124, 125 у т. 1).

Згідно з актом обстеження земельних угідь реформованого ПКСП ім. Пархоменка, з 2003,8 га сільськогосподарських угідь, наданих у колективну власність за державним актом, площа сільгоспугідь, які підлягають розподілу на земельні частки (паї), становить 1218,47 га, з яких ріллі - 1073,05 га, сіножаті - 44,55 га, пасовищ - 100, 87 га (а. с. 35 на звороті).

Згідно з протоколом зборів уповноважених власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого ПКСП ім. Пархоменка Будо-Бобрицької сільради від 30.09.2004, збори вирішили передати землі колективної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 698,12 га до земель запасу сільської ради; затверджено акт обстеження земельних угідь реформованого ПКСП ім. Пархоменка; узгоджено кінцеву експлікацію сільськогосподарських угідь, які підлягають розпаюванню; затверджено загальну кількість власників земельних сертифікатів - 253 осіб, у т. ч., 2 паї резерву (а. с. 37 на звороті т. 1).

У матеріалах справи є уточнений список громадян Будо-Бобрицької сільради, які мають право на отримання державного акту на право власності на земельну частку (пай) реформованого ПКСП ім. Пархоменка, які брали участь в зборах уповноважених по затвердженню акту обстеження земельних угідь ПКСП ім. Пархоменка (а. с. 39 - 42 у т. 1).

Рішенням Будо-Бобрицької сільської ради від 20.10.2004 затверджено акт обстеження земельних угідь реформованого ПКСП ім. Пархоменка та рішення загальних зборів власників земельних часток (паїв) від 30.09.2004; погоджено передачу земельної ділянки площею 698,12 га до земель запасу сільської ради (а. с. 38 т. 1).

30.03.2006 Будо-Бобрицькою сільрадою проведено збори уповноважених власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого ПКСП ім. Пархоменка, внаслідок яких складені протоколи, які відображають прийняті рішення, зокрема, про затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ПКСП ім. Пархоменка, яким передбачено площу сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню - 1207,96 га, в т. ч., рілля - 1066,06 га, пасовища - 100,46 га, сіножаті - 41,44 га; про передачу земель загального користування власниками земельних паїв під шляхи - 1,85 га та про передачу 8,72 га малопродуктивних сільськогосподарських угідь до земель запасу; про затвердження кількості громадян, що мають право на земельну частку (пай) - 253 власники сертифікатів, (з них - 2 резервних паї); про вилучення загальної площі раніше наданих паїв - 87,12 га; про погодження списку реєстрації номерів розподілення земельних ділянок (паїв) ПКСП ім. Пархоменка (а. с. 43 на звороті - 44, 45 у т. 1).

Розпорядженням голови Ємільчинської РДА від 05.04.2006 №102 погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ПКСП ім. Пархоменка Будо-Бобрицької сільської ради, згідно з яким площа сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню, становить 1207,96 га.

За п. 2 вказаного розпорядження припинено право колективної власності земельними ділянками загальною площею 672,54 га та їх передано до земель запасу Будо-Бобрицької сільської ради; із загальної площі розпайованих земель передано для проектування під`їздних шляхів - 1,85 га, а до земель запасу малопродуктивних земель - 8,72 га (а. с. 160 у т. 1).

У матеріалах справи є копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ПОСА "Долина" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Барашівської сільської територіальної громади, розроблена у 2021 році (а. с. 53 - 101 у т. 1).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ПОСА "Долина" зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1821781400:07:000:0023, площею 9,0827 га; 1821781400:07:000:0022, площею 1,4040 га; 1821781400:01:000:0110, площею 3,2505 га; 1821781400:05:000:0105, площею 0,8319 га; 1821781400:05:000:0108, площею 23,7235 га; 1821781400:06:000:0115, площею 3,9760 га; 1821781400:01:000:0114, площею 1,2348 га; 1821781400:05:000:0116, площею 0,8428 га; 1821781400:07:000:0025, площею 17,6508 га; 1821781400:03:000:0143, площею 9,9957 га ; 1821781400:06:000:0118, площею 2,6420 га; 1821781400:03:000:0202, площею 5,7603 га; 1821781400:05:000:0113, площею 2,0273 га; 1821781400:06:000:0125, площею 19,9987 га; 1821781400:03:000:0127, площею 3,6415 га; 1821781400:01:000:0094, площею 4,3118 га; 1821781400:05:000:0053, площею 0,5647 га; 1821781400:01:000:0111, площею 6,7390 га; 1821781400:03:000:0130, площею 6,6453 га; 1821781400:05:000:0114, площею 3,2183 га; 1821781400:06:000:0117, площею 0,5125 га; 1821781400:01:000:0120, площею 6,4105 га;1821781400:06:000:0121, площею 5,5323 га; 1821781400:03:000:0206, площею 9,0772 га; 1821781400:06:000:0122, площею 4,0793 га; 1821781400:06:000:0123, площею 3,7589 га; 1821781400:06:000:0124, площею 8,4705 га (а. с. 163 - 189 у т. 1).

Підставою державної реєстрації, серед іншого, є державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: ЖТ №14-05.0006, виданий 01.10.1995, видавник: Будо-Бобрицька сільська рада.

Обгрунтовуючи позов прокурор вказує, що реєстрація та набуття права приватної власності ПОСА "Долина" на спірні земельні ділянки є незаконною з таких підстав:

- землі на території Будо-Бобрицької сільської ради, які передавались за Державним актом серії ЖТ 14-05.0006 від 01.10.1995 уколективну власність ПКСП ім. Пархоменка та підлягали паюванню, відповідно до проектно-технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі власникам сертифікатів реформованого ПКСП, були розпайовані між його членами у 2004-2006 роках; на землі, які не підлягали паюванню, право колективної власності було припинено та передано до земель запасу сільської ради, тому земель, які б залишились не розпайовані або земель, які залишись у спільній власності членів реформованого ПКСП на території зазначеної сільської ради, не залишилось;

- зазначеним державним актом передано 2192,7 га землі для сільськогосподарського використання у колективну власність ПКСП ім. Пархоменка, а не ПОСА "Долина"; реорганізація ПКСП шляхом перетворення у ПОСА не відбувалася, оскільки було проведено реєстрацію нового підприємства - ПОСА "Долина", тому агрофірма не набула статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок ПКСП ім. Пархоменка;

- у випадку прийняття рішення про реорганізацію ПКСП ім. Пархоменка шляхом перетворення в іншу юридичну особу, колишні члени підприємства автоматично повинні були стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна організаційно-правової форми, а не складу її учасників;

- наявність запису в статуті агрофірми щодо правонаступництва ПКСП ім. Пархоменка не може бути підставою для реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки, які були частиною земель, що належали на праві колективної власності ПКСП ім. Пархоменка, оскільки таке правонаступництво не виникло відповідно до закону;

- відсутні розподільчі та передавальні акти від ПКСП ім. Пархоменка до ПОСА "Долина", які передбачені законодавством при розподілі між підприємствами -правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань;

- реєстрація ПОСА "Долина" відбулась 11.03.2000, а розпаювання земель, які передавалися у власність членам ПКСП ім. Пархоменка - у період 2004-2006 років.

У відзиві на позовну заяву від 30.01.2024 ПОСА "Долина" заперечила проти задоволення позовних вимог, зокрема, зазначила про відсутність нормативно-правового акту, який передбачав автоматичного набуття всіма членами ПКСП статусу учасників утвореної внаслідок зміни організаціно-правової форми юридичної особи, що право на участь в управлінні юридичної особи не порушується, оскільки члени КСП добровільно і самостійно прийняли рішення про реформування КСП зі зміною його організаційно-правової форми та зміною кількості учасників; у кожного з них залишилося право на земельну частку (пай); припинення членства в КСП не впливає на право спільної часткової власності його членів на майно колективного сільськогосподарського підприємства, передбачене ч. 1 ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", що ПКСП ім. Пархоменка реорганізовано шляхом перетворення, на підтвердження чого зберігся ідентифікаційний код, а, відповідно до норм Законів України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про підприємства в Україні", до перетвореного підприємства перейшли всі права та обов`язки, у тому числі, і право на землю згідно з державним актом. Крім того, відповідач, посилаючись на положення Закону України "Про власність", не погоджується з твердженнями прокурора про те, що законодавством України, чинним на момент реєстрації ПОСА "Долина" та на даний час, не передбачається автоматичного набуття приватної власності на земельні ділянки, які перебувають у колективній власності, оскільки прокурор залишає поза увагою те, що колективна власність на землю є різновидом приватної власності. На переконання відповідача,прокуратура не надала докази припинення права власності на землю, визначені ст. 140, 142 ЗК України, зокрема, заяву про відмову від земельної ділянки та нотаріально засвідчену угоду про передачу права власності на користь органу місцевого самоврядування (а. с. 21 - 37 у т. 2).

У заяві від 21.02.2024, вих. №89, Барашівська сільська рада підтримала позовні вимоги у повному обсязі (а. с. 39 у т. 2).

У відповіді на відзив, посилаючись на судову практику у подібних спорах, прокурор доводить, що на час реєстрації ПОСА "Долина" законодавство не передбачало норм, що при перетворенні ПКСП кількість учасників нової юридичної особи могла б бути меншою, ніж кількість членівПКСП, чи навіть дорівнювати одиниці.Звертає увагу відповідача, що у статуті ПОСА "Долина" 2000 року неодноразово закріплено положення про те, що всі землі, крім власних земель та майна засновника, передані підприємству в строкове платне договірнекористування, тому відповідач не мав права реєструвати такі землі в свою приватну власністю.Згідно з позицією прокуратури, до статутного фондуПОСП "Долина" не увійшли та не могли увійти земельні ділянки, приватними власниками яких стали інші колишні члени колективного сільськогосподарського підприємства, а також землі, які підлягали розпаюванню та розподілу, а також передані до земель запасу (а. с. 42 - 56 у т. 2).

2. Висновок господарського суду щодо представництва прокуратури у справі.

Згідно із ч. 4, абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У п. 37 - 40, 43 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

У позовній заяві прокурор вказав, що у зв`язку із утворенням Барашівської територіальної громади на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області" №711-р від 12.06.2020, в яку об`єдналися громади населених пунктів, у тому числі Будо-Бобрицька сільська рада, то до Барашівської територіальної громади перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки. Зазначив, що розпоряджатися землями комунальної власності відповідно до положень ст. 122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування, у даному випадку - Барашівська сільська рада. Вважає, що протиправне набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки грубо порушує інтереси держави в особі Барашівської територіальної громади.

Звягельська окружна прокуратура листом від 19.06.2023, вих. №54-84-2877вих23, витребувала у Барашівської сільської ради інформацію щодо вжиття чи наявність наміру вжиття відповідних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом витребування у ПОСА "Долина" незаконно зареєстрованих у приватну власність земельних ділянок. Крім того, повідомила про наміри самостійно звернутися до суду з відповідним позовом у випадку відсутності дій з боку органи місцевого самоврядування (а. с. 244-246 т.1).

Барашівська сільська рада у листі від 22.06.2023, вих. №144, серед іншого, зазначила про відсутність заперечень щодо вживання прокуратурою заходів представницького характеру для пред`явлення позову в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради (а. с. 247 т. 1)

З наведеної відповіді позивача вбачається відсутність намірів на здійснення судового захисту порушених інтересів, отже, прокурор дотримався порядку, визначеного ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", при направленні вказаного позову до суду в інтересах держави.

3. Висновок щодо обґрунтованості позовної вимоги та застосовані судом норми права.

За ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України (віндикаційний позов).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2019 по справі №914/970/18.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц зауважила, що однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

За твердженнями відповідача, ПОСА "Долина" є правонаступником реорганізованого ПКСП ім. Пархоменка, тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, зокрема, право власності на спірні земельні ділянки за Державним актом право колективної власності на землі серії ЖТ 14-05.0006 від 01.10.1995, виданого ПКСП ім. Пархоменка.

Однак, суд не бере до уваги копії Державних актів на право колективної власності на землі серії ЖТ 14-05.0006, надані прокуратурою та відповідачем (а. с. 20-29 у т. 1; 73-90 у т. 2), з тих підстав, що дати їх реєстрації відрізняються від тієї, що міститься у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю, наданої на запит прокуратури Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області листом від 27.08.2024, вих. №10-6-0.6-3354/2-24 (а. с. 230-245 у т. 2).

З огляду на те, що у вказаній Книзі під №6 є запис про реєстрацію Державного акту на право колективної власності на землі серії ЖТ 14-05.0006 від 27.12.1995 ПКСП ім. Пархоменка, суд використовує відомості щодо площ наданих земель, вказаних у Книзі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 ЗК України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі ПКСП ім. Пархоменка Державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-05.0006 від 27.12.1995), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 5 ЗК України розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

За нормами ч. 1 ст. 60 ЗК України, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Статтею 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 №2114-XII (у редакції, чинній від 21.01.1994) (далі - Закон №2114-XII) колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Підприємства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки (об`єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів.

Відповідно до ст. 7 Закону №2114-XII, об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Положення ч. 2, 3 ст. 8 Закону №2114-XII встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

За ст. 10 Закону №2114-XII земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (ч. 4 ст. 10 Закону).

Зі змісту викладених норм права вбачається, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21.

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95) сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів і інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2 Указу №720/95).

Пунктами 5, 6 Указу №720/95 визначено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (в редакції від 05.06.2003) (далі - Закон №899-IV) визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до ст. 1 Закону №899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно із ст. 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є, серед іншого, сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

За нормами ч. 4 ст. 7 Закону №899-IV, із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

У ст. 13 Закону №899-IV зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями; сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань; запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Отже, землі колишнього ПКСП ім. Пархоменка підлягали розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Як було зазначено судом раніше, згідно з випискою з протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Пархоменка №1 від 13.01.2000 загальні збори прийняли рішення про зміну організаційно-правової форми та назви юридичної особи, перейменували її у приватно-орендну сільськогосподарську агрофірму "Долина" (а. с. 105 на звороті у т. 1).

У подальшому, 11.03.2000 Ємільчинською районною державною адміністрацією рішенням №0048 ПКСП ім. Пархоменка перереєстроване у ПОСА "Долина" та затверджено статут агрофірми (а. с. 102 на звороті-104 у т. 1).

Крім того, як вбачається з протоколу загальних зборів працівників агрофірми "Долина" №2 від 18.04.2000, зборами прийнято рішення: про ліквідацію колгоспу ім. Пархоменка та створення нової приватно-орендної сільськогосподарської агрофірми "Долина" з приватною власністю на майно та яка є правонаступником колгоспу ім. Пархоменка, а також про затвердження розподільчого балансу та про затвердження статуту агрофірми "Долина" (а. с. 203-215 у т. 2).

Суд констатує, що, відповідно до інформації Головного управління статистики у Житомирській області, викладеної у листі від 06.10.2021, вих. №03.5-08/418-21, Колгосп ім. Пархоменка згідно з рішенням Ємільчинської районної державної адміністрації №67 від 24.03.1992 переєстровано у приватно-колективне сільськогосподарське підприємство ім. Пархоменка станом на дати винесення рішень загальними зборами, оформленими протоколами від 13.01.2000 та 18.04.2000 (а. с. 65 на звороті у т. 1).

Також суд зазначає, що на дату перереєстрації ПКСП ім. Пархоменка у ПОСА "Долина" землі, надані ПКСП ім. Пархоменка у колективну власність за Державним актом на право колективної власності на землі серії ЖТ 14-05.0006 від 27.12.1995, розпайовані між його членами не були.

Тільки 05.04.2006 розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації №102 було погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ПКСП ім. Пархоменка Будо-Бобрицької сільської ради, згідно з яким площа сільськогосподарських угідь, що підлягала розпаюванню, становила 1207,96 га. Пунктом 2 вказаного розпорядження було припинено право колективної власності земельними ділянками загальною площею 672,54 га та їх передано до земель запасу Будо-Бобрицької сільської ради; із загальної площі розпайованих земель було передано для проектування під`їздних шляхів - 1,85 га, а до земель запасу малопродуктивних земель - 8,72 га (а. с. 160 у т. 1).

У зв`язку з викладеним, суд критично ставиться до викладених у відзиві аргументів відповідача щодо правонаступництва ПОСА "Долина" ПКСП ім. Пархоменка, беручи до уваги таке.

Згідно зі ст. 37 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 № 887-XII (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (ч. 1, 6 ст. 31 Закону №2114-XII).

Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі №906/987/21 викладено висновок, що відповідно до ст. 37 ЦК УРСР, ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

Автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало. Правові режими права колективної власності та права приватної власності є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (ст. 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (висновки є у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 та від 20.12.2022 у справі №924/250/19).

Згідно з випискою з протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Пархоменка №1 від 13.01.2000 вибрано форму господарювання - Приватно-орендну сільськогосподарську агрофірму "Долина", а її лідером обрати ОСОБА_3 (а. с. 105 на звороті у т. 1).

Разом з тим, за п. 2.1, 2.2 статуту ПОСА "Долина" у редакції 2000 року, засновником агрофірми є громадянин України ОСОБА_3 , який одноосібно здійснює право власності на майно та інші активи агрофірми, в тому числі, і через призначених ним осіб.

У п. 4.4 статуту є інформація, що агрофірма є правонаступником КСП ім. Пархоменка Ємільчинського району Житомирської області.

За п. 6.2. статуту засновник передає підприємству земельні угіддя на умовах безоплатного користування, а члени КСП свої земельні паї - на умовах оренди.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19 про те, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Суд зазначає, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення відповідача законодавством правовий режим колективної власності на землю.

Вказане узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2022 у справі № 912/929/21.

З матеріалів справи вбачається, засновником ПОСА "Долина" є одна особа, у той час, коли згідно з протоколом зборів власників земельних часток (паїв) реформованого ПКСП ім. Пархоменка, членами КСП була 251 особа. Таким чином, перетворення ПКСП ім. Пархоменка у ПОСА "Долина" не відбулося, оскільки склад засновників (учасникiв) вказаних суб`єктів не співпадає, члени КСП не стали автоматично членами приватного підприємства. Отже, ПОСА "Долина" є новоствореною юридичною особою.

Крім того, у матеріалах справи відсутній передавальний акт, яким оформлюється розподіл між підприємством-правонаступником реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань при перетворенні підприємства, тому суд вважає недоведеним той факт, що спірні земельні ділянки могли перейти у власність ПОСА "Долина".

Суд відхиляє також аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що збереження ідентифікаційного коду попередника та наявність запису в статуті про правонаступництвом є його підтвердженнями, з огляду на такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19.

Відповідно до п. 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 (у редакції від 25.08.1998), у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва. У свою чергу, статут підприємства є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

01.01.2019 набрав чинності Закон України №2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом №2498-VIII від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

За ч. 1 ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній від 01.01.2019), нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Крім того, Законом України №2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Відповідно до положень ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01.01.2019 не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані (абзац 7 ст. 14-1 цього Закону).

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом (абзац 8 ст. 14-1 цього Закону).

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки (абзац 14 ст. 14-1 цього Закону).

За вказаного, земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Земельнi дiлянки, які переданi власниками до земель запасу Будо-Бобрицької сільської ради (правонаступником якої є Барашівська сільська рада), та землі загального користування (188,9 га землі загального користування, визначені рішенням Будо-Бобрицької сільської ради від 15.09.1995), паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно на вказані земельні дiлянки не могло бути зареєстровано право приватної власностi на підставі державного акта на право колективної власностi на землю.

Підтвердженням не відповідності земельних ділянок, що є предметом спору, вищезазначеним землям, що були розпайованими між членами ПКСП ім. Пархоменка є пояснювальна записка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ПОСА "Долина" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Барашівської сільської територіальної громади, що розроблена у 2021 році ТОВ "Інформаційно-довідкове бюро реформування земельних відносин" (а. с. 53 - 101 у т. 1).

Враховуючи викладене, у суду дійшов висновку, що після розпаювання земель до ПОСА "Долина" не перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло ПКСП ім. Пархоменка за Державним актом на право колективної власності на землю серія ЖТ 14-05.0006 від 27.12.1995.

З огляду на наведене, вимоги прокурора про витребування земельних ділянок згідно переліку у прохальній частині позовної заяви на підставі статей 387, 388 ЦК України суд вважає обґрунтованими, отже, позов підлягає задоволенню.

4. Розподіл судового збору між сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Однак, суд звертає увагу прокурора, що у позовній заяві ціна позову визначена у розмірі 2092208,98 грн на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок (а. с. 217-243 т. 1).

У постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду викладено висновок, що судовий збір з позовної заяви про визнання права на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

З огляду на зазначене, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що прокурор просив витребувати з незаконного володіння відповідача у власність позивача 27 земельних ділянок, відтак, судовий збір за майнові вимоги необхідно було сплати виходячи із нормативно грошової оцінки кожної земельної ділянки окремо, але не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2023 року, тобто 2684,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову.

З огляду на викладене, судовий збір, який підлягав сплаті за позовні вимоги про витребування 24-х земельних ділянок, становить 2684,00 грн за кожну, загальна сума - 64416,00 грн (2684,00 х 24).

Судовий збір за позовні вимоги про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 1821781400:06:000:0125 (пл. 19,9987 га), 1821781400:03:000:0206 (пл. 9,0772 га) та 1821781400:06:000:0124 (пл. 8,4705 га) складає 7217,74 грн, 3276,06 грн та 3057,10 грн відповідно.

Отже, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь прокуратури у зв`язку із задоволеннями позовних вимог складає 77966,90 грн (64416,00 грн + 7217,74 грн + 3276,06 грн + 3057,10 грн).

Керуючись ст. 123, 129, 131, 135, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння Приватно-орендної сільськогосподарської агрофірми "Долина" (11263, Житомирська область, Звягельський район, с. Будо-Бобриця, код

ЄДРПОУ 03743262) у власність Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області (11255, Житомирська область, Звягельський район, с. Бараші, вул. Героїв Майдану, буд. 10, код ЄДРПОУ 04347628) земельні ділянки:

- кадастровий номер 1821781400:07:000:0023, площею 9,0827 га;

- кадастровий номер 1821781400:07:000:0022, площею 1,4040 га;

- кадастровий номер 1821781400:01:000:0110, площею 3,2505 га;

- кадастровий номер 1821781400:05:000:0105, площею 0,8319 га;

- кадастровий номер 1821781400:05:000:0108, площею 23,7235 га;

- кадастровий номер 1821781400:06:000:0115, площею 3,9760 га;

- кадастровий номер 1821781400:01:000:0114, площею 1,2348 га;

- кадастровий номер 1821781400:05:000:0116, площею 0,8428 га;

- кадастровий номер 1821781400:07:000:0025, площею 17,6508 га;

- кадастровий номер 1821781400:03:000:0143, площею 9,9957 га ;

- кадастровий номер 1821781400:06:000:0118, площею 2,6420 га;

- кадастровий номер 1821781400:03:000:0202, площею 5,7603 га;

- кадастровий номер 1821781400:05:000:0113, площею 2,0273 га;

- кадастровий номер 1821781400:06:000:0125, площею 19,9987 га;

- кадастровий номер 1821781400:03:000:0127, площею 3,6415 га;

- кадастровий номер 1821781400:01:000:0094, площею 4,3118 га;

- кадастровий номер 1821781400:05:000:0053, площею 0,5647 га;

- кадастровий номер 1821781400:01:000:0111, площею 6,7390 га;

- кадастровий номер 1821781400:03:000:0130, площею 6,6453 га;

- кадастровий номер 1821781400:05:000:0114, площею 3,2183 га;

- кадастровий номер 1821781400:06:000:0117, площею 0,5125 га;

- кадастровий номер 1821781400:01:000:0120, площею 6,4105 га;

- кадастровий номер 1821781400:06:000:0121, площею 5,5323 га;

- кадастровий номер 1821781400:03:000:0206, площею 9,0772 га;

- кадастровий номер 1821781400:06:000:0122, площею 4,0793 га;

- кадастровий номер 1821781400:06:000:0123, площею 3,7589 га;

- кадастровий номер 1821781400:06:000:0124, площею 8,4705 га.

3. Стягнути з Приватно-орендної сільськогосподарської агрофірми "Долина" (11263, Житомирська область, Звягельський район, с. Будо-Бобриця, код ЄДРПОУ 03743262) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950; р/р UA598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 77966,90 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.02.25

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - Житомирській обласні прокуратурі (Електронний суд)

3 - Звягельській окружній прокуратурі (Електронний суд)

4 - Барашівській сільській раді (Електронний суд)

5 - Приватно-орендній сільськогосподарській агрофірмі "Долина" (Електронний суд)

6 - ГУ ДПС у Житомирській області: (Електронний суд)