Рішення

від 21.03.2024 по справі 910/11996/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.03.2024Справа № 910/11996/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Рєпкіній Ю.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом 1. Гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

2. Гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (вул. Закревського 93, м. Київ, 02232)

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Представники сторін:

від позивачів 1, 2: ОСОБА_3 , Рудніцький О.Л.

від відповідача: Янушевич О.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 11, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від рядку № 11 від 19.02.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивачі посилаються на прийняття вказаного рішення загальних зборів членів кооперативу з порушенням вимог Статуту відповідача, Закону України "Про кооперацію" та відсутність кворуму під час проведення загальних зборів, у зв`язку з чим вказане рішення, оформлене протоколом № 11 від 19.02.2022 року, має бути визнане недійсним в судовому порядку.

Також разом з позовною заявою позивачами подане клопотання про витребування у відповідача доказів згідно ст. 81 ГПК України, а саме від відповідача належним чином засвідчених копій спеціального посвідчення уповноваженого члена АГК «Північ» ОСОБА_4 та рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду № 11, оформленого протоколом від 19.02.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11996/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.10.2023 року.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання від уповноваженого представника відповідача через канцелярію суду 26.09.2023 року надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д, з доказами надсилання на адресу позивачів, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на підміну позивачами поняття «рішення загальних зборів» як вищого органу управління Кооперативу та передбаченого ст. 15 Закону України «Про кооперацію» делегування уповноважених для часті у зборах уповноважених членів кооперативу, у зв`язку з чим зазначає, що рішення загальних зборів членів окремого ряду, оформлене протоколом, не є за своєю суттю рішенням Загальних зборів кооперативу, пов`язаним зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, оскільки перелік таких повноважень Загальних зборів визначений п. 8.5 Статуту, а отже позов пред`явлено до неналежного відповідача. Додатково відповідач зазначає, що доводи позивачів про відсутність кворуму під час прийняття рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 11, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 11 від 19.02.2022 року, не відповідають дійсним обставинам та спростовуються наданими відповідачем доказами, оскільки, використовуючи усі форми у сукупності ініціативною групою ряду № 11 було проведено скликання більшої частини членів вказаного ряду, що становить кворум, та 19.02.2022 проведено збори ряду, на яких затверджено список всіх присутніх та зібрано підписи за обраного кандидата; клопотання б/н, б/д про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; від уповноваженого представника позивачів 1, 2 засобами електронного зв`язку 02.10.2023 року надійшло клопотання б/н від 28.09.2023 року про долучення до матеріалів справи копії паспортів позивачів 1, 2 та їх РНОКПП, через канцелярію суду та засобами електронного зв`язку 03.10.2023 року надійшли дві ідентичних за змістом відповіді на відзив б/н від 02.10.2023 року, з доказами направлення на адресу відповідача, в яких позивачі заперечують проти доводів відповідача та зазначають про наявність підстав для задоволення позову, які є ідентичними наведеним в позовній заяві, а також зазначають про неспівмірність заявлених відповідачем до стягнення витрат на правову допомогу в сумі 40 000,00 грн.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 задоволено клопотання позивача про витребування доказів згідно ст. 81 ГПК України, витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії спеціального посвідчення уповноваженого члена Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" Нижника Василя Григоровича та протоколу загальних зборів членів кооперативу від ряду № 11 від 19.02.2022 року, відповідно, відкладено підготовче засідання на 02.11.2023 року.

Судом встановлено, що через канцелярію суду 25.10.2023 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н, б/д з доказами направлення іншим учасникам справи, в яких відповідач заперечує проти доводів позивача та наголошує на правомірності прийнятого 19.02.2022 року рішення; засобами електронного зв`язку 30.10.2023 року від представника позивачів 1, 2 надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження б/н від 27.10.2023 року, а також 02.11.2023 року надійшла заява б/н від 01.11.2023 року про відкладення судового засідання у зв`язку з участю представника в іншій справі. Дані документи судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 02.11.2023 року судом частково задоволено клопотання представника позивачів 1, 2 про відкладення підготовчого засідання та протокольною ухвалою оголошено перерву на 30.11.2023 року.

Судом повідомлено, що через систему "Електронний суд" 30.11.2023 року від уповноваженого представника позивачів 1, 2 надійшло клопотання б/н від 30.11.2023 року про розгляд підготовчого засідання без участі позивачів та представника останніх, в якому також міститься клопотання про відмову в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Клопотання судом долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.11.2023 року уповноважений представник відповідача не наполягав на задоволенні клопотання останнього про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Так, розглянувши в судовому засіданні 30.11.2023 року клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з неможливістю розгляду даної справи в порядку господарського судочинства, а також враховуючи позицію представників сторін та виходячи з підстав даного позову, судом визнано необґрунтованими доводи відповідача та визначено підсудність спору у даній справі як господарського, у зв`язку з чим протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні відповідного клопотання АГК «Північ» з мотивів, наведених судом нижче в мотивувальній частині даного рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/11996/23 та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.01.2024 року.

У судовому засіданні 17.01.2024 року з розгляду справи по суті, на стадії вступного слова, для надання відповідачем відповідно до п. 4.4. Статуту копію обліку членів 11 ряду, протокольною ухвалою оголошено перерву до 08.02.2024 року.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 08.02.2024 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 року, з урахуванням перебування судді Селівона А.М. з 12.02.2024 року по 16.02.2024 року на навчанні в Національній школі суддів України, розгляд справи по суті призначено на 06.03.2024р.

У судовому засіданні 17.01.2024 року з розгляду справи по суті протокольною ухвалою оголошено перерву на 21.03.2024 року.

Судом встановлено, до початку судового засідання через систему "Електронний суд" 17.01.2024р. від представника позивачів 1, 2 надійшли додаткові пояснення б/н від 17.01.2024 року, в яких останній надає додаткові обґрунтування обставин відсутності кворуму під час проведення зборів 19.02.2022 року, а також неповідомлення позивачів про проведення зборів; через систему "Електронний суд" 06.02.2024р. від представника відповідача на виконання вимоги суду надійшло клопотання з додатком (Витяг з реєстру власників гаражних боксів АГК «Північ» станом на лютий 2022 року) з доказами направлення представникам позивачів; через систему "Електронний суд" 06.02.2024р. від представника позивачів надійшли клопотання від 06.02.2024 року про долучення доказів, а саме копій квитанцій про сплату позивачами членських внесків; через систему "Електронний суд" 05.03.2024 від представника позивачів надійшло клопотання про приєднання доказів б/н від 05.03.2024 року, а саме на підтвердження перебування осіб, які брали участь в зборах 19.02.2022 року та здійснювали голосування, серед членів кооперативу; через систему «Електронний суд» 20.03.2024р. від представника позивачів на виконання вимоги суду надійшло клопотання від 13.03.2024 року з додатками про долучення документів до матеріалів справи, а саме доказів на підтвердження у відповідних осіб статусу члену кооперативу (ряд 11).

Вказані документи долучено судом до матеріалів справи.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін та учасників справи станом на 21.03.2024 року до суду не надходило.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У судові засідання з розгляду справи по суті 17.01.2024 року, 06.03.2024 року та 21.03.2024 року з`явилися уповноважені представники позивачів та відповідача.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 17.01.2024 року, 06.03.2024 року та 21.03.2024 року представники позивачів підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях з розгляду справи по суті 17.01.2024 року, 06.03.2024 року та 21.03.2024 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.03.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи.

Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є вимога позивачів про визнання недійсним рішення загальних зборів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", що оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 11 від 19.02.2022 року.

При цьому, з огляду на встановлену Статутом відповідача послідовність прийняття рішень зборами уповноважених кооперативу та загальними зборами членів кооперативу, які знаходяться в безпосередній залежності від наслідків проведення зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління, а також надання останнім права вирішувати питання, що відносяться до компетенції загальних зборів Кооперативу, за висновками суду даний спір є корпоративним та має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Так, стаття 55 Господарського кодексу України визначає суб`єктів господарювання як учасників господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Зокрема, суб`єктами господарювання є господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Відповідно до статті 93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Частиною 1 статті 94 Господарського кодексу України встановлено, що кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні врегульовано Законом України «Про кооперацію», відповідно до статті 1 якого кооперація система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Згідно з визначенням термінів, наведеним у статті 2 вказаного Закону, кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про кооперацію» метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб`єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (статті 6 Закону України «Про кооперацію»).

Обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про кооперацію» кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 30.01.2001р. згідно з розпорядженням Ватутинської державної районної адміністрації м. Києва від 26.05.1998 року № 799/1 за рішенням установчих зборів членів кооперативу, на їх кошти було створено Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (далі - відповідач, Кооператив). З 25.05.2012 року Голова правління - Воронов Володимир Борисович.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Пунктом 1.4 Статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" в редакції від 01.11.2021р. (далі - Статут) визначено, що Кооператив є організацією громадян, які добровільно об`єднались для задоволення своїх потреб в гаражних боксах для зберігання та обслуговування транспортних засобів, шляхом експлуатації за власні кошти.

Відповідно до пункту 4.2 Статуту членом Кооперативу може бути особа, яка досягла 18 - річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності, є законним власником або розпорядником не менш ніж одного гаражного боксу, розташованого в кооперативі.

Відповідно до пункту 8.5 Статуту, в редакції 01.11.2021, до компетенції Загальних зборів членів Кооперативу належить, зокрема, затвердження Статуту Кооперативу, внесення до нього змін та доповнень; обрання Голови Правління Кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю Кооперативу, інших органів Кооперативу; прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію Кооперативу.

Разом із тим, згідно з пунктом 8.3 Статуту члени Кооперативу від ряду мають право делегувати обраного уповноваженого члена від свого ряду до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління з наданням йому права вирішувати питання, що відносяться до компетенції загальних зборів Кооперативу.

Згідно ст. 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу, утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу.

У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

В подальшому, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 голови правління - гр. ОСОБА_5 відповідно до 15 Закону України «Про кооперацію» були проведені збори членів Кооперативу від рядів для обрання уповноважених членів рядів.

Так, рішенням загальних зборів членів кооперативу від ряду № 11, оформленим протоколом від 20.08.2021 року, гр. ОСОБА_2 (позивач 2) було обрано Уповноваженим членом АГК «Північ» від ряду № 11.

Рішенням позачергових загальних зборів (уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК «Північ», оформленим протоколом від 22.09.2021 року, обрано Головою правління АГК «Північ» ОСОБА_1 .

Вищезазначений протокол був підписаний уповноваженими членами від рядів Кооперативу: ОСОБА_6 від ряду №28, ОСОБА_7 від ряду №27, ОСОБА_8 від ряду №23, ОСОБА_9 від ряду №22, ОСОБА_10 від ряду №21, ОСОБА_11 від ряду №20, ОСОБА_12 від ряду №19, ОСОБА_13 від ряду №18, ОСОБА_14 від ряду №17, ОСОБА_15 від ряду № АДРЕСА_3 , ОСОБА_16 від ряду № АДРЕСА_4 від ряду №13, ОСОБА_2 від ряду №11, ОСОБА_17 від ряду №10, ОСОБА_18 , від ряду №9, ОСОБА_19 від ряду №8, ОСОБА_20 від ряду №7, ОСОБА_21 від ряду №6, ОСОБА_22 від ряду №5, ОСОБА_23 від ряду №4.

На підставі рішення загальних зборів АГК «Північ», оформлених протоколом від 22.09.2021, державним реєстратором Дібровою Ольгою Семенівною проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу та внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, осіб-підприємців та громадських формувань, а саме:

- від 24.09.2021 за № 1000661070014000334 зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи (змінено керівника АГК «Північ» - замість померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 );

- від 28.09.2021 за № 1000661070015000334 зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (затверджено Статут АГК «Північ» в новій редакції).

Внаслідок проведення вищезазначених реєстраційних дій було змінено керівника, відомості про членів та кінцевих бенефіціарних власників, редакцію статуту та інформацію для здійснення зв`язку з кооперативом.

В подальшому, 26.11.2021 року гр. ОСОБА_24 було направлено до Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції скаргу на реєстраційні дії ОСОБА_25 , за результатами розгляду якої Центральною колегією Міністерства юстиції України скаргу ОСОБА_24 було задоволено в повному обсязі та Наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 року №493/5 скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 року № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою Ольгою Сергіївною щодо Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (ідентифікаційний код юридичної особи 25661903).

За змістом наявного в матеріалах справи Висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 14.01.2022 року судом встановлено, що за висновками колегії документи, на підставі яких проведені оскаржувані реєстраційні дії, подані не в повному обсязі, а тому приватний нотаріус Діброва О.С. повинна була зупинити розгляд документів, поданих для державної реєстрації, на підставі пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

При цьому позивачі наголошують, що наказом Міністерства юстиції України скасовано лише реєстраційні дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброви О.С. в частині внесення реєстраційних змін до відомостей про відповідача щодо зміни керівника, членів та кінцевих бенефіціарних власників, редакції статуту та інформації про здійснення зв`язку, в той час як протокол позачергових загальних зборів (Уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК «Північ» від 22.09.2021 року, як і протоколи зборів членів рядів, не оскаржені та не скасовані.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/5273/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та постановою Верховного Суду від 28.02.2024, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 14.01.2022, визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 та поновлення реєстраційних дій.

Зокрема, залишаючи без змін рішення судів першої та другої інстанцій у справі № 910/5272/22, якими відмовлено в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем обставин порушення відповідачем процедури розгляду скарги, Верховний Суд визнав ? ? , , - .. ?, ? 34 " ? , -? ?".

Після скасування вказаних реєстраційних дій Наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 року, 22.02.2022 було проведено позачергові збори уповноважених Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" за адресою: 02232, м. Київ, вул. Закревського 93, на яких були вирішені питання про обрання головуючого та секретаря зборів уповноважених, про обрання складу правління, про припинення повноважень голови правління та обрання нового голови правління; про затвердження та підписання статуту в новій редакції Головою кооперативу.

Результати прийняття рішень на позачергових зборах уповноважених АГК «Північ» від 22.02.2022 року, оформлені протоколом №1 позачергових зборів уповноважених АГК «Північ» від 22.02.2022 року, затвердженим підписами уповноважених членів кооперативу від рядів.

На підставі рішення позачергових зборів уповноважених членів АГК "Північ" від рядів, оформленого протоколом № 1 від 22.02.2022 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковеєвою О.В. проведено реєстраційну дію від 23.02.2022 року № 1000661070021000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо АГК "Північ" щодо зміни керівника - голови правління на ОСОБА_26 та нової редакції статуту.

Наказом Міністерства юстиції України № 241/7 від 17.01.2023 року відмовлено в задоволенні скарги гр. ОСОБА_27 від 07.09.2022 року на реєстраційну дію від 23.02.2022 року № 1000661070021000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо АГК "Північ", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковеєвою О.В., у зв`язку з її відповідністю законодавству у сфері державної реєстрації та проведення реєстраційних дій на підставі документів, які відповідали вимогам чинного законодавства.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 року у справі № 320/12042/23 відмовлено в задоволенні позовних вимог гр. ОСОБА_27 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №241/7 від 17.01.2023 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу гр. ОСОБА_27 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №320/12042/23 - без змін.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням зборів, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_18 звернулись з позовними заявами до Господарського суду міста Києва (справа № 910/2899/23, справа № 910/1537/23) про визнання недійсним рішення зборів кооперативу, яке оформлене протоколом №1 позачергових зборів уповноважених членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» від 22.02.2022, що проведене за місцезнаходженням: 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93, під час розгляду яких АГК «Північ» до суду були надані протоколи загальних зборів членів кооперативу від рядів, зокрема, протокол від 19.02.2022 року від ряду №11.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 11, оформленого протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 11 від 19.02.2022 року, у їх проведенні прийняло участь 33 члени Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" з числа власників гаражних боксів 11 ряду.

На розгляд загальних зборів були винесені питання: 1) Про обрання головуючого та секретаря зборів уповноважених членів від ряду; 2) Про обрання уповноваженим члена АГК «Північ» від ряду №11; 3) Про делегування членами АГК «Північ» від ряду повноважень уповноваженому членів АГК «Північ» від ряду з наданням права вирішувати питання, що відносяться до компетенції загальних зборів кооперативу, до зборів уповноважених членів кооперативу від рядів та членів правління.

Зокрема, за результатами прийняття рішення загальних зборів членів кооперативу від рядку № 11, оформленого протоколом від 20.08.2021 року, обрано уповноваженим членом АГК «Північ» від ряду № 11 гр. ОСОБА_4 .

Згідно з пунктом 5.1 Cтатуту встановлено, що члени кооперативу мають право приймати участь в його управлінні, у тому числі обирати та бути обраними в органи управління.

У відповідності до ч. 2 ст. 101 ГК України вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів. Кооперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова) кооперативу та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу.

Приписами частини 1-3 статті 15 Закону України «Про кооперацію» унормовано, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства тощо. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Аналогічні положення визначені статтею 102 Господарського кодексу України.

Статтею 16 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу.

Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

За приписами ст. 103 ГК України правління кооперативу, очолює голова кооперативу, який обирається загальними зборами членів кооперативу та функції і порядок відкликання якого визначаються статутом кооперативу.

Як визначено Статутом відповідача, вищим органом управління є загальні збори, які можуть проводитись як шляхом прямої участі усіх членів кооперативу так і участі уповноважених від гаражних рядів представників.

Так, згідно з пунктом 8.1 Статуту вищим органом управління є Загальні збори членів Кооперативу. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених від рядів згідно структурної кількості гаражних рядів в Кооперативі.

У зв`язку зі значною чисельністю членів Кооперативу, крім проведення Загальних зборів членів Кооперативу передбачається скликання Зборів у формі Зборів уповноважених Кооперативу від рядів та членів правління (Зборів уповноважених) (пункт 8.2 Статуту).

Пунктом 8.3 Статуту врегульовано спосіб обрання представників від власників кожного ряду гаражних боксів для участі у загальних зборах.

Отже, як зазначають позивачі у позовній заяві, згідно рішення загальних зборів членів кооперативу від рядку № 11, оформленого протоколом від 20.08.2021 року, позивача 2 обрано уповноваженим членом АГК «Північ» від ряду №11.

В той же час, посилаючись на відсутність доказів скасування та оскарження протоколу зборів членів АГК «Північ» від 20.08.2021 року, позивачі зазначають про відсутність підстав для припинення повноважень позивача 2 - ОСОБА_2 як уповноваженого члена кооперативу від ряду № 11.

Таким чином позивачі вважають, що за наслідками проведення 19.02.2022 року загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 11, рішення яких оформлено протоколом від 19.02.2022 року, було порушено їх право бути членом АГК «Північ», приймати участь в господарській діяльності Кооперативу, а також в управлінні Кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління, право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи Кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб, у зв`язку з чим позивачі звернулись до суду з даним позовом, в якому просять визнати недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду №11, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 11 від 19.02.2022 року.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 року №756/8056/19).

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Аналогічні положення містить пункт 5.1 статуту відповідача відповідно до якого члени кооперативу мають право приймати участь в його управлінні, у тому числі обирати та бути обраними в органи управління.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси…Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Таким чином, кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Особи, які є членами створеного ним кооперативу, є правомочними брати участь в управлінні кооперативом, отримувати певну частку активів кооперативу в разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, що випливають з їх участі у кооперативі.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 509/577/18, від 01.10.2019 року у справі № 910/7554/18, від 17.12.2019 № 904/4887/18, від 12.02.2020 року у справі №916/1253/19.

При цьому судом враховано, що визначення законом особливостей правового, організаційного, економічного та соціального функціонування кооперативів прямо передбачено приписами ГК України і наявність таких особливостей, зокрема, щодо розподілу голосів членів кооперативу під час прийняття рішення, способу реалізації членами кооперативу своїх прав на участь в діяльності кооперативу управлінні не суперечить змісту та природі корпоративних відносин.

В контексті застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України у правовідносинах, пов`язаних з діяльністю кооперативу та визнанням недійсними рішень останнього суд зазначає, що вирішуючи спір про визнання недійсними рішень зборів членів (учасників) кооперативу суд повинен установити наявність порушених прав позивачів внаслідок порушення процедури скликання та проведення зборів, тобто не тільки недотримання норм закону під час скликання і проведення зборів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Тобто, саме позивачам необхідно доводити в суді, що рішення не відповідає їхнім інтересам як членам кооперативу, порушує їх права чи прийнято з порушенням передбаченої процедури.

Суд зазначає, що рішення установчих/загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та / або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №920/432/17 визначено, що під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на ухвалення загальними зборами рішення.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання (пункт 67 постанови ВП ВС від 28.01.2020 у справі № 924/641/17), але зауважує та конкретизує, що права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (пункт 54 постанови ВП ВС від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні Першого сенату КСУ від 5 червня 2019 року у справі № 3-391/2018(6048/18) за конституційною скаргою ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА», зокрема, в п. 2.2 мотивувальної частини цього рішення визначено «Неодмінним елементом принципу верховенства права є юридична визначеність, яка вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини (абзац дев`ятий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване. Юридичною визначеністю обумовлюється втілення легітимних очікувань, тобто досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки.»

Отже, у світлі судової практики законні сподівання та інтереси позивачів, пов`язані із реалізацією прав членів кооперативу на участь в створенні, управлінні, діяльності та припиненням діяльності кооперативу, є охоронюваним об`єктом.

Таким чином, встановивши, що Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" відповідно до Статуту та чинного законодавства є господарською організацією та юридичною особою корпоративного типу, а спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю відповідача у зв`язку з порушенням прав позивачів, як членів кооперативу, які мають в ньому корпоративні права, в т.ч. щодо можливості брати участь в управлінні останнім, суд дійшов висновку що даний спір виник з корпоративних відносин, відтак, розгляд цього спору підвідомчий судам господарської юрисдикції, з одночасною можливістю застосування практики щодо скасування загальних зборів господарських товариств з урахуванням особливостей управління кооперативом, визначеним законодавством та Статутом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.

Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Тобто, вказаною нормою визначено, що статутом кооперативу визначається, зокрема, порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених.

При цьому, у пункті 8.3 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021) рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду є правомочним, якщо за нього проголосували не менше ніж 51% членів відповідного ряду.

Тобто, враховуючи положення статті 15 Закону України "Про кооперацію" та пункт 8.3 статуту Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (в редакції від 01.11.2021), вбачається, що порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначений саме шляхом прийняття рішення загальних зборів членів кооперативу (від ряду).

Суд зазначає, що по своїй суті спірні рішення приймались саме загальними зборами членів кооперативу, та, відповідно, до проведення таких зборів (загальні збори членів кооперативу) повинні застосовуватись відповідні положення законодавства та статуту відповідача.

В контексті вищенаведеного суд зазначає, що обрання свого представника членами кооперативу від певного ряду гаражних боксів для участі у загальних зборах є визначеною статутом формою реалізації корпоративного права, що спростовує твердження відповідача про внутрішньо-організаційний характер цих відносин та неможливість оскарження прийнятих зборами уповноважених рішень в судовому порядку.

Так, у позовній заяві та відповіді на відзив позивачі зазначають про недотримання відповідачем порядку скликання і проведення загальних зборів, зокрема, порушення пункту 8.7 Статуту та наголошують, що через неналежне проведення загальних зборів членів кооперативу від ряду №11 було порушено їх право бути членом АГК «Північний», приймати участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління, право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

Разом з тим, загальні збори членів кооперативу від ряду № 11 були проведені 19.02.2022 року, тобто після спливу 4 днів з моменту прийняття наказу Міністерством юстиції України про скасування реєстраційних дій.

Частиною 5 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Пунктом 8.7 Статуту встановлено, що про дату, місце час проведення та порядок денний загальних зборів (зборів уповноважених) членів Кооперативу члени (уповноважені) Кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше, ніж за 7 днів до визначеного строку їх проведення шляхом їх персонального повідомлення або розміщення вказаної інформації на дошці об`яв Кооперативу або на сайті Кооперативу. За рішенням правління та при наявності для цього достатніх коштів в Кооперативу, може бути проведена додаткова персональна поштова розсилка повідомлень членам Кооперативу щодо запланованих Загальних зборів членів Кооперативу.

Однак слід зазначити, що статутом АГК «Північ» не встановлюються вимоги щодо скликання та проведення зборів членів Кооперативу від ряду. Статутом відповідача встановлено лише вимоги щодо документального оформлення відповідного рішення про обрання представника для участі у загальних зборах Кооперативу.

Як зазначено у відзиві, у Кооперативі використовуються сталі форми оповіщення про проведення зборів у рядах Кооперативу, зокрема, по телефону, через спільну групу в електронному месенджері, усне персональне повідомлення та розміщення оголошення, що узгоджується зі Статутом.

Водночас, відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №916/2584/18, від 06.02.2020 року у справі № 906/307/19).

Наразі, належних та допустимих доказів повідомлення позивачів про проведення зборів 19.02.2022 від ряду №11 матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на те, що після смерті ОСОБА_5 , обов`язки Голови правління Кооперативу на підставі п. 8.18. Статуту були покладені на діючого заступника Голови Правління ОСОБА_24 , який здійснював дії щодо організації позачергових загальних зборів членів Кооперативу, одночасно свої повноваження продовжували виконувати раніше обрані члени Правління та уповноважені членів Кооперативу від рядів.

За твердженнями відповідача, протокол позачергових зборів уповноважених від 22.09.2021 року, згідно з яким ОСОБА_1 обрано Головою правління Кооперативу, є нікчемним та не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки обрання Голови правління на той момент, згідно зі Статутом в редакції 2012 року, віднесено виключно до компетенції загальних зборів Кооперативу.

Крім того відповідач зазначає, що у позові допущено підміну поняття «рішення загальних зборів», як вищого органу управління Кооперативу, та передбачене ст. 15 Закону України «Про кооперацію» делегування уповноважених для участі у зборах уповноваженими членами кооперативу.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії протоколу загальних зборів членів кооперативу від ряду №11 від 19.02.2022 року, присутніми на зборах були 33 члена Кооперативу від ряду №11, що складає 51% від загальної кількості членів ряду. Загальна кількість гаражних боксів у ряду 65.

По першому питанню 33 голоси «за»; по другому - 32 голоси «за»; по третьому - 33 голоси «за».

Згідно із Додатком №1 до протоколу зборів ряду №11 АГК «Північ» 19.02.2022 року у голосуванні приймали участь власники гаражних боксів, а саме №: 1123, 1112, 1141, 1129, 1142, 1150, 1160, 1107, 1103, 1144, 1101, 1165, 1114, 1143, 1128, 1113, 1121, 1147, 1116, 1133, 1163, 1130, 1139, 1164, 1157, 1145, 1115, 1117, 1106, 1122, 1104, 1102, 1120, 1124, 1125.

При цьому судом встановлено за змістом копії протоколу від 19.02.2022 року, що по другому питанню «обрання уповноваженого члену від ряду» 32 голоси були віддані «за» кандидата в представники на загальних зборах з 33 осіб, що прийняли участь у прийнятті рішення, голоси «проти» та «утримався» відсутні, що свідчить про те, що кандидат - гр. ОСОБА_4 не приймав участь у голосуванні щодо власної кандидатури та спростовує доводи позивачів у відповідній частині, а саме про протиправне врахування голосу ОСОБА_4 у голосуванні під час виробів його уповноваженим членом від ряду 11 як власника гаража № НОМЕР_1 .

Також позивачі зазначають, що у голосуванні 2 рази приймали участь власник гаража № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 ОСОБА_28 , що має право одного голосу та власник гаража № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 ОСОБА_29 , що також має право одного голосу.

Однак, Додаток до протоколу містить підписи учасників зборів від одинадцятого ряду у кількості 35, в той час, як у протоколі зазначено присутніми 33 члени кооперативу, а отже, різниця у дві особи між особами, що підписали додаток до протоколу та врахованими протоколом голосами фактично пояснюється тим, що дві особи двічі підписали додаток, як власники гаражів № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 .

В той же час, як зазначено позивачами та підтверджується матеріалами справи, не всі члени кооперативу були повідомлені та присутні на зборах.

Так, відповідно до заяви ОСОБА_2 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курилко Я.О. та зареєстрованої в реєстрі за №678, позивач 2 після 22.09.2021 жодних повідомлень про проведення загальних зборів ряду №11 не отримував. Натомість, приблизно у березні 2023 року йому стало відомо, що адміністрація АГК «Північ» викликає до себе членів кооперативу для підписання протоколу загальних зборів від ряду для обрання нового уповноваженого члену.

У заяві ОСОБА_30 , справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курилко Я.О. та зареєстрованої в реєстрі за №730, остання повідомляє про те, що не є власницею гаражних боксів №1121, 1122 та не є членом АГК «Північ». Власником вказаних гаражних боксів та членом АГК «Північ» є її батько - ОСОБА_28 . У березні 2023 року їй на телефон (Телеграм) прийшло повідомлення з адміністрації АГК «Північ» аби вона прийшла з метою надання копій документів на належні її батькові гаражні бокси та в подальшому, у березні 2023 року нею було поставлено підпис в протоколі уповноваженого від ряду № 11 від імені її батька ОСОБА_28 . Також ОСОБА_31 повідомляє, що підпис на протоколі не належить її батькові, а належить їй.

Окрім цього, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_32 , справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курилко Я.О. та зареєстрованої в реєстрі за №815, відповідно до якої після 22.09.2021 жодних повідомлень про проведення загальних зборів ряду №11 він не отримував. Натомість, приблизно у лютому 2023 року йому зателефонували уповноважені особи АГК «Північ» та повідомили, що потрібно підійти до них аби підписати документи на продовження договору оренди. У приміщенні бухгалтерії уповноважені особи АГК «Північ» повідомили, що у ряді №11 було обрано нового уповноваженого від ряду, а саме ОСОБА_4 , а тому необхідно поставити підпис у даному протоколі для продовження договору оренди. Отже, в 2023 році ОСОБА_33 було поставлено підпис в протоколі загальних зборів уповноважених від ряду №11 від 19.02.2022 року.

Суд зазначає, що допустимість доказів визначається законністю джерел, умов і способів їх одержання. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Так, якщо належність доказів характеризує об`єктивний зв`язок доказів з фактами (обставинами), які треба встановити, то допустимість доказів зв`язана з їх процесуальною формою, тобто засобами доказування. Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

Згідно частиною 1, 2 статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Показання свідка за змістом статті 88 вказаного Кодексу викладаються ним письмово у заяві свідка. Згідно з приписами частин 2-4 даної статті у заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

З урахуванням вищенаведеного суд зазначає, що наявні в матеріалах справи заяви, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_31 та ОСОБА_34 , справжність підписів яких засвідчено нотаріально, щодо факту неповідомлення про проведення загальних зборів ряду №11 та неучасть в загальних зборах 19.02.2022 року, у зв`язку з чим відомості, викладені від імені вказаних осіб у заявах в розумінні вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку є допустимими доказами, відтак, за відсутності будь - яких інших доказів щодо зазначених обставин, наданих відповідачем на спростування показань свідків, приймаються судом до уваги.

В контекстів вищенаведеного та з урахуванням пункту 8.3 Статуту щодо правомочності рішення членів кооперативу суд зазначає, що за обрання уповноваженого від одинадцятого ряду проголосував 31 з 65 членів Кооперативу від ряду № 11, що складає 47,69% загальної кількості голосів, а відтак відсутність кворуму свідчить про обґрунтованість наведених в позовній заяві доводів та неправомочність прийнятого рішення з делегування повноважень для участі у загальних зборах кооперативу.

В свою чергу, відповідачем не надано будь - яких доказів на спростування обставин відсутності кворуму під час прийняття рішення 19.02.2022 року та/або підстав неврахування частини голосів.

Поряд із цим судом відхилено доводи позовної заяви в частині наявності у позивача 2 права представляти членів кооперативу від 11 ряду на підставі протоколу від 20.08.2021 року, який не оскаржено та не скасовано, оскільки обрання зборами членів кооперативу від 11 ряду іншого представника для участі у загальних зборах фактично скасовує повноваження попередньо обраної особи з огляду на вимоги пункту 8.3 Статуту відповідача (один ряд - один голос).

Суд зазначає, що позивач 1 - гр. ОСОБА_1 відповідно до доданого до позовної заяви витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2018 року є власником гаражного боксу № НОМЕР_6 ряд НОМЕР_7 .

Тобто, своє право на участь в управлінні кооперативом шляхом обрання представника від ряду позивач 1 мав реалізовувати виключно у межах процедури виборів від 28 ряду, яка не є предметом даного судового розгляду.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не є членом кооперативу, що має у власності гараж в одинадцятому ряду, його право на участь в управлінні кооперативом не могло бути порушеним проведеними виборами представника від 11 ряду гаражних боксів, оскарження результатів яких є предметом даного позову.

Судом враховано, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним рішенням і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним корпоративні права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Окрім цього, у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Ураховуючи відсутність порушення оспорюваним договором корпоративних прав та інтересів позивача 1, що є самостійною підставою для відмови в позові, суд не вбачає необхідності надавати оцінку оспорюваному рішенню загальних зборів членів кооперативу від ряду № 11, оформленому протоколом від 19.02.2022 року, з позиції доводів позивача 1 на предмет його відповідності вимогам статей 203, 215 ЦК України, а також перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі № 906/1336/19).

Таким чином, в межах заявлених позовних вимог, встановивши, що позивач 1 не довів наявності у нього іншого порушеного права (інтересу), аніж права на участь в управлінні кооперативом за наслідками проведення виборів представника від 11 ряду гаражних боксів, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову виключно з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача, у зв`язку з чим доводам позовної заяви в частині наявності певного правового інтересу позивача 1 щодо посади керівника кооперативу судова оцінка не надавалась.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач 1 не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу 1 в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Разом з тим, виходячи з того, що позивачем 2 позов доведений, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача 2 підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 5 ст. 29, ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В позові ОСОБА_1 відмовити.

2. Позов ОСОБА_2 задовольнити.

3.Визнати недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 11 (код ЄДРПОУ 25661903), яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 11 від 19.02.2022 року.

4.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93; код ЄДРПОУ 25661903) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

6. Решту витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн. покласти на ОСОБА_1 .

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 10 лютого 2025 року.

Суддя А.М. Селівон