Рішення від 05.02.2025 по справі 910/12349/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2025Справа № 910/12349/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про зняття арешту з нежитлового приміщення, за участю представників: позивача - Гордієнко В.А., відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив зняти арешт накладений на нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 89, в літ. А) площею 123,60 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Підвисоцького Професора/Драгомирова Михайла, 10/10 та належать на праві власності Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРПОУ: 14360570), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1094173180000, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження № 17607869 від 19.10.2016 року, яке було зареєстроване на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_1 від 19.10.2016 року Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, правонаступником якого є Печерський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (ЄДРПОУ: 34979022).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном у 5 днів з моменту отримання ухвали.

16.10.2024 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.11.2024 року.

У судовому засіданні 20.11.2024 року судом оголошено перерву у справі на 11.12.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 року відкладено підготовче засідання на 20.01.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2025 року.

Судом враховано, що відповідач був належним чином повідомлений про дати, час та місце кожного судового засідання, що відбувалися у межах цієї справи, проте процесуальним правом на подання відзиву та заяв по суті справи не скористався.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.08.2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (в подальшому назву було змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позивач, банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір № KIVPGA0000091п (Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в обмін на зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

18.08.2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між позивачем та Малим приватним підприємством фірма "Голик" (ЄДРПОУ: 22906824), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріпка" укладено Договір іпотеки, предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку належного йому на праві власності майна, а саме: нежилих приміщень з № 1 по № 12 (групи приміщень № 89, в літ. А), що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Підвисоцького Професора/Драгомирова Михайла, 10/10, літ. "А".

11.03.2013 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-37/15555-2012 задоволено позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріпка", звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 18.08.2006 року.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

02.08.2013 року відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції, правонаступником якого є Печерський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (відповідач) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 5011-37/15555-2012 від 03.07.2013 року.

19.10.2016 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріпка", а саме на нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 89, в літ. "А"), загальною площею 123,60 кв.м., які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Підвисоцького Професора/Драгомирова Професора, будинок 10/10 накладено арешт. На підставі зазначеної постанови до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження № 17607869 від 19.10.2016 року.

22.11.2016 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, в якій зазначено, що у відповідності до протоколу про проведення електронних торгів № 210125 від 09.11.2016 року по лоту № 175545, Державним підприємством "Сетам" філія у місті Києві та Київській області Міністерства юстиції України шляхом проведення електронних торгів, торги нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 89, літ. "А"), загальною площею 123,60 кв.м., які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Підвисоцього Професора/Драгомирова Михайла, 10/10 не відбулися.

11.11.2016 року до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві надійшла заява від позивача про використання права придбання предмета іпотеки згідно частини 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку", як пріоритетного стягувача (стягувач першої черги).

Державним виконавцем стягувачу було видано Акт на підставі протоколу № 210125 проведення електронних торгів від 09.11.2016 року.

22.11.2016 року право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 89, в літ. "А") за адресою: місто Київ, вулиця Підвисоцького Професора/Драгомирова Михайла, 10/10 було зареєстровано за Банком, що підтверджується інформацією з Державному реєстру речових прав на нерухоме за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 10941731800000, номер запису про право власності 17607839 від 22.11.2016 року.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на те, що на підставі частини 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку" позивач з 22.11.2016 року набув права власності на предмет іпотеки, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 89, в літ. "А") за адресою: місто Київ, вулиця Підвисоцького Професора/Драгомирова Михайла, 10/10, проте на день звернення позивача з даним позовом до суду арешт на вказане нерухоме майно відповідачем не знято, обтяження за № 17607869 від 19.10.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не скасовано.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Доказів наявності на даний час законних підстав для арешту вищевказаного нерухомого майна відповідачем суду не надано.

Таким чином, зазначений арешт порушує право позивача на розпорядження належними йому на праві власності майном.

Відповідно до приписів статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до статті 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Частина 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Статтею 1 протоколу № 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, передбачено чіткі критерії визнання можливості позбавлення права власності та межі дій держави, які можуть бути визнані обґрунтованими та правовими, а саме: наведена норма виділяє такі критерії правомірності позбавлення права власності: позбавити права власності можна лише в інтересах суспільства, а підставами можуть стати норми національного законодавства (у статті «умови, передбачені законом») чи загальні принципи міжнародного права. Подібна норма має місце і в Конституції України, так само як і в Цивільному Кодексі України та в інших нормативно-правових актах.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003 року, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1, зокрема, необхідно дотримуватись обґрунтованості пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності, повинні дотримуватись справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Під час вирішення судового спору, який виник між сторонами, у даному випадку саме на суд, як орган державної судової влади, покладено обов`язок оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушені відповідачем, а тому вимоги позивача про зняття арешту накладеного відповідачем постановою про арешт майна боржника від 19.10.2016 року за № НОМЕР_1, на нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 89, в літ. А) площею 123,60 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Підвисоцького Професора/Драгомирова Михайла, 10/10 та належать на праві власності Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна № 1094173180000 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зняти арешт накладений на нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 89, в літ. А) загальною площею 123,60 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Підвисоцького Професора/Драгомирова Михайла, 10/10, які належать на праві власності Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРПОУ: 14360570), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1094173180000, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження № 17607869 від 19.10.2016 року, яке зареєстроване на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № НОМЕР_1 від 19.10.2016 року Печерським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, правонаступником якого є Печерський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 34979022).

Стягнути з Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Київ) (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 11-Б; ЄДРПОУ: 34979022)) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ЄДРПОУ: 14360570) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.02.2025.

Суддя С.О. Чебикіна