Рішення

від 12.02.2025 по справі 910/15188/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2025Справа № 910/15188/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Україна ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана Трак»

про стягнення 40.777,51 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

09.12.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Європроект Україна ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана Трак» про стягнення 40.771,51 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 1183-ЕП від 02.10.2023 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 38.666,98 грн, що підтверджується видатковими накладними № 5306 від 10.06.2024, № 5925 від 01.07.2024, № 6619 від 19.07.2023. Відповідно до п. 3.3 договору оплата вартості товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. Відповідачем здійснено оплату частково на загальну суму 7.500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 371 від 15.07.2024. У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 40.771,51 грн, з яких 31.166,98 грн основного боргу, 3.619,07 грн пені, 4.175,15 грн штрафу, 1.398,79 грн інфляційних втрат та 417,52 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/15188/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.12.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610216717565 за адресою: 04107, м. Київ, вул. Печенізька, 16, кв. 80, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 13.12.2024 (номер відправлення 0610216717565) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 09.01.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 13.12.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європроект Україна ЛТД» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтана Трак» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1183-ЕП (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору постачати покупцю передбачений цим договором товар (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати і сплачувати такий товар на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 31.166,98 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем позивачем нараховано 3.619,07 грн пені, 4.175,15 грн штрафу, 1.398,79 грн інфляційних втрат та 417,52 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно п. 9.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підсипання сторонами і скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 9.2 договору строк дії договору складає 1 (один) рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього договору про намір припинити його дію.

Відповідно до п. 1.2 договору розгорнута номенклатура (асортимент) товару, яка може бути поставлена покупцю за цим договором, а також його ціна визначається в рахунках фактурах та/або видаткових накладних.

Згідно з п. 1.3 договору товар постачається покупцю окремими партіями.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість товару за цим договором становить суму вартості кожної окремої партії.

Згідно з п. 3.2 договору вартість окремої партії товару, в тому числі ПДВ (20%) визначається постачальником у видатковій накладній.

Відповідно до п. 4.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати вартості партії товару, згідно п. 3.3. даного договору, якщо такий товар є на складі постачальника. Якщо товар відсутній на складі постачальника, то строки поставки оговорюються сторонами додатково.

Поставка товару здійснюється на складі постачальника (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 4.4 договору товар передається покупцю за видатковою накладною, яка підписується сторонами. Датою поставки товару за договором вважається дата складання видаткової накладної.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 38.666,98 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін наступними видатковими накладними

№ 5306 від 10.06.2024 на суму 7.374,36 грн;

№ 5925 від 01.07.2024 на суму 20.294,02 грн;

№ 6619 від 19.07.2024 на суму 10.998,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата вартості окремої партії товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару (за видатковою накладною № 5925 від 01.07.2024) на суму 7.500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 371 від 15.07.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 31.166,98 грн (38.666,98 грн - 7.500,00 грн).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 31.166,98 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за прострочення в оплаті вартості кожної партії продукції, покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також штраф в розмірі 30% річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 3.619,07 грн, нарахованої на суми боргу за кожною видатковою накладною за період з наступного дня від дати поставки партії товару по 09.12.2024 із застосування подвійної облікової ставки НБУ.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 3.603,85 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3.603,85 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки мало місце прострочення оплати поставленого товару, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4.157,60 грн штрафу (за розрахунками суду, що знаходиться в матеріалах справи).

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з поставки товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.398,79 грн інфляційних втрат та 417,52 грн 3% річних (нарахованих на суми боргу за кожною видатковою накладною за період з наступного дня від дати поставки партії товару по 09.12.2024).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) 3% річних становлять 415,76 грн та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За розрахунками суду розмір інфляційних втрат становить 2.017,54 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 1.398,79 грн.

В іншій частині пені, штрафу та 3% річних в позові слід відмовити з огляду на наступне

Відповідно до ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України неустойка та 3% річних обчислюється за кожний день прострочення.

Окрім цього, статтею 599 Цивільного кодексу України законодавець визначив, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня, штраф та 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення оплати, а день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.

Так, позивачем проведено нарахування на суму боргу 20.294,02 грн за видатковою накладною № 5925 від 01.07.2024 за період по 15.07.2024 включно не зважаючи на те, що відповідачем 15.07.2024 здійснено часткову оплату боргу за вказаною видатковою накладною в сумі 7.500,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Україна ЛТД» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана Трак» (04107, м. Київ, вул. Печенізька, 16, кв. 80; код ЄДРПОУ 45334344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європроект Україна ЛТД» (03134, м. Київ, вул. Пшенична, 8; код ЄДРПОУ 36926475) 31.166 (тридцять одну тисячу сто шістдесят шість) грн 98 коп. основного боргу, 3.603 (три тисячі шістсот три) грн 85 коп. пені, 4.157 (чотири тисячі сто п`ятдесят сім) грн 60 коп. штрафу, 1.398 (одну тисячу триста дев`яносто вісім) грн 79 клп. інфляційних втрат, 415 (чотириста п`ятнадцять) грн 76 коп. 3% річних, 3.025 (три тисячі двадцять п`ять) грн 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова