Рішення

від 04.02.2025 по справі 910/12976/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2025Справа № 910/12976/24

За позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СНВ»

про стягнення 878.558,85 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Самелюк К.О., самопредставництво

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

21.10.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія СНВ» про стягнення 878.558,85 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.05.2023 Київська міська рада ухвалила рішення № 6401/6442 яким вирішено передати ТОВ «Інвестиційна компанія СНВ» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 4,2693 га (кадастровий номер 8000000000:62:212:0066) для експлуатації та обслуговування єдиного майнового комплексу (код виду цільового призначення - 11.02) на вул. Пухівській, 4 у Деснянському районі міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.11.2022 за № 48539331). Земельна ділянка забудована будівлями майнового комплексу загальною площею 23755,9 кв. м, які перебувають у власності відповідача на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 2105 від 26.11.2022. На виконання даного рішення 13.07.2023 між позивачем та відповідачем укладено відповідний договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 1665. За відсутності інформації від відповідача про сплату ним безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути безпідставно збережені кошти за період користування земельною ділянкою з 26.11.2022 по 13.07.2023 в сумі 878.558,85 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києві № 910/12976/24 від 28.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/12976/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.11.2024.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» у відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.10.2024 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610202472616 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 3А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 28.10.2024 (номер відправлення 0610202472616) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 19.11.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач у підготовче засідання 26.11.2024 не з`явився.

26.11.2024 у підготовчому засіданні, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.12.2024.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 26.11.2024 було направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610211520811.

Проте, конверт разом з ухвалою від 26.11.2024 (номер відправлення 0610211520811) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 16.12.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач у підготовче засідання 17.12.2024 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12976/24 від 17.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/12976/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2025.

Дану ухвалу у відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України було направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610216717603.

Проте, конверт разом з ухвалою від 17.12.2024 (номер відправлення 0610216717603) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 06.01.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач у судове засідання 21.01.2025 не з`явився.

21.01.2025 в судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.02.2025.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 21.01.2025 було направлено на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610225780652.

Проте, конверт разом з ухвалою від 21.01.2025 (номер відправлення 0610225780652) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Позивач в судовому засіданні 04.02.2025 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у судове засідання 04.02.2025 не з`явився.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідача.

В судовому засіданні 04.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 398925701 від 11.10.2024, вбачається, що на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:62:212:0066) розташований майновий комплекс загальною площею 23755,9 кв. м (відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля «А» загальною площею 7688,1 кв. м, нежитлова будівля «В» загальною площею 14570 кв. м, нежитлова будівля «Г» загальною площею 282,5 кв. м, офісно-складська будівля «Е» загальною площею 1145,2 кв. м, прохідна «И» загальною площею 62,9 кв. м, артезіанська свердловина 1 «К» загальною площею 3,6 кв. м, артезіанська свердловина 2 «Л» загальною площею 3,6 кв. м), право власності на який зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СНВ» 26.11.2022.

18.05.2023 Київською міською радою ухвалено рішення № 6401/644, згідно з яким вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СНВ» в оренду на 10 років земельну ділянку площею 4,2693 га (кадастровий номер 8000000000:62:212:0066) для експлуатації та обслуговування єдиного майнового комплексу (код виду цільового призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) на вул. Пухівській, 4 у Деснянському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.11.2022 номер запису 48539331).

Пунктом 4.9 вказаного рішення зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СНВ» сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

13.07.2023 між Київською міською радою (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СНВ» (відповідач, орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. та зареєстрований в реєстрі за № 1665 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради № 6401/6442 від 18.05.2023 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування єдиного майнового комплексу.

Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Реєстрація права власності на об`єкт оренди здійснюється згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одночасно з державною реєстрацією права оренди.

Згідно з п. 2.1 договору об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради № 6401/6442 від 18.05.2023 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:212:0066;

- місце розташування - вул. Пухівська, 4 у Деснянському районі м. Києва;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення;

- цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для експлуатації та обслуговування єдиного майнового комплексу);

- розмір (площа) - 4,2693 (чотири цілих дві тисячі шістсот дев`яносто три десятитисячних) га.

Відповідно до п 3.1 договір укладено на 10 (десять) років.

З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 398925319 від 11.10.2024 вбачається, що право оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:212:0066 площею 4,2693 га зареєстровано за відповідачем 13.07.2023 (номер запису 50987320).

Спір виник внаслідок того, що за відсутності інформації від відповідача про сплату ним безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, що є підставою стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за період користування земельною ділянкою з 26.11.2022 по 13.07.2023 в сумі 878.558,85 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).

Відповідач не сплачує орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме з 26.11.2022.

Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 4,2693 га (кадастровий номер 8000000000:62:212:0066), код виду цільового призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на вул. Пухівській, 4 у Деснянському районі міста Києва.

Поряд з цим, відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Слід зазначити, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому, статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону);

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 зазначила, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

ТОВ «Інвестиційна компанія «СНВ» безоплатно використовує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:212:0066 без правовстановлюючих документів на неї з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано розрахунок щодо стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 26.11.2022 по 13.07.2023 з урахуванням відомостей:

- відповідно до витягу № НВ-9921789742023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (дата формування витягу 05.06.2023); витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.12.2022 № НВ 0001441292022;

- 26.11.2022-31.12.2022 відповідно до додатку 11 до рішення Київської міської ради № 3704/3745 від 09.12 2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами) та додатку 11 до рішення Київської міської ради № 5828/5869 від 08.12.2022 «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» (зі змінами) та за умови, що приміщення нерухомого майна, розташованого в межах земельної ділянки, не передавались в оренду їх власником.

Відповідно до розрахунку позивача розмір безпідставно збережених коштів за фактичне користування ТОВ «Інвестиційна компанія «СНВ» земельної ділянки площею 4,2693 га з кадастровим номером 8000000000:62:212:0066 на вул. Пухівській, 4 у Деснянському районі м. Києва за період з 26.11.2022 по 13.07.2023 становить 878.558,85 грн.

Загальна сума відшкодування розраховувалась позивачем наступним чином:

1) з 26.11.2022 по 31.12.2022 41.253.892,15 грн*3%/365*36 днів = 122.066,31 грн;

2) з 01.01.2023 по 13.07.2023 47.443.260,89 грн*3%/365*194 дні = 756.492,54 грн;

а разом: 122.066,31 + 756.492,54 = 878.558,85 грн.

Суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок за період з 26.11.2022 по 13.07.2023, вважає його не правомірним в частині нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою за 13.07.2023, оскільки з цієї дати відповідач набув право користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, а тому кошти за цей день підлягають сплаті на підставі договору, а отже не є такими, що безпідставно збережені відповідачем.

За наступними розрахунками суду загальна сума відшкодування становить:

1) з 26.11.2022 по 31.12.2022 41.253.892,15 грн*3%/365*36 днів = 122.066,31 грн;

2) з 01.01.2023 по 12.07.2023 47.443.260,89 грн*3%/365*193 дні = 752.593,09 грн;

а разом: 122.066,31 + 752.593,09 = 874.659,40 грн.

За даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 10.10.2024 № 29994/5/26-15-04-02-05) відповідач податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПІ не подавав та не сплачував плату за землю за період з 26.11.2022 по 13.07.2023.

Отже, з огляду на вищевикладене, сума, яка підлягає стягненню з відповідача за користування земельною ділянкою у спірний період на користь позивача складає 874.659,40 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Отже, за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Оскільки договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем до 13.07.2023 не був укладений, спірні відносини, що виникли між сторонами за своїм змістом є кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (даний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ТОВ «Інвестиційна компанія СНВ», як фактичний користувач земельної ділянки у період з 26.11.2022 по 12.07.2023 включно, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за викладених обставин є вимога позивача про стягнення з відповідача 874.659,40 грн безпідставно збережених коштів.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Київської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «СНВ» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 3А; код ЄДРПОУ 44185841) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 4,2693 га з кадастровим номером 8000000000:62:212:0066, місце розташування - вул. Пухівська, 4 у Деснянському районі міста Києва за період з 26.11.2022 по 12.07.2023 в сумі 874.659 (вісімсот сімдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 40 коп. та 10.425 (десять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 12.02.2025.

Суддя В.В.Сівакова