Рішення

від 06.02.2025 по справі 910/13650/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2025Справа № 910/13650/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка О.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЮГАГРОЕКСПОРТ"

про стягнення 878999,82 грн.

представники сторін:

від позивача: Кухаров О.О.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЮГАГРОЕКСПОРТ" про стягнення 878999,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 21/11/6 від 21.11.2023.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.11.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/13650/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 12.12.2024.

11.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 12.12.2024 без участі його представника.

У підготовче засідання 12.12.2024 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 суд продовжив підготовче провадження у справі №910/13650/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 23.01.2025.

21.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою суду від 22.01.2025.

23.01.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 23.01.2025 суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи клопотання позивача про долучення доказів з додатками, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.02.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2025 надав пояснення по суті позову, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 06.02.2025 не з`явився.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, то суд зазначає, що оскільки відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, ухвала суду про відкриття провадження та повідомлення про судові засідання були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 01103, місто Київ, вул. Драгомирова Михайла, будинок 15, квартира 131, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду від 13.11.2024 вручена відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610208559675.

Ухвали суду від 12.12.2024 та від 23.01.2025 які направлені на адресу місцезнаходження відповідача, були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на "відсутність адресата за вказаною адресою".

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Отже, згідно із п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом враховано, що за змістом ст.129 Конституції України, п.10 ч.3 ст.2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 06.02.2025.

У судовому засіданні 06.02.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до договору № 21/11/6 від 21.11.2023 сплатив на користь відповідача попередню оплату в сумі 1 612 419,13 грн.

Відповідач поставив, а позивач прийняв товар на суму 691733,89 грн.

В подальшому відповідач повернув грошові кошти в розмірі 41685,42 грн.

Враховуючи поставку та отримання частини оплаченого товару на суму 691733,89 грн, повернення грошових коштів на суму 41685,42 грн, залишилася перерахована позивачем відповідачу попередня оплата в розмірі 878999,82 грн, однак відповідач товар на цю суму не поставив.

04.10.2024 позивач направив відповідачу лист від 03.10.2024 вих № 47, у якому повідомив, що у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з поставки товару за договором, останнє втратило для позивача інтерес, у зв`язку з чим позивач відмовляється від прийняття виконання зобов`язання та просить повернути грошові кошти в сумі 878999,82 у строк до 21.10.2024.

Оскільки відповідач поставку оплаченого товару у строки, встановлені договором, не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 878999,82 грн. При цьому, позивач визначив суму заборгованості, як збитки, що підлягають відшкодуванню відповідачем на підставі 612 ЦК України.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЮГАГРОЕКСПОРТ", як продавцем, укладено договір № 21/11/6 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 4.1 договору найменування товару, розгорнутий асортимент та кількість товару, що постачається, термін поставки товару, визначаються у додатках до цього договору .

Ціна за одиницю товару кожного найменування в національній валюті наводиться в додатках до цього договору. Загальна вартість товару з ПДВ визначається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього договору (п. 5.1 договору)

Відповідно до п. 6.1 договору загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до цього договору.

У п. 7.1 договору сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах та в місці поставки, визначених в додатках до цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії договору становить 12 місяців (п. 10.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами погоджені та підписані додатки до договору, зокрема: додаток № 1 від 21.11.2023, додаток № 2 від 30.11.2023, додаток № 3 від 02.02.2024.

Згідно з додатком № 1 від 21.11.2023 сторони погодили поставку товару на суму 573174,56 грн; строк поставки товару - до 01.04.2024; порядок оплати: 100% загальної вартості в строк до 22.11.2023; поставка товару здійснюється на умовах FCA (ІНКОТЕРМС-2010), або шляхом самовивозу за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1В/6; перехід права власності на товар відбувається з моменту передання товару на відділення кур`єрської служби.

У додатку № 2 від 30.11.2023 сторони погодили поставку товару на суму 394377,30 грн; строк поставки товару - до 01.04.2024; порядок оплати: 100% загальної вартості в строк до 30.11.2023; поставка товару здійснюється на умовах FCA (ІНКОТЕРМС-2010), або шляхом самовивозу за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1В/6; перехід права власності на товар відбувається з моменту передання товару на відділення кур`єрської служби.

Відповідно до додатку № 3 від 02.02.2024.сторони погодили поставку товару на суму 644867,27 грн; строк поставки товару - до 01.04.2024; порядок оплати: 100% загальної вартості в строк до 05.02.2024; поставка товару здійснюється на умовах FCA (ІНКОТЕРМС-2010), або шляхом самовивозу за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1В/6; перехід права власності на товар відбувається з моменту передання товару на відділення кур`єрської служби.

На виконання умов договору та умов, погоджених в додатках, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 1 612 419,13 грн, зокрема: 573174,56 грн згідно з платіжною інструкцією № 6646 від 22.11.2013; 394377,30 грн згідно з платіжною інструкцією № 6677 від 30.11.2023; 644867,27 грн згідно з платіжною інструкцією № 6852 від 05.02.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 691733,89 грн, що підтверджується видатковими накладними: № ТД-0000036 від 01.03.2024 на суму 44399,40 грн, № ТД-0000122 від 09.04.2024 на суму 224059,15 грн, № ТД-0000123 від 09.04.2024 на суму 381589,92 грн, № ТД-0000197 від 17.05.2024 на суму 41685,42 грн.

02.07.2024 відповідач повернув кошти у розмірі 41685,42 грн.

Згідно із матеріалами справи докази поставки відповідачем оплаченого позивачем товару на суму 878999,82 грн відсутні.

У листі від 03.10.2024 вих № 47 позивач повідомив відповідача, що останній взяв на себе зобов`язання передати товар до 01.04.2024, однак в порушення умов договору товар на суму 878999,82 грн не поставлено. Також у вказаному листі позивач, з посиланням на приписи ст. 612 ЦК України, зазначив, що виконання зобов`язання втратило для нього інтерес, у зв`язку з чим просив у строк до 21.10.2024 перерахувати 878999,82 грн.

Однак, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти (збитки) в сумі 878999,82 грн з посиланням на приписи ст. 612 ЦК України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя стаття 509 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Як встановлено судом, 21.11.2023 між позивачем як покупцем та відповідачем як продавцем укладений договір № 21/11/6, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання передати позивачу у власність (поставити) товар, а позивач - здійснити попередню оплату товару та прийняти його.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655, частини першої статті 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом вище, у додатках до договору сторони погодили строк поставки товару - до 01.04.2024, вартість товару та строк його оплати - 100% передоплата.

Платіжними інструкціями № 6646 від 22.11.2013, № 6677 від 30.11.2023, № 6852 від 05.02.2024 позивач сплатив на користь відповідача попередню оплату на суму 1 612 419,13 грн.

У свою чергу, за укладеним договором поставки у відповідача виник зустрічний обов`язок здійснити поставку оплаченого позивачем товару.

Відповідач поставив, а позивач прийняв товар на суму 691733,89 грн, що підтверджується видатковими накладними: № ТД-0000036 від 01.03.2024, № ТД-0000122 від 09.04.2024, № ТД-0000123 від 09.04.2024, № ТД-0000197 від 17.05.2024.

Також відповідачем здійснено повернення коштів у розмірі 41685,42 грн.

Докази поставки відповідачем оплаченого позивачем товару на суму 878999,82 грн відсутні.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України, встановлює два моменти, коли обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, а саме: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частини першої статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати

У контексті спріних правовідносин, що виникли між сторонами, суд враховує, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару на загальну суму 878999,82 грн, враховуючи, що у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з поставки товару останнє втратило для позивача інтерес, про що відповідач повідомлявся листом, суд дійшов висновку про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 878999,82 грн.

При цьому, суд враховує, що позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти (збитки) в сумі 878999,82 грн з посиланням на приписи ст. 612 ЦК України

Суд зазначає, що обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

На переконання суду, з огляду на спірні правовідносини та обставини справи, до спірних правовідносин мають бути застосовані приписи ст. 693 ЦК України.

За встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 878999,82 грн, що становить суму попередньої оплати за товар, який не був поставлений.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЮГАГРОЕКСПОРТ" про стягнення 878999,82 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЮГАГРОЕКСПОРТ" (01103, місто Київ, вул. Драгомирова Михайла, будинок 15, квартира 131, ідентифікаційний код 41889577) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЕНА АГРО" (51486, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, село Богуслав, вул. Тернівська, будинок 2/1, ідентифікаційний код 43373121) 878999,82 грн заборгованості та 13185,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.02.2025.

Суддя С.О. Турчин