Рішення від 11.02.2025 по справі 911/3114/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3114/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Укрриба» (03148, місто Київ, вул. Юри Гната, будинок 9, офіс 223, код: 25592421)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибне Господарство «Вікторія» (03148, місто Київ, вул. Юри Гната, будинок 9, офіс 223, код: 37587835)

про стягнення 92794,94 гривень,

Представником Державного підприємства «Укрриба» (далі по тексту позивач/Підприємство) через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 18.11.2024 сформовано позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибне Господарство «Вікторія» (далі по тексту відповідач/Товариство) заборгованості за договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 24.11.2021 № 2467 у загальному розмірі 92794,94 гривень, з яких: 79322,90 гривень основна заборгованість, 8623,24 гривень пеня, 3859,21 гривень інфляційні втрати, 989,59 гривень 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по сплаті орендної плати за період квітень-серпень 2024 року, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 79322,90 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2024 позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3114/24. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується довідкою про доставку ухвали про відкриття провадження від 05.12.2024 до електронного кабінету, відзив на позов не подав.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Підприємством (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скім-Лекс» (найменування якого наразі Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибне Господарство «Вікторія») (орендар) 24.11.2021 укладено договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 2467 (далі договір оренди/договір оренди № 2467), за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 умов, зокрема, зимувальний став № 1 (інв. № 684), зимувальний став № 2 (інв. № 685), зимувальний став № 3 (інв. № 686), літньоматочник № 1 (інв. № 213), літньоматочник № 2 (інв. № 214), риборозплідник № 1 (інв. № 208), риборозплідник № 2 (інв. № 209), риборозплідник № 3 (інв. № 210), риборозплідник № 4 (інв. №211), риборозплідник № 5 (інв. № 212), садок товарний (інв. № 215), став «Антонівський» (інв. № 203), став «Маслозаводський» (інв. № 201), став «Хуторянський» (інв. № 205), став зимувальний № 4 (інв. № 207), став нерестовий (інв. 206), площею 2039400 кв. м, які розташовані за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, за межами с. Ставище та с. Розкішна, вартість якого згідно п. 6.1. умов договору оренди становить 3560791,66 гривень без ПДВ.

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 43357,00 гривень (п. 3.1 Незмінюваних умов договору оренди, п. 9 Умов).

Відповідно до п. 3.2. Незмінюваних умов договору оренди, якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає на перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Згідно з п. 3.3. Незмінюваних умов договору оренди, орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 Умов, а саме: 30% балансоутримувачу та 70% державному бюджету, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Пунктом 3.4. Незмінюваних умов договору оренди передбачено, що орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків баласоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частин орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нараховану на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець та балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за яким у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову (п. 3.8. Незмінюваних умов договору оренди).

Пунктом 12.1. Умов визначено, що строк договору становить 5 років з дати набрання чинності цим договором.

На виконання умов договору оренди позивач передав відповідачу у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, що підтверджується актом передачі-приймання від 24.11.2021.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2024 у справі № 911/55/24, зокрема, розірвано договір оренди № 2467 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, укладений 24.11.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скім-Лекс» та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скім-Лекс» повернути з оренди державне нерухоме майно, яке перебуває на балансі Державного підприємства «Укрриба» (код ЄДРПОУ 25592421), а саме: зимувальний став № 1 (інв. № 684), зимувальний став № 2 (інв. № 685), зимувальний ставу № 3 (інв. № 686), льтньоматочник № 1 (інв. № 213), літньоматочник № 2 (інв. № 214), риборозплідник № 1 (інв. № 208), риборозплідник № 2 (інв. № 209), риборозплідник № 3 (інв. № 210), риборозплідник № 4 (інв. № 211), риборозплідник № 5 (інв. № 212), садок товарний (інв. № 215), став «Антонівський» (інв. № 203), став «Маслозаводський» (інв. № 201), став «Хуторянський» (інв. № 205), став зимувальний № 4 (інв. № 207), став нерестовий (інв. 206), площею 2039400 кв.м, які розташовані за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, за межами с. Ставище та с. Розкішна, шляхом підписання акту повернення з оренди орендованого майна в порядку, визначеному договором оренди № 2467 від 24.11.2021.

Вказане рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2024 набрало законної сили 22.07.2024.

Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 79322,90 гривень. В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та безпідставним ухиленням від повної сплати нарахованої орендної плати за період квітень-серпень 2024 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 785 Цивільного кодексу України врегульовано обов`язки наймача у разі припинення договору найму, а саме: у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1); якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором (ч. 1). Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна (ч. 2). Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно (ч. 3).

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності (ч. 4).

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду (ч. 5).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказує позивач та не заперечувалось відповідачем в перебігу розгляду справи, останній порушив свої зобов`язання, покладенні на нього умовами договору оренди та ухилявся від сплати орендної плати у строки встановлені п. 3.3. договору, у зв`язку з чим станом на дату звернення позивача до суду за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 79322,90 гривень за період квітень-серпень 2024 року.

Суд, оцінивши у сукупності доводи позивача та надані на підтвердження цих доводів докази, дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з 22.07.2024 по 31.08.2024, зважаючи на наступне.

Так, суд звертається до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, згідно яких договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Як вже зазначалось рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2024 у справі № 911/55/24, яке набрало законної сили 22.07.2024, розірвано договір оренди та зобов`язано відповідача повернути орендоване за цим договором майно.

В перебігу розгляду справи сторонами не надано суду доказів повернення відповідачем майна з оренди.

Таким чином, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, тобто є неправомірним користуванням майном, у зв`язку з чим вимога позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати за користування майном понад строк дії договору, який закінчився 22.07.2024, суперечить змісту правовідносин за договором оренди та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

В даному випадку, за користування відповідачем майном у понад договірний строк, позивач не вправі нараховувати орендну плату, однак вправі застосувати до відповідача спеціальну міру відповідальності, передбачену статтею 785 ЦК України, а саме нарахувати та вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, що і передбачено умовами пункту 4.4. договору, яким врегульовано, що якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.

Отже, у розглядуваних відносинах правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за період з квітня по 21.07.2024, тобто у загальному розмірі 58340,70 гривень (47593,74 гривень за період квітень-червень+10746,96 гривень за 21 день липня).

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 58340,70 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення. Вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 20982,20 гривень, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 8623,24 гривень пені, 3859,21 гривень інфляційних втрат, 989,59 гривень 3% річних, розрахованих позивачем за загальний період з 16.04.2024 по 14.11.2024.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено, що пунктом 3.9. Незмінюваних умов договору сторони передбачили, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як вже встановлено судом підставною є вимога про стягнення з відповідача 58340,70 гривень, тож базою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є саме сума боргу встановлена судом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий є необґрунтованим, адже при нарахуванні пені за порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивачем не взято до уваги висновків суду, що викладено вище.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням вірно визначеної бази для нарахування, початкового та кінцевого періоду нарахування, з урахуванням наведених вище положень законодавства, не виходячи за межі заявлених позивачем періодів та встановлено, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені становить 7154,15 гривень, а розмір 3% річних та інфляційних втрат становить 820,08 гривень та 3129,41 гривень відповідно.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Товариства користь Підприємства 58340,70 гривень боргу по орендній платі, 7154,15 гривень пені, 820,08 гривень 3% річних та 3129,41 гривень інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1812,84 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Укрриба» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибне Господарство «Вікторія» (03148, місто Київ, вул. Юри Гната, будинок 9, офіс 223, код: 37587835) на користь Державного підприємства «Укрриба» (03148, місто Київ, вул. Юри Гната, будинок 9, офіс 223, код: 25592421) 58340,70 гривень боргу по орендній платі, 7154,15 гривень пені, 820,08 гривень 3% річних, 3129,41 гривень інфляційних втрат та 1812,84 гривень судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 11.02.2025.

Суддя Р.М. Колесник