Ухвала

від 11.02.2025 по справі 916/45/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про передачу справи на розгляд ішного суду

"11" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/45/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від прокуратури Бойчук М.М.,

від Державної аудиторської служби України Куслій Т.Є.,

від Північно-східного офісу Держаудитслужби не з`явився,

від відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Ролло Трейдінг не з`явився,

2) Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Ролло Трейдінг та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Ролло Трейдінг та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, в якому просить:

- визнати недійсним договір про закупівлю послуг за державні кошти від 31.03.2020 № 47-01-20, укладений між Службою автомобільних доріг у Полтавській області (нині Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області) та ТОВ Дорстрой Монтаж Київ (нині ТОВ Ролло Трейдінг);

- стягнути з ТОВ Ролло Трейдінг на користь на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області 3501951,60 грн., а зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області одержані ним за рішенням суду 3501951,60 грн. стягнути в дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 20.02.2020 Службою автомобільних доріг у Полтавській області Державного агентства автомобільних доріг України (замовник) опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів з обслуговування існуючих об`єктів стаціонарного штучного освітлення, систем дорожнього метеоспостереження та автоматизованої системи управління дорожнім рухом при експлуатаційному утриманні автомобільних доріг загального користування державного значення очікуваною вартістю 3520000,00 грн. (ідентифікатор закупівлі в системі Рrozorro UA-2020-02-20-000044-а). У подальшому, як вказує прокурор, 31.03.2020 між замовником та ТОВ Дорстрой Монтаж Київ укладено договір про закупівлю за державні кошти № 47-01-20 зі строком дії до 31.12.2020 на суму 3501951,60 грн., а згідно з даними звіту про виконання вказаного договору про закупівлю від 10.08.2020 сума оплати за договором склала 3501951,60 грн. (кошти Державного бюджету). Подалі, як зазначає прокурор, рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2024 № 70/68-р/к у справі № 7/01-133-21 , ТОВ Дорстрой Монтаж Київ та ТОВ Укр Дор Світло визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на вказану вище закупівлю з ідентифікатором: UA-2020-02-20-000044-а.

Як вказує прокурор, адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 30.05.2024 визнала, що учасники спільно готувалися до участі в торгах, тобто узгодили свою поведінку з метою усунення змагання під час підготовки та участі в них, що є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів, проведених замовником. При цьому прокурор зазначає, що узгодженість дій полягала у використанні одного електронного майданчика та однієї і тієї ж точки доступу до мережі Інтернет під час участі у торгах; одночасному перебуванні одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах із учасниками, перехід працівників між учасниками; уповноваженні ТОВ Ролло Трейдінг та ТОВ Укр Дор Світло однієї й тієї ж особи, яка перебувала у трудових відносинах з обома учасниками, на вчинення відповідних дій від імені та в інтересах учасників; використанні учасниками під час здійснення господарської діяльності одного й того ж телефонного номеру; наявності господарських відносин між учасниками; наявності фінансової допомоги між учасниками; завантаженні учасниками окремих електронних файлів з однаковими властивостями. Також прокурор вказує, що учасниками шляхом навмисного узгодження дій по усуненню економічної конкуренції під час проведення тендера з метою здобуття перемоги у державній закупівлі порушено принципи публічних закупівель, передбачені ст. 5 Закону України Про публічні закупівлі, щодо забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції серед учасників. З огляду на викладене, як зазначає прокурор, вбачається в діях ТОВ Ролло Трейдінг наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

За ствердженнями прокурора, тендер відбувся за участю в ньому двох учасників ТОВ Дорстрой Монтаж Київ та ТОВ Укр Дор Світло, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій між собою, що стосуються спотворення результатів цього тендеру, з огляду на що придбання Службою автомобільних доріг у Полтавській області послуг відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Відтак прокурор вважає, що договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ Дорстрой Монтаж Київ на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України. Разом з тим прокурор наголошує, що, враховуючи наявність умислу лише у ТОВ Дорстрой Монтаж Київ, як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти у сумі 3501951,60 грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору Службі автомобільних доріг у Полтавській області (нині - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області), а отримані нею за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.

При цьому, прокурор зазначає, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Дорстрой Монтаж Київ змінено назву на ТОВ Ролло Трейдінг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 р. вказану позовну заяву Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. № 49/25 від 08.01.2025) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/45/25 за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Ролло Трейдінг та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, при цьому підготовче засідання призначено 11.02.2025 р. о 10:30 год.

21.01.2025 р. від Державної аудиторської служби України до господарського суду через систему Електронний суд ЄСІТС надійшли пояснення у справі (вх. № 2140/25), в яких Держаудитслужба зазначила, що службою не проводились жодні заходи державного фінансового контролю, які передбачені Законом № 2939-XII та Законом № 922, щодо закупівлель UA-2020-02-20-000044-a та UA-2020-04-17-005901-b, з огляду на що Держаудитслужба позбавлена можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення.

21.01.2025 від Північно-східного офісу Держаудитслужби до господарського суду через систему Електронний суд ЄСІТС надійшли пояснення у справі (вх. № 2155/25), в яких останнім зазначено, що заходів державного фінансового контролю стосовно обставин, наведених у позовній заяві Полтавської обласної прокуратури, не проводилося, у зв`язку з чим Офіс не має можливості надати пояснення по суті предмету позову.

21.01.2025 від Північно-східного офісу Держаудитслужби до господарського суду через систему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх.№2157/25), відповідно до якої офіс просить суд, провести судове засідання призначене на 11.02.2025, а також подальші судові засідання без участі представника.

03.02.2025 від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області до господарського суду надійшов відзив на позовну заву (вх. № 3659/25), в якому відповідач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 42, ч.ч. 1-8 ст. 165, ч. 1 ст. 191 ГПК України повністю визнає позовні вимоги.

10.02.2025 від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 4606/25), про участь у судовому засіданні в порядку ст. 197 ГПК України, в якому останній просить суд доручити Господарському суду Полтавської області забезпечити участь представника у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.02.2025 р. у задоволенні клопотання Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області про участь представника відповідача - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області у судовому засіданні, яке призначене на 11.02.2025 на 10:30 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Полтавської області (36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1) відмовлено.

В підготовче засідання, призначене на 11.02.2025 року, представник позивача - Північно-східного офісу Держаудитслужби, представники відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Ролло Трейдінг та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області не з`явились.

При цьому в підготовчому засіданні 11.02.2025 прокурор та представник позивача - Державної аудиторської служби України питання щодо підсудності даної справи залишили на розсуд суду.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Предметом спору у даній справі, зокрема, є визнання недійсним договору про закупівлю послуг за державні кошти від 31.03.2020 № 47-01-20, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов?язаного обладнання та супутні послуги (обслуговування існуючих об?єктів стаціонарного штучного освітлення, систем дорожнього метеоспостереження та автоматизованої системи управління дорожнім рухом при експлуатаційному утриманні автомобільних доріг загального користування державного значення), а замовник прийняти і оплатити такі послуги в межах виділених фінансових ресурсів згідно з вимогами діючих нормативно-правових актів та стандартів.

Як вбачається з тендерної документації для процедури закупівлі відкриті торги (ДК 021:2015:50230000-6. Послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов?язаного обладнання та супутні послуги (обслуговування існуючих об?єктів стаціонарного штучного освітлення, систем дорожнього метеоспостереження та автоматизованої системи управління дорожнім рухом при експлуатаційному утриманні автомобільних доріг загального користування державного значення), а саме у пункті 5.2 - місцем надання послуг є ділянки автомобільних доріг загального користування державного значення згідно технічного завдання в межах Полтавської області.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі, зокрема, на рухомі і нерухомі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і розглядати їх необхідно у сукупності.

У розумінні Цивільного кодексу України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям нерухоме майно. Однак, вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Зокрема, відповідно до ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень об`єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

В силу ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 71 Земельного кодексу України встановлено, що до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про джерела фінансування дорожнього господарства України автомобільні дороги загального користування та сільські дороги України (далі - автомобільні дороги) це дороги державного та місцевого значення, які забезпечують внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів із врахуванням адміністративно-територіального поділу держави, з`єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави. Класифікація та перелік цих доріг затверджуються Кабінетом Міністрів України. Автомобільні дороги є державною власністю, крім сільських доріг, порядок управління якою встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У ст. 1 Закону України Про автомобільні дороги закріплено, що автомобільна дорога лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; проїзна частина частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів.

За положеннями ст. 5 Закону України Про автомобільні дороги автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги, автомобільні дороги на приватних територіях.

Відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України Про автомобільні дороги автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.

До земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, службові та культурно-побутові приміщення й інші об`єкти, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. До земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв`язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання. До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: паралельні об`їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу; будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової. Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства (ст. 31 Закону України Про транспорт).

Таким чином, системний аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що автомобільні дороги є лінійним комплексом інженерних споруд, які розташовані на землях автомобільного транспорту та не можуть бути переміщені без їх знецінення та зміни їх призначення, тобто належать до нерухомого майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадках, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність норма статті 27 Господарського процесуального кодексу України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено правила виключної підсудності господарських справ.

Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення з приводу нерухомого майна необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Аналогічні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладені в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18, а також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 та від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною третьою статті 31 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (частина шоста статті 31 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав учасників справи, а, навпаки, є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Крім того, згідно зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...].

Отже, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, а у даному випадку судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий позов.

За таких обставин, враховуючи, що позов у даній справі містить вимоги щодо визнання недійсним договору про закупівлю послуг за державні кошти № 47-01-20 від 31.03.2020 укладеного між Службою автомобільних доріг у Полтавській області (нині Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області) та ТОВ Дорстрой Монтаж Київ (нині ТОВ Ролло Трейдінг), а також вимоги про стягнення з ТОВ Ролло Трейдінг на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області 3501951,60 грн., а зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області одержані ним за рішенням суду 3501951,60 грн. стягнути в дохід держави (на підставі ст. 228 ЦК України, як похідна вимога від вимоги про визнання договору недійсним), господарський суд дійшов висновку, що спір у даній справі виник з приводу утримання автомобільних доріг загального значення, які розташовані на землях дорожнього господарства на території Полтавської області та є їх невіддільною частиною, а тому справу № 916/45/25 слід передати за підсудністю до Господарського суду Полтавської області на підставі ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

В силу вимог ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись п.п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Справу № 916/45/25 за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Ролло Трейдінг та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності направити для розгляду за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повну ухвалу складено та підписано 12 лютого 2025 р.

Суддя В.С. Петров