Рішення

від 12.02.2025 по справі 917/2217/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025 Справа № 917/2217/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Вишняківського будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, с. Вишняки

до Товариства з обмеженою відповідальністю Татнєфть-АЗС-Україна, м. Полтава

про стягнення 22 050,00 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернувся Вишняківський будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Татнєфть-АЗС-Україна про стягнення 22 050,00 грн, які були сплачені за договором про закупівлю № 1 від 28.01.2022 за платіжними дорученнями від 04.03.2022 як виконання нікчемного зобов`язання, що підпадає під дію мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 року.

Ухвалою від 16.12.2024 суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с. 40-41).

Датою вручення ухвали від 16.12.2024 відповідачу є 26.12.2024, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 44) . Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 10.01.2025.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/2217/24 (а.с. 37).

Ухвалою від 16.12.2024 суд відкрив провадження у справі № 917/2217/24, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с. 40-41).

Вказана ухвала суду надсилалась та доставлена позивачу в його електронний кабінет у підсистемі Електронний суд (довідка про доставку електронного листа від 16.12.2024, а.с. 42); відповідачу засобами поштового зв`язку на його юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 39) та отримана відповідачем 26.12.2024, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 44).

При цьому суд враховує, що згідно з рішенням тридцять першої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19 травня 2023 змінено найменування вулиці Половки (за якою зареєстровано місцезнаходження відповідача) на вулицю Чумацький Шлях.

Відповідно до ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2), день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3).

Отже, ухвала від 16.12.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.01.2022 між Вишняківським будинком-інтернатом для громадян похилого віку та інвалідів (який змінив свою назву на Вишняківський будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю; далі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Татнєфть-АЗС-Україна (далі - Відповідач, Продавець, ТОВ Татнєфть-АЗС-Україна) було укладено договір про закупівлю № 1 (далі Договір, а.с. 6-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується в 2022 році у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами і засобами на власний ризик поставити за адресою Замовника: ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (бензинА-95, бензин А-92, дизельне паливо, масло дизельне М-10Г2К (по талонах), КЕКВ 2210 (далі - Товар), а Замовник зобов`язується прийняти наданий (поставлений) згідно із цим договором та чинним законодавством України після перевірки кількісних і вартісних показників.

За п. 1.2 Договору Замовник зобов`язується оплатити (перерахувати) Продавцю вартість Товару згідно рахунку-фактури та накладної на рахунок Продавця.

Найменування, номенклатура, асортимент, кількість Товару та ціна за одиницю Товару зазначені в Специфікації до договору (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору місце поставки Товару здійснюється на АЗС Учасника шляхом заправки автомобілів при пред`явленні довіреними особами талонів (скретч-карток).

У подальшому сторони уклали такі додаткові угоди до Договору:

№ 1 від 02.02.2022 (а.с. 10), якою внесено зміни в п. 10.1 Договору,

№ 2 від 18.02.2022 (а.с. 11), в якій сторони зменшили ціну Договору, внесли зміни в п. 3.2 Договору та в специфікацію до Договору (додаток № 1),

№ 3 від 18.05.2022 (а.с. 12), в якій сторони достроково розірвали (припинили) дію Договору, зменшили ціну Договору, внесли зміни в п. 3.1 Договору та в специфікацію до Договору (додаток № 1).

У видатковій накладній № ТН000000401 від 03.02.2022 (а.с. 13) вказано, що ТОВ Татнєфть-АЗС-Україна надало позивачу бензин (талон) А-92 20 л., 21, у кількості 50 шт., літраж - 1 000 л. за ціною 22,10 грн (без ПДВ); бензин (талон) А-95 10 л., 21, у кількості 10 шт., літраж - 100 л. за ціною 22,95 грн (без ПДВ); дизельне пальне (талон) ДП 20 л., 21, у кількості 25 шт., літраж - 500 л. за ціною 22,10 грн (без ПДВ); олива (талон) М10Г2К 5 л., 21, у кількості 10 шт., літраж - 50 л. за ціною 40,45 грн (без ПДВ). Загальна сума становила 37 467,50 грн, ПДВ 7493,50 грн, разом з ПДВ 44 961,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 30 від 11.02.2022 (а.с. 15) позивач перерахував на користь ТОВ Татнєфть-АЗС-Україна 44 961,00 грн (з призначенням платежу: за нафтопродукти (бензин, дизельне пальне, масло, зг.рах, № 335-03.02.22, нак. №401-03.02.22, дог. № 1-28.01.22).

У видатковій накладній № ТН000000791 від 02.03.2022 (а.с. 13, зворот) вказано, що ТОВ Татнєфть-АЗС-Україна надало позивачу дизельне пальне (талон) ДП 10 л., 21, у кількості 50 шт., літраж - 500 л. за ціною 23,95 грн (без ПДВ); бензин (талон) А-92 10 л., 21, у кількості 48 шт., літраж - 480 л. за ціною 23,75 грн (без ПДВ). Загальна сума становила 23 375,00 грн, ПДВ 4675,00 грн, разом з ПДВ 28 050,00 грн.

Позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 28 050,00 грн відповідно до платіжних доручень:

№ 29 від 02.03.2022 року (а.с. 15, зворот) на суму 6000,00 грн (призначення платежу: опл. част. за нафтопродукти (бензин, дизельне пальне, зг.рах, № 613-02.03.22, нак. №791-02.03.22, дог. № 1-28.01.22);

№ 112 від 04.03.2022 року (а.с. 16) на суму 22 050,00 грн (призначення платежу: опл. част. за нафтопродукти (бензин, дизельне пальне, зг.рах, № 613-02.03.22, нак. №791-02.03.22, дог. № 1-28.01.22).

Позивач у позовній заяві вказав, що протягом лютого-березня 2022 року на АЗС ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» Вишняківський будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю за вищевказаними талонами отримав бензин А-92, бензин А-95, дизельне пальне та масло М10Г2К на загальну суму 73 011,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що учасником ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» є юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, а саме: Публічне акціонерне товариство «ТАТНЄФТЬ» імені В. Д. Шашина (особою, що пов`язана з державою-агресором), на підставі підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - Постанова №187), господарські зобов`язання позивача щодо перерахування грошових коштів на загальну суму у розмірі 22050,00 грн - є нікчемні, тому вказані грошові кошти повинні бути повернуті позивачу.

Вважаючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 22050,00 грн сплачених 08.03.2022 за платіжним дорученням № 112 від 04.03.2022, як виконання нікчемного зобов`язання, що підпадає під дію мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд враховує, що 28.01.2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір №1 про закупівлю товару, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується у 2022 році поставляти покупцю товар, зазначений у ціновій пропозиції, а покупець - приймати та оплачувати даний товар згідно умов договору.

Відповідно до платіжного доручення від 04.03.2022 №112 (проведено Казначейством 08.03.2022) позивач перерахував відповідачу 22050,00 грн.

Отже, сторони вчиняли дії на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

При цьому, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введено воєнний стан.

Відповідно до п. 3, 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2 322 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Кабінету Міністрів України доручено невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 38194448) є Публічне акціонерне товариство «ТАТНЄФТЬ» імені В.Д. Шашина, Російська Федерація.

Тобто, Публічне акціонерне товариство «ТАТНЄФТЬ» імені В.Д. Шашина є юридичною особою, створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства Російської Федерації (частка в статутному капіталі 100 %).

Крім того, в переліку Додатку 2 "Юридичні особи, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)" до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022, міститься юридична особа - Публічне акціонерне товариство "Татнєфть" імені В.Д. Шашина (Публичное акционерное общество "Татнефть" имени В.Д. Шашина, Public Joint-Stock Company "Tatneft" named after V.D. Shashin), відносної якої застосовано санкцію - блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" від 14 серпня 2014 року за N 1644-VII (із змінами та доповненнями), з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської Федерації» (у редакції станом на 04.03.2022) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська Федерація, громадянин російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської Федерації;

2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання російською Федерацією або особами, пов`язаними з державою-агресором, крім безоплатного відчуження на користь держави Україна;

3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов`язаних з державою-агресором, або на користь російської Федерації.

Норми Постанови № 187 щодо мораторію (заборони) виконання зазначених в ній зобов`язань/здійснення дій мають виконуватися всіма юридичними та фізичними особами, оскільки відповідно до статті 49 Закону України «Про Кабінет міністрів України» Кабінет міністрів України на основі та на виконання Конституції, законів України, актів Президента України, постанов Верховної ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти, зокрема постанови.

Відповідно до п.3 Постанови № 187 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та діє до набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Публікація постанови відбулась 04.03.2022 в Урядовому кур`єрі № 47, тобто Постанова №187 набрала чинності 04.03.2022.

Отже, за змістом Закону України "Про санкції" та постанови КМУ №187 від 03.03.2022 встановлено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, за якими кредиторами (стягувачами) є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором.

Відповідно до норми статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Діюче правове регулювання ґрунтується на єдності державної системи та спрямоване на досягнення належної координації діяльності усіх органів державної влади та управління, зокрема на вирішення завдань, пов`язаних із захистом суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.

Форми та способи відповідної участі органів державного управління можуть бути різноманітні.

Таким чином, господарський суд вважає, що в умовах збройної агресії Російської Федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 N 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 N 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту та у виниклих з такими особами правовідносин є допустимим.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідач є пов`язаною з ПАТ "Татнєфть" імені В.Д. Шашина - юридичною особою, яка в свою чергу пов`язана з державою-агресором.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач у період дії мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку грошових та інших зобов`язань, а саме: 04.03.2022 року, здійснив перерахування грошових коштів на користь ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» - особі, що пов`язана з державою-агресором.

З огляду на викладене вище, у розумінні підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» зобов`язання Вишняківського будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю щодо перерахування коштів ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» на загальну суму 22050,00 грн - є нікчемним.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не надав до матеріалів справи доказів в спростування викладених вище обставин.

Частиною 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На підставі підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №187 від 3 березня 2022 року) «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» введено спеціальний режим правового регулювання щодо фінансових зобов`язань перед кредиторами з Російської Федерації. Згідно з цією постановою, запроваджено мораторій на виконання грошових та інших зобов`язань, якщо кредиторами або стягувачами за такими зобов`язаннями виступають юридичні або фізичні особи, пов`язані з Російською Федерацією. Мораторій охоплює як добровільне виконання зобов`язань, так і виконання в примусовому порядку.

Оплата по платіжному дорученню № 112 від 04 березня 2022 року (дата проведення платежу 08.03.2022) була проведена після введення зазначеного мораторію, тобто з порушенням діючого законодавства. Тому відповідно до положень Постанови №187 ця оплата має вважатися нікчемною.

З огляду на викладене вказаний платіж суперечить встановленому заборонному режиму, він був здійснений в порушення мораторію, тому не може вважатися дійсним виконанням зобов`язання. Таким чином, кошти, сплачені за таким платіжним дорученням, мають бути повернуті платнику, оскільки проведений платіж не вважається дійсним.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 139 від 06.12.2024 (а.с. 5). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 09.12.2024 (а.с. 38).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовна заява подана позивачем в електронній формі через систему «Електронний суд», то за подання вказаного позову має бути сплачено 2422,40 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю в належному розмірі - 2422,40 грн.

Щодо надмірно сплаченої суми судового збору позивач має право звернутися до суду з відповідним клопотанням про її повернення у відповідності до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Татнєфть-АЗС-Україна (вул. Чумацький шлях, буд. 62, м. Полтава, 36039; ідентифікаційний код 38194448) на користь Вишняківського будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю (вул. Шеченка, буд. 100, с. Вишняки, Лубенський район, Полтавська область, 37860; ідентифікаційний код 03189162) 22050 грн 00 коп., 2422 грн 40 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 12.02.2025.

Суддя Т. М. Безрук