Рішення

від 04.02.2025 по справі 918/1091/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1091/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури (34504, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Демократична, 32, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Сарненської міської ради (34504, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Широка, 31, код ЄДРПОУ 04057770)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003)

до відповідача 2: Комунального некомерційного підприємства "Сарненський центр первинної медико-санітарної допомоги" Сарненської міської ради" (34504, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Я.Мудрого, 3, код ЄДРПОУ 38440010)

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 38502 грн. 45 коп..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: адвокат Крук В.Р.;

від відповідача 2: не з`явився;

від прокуратури: Мельничук Л.О..

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", Комунального некомерційного підприємства "Сарненський центр первинної медико-санітарної допомоги" Сарненської міської ради, в якому просить:

- визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 19.10.2022 до Договору №14194-ВЦ на постачання електричної енергії від 21.02.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Сарненський центр первинної медико-санітарної допомоги" Сарненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42101003) на користь Сарненської міської ради в дохід місцевого бюджету кошти в сумі 38502 грн. 45 коп..

Даний позов обгрунтовує наступним. Комунальним некомерційним підприємством «Сарнененський центр первинної медико-санітарної допомоги» Сарненської міської ради (КНП «Сарненський ЦПМСД") проведено переговорну процедуру UA-2021-12-30-004934-с за предметом: «Електрична енергія» очікуваною вартістю 1 750 000 гривень, за результатами якої з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №14194-ВЦ від 21.02.2022. Пунктом 5.1. Договору визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору. Згідно з Додатком № 2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 4,12499 грн./кВт*год. без ПДВ, що включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії.

Керівник Сарненської окружної прокуратури зазначає, що у подальшому між сторонами, на підставі даних з сайту ДП «Оператор Ринку» та експертного висновку Рівненської торгово-промислової палати підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку.

Водночас, внаслідок підписання додаткової угоди № 2 від 19.10.2022 ціна за одиницю товару збільшилася на 13,90%, що суперечить вимогам п. 13.8 Договору та положенням ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якими передбачена можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Керівник Сарненської окружної прокуратури вважає, що додаткова угода № 2 від 19.10.2022 до Договору №14194-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 21.02.2022 укладена всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягає визнанню недійсною в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь Сарненської міської ради.

Ухвалою суду від 06.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на "14" січня 2025 року.

23.12.2024 року через систему "Електронний суд" ТОВ "РОЕК" подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує. Відповідач вважає, що додаткова угода №2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №14194-ВЦ від 21.02.2022 укладена між сторона відповідно до умов Договору, що відповідає вимогам ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідач вважає, що відсутні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 203 ЦК України, щодо визнання додаткової угоди недійсною.

30.12.2024 року через систему "Електронний суд" Керівником Сарненської окружної прокуратури подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

КНП «Сарненський ЦПМСД" відзиву на позов не поодало, причин неподання суду не повідомлено.

Ухвалою суду від 14.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 04.02.2025 року не з`явились представники позивача та відповідача 2, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку Ухвали суду від 06.12.2024 року до Електронного кабінету. Представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності його представника. КНП «Сарненський ЦПМСД" причин неявки у судове засідання суду не повідомило.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до ч.3 вказаної статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності позивача, відповідача 2 та відзиву з його боку.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Судом встановлено, що Комунальним некомерційним підприємством «Сарнененський центр первинної медико-санітарної допомоги» Сарненської міської ради (далі по тексту КНП «Сарненський ЦПМСД") проведено переговорну процедуру UA-2021-12-30-004934-С за предметом: «Електрична енергія» очікуваною вартістю 1 750 000 гривень. Відповідно до оголошення джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету.

За результатами аукціону переможцем визначено учасника Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - TOB «РОЕК») з ціновою пропозицією 1 237 499 грн. та укладено Договір постачання електричної енергії споживачу №14194-ВЦ від 21.02.2022 (далі - Договір).

Так, за цим Договором Постачальник продає Споживачу електричну енергію (код за ДК021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09310000-5- електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

Згідно Додатку № 2 Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 4,12499 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадку: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за відповідний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» згідно законодавства або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

У подальшому між сторонами укладено 3 додаткові угоди до вказаного договору, яким збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 30.08.2022 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год становить 4,39789 грн. без ПДВ, (5,27747 грн. з ПДВ) що на 6,62% більше ціни Договору (дія угоди починається з 01.07.2022);

- додатковою угодою № 2 від 19.10.2022 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год становить 4,69824 грн. без ПДВ, (5,63789 грн. з ПДВ) що на 13,90% більше ціни Договору (дія угоди починається з 01.09.2022);

- додатковою угодою № 6 від 13.02.2023 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год становить 4,81883 грн. без ПДВ, (5,78260 грн. з ПДВ) що на 16,82% більше ціни Договору (дія угоди починається з 01.01.2023).

Так, згідно актів приймання-передачі електричної енергії, TOB «РОЕК» на виконання даного Договору поставлено КНП «Сарненський ЦПМСД» 271 755 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 463 442,41 грн., а саме:

- згідно акту №480030933/1/1 за лютий 2022 року (від 22.02.2022) - 39562 кВт*год на суму 217 589,41 грн. з ПДВ, платіжне доручення №25 від 24.02.2022;

- згідно акту №480030933/2/1 за лютий 2022 року- 33163 кВт*год на суму 164156,42 грн. з ПДВ, платіжне доручення №37 від 10.03.2022;

- згідно акту №489030933/2/1 за лютий 2022 року (від 14.03.2022) - 4383 кВт*год на суму 21695,80 грн. з ПДВ платіжні доручення №46 від 21.03.2022;

- згідно акту №480030933/3/1 за березень 2022 (від 04.04.2022) - 29005 кВт*год на суму 143574,41 грн. з ПДВ, платіжне доручення №56 від 07.04.2022;

- згідно акту №489030933/3/1 за березень 2022 року (від 25.04.2022) - 10691 кВт*год на суму 52920,31 грн, з ПДВ, платіжне доручення №66 від 27.04.2022;

- згідно акту №489030933/4/1 за квітень 2022 року (від 04.05.2022)- 1240 кВт*год на суму 6137,99 грн. з ПДВ, платіжні доручення №74 від 12.05.2021;

- згідно акту №480030933/4/1 за квітень 2022 року (від 04.05.2022)- 11953 кВт*год на суму 59167,19 грн. з ПДВ, платіжне доручення №73 від 12.05.2022;

- згідно акту №480030933/5/1 за травень 2022 року (від 06.06.2022) - 12669 кВт*год на суму 62 711,38 грн. з ПДВ платіжне доручення №92 від 07.06.2022;

- згідно акту №489030933/5/1 за травень 2022 року (від 03.06.2022) - 853 кВт*год на суму 4222,33 грн. з ПДВ платіжне доручення №93 від 07.06.2022;

- згідно акту №480030933/6/1 за червень 2022 року (від 04.07.2022)- 10951 кВт*год на суму 54207,30 грн. з ПДВ, платіжне доручення №107 від 08.07.2022;

- згідно акту №489030933/6/1 за червень 2022 року (від 04.07.2022)- 683 кВт*год на суму 3380,84 грн. з ПДВ, платіжне доручення №108 від 08.07.2022;

- згідно акту №480030933/7/1 за липень 2022 року (від 04.08.2022)- 7577 кВт*год на суму 39987,37 грн. з ПДВ, платіжне доручення №130 від 08.08.2022;

- згідно акту №489030933/7/1 за липень 2022 року (від 04.08.2022)- 714 кВт*год на суму 3768,11 грн. з ПДВ, платіжне доручення №131 від 08.08.2022;

- згідно акту №480030933/8/1 за серпень 2022 року (від 05.09.2022)- 4787 кВт*год на суму 25263,24 грн. з ПДВ, платіжне доручення №149 від 09.09.2022;

- згідно акту №489030933/8/1 за серпень 2022 року (від 05,09.2022)- 99 кВт*год на суму 522,47 грн. з ПДВ, платіжні доручення №150 від 09.09.2022;

- згідно акту №480030933/9/1 за вересень 2022 року (від 05.10.2022)- 10815 кВт*год на суму 63455,59 грн. з ПДВ, платіжні доручення №166 від 14.10.2022;

- згідно акту №489030933/9/1 за вересень 2022 року (від 13.10.2022) - 206кВт*годна суму 1208,99 грн.з ПДВ, платіжне доручення№165від 18.10.2022;

- згідно акту №489030933/10/1 зажовтень 2022 року(від 04.11.2022) - 748 кВт*год на суму 4475,08 грн. з ПДВ, платіжне доручення №180 від 09.11.2022;

- згідно акту №480030933/10/1 за жовтень 2022 року (від 04.11.2022) - 13783 кВт*год на суму 82 459,99 грн. з ПДВ, платіжне доручення №179 від 09.11.2022;

- згідно акту №480030933/11/1 за листопад 2022 року (від 07.12.2022) - 18551 кВт*год на суму 110985,65 грн. з ПДВ, платіжне доручення №224 від 09.12.2022;

- згідно акту №489030933/11/1 за листопад 2022 року (від 07.12.2022) - 4141 кВт*год на суму 24774,49 грн. з ПДВ, платіжне доручення №225від 09.12.2022;

- згідно акту N9489030933 за грудень 2022 року (від 22.12.2022) - 1744 кВт*год на суму 9829,79 грн. з ПДВ, платіжне доручення №254 від 26.12.2022;

- згідно акту №480030933/12/1 за грудень 2022 року (від 22.12.2022) - 14213 кВт*год на суму 80131,72 грн. з ПДВ, платіжне доручення №253 від 26.12.2022;

- згідно акту №489030933/1/1 за січень 2023 року (від 10.02.2023) - 5384 кВт*год на суму 31133,50 грн. з ПДВ, платіжне доручення N920 від 17.02.2023;

- згідно акту №480030933/1/1 за січень 2023 року (від 10.02.2023) - 33840 кВт*год на суму 195683,04 грн. з ПДВ, платіжне доручення №21 від 17.02.2023.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2021-12-30-004934-с, що сформований 13.03.2022 на веб-порталі «Ргогогго», правовідносини за вказаним Договором припинені.

Однак судом встановлено, що додаткова угода №2 до Договору укладена всупереч положенням Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягає визнанню недійсною в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь місцевого бюджету. Вказане підтверджується наступним.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України «Про публічні закупівлі» (далі по тексту Закон).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 статті 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 статті 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 вказаної статті, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим в п. 2 ч. 5 статті 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено наступне.

Зокрема, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання додаткової № 1 від 30.08.2022, TOB «РОЕК» надано відомості з веб-сайту ДП «Оператор Ринку», яка містить порівняльний аналіз роботи ринку «на добу наперед та внутрішньодобового ринку».

Однак з інформації з веб порталу ДП «Оператор ринку» вбачається, що фактично ціна на електричну енергію з моменту укладення Договору (21.02.2022) як зменшувалась, так і збільшувалась в порівнянні на дату укладення додаткової угоди №1 (30.08.2022), а також на дату, на яку розповсюджувалася дія даної додаткової угоди (01.07.2022).

Водночас, внаслідок підписання додаткової угоди № 2 від 19.10.2022 ціна за одиницю товару збільшилася на 13,90%, що суперечить вимогам п. 13.8 Договору та положенням статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якими передбачена можливість збільшення ціни, але не більше як на 10%.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 дійшла висновку, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю (п. 42).

Так, відповідно до ч. 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливав, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п. 54).

Окрім того, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п. 56).

В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (п. 57).

Метою Закону є удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю (п.п. 62,63).

Окрім того, варто звернути увагу на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, а саме щодо застосування норми права - п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин у даній справі.

У пунктах 5.58.- 5.60. вищевказаної постанови Верховного Суду зазначено, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Окрім того, також установлено, що сторони у п. 13.8. договору погодили порядок зміни істотних умов договору у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором. Підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (в тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

Згідно з додатком № 2 до договору «Комерційна пропозиція № «По Факту Тендер +» ціна за електричну енергію (кВт*год.) становить 4,12499 грн/кВт*год. без ПДВ та визначалася таким чином: закупівельна ціна + тариф на послуги з постачання + тариф на послуги з передачі без ПДВ + тариф на послуги з розподілу без ПДВ.

Оскільки додаткова угода № 2 від 19.10.2022 є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мають регулюватись додатковою угодою № 1 від 30.08.2022, згідно з якою ціна за одиницю електричної енергії за період з 01.09.2022 по 01.01.2023 мала б становити 4,39789 грн за кВт.год без ПДВ (5,27747 грн з ПДВ).

Таким чином, сума надмірно сплачених коштів у період з 01.09.2022 по 01.01.2023 за умовами додаткової угоди № 2 від 19.10.2022 становить 38502,45 грн: 377 321,30 грн (сума, яка фактично сплачена) - 338818,85 грн (сума, яка мала б бути сплачена).

Відповідно до пункту 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» Кабінет Міністрів України 12.10.2022 постановою №1178 затвердив «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі по тексту Особливості).

Водночас, абз. 5 п. 2 преамбули постанови КМУ №1178 від 12.10.2022 визначено, що закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.

Відповідно до постанови, замовник, у разі наявності передбачених пунктом 19 Особливостей підстав (у тому числі пп. 2 п. 19 Особливостей) для внесення змін до договору, може змінити істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Разом з тим, Договір постачання електричної енергії споживачу №14194-ВЦ укладений 21.02.2022, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1178, якою затверджено Особливості.

Таким чином, Особливості у даному випадку до Договору №14194-ВЦ, який укладено 21.02.2022 (у тому числі пп. 2 п. 19 Особливостей, відповідно до якого збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку), не застосовуються, оскільки виконання такого договору а також внесення змін до нього має відбуватись відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», як це вказано в абз. 5 п. 2 преамбули постанови Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022.

В той же час слід наголосити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 дійшла висновку, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-УІІІ не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю (п. 42).

Великою Палатою Верховного Суду констатовано, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п. 54).

Окрім того, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п. 56).

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену впродовж вересня- грудня 2022 ел/енергію, за цінами визначеними у Договорі з урахуванням додаткової угоди №1 від 30.08.2022, КНП «Сарненський ЦПМСД» Сарненської міської ради повинно була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 64201 кВт*год кошти у розмірі 338818,85 грн (64201* 4,39789 + 20% ПДВ).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткової угоди № 2 від 19.10.2022 з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» мала місце переплата коштів у розмірі 38502,45 грн: 377 321,30 грн (сума, яка фактично сплачена) - 338818,85 грн (сума, яка мала б бути сплачена).

В свою чергу, укладання договорів на закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти із встановленням завідомо неправильної ціни, яка призводить до їх надмірної розтрати та нецільового використання, порушує інтереси держави в сфері використання бюджетних коштів.

Таким чином, аналізуючи вищевказані підстави укладання додаткових угод та рівня середньозважених цін на ринку, можна прийти до висновку, що TOB «РОЕК» ініціювало укладення додаткової угоди №2 до Договору безпідставно, з порушенням норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, що призвело до неправомірного отримання ТОВ «РОЕК» коштів за електричну енергію внаслідок незаконного підвищення ціни за одиницю товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За наслідками вищенаведеного, суд констатує, що оскаржувана додаткова угода №2 від 19.10.2022, укладена з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак, з огляду на положення статтей 203, 215 ЦК України, підлягає визанню недійсною в судовому порядку.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірної додаткової угоди з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 33502,45 грн..

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦK України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майна і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч. 3 статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, грошові кошти в сумі 38502,45 грн. є такими, що були безпідставно одержані TOB «РОЕК», підстава їх набуття відпала, а тому у відповідності до ст.ст. 216, 1212 ЦК України підлягають поверненню.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 3 БК України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 №021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006№3.4-22/498 та від 12.02.2008 №7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Згідно зі Статутом Комунального некомерційного підприємства «Сарнененський центр первинної медико-санітарної допомоги» Сарненської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради № 26 від 05.01.2021, засновником та власником Підприємства є Сарненська міська територіальна громада в особі Сарненської міської ради (надалі - Власник).

Пунктом 5.1. Статуту передбачено, що Майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюються за ними на праві оперативного управління.

Пунктом 7.2.7. Статуту передбачено, що контроль за ефективністю використання майна, що є комунальною власністю Сарнененської міської територіальної громади і закріплене за Підприємством на праві оперативного управління, здійснює Власник.

Крім того, слід повторно зазначити, що згідно плану закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі№126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною нравочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус,

повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Згідно з ч. 4 ст. 48 БК України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Водночас з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.

Вказані висновки висвітлені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, безпідставно отримані TOB «РОЕК» кошти в результаті укладення недійсної додаткової угоди, мають бути стягнуті на користь Сарненської міської ради в дохід місцевого бюджету.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Сарненської міської ради суд зазначає наступне.

Звертаючись з даною позовною заявою до суду, прокурор виконує конституційну функцію, закріплену в ст. 131-1 Конституції України, шляхом представництва інтересів держави у суді у виключних випадках.

Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи

інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 3 даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У даному випадку, укладення додаткової угоди до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваної додаткової угоди до договору закупівлі товару всупереч норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Окрім того, у постанові від 26.05.2020 Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «б».

Аналогічні правові позиції Верховного Суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, від 25.03.2019 у справі №469/580/16-ц.

Як вже зазначалось, згідно зі Статутом КНП «Сарненський ЦПМСД» Сарненської міської ради, засновником та власником Підприємства є Сарненська міська територіальна громада в особі Сарненської міської ради- Власник, який здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є комунальною власністю Сарнененської міської територіальної громади, і закріплене за Підприємством на праві оперативного управління майна.

Водночас, джерелом фінансування спірної закупівлі є місцевий бюджет.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 (пункт 33).

Сарненською окружною прокуратурою, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Сарненської міської ради відповідний лист №53-3206ВИХ-24 від 22.10.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

З відповіді Сарненської міської ради №2392-02/17 від 31.10.2024 вбачається, що заходи реагування не вживались.

Отже, відповідно до ст. 53 ГПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», дані обставини є підставою для захисту інтересів держави в особі Сарненської міської ради шляхом звернення до суду з даним позовом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевказане, та те, що Керівника Сарненської окружної прокуратури довів належними та допустимими доказами недійсність додаткової угоди №2 від 19.10.2022 до Договору №14194-ВЦ на постачання електричної енергії від 21.02.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Сарненський центр первинної медико-санітарної допомоги" Сарненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», а відповідачі вказаного не спростували, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради задоволити.

2.Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 19.10.2022 до Договору №18045-ВЦ/3 на постачання електричної енергії від 21.02.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Сарненський центр первинної медико-санітарної допомоги" Сарненської міської ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Сарненської міської ради (34504, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Широка, 31, код ЄДРПОУ 04057770) в дохід місцевого бюджету кошти в сумі 38502 грн. 45 коп..

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня, 52) 2 422 грн. 40 коп. судового збору.

5.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Сарненський центр первинної медико-санітарної допомоги" Сарненської міської ради" (34504, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Я.Мудрого, 3, код ЄДРПОУ 38440010) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня, 52) 2 422 грн. 40 коп. судового збору.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 12 лютого 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.