Рішення

від 30.01.2025 по справі 204/15394/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/15394/23

Провадження № 2/204/98/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

30 січня 2025року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.

представника позивача Чередниченко А.В.

представника відповідача Довженко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса місцяреєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місцереєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) та Приватного підприємства фірма «Антоніо І К» (адреса місцязнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 1-А) про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Чередниченко А.В.звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Приватного підприємства фірма «Антоніо І К» про солідарне стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 06.03.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір позики 06/03-1, згідно з умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв кошти у розмірі 5864 652,30 грн., що на день передачі коштів становило еквівалент 220 062 доларів США, терміном до 01.08.2018. Також, 06.03.2018 між позивачем та приватним підприємством фірмою «Антоніо І К» було укладенодоговірпоруки № 06/03-2, відповідно до умов якого юридична особа на добровільних засад зобов`язалась солідарно з ОСОБА_4 відповідати перед позивачем за виконання боржником зобов`язання за договором позики № 06/03-1 від 06.03.2018. Представник позивача вказує, що ОСОБА_5 05.07.2021 повернув позивачу частину позики, в готівковій формі у розмірі 100 000 грн, які в еквіваленті на дату складання розписки від 05.07.2021 та отримання грошових коштів становили 3 648,30 доларів США. Однак, станом на теперішній час, останній одержані у позику грошові кошти в повному обсязі не повернув, тому представник позивача вважає, що відповідачі повинні солідарно сплатити позивачу суму боргу у розмірі 7 825 519,39 грн., що еквівалентно 216413,7 доларів США. Крім того, у зв`язку із фактичним закінченням строку повернення позики, представник позивача просив суд стягнути солідарно з відповідачів 3% річних за невиконання покладених на них зобов`язань, а також та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 23.01.2024відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання (а.с.36).

Представник відповідача адвокат БєлікА.С.30.04.2024 надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволені позову, у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог та спливом строків позовної давності за договором позики.В обґрунтуваннях відзиву зазначив, щонадана позивачем розписка від 15.07.2021 є фіктивною та не відповідає дійсним обставинам справи, тому не може бути доказом переривання строку позовної давності, що відповідає нормам права та позиції Верховного суду. На підставі чого, представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.61-71).

24.06.2024 представник позивача адвокат Чередниченко А.В. надала суду заперечення на відзив в яких зазначила, що твердження представника відповідача з приводу відсутності зобов`язань ОСОБА_3 перед позивачем не відповідає дійсності, оскільки викладені доводи не відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані виключно на уникнення відповідачем цивільної відповідальності за взяте ним грошове зобов`язання. З приводу строку позовної давності представник зазначила , що згідно під час дії карантину, строки визначені, у тому числі ст. 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України було введено 12.03.2020, а тому представник вважає, що строк позовної давності переривається в допустимих законодавством межах та не вважається пропущеним, оскільки дія карантину була припинена 30.06.2023, з 01.07.2023 загальний строк позовної давності відновив свою дію. Також представник просив суд не застосовувати строки позовної давності, оскільки в країні діяв з 24.02.2022 період військового стану.У зв`язку з чим, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судувід 14.08.2024закрито підготовче провадження по зазначеній справі та справу призначено до судового розгляду(а.с. 119). Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, його представник адвокат Чередниченко А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позові, просила суд стягнути з відповідачів заборгованість за договором позики від 06.03.2018 у розмірі 7825519,39 грн., що еквівалентно 216413,7 доларів США та судові витрати по справі. Вважає, що строк позовної давності переривався в допустимих законодавством межах та не був пропущеним, оскільки на території України діяли карантинні обмеження та з 24.02.2022 введено в країнівоєнний стан. Крім того, вважає, що строк позовної давності по третьому платежу у розмірі 135000 доларів США спливав 17.08.2021, тому розписка від 05.07.2021 є такою що перериває перебіг позовної давності, оскільки написана в межах строку позовної давності, а тому заява представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності не заслуговує на увагу.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з позивачем по справі перебував у партнерських, робочих стосунках. Крім того зазначив, що позивач надавав йому кошти у борг для купівлі товару,цей товар вони разом продавали, оскільки між ними існували тривалі бізнесові відносинита кошти позивачу повертались, але без будь-яких розписок. Він сподівався на порядність партнера.Після того, як товар було продано, він здійснив з ОСОБА_1 повний та остаточний розрахунок, грошові кошти передавав також через бухгалтера Олену. Оскільки позивач був його партнером, стосунки були добрі, ніякої розписки він не вимагав та не складав, довіряв останньому, що свідчить про той факт, що з позовом ОСОБА_6 звернувся лише у 2023році, майже через п`ять років, а до цього часу ніяких претензій до нього не висував. Про наявність розписки від 05.07.2021 йому взагалі нічого не відомо. Вважає, що відповідач склав таку розписку для штучного створення позову та переривання строку позовної давності.У зв`язку з чим, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, через його необґрунтованість.

Представник який діє в інтересах відповідача ОСОБА_7 - адвокат Довженко О.В.в судовому засіданні просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимогв повному обсязі. Крім того, зазначив, що позовна давність, щодо вказаних зобов`язань між сторонами сплинула, оскільки вона не переривалась та не зупинялась, вважає надану позивачем розписку від 15.07.2021фіктивною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, тому не може бути доказом переривання позовної давності, що відповідає нормам права та позиції Верховного Суду. Вважає, що позивачем не доведено факту передання йому коштів, а надана ним розписка, яка містить лише підпис самого позивача, вказує на недостовірність та підробленість доказів. З приводу посилань позивачапро наявність обставин, які унеможливили подання ним позову в передбачений законодавством процесуальний строк, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та введенням воєнного стану в Україні заперечував в повному обсязі, оскільки Верховний суд вже неодноразово звертав увагу, що сам собою факт запровадження воєнного стану та поширення коронавірусної хвороби в Україні, без підтверджень належними доказами не є беззаперечною обставиною для поновлення строку. Також зауважив, що долучена до матеріалів справи вимога про повернення коштів від 21.04.21 та від 28.04.2021 ніколи відповідачу не направлялася, та відповідні докази відсутні в матеріалах справи, вважає, що дані вимоги штучно створені для позову.Більш того, як зазначено позивачем у позові, оригінали цих вимог знаходяться у позивача, що ще раз доводить, що вимоги насправді не направлялися.

Представник приватного підприємства фірма «Антоніо І К» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток, які поштовою кореспонденцією повернулися із відміткою «адреса відсутній за вказаною адресою» (а.с.126,146).

Вислухавши пояснення відповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог статей 7679 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 06.03.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики №06/03-1,згідно з умовами якого позикодавецьпередав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 5864 652,30 грн., що на день передачі коштів становило еквівалент 220 062 доларів США, терміном до 01.08.2018,а позичальник зобов`язувався повернути позикодавцеві таку ж саму суду грошових коштів, позика є безпроцентною (а. с. 11).

Факт укладання даного договору учасниками процесу не оспорювався.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору, позика повертається позичальником в наступні строки: щомісячний платіж у розмірі 1 145950,00 грн., що еквівалентно 43000 доларів США повинен повернутий бути в строк до 30.04.2018, платіж на суму 1120952,30 грн., що еквівалентно 42062 доларів США повинен повернутий бути у строк до 30.06.2018, 3597 750,00 грн., що еквівалентно 135000 доларів США повинні бути повернуті у строк до 15.08.2018 (а.с.11).

Крім того, 06.03.2018 між ОСОБА_1 та приватним підприємством фірмою «Антоніо І К» було укладенодоговірпоруки № 06/03-2, відповідно до умов якого поручительна добровільних засад зобов`язався солідарно з ОСОБА_4 відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язання за договором позики № 06/03-1 від 06.03.2018.

Згідно п. 1.2 вказаного договору, сторони встановили, що зобов`язання поручителя перед кредитором є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених цимдоговором - не потребують (а.с.13).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, сторони визначили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов`язань по договору позики, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором в сумі визначеній у таких договорах таумов цього договору (а.с.13).

Із матеріалів справи вбачається, що кошти за договором позикиу сумі 5 864 652 грн. 30 коп., що в еквіваленті на дату отримання коштів складають 220 062 доларів СШАбули отримані ОСОБА_4 від ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджується копією розписки від 06.03.2018(а.с.15).

Крім того, у розписці вказано, що відповідач зобов`язався вищевказану суму повернути не пізніше15.08.2018, частинами узгодженими п. 2.3. договору позики № 06/03-1 від 06.03.2018 (а.с.15).

Однак, не дивлячись на те, що позивач виконав всі обов`язки покладені на нього в договорі позики та договорі поруки від 06.03.2018, ОСОБА_5 станом на теперішній час покладені на нього обов`язки в повному обсязі не виконав та взяті грошові кошти не повернув.

Позивач вказує, що 05.07.2021 ОСОБА_5 повернув частину грошових коштів в готівковій формі, а саме 100000 грн., які в еквіваленті на дату отримання вказаних грошових коштів становили 3 648,30 доларів США, на підтвердження чого надав відповідну розписку, яка підписана лише ОСОБА_1 (а.с.19).

Також позивач зазначає, що намагався в позасудовому порядку за своєю вимогою отримати грошові кошти у розмірі 6161736 грн., які за курсом НБУ еквівалентно 220062 доларів США, надані відповідачу, що підтверджується письмовою вимогою направленою 21.04.2021на адресу ОСОБА_7 (а.с.17). та 28.04.2021 дана письмова вимога була також направлена на адресу поручителя ПП фірмі«Антоніо І К», яке несе солідарну відповідальність за договором № 06/03-1 (а.с.18), але варто звернути увагу, що на підтвердження саме направлення цих вимог відповідачам з боку позивача доказів суду не надано.

Відповідно до статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зістаттею 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору позики №06/03-1 від 06.03.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другоїстатті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина першастатті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1047 ЦК Українивстановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною першоюстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надано договір позики №06/03-1 від06.03.2018, який укладений між ним та ОСОБА_4 , а також розписку від 06.03.2018, відповідно до якої ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 позику у сумі 5 864 652 грн. 30 коп., що в еквіваленті на дату отримання коштів складають 220 062 доларів США, яку зобов`язується повернути в строк до 15.08.2018(а.с.15).

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Схожі правові висновки викладено упостановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N 6-63цс13; від 02 липня 2014 року у справі N 6-79цс14.

Таким чином наявна в матеріалах справи розписка, яка була 06.03.2018 написана власноруч ОСОБА_4 свідчить про наявність між сторонами відносин, що виникли з договору позики, оскільки розпискою підтверджується, як факт отримання позичальникомгрошових коштів за договором позики, так і зобов`язання їх повернути не пізніше 15.08.2018.

Враховуючи, що оригінал боргової розписки перебуває у позивача (без зазначення у ній відомостей про повернення оспорюваних сум), свідчить про те, що грошове зобов`язання не виконане, а тому позовні вимоги в цій частині є доведеними.

Але варто звернути увагу, що з договірних вимог між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 вбачається, що укладений між сторонами договір позики встановив три окремі зобов`язання. Відповідно, в даному випадку, кожне по собі зобов`язання підлягає відповідному самостійному аналізу і щодо кожного зобов`язання окремо відраховується позовна давність.Дана позиція повністю узгоджується із практикою Верховного Суду, яку відповідно до ч.4 ст. 263ЦПК України, суд повинен враховувати.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.09.2023 у справі № 753/23427/19 зазначено: «При цьому слід враховувати, що укладений між сторонами договір позики встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами, а тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку позики згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається післяневиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальникомобов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченогоплатежу».

Таким чином, у даному випадку, існують три окремі грошові зобов`язання на суму 43000 доларівСША, яка згідно договору повинна бути повернути до 30.04.2018; на суму 42062 доларів США, яка згідно договору повинна бути повернути до 30.06.2018 та на суму 135000 доларів США, яка згідно договору повинна бути повернути до 15.08.2018(а.с.11).

З наведеного вище вбачається, що перебіг позовної давності стосовно кожного із трьох окремих платежів розраховується окремо і розпочинається з моменту порушення строку його погашення.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGSANDOTHERS v. THEUNITEDKINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 у справі № 755/7216/21 вказано, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу.

Згідно укладеного між сторонами договору вбачається, що він є строковим, оскільки між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 чітко визначено терміни повернення коштів, а тому у даному випадку безсумнівним є факт, що в день спливу строку погашення, позивачу вже було достеменно відомо про порушення його права і відповідно з даного дня розпочато перебіг позовної давності.

У Постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 у справі №201/13756/16-ц вказано, що зважаючи на те, що пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, то обов`язковому з`ясуванню підлягає момент, коли особа позивача довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 в справі № 554/9126/20 вказано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання, починається зі спливом цього строку.

Так, пунктом 2.3 договору позики 06/03-1 від 06.03.2018, сторони визначили, що ОСОБА_5 повинен повернути кошти у розмірі 43000 доларів США до 30.04.2018.Відповідно, по даному грошовому зобов`язанні з 01.05.2018 розпочато позовну давність та 02.05.2021 позовна давність сплила.

Згідно вищезгаданого пункту, ОСОБА_5 повинен повернути кошти у розмірі 42062 доларів США до 30.06.2018. Відповідно, по даному грошовому зобов`язанню позовна давністю сплинула 02.07.2021.

Згідно вищезгаданого пункту, ОСОБА_5 також повинен був повернути кошти у розмірі 135000 доларів США до 15.08.2018. Відповідно, по даному грошовому зобов`язанню строк позовної давності закінчився 17.08.2021.

Як вбачається із умов вказаного договору, по кожному із грошових зобов`язань позовна давність сплинула протягом цього часу, вона не переривалась, не зупинялась а тому поновленню не підлягає.

До позовної заяви позивачем додано розписку від 05.07.2021, згідно якої позивач нібито отримав від відповідача ОСОБА_7 грошові кошти у готівковій формі у розмірі 100000 гривень, які в еквіваленті на дату складання даної розписки та отримання грошових коштів становлять3 648,30 доларів США, але дана розписка була надрукована та підписана лише позивачем (а.с.19).

Тому суд не може прийняти її як доказ, оскільки позивачем не доведено передання йому цих коштів відповідачем, а створені ним докази в односторонньому порядку, вказують на недостовірність цих доказів. Дана розписка не може вказувати на переривання позовної давності, оскільки у розписці відсутнє волевиявлення та підпис відповідача ОСОБА_7 , фактично є односторонньою, та за своїм змістом не може вказувати на факт переривання строку позовної давності. Інших доказів її вчинення, згідно ч.4 ст. 81 ЦПК України, позивач не надав.

Таким чином, суд застосовує позовну давність до вимог позивача, що є підставою для відмови у позові, оскільки стороною відповідача заявлено про це до винесення рішення, а під час розгляду справи не було підтверджено поважності причин пропущення позивачем позовної давності.

Встановивши, що стороною відповідача заявлено про застосування позовної давності, суд приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню у вказаній частині, оскільки встановивши, що між сторонами укладений договір позики 06.03.2018 з кінцевим терміном повернення 15.08.2018, а позов пред`явлений до суду лише 17.11.2023, тобто позивачем пред`явлений позов з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_8 . Надаючи оцінку доводам позивача, викладеним в позовній заяві про наявність обставин, які унеможливили подання ним позову в передбачений законодавством процесуальний строк, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та введенням воєнного стану в Україні суд зазначає наступне. Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до ч. 1 ст.127ЦПК України повинна враховуватися під час вирішення питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку перебуває в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Водночас якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану. Так позивачем не зазначено обставин та не надано доказів, які б доводили, що запровадження карантинних заходів та військовий стан не дозволяли йому скористатись судовим захистом. Окрім того, позивач не був позбавлений можливості подати позовну заяву через підсистему "Електронний суд" або через представника.Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам факт запровадження карантину та/чи воєнного стану не свідчить про безумовне поновлення пропущеного строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені обмеженнями/ обставинами і були перешкодою,неможливістю вчасно звернутись до суду. У такому разі в позовній заяві повинно бути належне обґрунтування та докази на підтвердження цих обставин, чого в даному випадку не доведено позивачем. На сьогодні наша держава забезпечила всі можливі умови для своєчасного звернення до суду. У випадку відсутності можливості особисто подати позовну заяву до суду у сторін є змога зробити це засобами поштового зв`язку або за допомогою представника (адвоката), а також є можливість звернутись до суду через систему «Електронний суд». Згідно зіст.266 ЦК Українизі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, а тому в цій частині позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів три проценти річних у розмірі629 771, 60 грн.також не підлягає задоволенню . Щодо договору поруки суд зазначає наступе. У п.5.1 Договору поруки 06/03-2 від 06.03.2018 вказано, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку зобов`язань за договором позики непред`явить позов до поручителя.

У п.2.3 вищевказаного договору вбачається, що строк настання зобов`язання, щодо суми 43000доларів США настав 30.04.2018, на суму 42062 доларів США - 30.06.2018; на суму 135000 доларів США- 15.08.2018 (а.с.13).

Відповідно, позивач мав право звернутись у відповідні строки з позовом до поручителя Приватного підприємства фірма «Антоніо І К», однак не зробив цього.

Таким чином, договір поруки від 06.03.2018 вважається припинений, тому у Приватного підприємства фірма «Антоніо І К» не існує жодних зобов`язань перед позивачем.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючисьстаттями509,526, 528, 530,533,549,610,612,626-629,638,1046,1047,1049 ЦК України, статтями10,12,76-81,141,263-265,280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,Приватного підприємства фірма «Антоніо І К» про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 );

Представник позивача адвокат Чередниченко Анна Віталіївна (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. М. Грушевського, буд. 10);

Відповідач ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 );

Відповідач - Приватне підприємство фірма «Антоніо І К», ЄДРПОУ 21870923, (адреса місця знаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 1-А).Повний текст рішення складено 10.02.2025.

Суддя: С.В.Чудопалова