Рішення від 30.01.2025 по справі 925/1467/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1467/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

позивача не з`явився,

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ"

до Приватного підприємства "Захід-Центр Агро"

про стягнення 333026,03 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ" (вул. Надрічна, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09117, код ЄДРПОУ 44210598) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Захід-Центр Агро" (вул. Володимирська, 81, с-ще Драбів, Золотоніський район, Черкаська область, 19801, код ЄДРПОУ 39556793) про стягнення основного боргу у розмірі 223375,45 грн, пені у розмірі 77175,81 грн за порушення умов проведення розрахунків, інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 24583,73 грн, 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7891,04 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 1208/23 від 12.08.2023 та відшкодування понесених судових витрат - сплаченого судового збору.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором № 1208/23 про надання послуг від 12.08.2023 щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем відповідно до умов цього договору послуг. Правовими підставами позову позивач визначив статті 11, 509, 510, 610 - 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України (ЦК України), статтю 173, 174, 180, 193, 216, 218, 230 Господарського кодексу України (ГК України).

Ухвалою від 04 грудня 2024 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Ухвала про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу 10.12.2024, про що свідчить розписка представника в поштовому повідомленні.

20.01.25 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній повідомив, що у грудні 2024 року відповідач оплатив основну частину боргу, а саме: 223 375,45 грн за надання послуг згідно умов Договору № 1208/23 від 12.08.2023, тому просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 77 175,81 грн за порушення умов проведення розрахунків, інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 24 583,73 грн, 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7 891, 04 грн, таким чином, ціна позову наразі складає - 109 650,58 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 4995, 39 грн та витрати на професійну правничу допомогу за написання позовної заяви у розмірі 4 000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, суд вважає за необхідне відповідну заяву прийняти до розгляду та задовольнити її.

У зв`язку з чим позов розглядається судом з урахуванням зменшених позовних вимог.

20.01.2025 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. В заяві також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує повністю з урахуванням їх зменшення.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи судом належним чином, про що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення з відміткою про вручення адресату ухвали суду, проте участі свого представника у засіданні суду не забезпечив.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

12 серпня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ" (надалі - позивач) та приватним підприємством "Захід-Центр Агро" (надалі - відповідач) укладено договір № 1208/23 про надання послуг зі збирання врожаю ранніх зернових гірчиці та гречки (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору позивач зобов`язався надати відповідачу послуги зі збирання врожаю ранніх зернових гірчиці та гречки, в свою чергу відповідач зобов`язався прийняти та оплатити результати зазначених послуг.

Відповідно до п. 2.1. Договору, послуги надаються позивачем на земельних ділянках розташованих на території Рівненської області, Вараського району, село Полиці та інші села району.

Відповідно до п.п.1.4.-1.6 Договору послуги надаються протягом 30 календарних днів з моменту його підписання. Послуги надаються із застосуванням комбайну марки САТ LЕХION 570R заводський № СОL00570Т57800559 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ "Агролайф БЦ" на праві власності.

Відповідно до п. 2.2. Договору сторони домовилися, що остаточна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів наданих послуг.

Крім того, у послуги зі збирання врожаю ранніх зернових гірчиці та гречки входить оренда сільськогосподарської техніки з екіпажом і розраховується виходячи із ціни за 1 гектар. Остаточна вартість за послуги обчислюється і оплачується в гривнях, що становить загальну кількість Актів в яких вказується кількість оброблених площ.

Відповідно до п.2.3. Договору за результатами наданих послуг позивачем складається Акт наданих послуг (далі - Акт) та за умовами п.3.2 Договору протягом 3 днів передається відповідачу.

Пунктом 2.4 Договору сторони узгодили порядок та строки проведення оплати за надані послуги, так відповідач сплачує вартість послуг у сумі, яка зазначена в Акті на поточний рахунок позивача протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання сторонами відповідного Акту.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками зазначених юридичних осіб (а.с. 11).

13.09.2023 сторонами складений та підписаний, скріплений печатками Акт надання послуг № 46, за яким позивачем надано відповідачу послуги по збиранню врожаю гірчиці на площі в кількості 195 га ціна з ПДВ 784,31 на суму 152 940,45 грн з ПДВ та послуги по збиранню врожаю гречки на площі в кількості 100 га ціна з ПДВ 784,31 грн на суму 78 431,00 грн. з ПДЕ, загальна сума наданих послуг за дами Актом склала 231 371,45 грн. в т.ч ПДВ 38 561,91 грн (а.с. 12).

20.09.2023 сторонами складений та підписаний Акт надання послуг № 48, за яким позивачем надано відповідачу послуги по збиранню врожаю гречки на площі в кількості 92 га ціна з ПДВ 837,00 на суму 77 004,00 грн. з ПДВ, загальна сума наданих послуг за даним Актом склала 77 004,00 грн в т.ч. ПДВ 12 834,00 грн (а.с. 13).

До позивача від відповідача будь-яких зауважень щодо неналежного виконання позивачем умов Договору не надходило. Відповідно до підписаних Актів надання послуг у відповідача претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не було.

Відповідно до Фільтрованої виписки за період з 01.12.2022 по 31.12.2023, відповідачем здійснено оплату за послуги 03.10.2023 у розмірі - 50 000,00 коп. та 01.11.2023 - 35 000,00 коп.

Позивач у позовній заяві зазначив, що свої зобов`язання виконав належним чином, але відповідач надані послуги не оплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості у примусовому порядку.

За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини з надання послуг, які регулюються, зокрема, главою 63 ЦК України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 202 ГК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

20.01.25 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній повідомив, що у грудні 2024 року відповідач оплатив основну частину боргу, а саме: 223 375,45 грн за надання послуг згідно умов Договору № 1208/23 від 12.08.2023.

Таким чином, предметом спору є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 77175,81 грн за порушення умов проведення розрахунків, інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 24 583,73 грн, 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7 891, 04 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 1208/23 від 12.08.2023.

Щодо позовних вимог про стягнення 77 175, 81 грн пені.

Відповідно до пункту 3.5. Договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання зобов`язань за цим договором, винна сторона зобов`язується сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. яка діє у період прострочення, розрахованої за кожний день прострочення від вартості послуги та відшкодовує завдану шкоду.

Відповідно до п. 3.5. Договору позивачем відповідачу на заборгованість було нараховано пеню на підставі Акту надання послуг № 46 від 13.09.2023 за період з 13.09.2023 по 17.11.2024 в сумі 62 932,61 та на підставі Акту надання послуг № 48 від 20.09.2023 за період з 20.09.2023 по 17.11.2024 в сумі 14 243,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд перевірив нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та встановив, що позивачем невірно визначено періоди нарахування пені, оскільки пунктом 2.4 Договору сторони узгодили порядок та строки проведення оплати за надані послуги, так відповідач сплачує вартість послуг у сумі, яка зазначена в Акті на поточний рахунок позивача протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання сторонами відповідного Акту.

Законом України "Про платіжні послуги" створено умови для переходу української платіжної інфраструктури на міжнародний стандарт обміну платіжними повідомленнями ISO 20022, який є основою функціонування європейських платіжних систем. На виконання вимог Закону № 1591-IX Правління НБУ прийняло постанову від 16.09.2021 № 93 "Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України"

Судом враховано, що з 1 квітня в Україні більше не існує поняття "банківський день". З 01.04.2023 система переказів функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022, що означає здійснювати міжбанківські платіжні операції можна в будь-який час, не чекаючи ранку чи закінчення вихідних.

Акт надання послуг № 46 від 13.09.2023 підписаний сторонами 13.09.2023 відповідно до п. 2.4 Договору строки проведення оплати за надані послуги 7 банківських днів, тому період нарахування пені починається з 21.09.2023.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Таким чином, пеня відповідно до Акту надання послуг № 46 від 13.09.2023 де заборгованість становила 181371,45 грн може бути нарахована за період з 21.09.2023 - по 20.03.2024, яка складає 29344,63 грн, а не за період 13.09.2023 по 17.11.2024.

Щодо Акту надання послуг № 48 від 20.09.2023 пеня по заборгованості 42004,00 грн може бути нарахована за період з 28.09.2023 - по 27.03.2024, яка складає 6706,72 грн, а не за період з 20.09.2023 - по 17.11.2024 (розрахунки, проведені судом, містяться в матеріалах справи).

Перевіривши розрахунок пені, встановивши, що він вчинений невірно, суд розрахував його самостійно, тому до стягнення підлягає 36051,35 грн пені, в решті вимог про стягнення пені слід відмовити, у зв`язку з безпідставним нарахуванням.

Щодо позовних вимог про стягнення 24 583,73 грн інфляційних втрат та 7891,04 грн. грн 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної у попередньому абзаці норми ЦК України нараховані інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 та інші).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

В розрахунок інфляційних втрат не може включатися заборгованість менше місяця (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18).

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується (постанова Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

Суд перевірив за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» нарахування позивачем втрат від інфляції, 3 % річних та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахування, з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, наведені норми закону, суд зазначає таке.

Інфляційні та 3 % річних відповідно до Акту надання послуг № 46 від 13.09.2023 де заборгованість становила 181371,45 грн може бути нарахована за період з 21.09.2023 - по 17.11.2024, а не за період 13.09.2023 по 17.11.2024, під час розрахунку суми інфляційних суд виявив помилку в розрахунках позивача, та оскільки згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, в межах позовних вимог задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції в заявленій сумі 20149,48 грн, щодо суми 3 % річних за період з 21.09.2023 - по 17.11.2024 вона становить - 6307,54 грн, а не 6426,81 грн, як нарахував позивач за невірний період (розрахунки, проведені судом, містяться в матеріалах справи).

Щодо Акту надання послуг № 48 від 20.09.2023 де заборгованість становила 42004,00 грн інфляційні та 3 % річних можуть бути нараховані за період з 28.09.2023 - по 27.03.2024, а не за період з 20.09.2023 - по 17.11.2024 під час розрахунку суми інфляційних суд виявив помилку в розрахунках позивача, та оскільки згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, в межах позовних вимог задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції в заявленій сумі 4434,24 грн, щодо суми 3 % річних за період з 28.09.2023 - по 17.11.2024 вона становить - 1436,61 грн, а не 1464,23 грн, як нарахував позивач за невірний період (розрахунки, проведені судом, містяться в матеріалах справи).

В решті вимог про стягнення 3 % річних у позові слід відмовити через неправильні розрахунки.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

У позовній заяві позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору 4995,39 грн.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник із неправильних дій відповідача, які призвели до порушення зобов`язання щодо своєчасної плати за послуги, судові витрати покладаються на відповідача.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі 904/392/22, від 20.04.2023 у справі 904/1754/22.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України позивачу підлягає відшкодуванню сплачена ним за подання позову сума судового збору за рахунок відповідача в розмірі 3115,17 грн.

В заяві про зменшення позовних вимог позивач заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву та додатки до неї, матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Зазначена вимога позивачем не виконана, попередній орієнтовний розрахунок очікуваної суми витрат на професійну правничу допомогу в позовній заяві не вказаний, а зазначено лише про витрати сплаченого судового збору.

До заяви про зменшення позовних вимог як доказ витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано копію акту наданих послуг № 558 від 25.11.2024 складений з фізичною особою підприємцем Кононенко В.О. на підставі основного договору, однак зазначений договір в матеріалах справи відсутній. Також додана копія платіжної інструкції № 1549 від 28.11.2024.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

На підставі викладеного, заяву позивача в частині стягнення 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд залишає без задоволення, з огляду на положення частини восьмої статті 129 ГПК України, якою передбачено доведення розміру судових витрат на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) та ненадання заявником доказів у розумінні положень параграфу 1 (Основні положення про докази) Глави 5 (Докази і доказування) Розділу І (Загальні положення) ГПК України на підтвердження наявності підстав для відшкодування компенсації витрат у заявленій ним сумі.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 02.02.2024 у справі 910/9714/22.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Захід-Центр Агро" (вул. Володимирська, 81, с-ще Драбів, Золотоніський район, Черкаська область, 19801, код ЄДРПОУ 39556793) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ" (вул. Надрічна, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09117, код ЄДРПОУ 44210598) - 36051,35 грн пені, інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 24583,73 грн, 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7744,15 грн, 3115,17 грн судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено та підписано 11 лютого 2025 року.

Суддя О.В. Чевгуз