Рішення

від 12.02.2025 по справі 925/16/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року Справа № 925/16/25

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси

до комунального підприємства Управління по експлуатації будинку

рад і об`єктів обласної комунальної власності, м. Черкаси

про стягнення 244 830 грн. 03 коп.,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулась з позовом Черкаська міська рада до комунального підприємства Управління по експлуатації будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності про стягнення з відповідача 244 830 грн. 03 коп. безпідставно утримуваних грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,0727 га за кадастровим номером 7110136400:01:003:0038 без правовстановлюючих документів.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

20 січня 2025 року від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Від позивача надійшло заперечення на заяву відповідача, в якій міська рада вказувала, що продовження строків позовної давності на час дії карантину та воєнного стану є безумовним, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів (недоотриманого доходу) у розмірі 244 830 грн. 03 коп. внаслідок безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на приписи ст. 1212 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, Черкаська міська рада на підставі п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 вересня 2012 року №5245-VІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності є власником земельної ділянки загальною площею 0,727 га, кадастровий номер: 7110136400:01:003:0038, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки №407353902 від 10 грудня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, було встановлено, що Черкаська обласна рада є власником частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 702/1000 від загальної площі 2477,3 кв.м. (РНОНМ 259995671101) на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 від 29 січня 2008 року виданого Виконавчим комітетом Черкаської міської ради.

Крім того, як вбачається з довідки комунального підприємства Черкаське обласне об?єднане бюро технічної інвентаризації від 22 червня 2020 року №208/13 за Черкаською обласною радою згідно рішення Черкаської обласної ради №8-3 від 19 лютого 1999 року зареєстровано право власності на частину приміщень спільного користування загальною площею 245,3 кв.м.

Загальна площа приміщень у власності відповідача за адресою АДРЕСА_1 становить 1 987,4 кв.м. (2477.3*702/1000 = 1 739 кв.м; 1739+245,3 = 1 984.4 кв.м.)

Розпорядженням голови Черкаської обласної ради №13-р від 26 січня 2017 року було затверджено статут комунального підприємства Управління по експлуатації будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності.

У п. 20 Статуту в перелік майна, що належить відповідачу на праві господарського відання входить і частина будівель за адресою АДРЕСА_1 (у редакції станом на дату початку нарахування заборгованості за користування земельною ділянкою за цим позовом).

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Вищевказане нерухоме майно відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розташовано відповідно на земельній ділянці площею 0,0727 га, кадастровий номер: 7110136400:01:003:0038.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 23 жовтня 2023 року №НВ-0002238102023 вбачається, що вищезазначена земельна ділянка зареєстрована 29 листопада 2016 року (а.с. 20).

Відповідач з моменту набуття права на нерухоме майно здійснював фактичне користування земельною ділянкою під таким нерухомим майном, без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.

Відповідно до відомостей, які містяться у довідці комунального підприємства Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації №371 від 29 травня 2023 року, загальна площа всіх приміщень нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 3 637,6 кв.м.

Згідно розрахунку частки та площі для нарахування плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 для відповідача, частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) в залежності від площі нежитлових приміщень, що перебуває у власності відповідача (1984,4 кв.м./3637,6 кв.м.= 0,54551479) становить: 397 кв.м. (0,54551479 х 727).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України Про оцінку земель технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Виходячи з вищевикладеного, слід дійти висновку, що технічна документація з нормативно-грошової оцінки землі затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, та з вказаного закону не випливає обов`язку отримувати витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі щорічно, якщо не було розроблено відповідної нової технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, яка має затверджуватися відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно з ст. 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта Індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І : 100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до повідомлення Держгеокадастру від 12 січня 2024 року Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік вбачається, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2020 рр. була сталою і застосовувалася із значенням 1.0, за 2021 рік становить для земель несільськогосподарського призначення - 1,1, за 2022 рік - 1,15, за 2023 - 1,051.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30 жовтня 2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:01:003:0038 у 2023 році становить 2 260 497,45 грн., при цьому розмір НГО 1 кв.м, становить 3 109,35 грн. (2 260 497/727,45), а розмір НГО відповідно до площі для нарахування плати (397 кв.м.) становить 1 234 411,95 грн. (3 109,35*397).

З врахуванням коефіцієнтів індексації, що зазначені вище, нормативно-грошова оцінка за 2022 рік відповідно до площі для нарахування плати у цей рік (397 кв.м.) становить 1 073 401,70 грн. (1 234 411,95/1,15), а за 2017-2021 роки відповідно до площі для нарахування плати (397 кв.м.) становить 975 819,72 грн. (1 073 401,70/1,1).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14 червня 2024 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:01:003:0038 у 2024році становить 2 375 770,57 грн., при цьому розмір НГО 1 кв.м. становить 3 267,91 грн. (2 375 770,57/727), а розмір НГО відповідно до площі для нарахування плати (397 кв.м.) становить 1 297 360,27 грн. (3267,91*397).

Згідно інформаційної довідки з ДЗК від 11 грудня 2024 року земельна ділянка загальною площею 0,0727 га, кадастровий номер: 7110136400:01:003:0038, зареєстрована з цільовим призначенням: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються для здійснення підприємницькою діяльністю, пов`язаної з отриманням прибутку.

Рішеннями Черкаської міської ради №2-1312 від 25 червня 2015 року, №2-2219 від 27 червня 2017 року та №2-4690 від 27 червня 2019 року затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У Положеннях наявна таблиця, з якої вбачається, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.10 належить до Інші землі. Ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3% від їх нормативно-грошової оцінки.

З наданого суду розрахунку вбачається, що за час фактичного користування земельною ділянкою за період з 02 квітня 2017 року по 09 грудня 2024 року площею 0,0727 га (кадастровий номер 7110136400:01:003:0038) без правовстановлюючих документів за спірний період сума безпідставно утриманих коштів становить 244 830 грн. 03 коп. (розрахунок знаходиться в матеріалах справи (а.с. 45)).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Частиною 2 ст. 83 ЗК України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з п.п.1 п. б ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом враховано, що регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщувалися об`єкти нерухомого майна відповідача.

Відтак суд вважає, що до моменту належного оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного відповідного договору та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому судом враховано відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року зі справи №922/3412/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України під час розгляду справи не було спростовано доводи позивача.

Доказів, що підтверджують сплату коштів за користування землею з 02 квітня 2017 року по 09 грудня 2024 року матеріали справи не містять.

Розрахунок наданий позивачем суду відповідач належними доказами також не спростував.

Як зазначалося вище, відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги про стягнення боргу в розмірі 244 830 грн. 03 грн.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із наступними змінами і доповненнями) було установлено з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжувалося.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року вирішено розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнити, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COV1D-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Закон № 540-ІХ містить пряму вказівку на продовження позовної давності на строк дії карантину, який відповідно до Постанови №211 починається саме з 12 березня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Закон №540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність, є запровадження карантину відповідно до Постанови №211, тобто 12 березня 2020 року, а тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12 березня 2020 року, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності).

Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 914/1560/20.

Водночас, КЦС ВС у постанові від 01.12.2021 у справі № 373/651/20 дійшов висновку, що оскільки днем звернення до суду в межах позовної давності було 01.04.2020, а Закон № 540-ІХ набрав чинності 02.04.2020, з огляду на встановлені карантинні обмеження, які діяли на час позовної давності, вимоги ст. 257, частини п`ятої статті 267, пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а також встановлені судами обставини, обґрунтованим є висновок про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності.

Отже, існує різна судова практика щодо питання, чи продовжуються строки, які мали б спливти під час дії карантину, затвердженого Постановою № 211, але до набрання чинності Законом № 540-ІХ, тобто у період з 12.03.2020 по 02.04.2020.

Водночас судом враховано, що в даній справі не залежно від доводів сторін, ні станом на 12 березня 2020 року, ні станом на 02 квітня 2020 року строк давності за даним позовом не сплив та в подальшому був продовжений в силу наведеного вище Закону.

Крім того, Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2023 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу було доповнено п. 19, у відповідності до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Водночас, Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-IX (який набрав чинності 30 січня 2024 року) пункт 19 викладено в наступній редакції: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, на момент звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу позовну давність не пропущено.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 244 830 грн. 03 коп. безпідставно збережених коштів (недоотриманого доходу) в межах заявлених позивачем вимог.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з комунального підприємства Управління по експлуатації будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності, бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, ідентифікаційний код 04014200 на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл./тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) 244 830 грн. 09 коп. безпідставно збережених коштів.

3.Стягнути з комунального підприємства Управління по експлуатації будинку рад і об`єктів обласної комунальної власності, бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, ідентифікаційний код 04014200 на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, вул. Байди Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 38715770 судовий збір у розмірі 3 672 грн. 45 коп.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 12 лютого 2025 року.

Суддя А.В.Васянович