РІШЕННЯ
Іменем України
12 лютого 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1098/24
Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Продукт 78»,
код ЄДРПОУ 45236025, вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, 14021
Предмет спору: про стягнення 578 881,25 грн,
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
не викликались,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Продуккт 78», у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 578 881,25 грн.
Процесуальні дії у справі.
02.12.2024 позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 02.12.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 02.12.2024 о 14:56, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 09.12.2024, а для подання відзиву - 17.12.2024.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 12/09/23 від 12.09.2023 в частині повної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 578 881,25 грн.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
12.09.2023 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Продукт 78» (далі Покупець) укладено договір купівлі-продажу №12/09/23 (далі Договір).
Згідно з розділом 1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити Продавцю товар на умовах, визначених у даному Договорі.
Загальний обсяг товару, що продається за даним договором визначається за домовленостями сторін протягом дії договору, з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями товару.
За умовами розділу 2 Договору поставка товару здійснюється на підставі та відповідно до погоджених сторонами замовленнями. Замовлення може бути прийнято та отримано письмово, усно або за телефоном.
Приймання-передача товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню. Моментом поставки вважається підписання Покупцем видаткової накладної про отримання товару.
Згідно з розділом 3 Договору ціна одиниці Товару і загальна вартість Товару, а також вартість тари за цим договором узгоджується Сторонами і вказується в накладних.
Покупець зобов`язаний оплатити Продавцю вартість товару, отриманого за кожним замовленням протягом семи днів з моменту поставки товару в безготівкову порядку шляхом перерахування суми вартості поставленої за таким замовленням продукції на розрахунковий рахунок Продавця.
У розділі 8 Договору передбачено, що Договорі вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2023.
У разі відсутності до дати закінчення чергового терміну дії Договору офіційного письмового повідомлення від будь-якої із Сторін іншій Стороні про небажання продовжувати договірні відносини, термін дії цього Договору вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Така пролонгація може здійснюватися неодноразово.
Письмових повідомлень сторін про небажання продовжувати договірні відносини матеріали справи не містять, а отже Договір був пролонгованим на наступний рік та діяв у спірному періоді.
На виконання умов Договору позивач у період з 10.01.2024 по 02.09.2024 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 248 401,00 грн, на підтвердження чого надано видаткові накладні: №91 від 10.01.2024 на суму 38 164,00 грн; №92 від 11.01.2024 на суму 5800,00 грн; №93 від 15.01.2024 на суму 26 642,00 грн; №97 від 22.01.2024 на суму 34 542,00 грн; №99 від 29.01.2024 на суму 69 023,00 грн; №105 від 08.02.2024 на суму 169 402,00 грн; №111 від 12.02.2024 на суму 34 969,00 грн; №111 від 19.02.2024 на суму 8700,00 грн; №112 від 20.02.2024 на суму 8190,00 грн; №115 від 29.02.2024 на суму 141 628,00 грн; №117 від 04.03.2024 на суму 2240,00 грн; №115 від 07.03.2024 на суму 4602,00 грн; №122 від 18.03.2024 на суму 121 907,00 грн; №123 від 21.03.2024 на суму 3480,00 грн; №124 від 28.03.2024 на суму 37 809,00 грн; №127 від 01.04.2024 на суму 93 037,00 грн; №129 від 04.04.2024 на суму 7360,00 грн; №128 від 08.04.2024 на суму 4680,00 грн; №130 від 09.04.2024 на суму 5265,00 грн; №131 від 15.04.2024 на суму 2445,00 грн; №132 від 15.04.2024 на суму 46 374,00 грн; №133 від 22.04.2024 на суму 4650,00 грн; №135 від 22.04.2024 на суму 40 144,00 грн; №136 від 24.04.2024 на суму 8700,00 грн; №138 від 29.04.2024 на суму 51 622,00 грн; №139 від 02.05.2024 на суму 3150,00 грн; №140 від 06.05.2024 на суму 6000,00 грн; №141 від 08.05.2024 на суму 38 930,00 грн; №142 від 09.05.2024 на суму 3538,00 грн; №142 від 09.05.2024 на суму 5238,00 грн; №145 від 13.05.2024 на суму 3045,00 грн; №146 від 15.05.2024 на суму 25 295,00 грн; №148 від 20.05.2024 на суму 29 027,00 грн; №151 від 23.05.2024 на суму 54 967,00 грн; №152 від 29.05.2024 на суму 26 655,00 грн; №154 від 30.05.2024 на суму 17510,00 грн; №155 від 03.06.2024 на суму 49 401,00 грн; №157 від 05.06.2024 на суму 2870,00 грн; №277 від 02.09.2024 на суму 11 400,00 грн.
Сторони підписали акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2024 по 15.10.2024, відповідно до якого, з урахуванням початкового сальдо станом на 01.01.2024 (заборгованості відповідача) у розмірі 75 105,00 грн та проведених відповідачем оплат, заборгованість останнього перед позивачем станом на 15.10.2024 становить 783 881,25 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, після підписання акта звірки відповідач перерахував позивачу кошти у розмірі 175 000,00 грн, а заборгованість відповідача становить 578 881,25 грн.
Доказів сплати спірної заборгованості відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, 12.09.2023 ФОП ОСОБА_1 (Продавець) та ТОВ «СВ-Продукт 78» (Покупець) уклали договір поставки №12/09/23, за умовами якого Продавець зобов`язався поставити Покупцю товар, а останній оплатити його протягом семи днів з моменту поставки товару.
Позивач надав видаткові накладні, згідно з якими він у період з 10.01.2024 по 02.09.2024 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 248 401,00 грн.
Разом з тим, як вбачається з акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2024 по 15.10.2024, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, у вказаний період відповідач здійснив оплату поставленого товару на суму 538 000,00 грн. Крім того, станом на 01.01.2024 у відповідача існувала заборгованість у розмірі 75 105,00 грн.
Хоча позивач не надав усіх первинних документів щодо здійснення поставок товару та його оплати за увесь час існування договірних відносин, проте підписання відповідачем акта звіряння, складеного за його даними, свідчить про визнання ним суми заборгованості перед позивачем у зазначеному у ньому розмірі, а саме 783 881,25 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, після підписання акта звіряння відповідач сплатив йому кошти у розмірі 175 000,00 грн.
Однак доказів сплати відповідачем коштів у розмірі 175 000,00 грн позивач суду також не надав.
За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, враховуючи приписи ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що заявлення позивачем до стягнення меншої суми заборгованості (на 205 000,00 грн) ніж та, що підтверджується наданими доказами, є диспозитивним правом позивача і не тягне за собою жодних негативних наслідків для відповідача.
Відповідач доказів оплати заборгованості за поставлений товар суду не надав.
Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за поставлений товар у встановлений у Договорі строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 578881,25 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 8683,23 грн підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу становить 12 000,00 грн.
Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач до позовної заяви додав: копію договору про надання правової допомоги від 22.11.2024, укладений з Адвокатським об`єднанням «Сніжани Потапової» (далі Договір від 22.11.2024); акт виконаних робіт від 22.11.2024; платіжну інструкцію №615 від 22.11.2024 про сплату коштів у розмірі 12 000,00 грн; копію ордеру на надання правової допомоги СВ №1074101 від 22.11.2024, виданого Адвокатським об`єднанням «Сніжани Потапової» (адвокат, який надає правничу допомогу Потапова С. М.) на вчинення дій у Господарському суді Чернігівської області в інтересах позивача.
Відповідно до п. 1.1 Договору від 22.11.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та Адвокатським бюро «Сніжани Потапової» (далі Бюро), Клієнт доручає, а Бюро бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, у зв`язку зі зверненням Клієнта до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ «СВ-Продукт 78» про стягнення боргу.
За умовами п. 2.2 Договору від 22.11.2024 Бюро бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта в судових органах усіх рівнів; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення; виконання інших дій, передбачених законодавством.
Клієнт зобов`язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлений угодою гонорар адвоката, розмір якого визначений додатковою угодою до цього Договору (п. 3.1 Договору).
22.11.2024 сторони підписали акт виконаних робіт, у якому зазначений перелік наданих Бюро послуг, а саме:
- вивчення документів та надання консультації 4000,00 грн;
- підготовка та складання позову 5000,00 грн;
- участь у судових засіданнях незалежно від кількості 3000,00 грн,
що усього становить 12 000,00 грн.
Отже, сторони узгодили ціну (вартість) кожної послуги у фіксованому розмірі (незалежно від кількості часу (годин), який адвокат витратить на надання такої послуги).
Відповідно до платіжної інструкції №615 від 22.11.2024 позивач сплатив Бюро кошти у розмірі 12 000,00 грн.
Оцінивши надані позивачем документи щодо відповідності зазначених у них даних щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатським бюро, документам, наявним у судовій справі, зокрема, але не виключно, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, суд встановив наступне.
В акті наданих послуг від 22.11.2024 включена вартість такої послуги як участь у судових засіданнях.
Разом з тим, розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тобто судові засідання взагалі не проводились, а отже витрати на надання цієї послуги не відповідають критерію реальності і відшкодуванню відповідачем не підлягають.
Інша інформація, відображена в акті наданих послуг, щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи.
Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.
Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 9000,00 грн та підлягає стягненню з відповідача.
Усього розмір судових витрат позивача, які підлягають стягнення з відповідача, становить 17 683,23 грн (8683,23 + 9000,00).
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Продукт 78» (код ЄДРПОУ 45236025, вул. Дніпровська, 34, м. Чернігів, 14021) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 578 881,25 грн заборгованості за поставлений товар та 17 683,23 грн судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 12.02.2025 |
Оприлюднено | 13.02.2025 |
Номер документу | 125095020 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Шморгун В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні