Ухвала

від 05.02.2025 по справі 908/1721/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 908/1721/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 (колегія суддів: Іванов О. Г., Парусніков Ю. Б., Верхогляд Т. А.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 (суддя Проскуряков К. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до відповідачів: 1) Приватного підприємства "Цареводарівка", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод", 3) ОСОБА_1 , 4) Командитного товариства "Желєв С. С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора", 5) Командитного товариства "Желєв С. С. і компанія "Мелітопольського елеватора", 6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" про стягнення 4 340 622,72 грн,

за участю представника відповідача-3 - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "ПроКредитБанк" (далі - АТ "ПроКредитБанк") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Цареводарівка" (далі - ПП "Цареводарівка"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод", (далі - ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод"), фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), Командитного товариства "Желєв С. С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" (далі - КТ "Желєв С. С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора"), Командитного товариства "Желєв С. С. і компанія "Мелітопольського елеватора" (далі - КТ "Желєв С. С. і компанія "Мелітопольського елеватора"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" (далі - ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест") про стягнення 4 340 622,72 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ПП "Цареводарівка" як позичальником своїх зобов`язань за укладеним між ним та позивачем кредитним договором від 25.11.2021 № 1501.50957/FW1501/1670, виконання якого відповідачем-1 забезпечене п`ятьма договорами поруки: 1) договір поруки від 24.11.2021 № 417381-ДП1 (поручитель - ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод"), 2) договір поруки від 24.11.2021 № 417382-ДП2 (поручитель - ОСОБА_1 ), 3) договір поруки від 24.11.2021 № 419505-ДП2 (поручитель - КТ " ОСОБА_1 і компанія "Комиш-Зорянського елеватора"), 4) договір поруки від 24.11.2021 № 419506-ДП2 (поручитель - КТ " ОСОБА_1 і компанія "Мелітопольського елеватора"), 5) договір поруки від 24.11.2021 № 432033-ДП1 (поручитель - ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест").

3. Оскільки свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені строки, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам кредитного договору та договорів поруки відповідачами-1, 2, 3, 4, 5, 6 не виконані, АТ "ПроКредитБанк" звернулося з позовними вимогами про солідарне стягнення заборгованості у сумі 4 340 622,72 грн з відповідача-1 як позичальника та відповідачів-2, 3, 4, 5, 6 як поручителів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 24.11.2021 між АТ "ПроКредитБанк" (кредитор, банк) та ПП "Цареводарівка" (позичальник) укладено Рамкову кредитну угоду № FW1501.1670 (далі - Рамкова угода), відповідно до пункту 1 якої банк встановлює для позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна сума 20 000 000.00 грн, максимальний строк 120 місяців, максимальний розмір процентів 40 %.

5. 25.11.2021 в межах Рамкової угоди між АТ "ПроКредитБанк" (кредитор, банк) та ПП "Цареводарівка" (позичальник) укладено Кредитний договір №1501.50957/FW1501.1670 (далі - кредитний договір), відповідно до пункту 1 якого банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 4 326 990,30 грн, строком на 9 місяців від дати видачі кредиту включно.

6. Факт видачі кредиту відповідачу-1 підтверджується Меморіальним ордером від 25.11.2021 № 405013367/438779010/1237984651/7045 на суму 4 326 990,30 грн та випискою з банківського рахунку позичальника від 25.11.2021.

7. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором укладено п`ять договорів поруки:

1) договір поруки від 24.11.2021 № 417381-ДП1, укладений між ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (відповідачем-2) та АТ "ПроКредитБанк";

2) договір поруки від 24.11.2021 № 417382-ДП2, укладений між ОСОБА_1 (відповідачем-3) та АТ "ПроКредитБанк";

3) договір поруки від 24.11.2021 № 419505-ДП2, укладений між КТ "Желєв С. С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора" (відповідачем-4) та АТ "ПроКредитБанк";

4) договір поруки від 24.11.2021 № 419506-ДП2, укладений між КТ "Желєв С. С. і компанія "Мелітопольського елеватора" (відповідачем-5) та АТ "ПроКредитБанк";

5) договір поруки від 24.11.2021 № 432033-ДП1, укладений між ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Агропродінвест" (відповідачем-6) та АТ "ПроКредитБанк".

8. Судами встановлено, що відповідач-1 порушив умови вказаного вище кредитного договору та Рамкової кредитної угоди щодо своєчасного погашення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у нього утворилась кредитна заборгованість на загальну суму 4 340 622,72 грн, яка складається з тіла кредиту в сумі 4 326 990,30 грн і процентів за користування кредитом в сумі 13 632,42 грн.

9. При цьому поручителями (відповідачами-2, 3, 4, 5, 6) не надано суду належних та допустимих доказів погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором та Рамковою кредитною угодою у повному обсязі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідачами подано заяви про відстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на один рік (дванадцять місяців) з дня ухвалення рішення.

11. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 позов задоволено. У задоволенні клопотань відповідачів про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.

12. Суд дійшов висновку, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Також враховуючи наявність тривалої простроченої заборгованості за Рамковою угодою та кредитним договором відповідача-1 перед позивачем, невиконання його обов`язків за вказаними договорами поручителями - відповідачами у цій справі, нездійснення жодного платежу після дати виникнення прострочення та/або відкриття провадження у справі, суд не знайшов підстав для задоволення заяв відповідачів про відстрочку виконання рішення суду.

13. Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідачі звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, в яких відповідачі визнають розмір заборгованості і право позивача на її стягнення, однак заперечують і оскаржують рішення Господарського суду Запорізької області в частині відмови у відстроченні такого стягнення на 12 місяців.

14. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Короткий зміст касаційної скарги

15. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у задоволені заяви скаржника про відстрочення виконання рішення суду та прийняти у цій частині нове рішення, яким відстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду строком на один рік (дванадцять місяців) з дня ухвалення рішення.

16. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та 03.09.2020 у справі № 905/30/16, щодо підстав для застосування відстрочки виконання судового рішення.

17. Доводи скаржника зводяться до того, що:

- в результаті збройної військової агресії Російської Федерації територія Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області, де зареєстрований та проживав ОСОБА_1 , тимчасово окупована Російською Федерацією. Обставина тимчасової окупації території Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області є загальновідомим фактом, підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", а тому в силу приписів частини третьої статті 75 ГПК України не потребує доказування;

- тимчасова окупація території Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області виключає будь-яку можливість отримання доходів та використання майна ОСОБА_1 , за рахунок яких можливе погашення заборгованості перед позивачем. У зв`язку із окупацією вказаних територій скаржник був вимушений виїхати з місця свого постійного проживання та залишити майно, грошові кошти, за рахунок яких може бути виконане рішення суду;

- кредитні кошти за кредитним договором фактично отримувались та використовувались у господарській діяльності ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод", КТ "Желєв С.С. і компанія "Комиш-Зорянського елеватора", КТ "Желєв С.С. і компанія "Мелітопольського елеватора". Скаржник вказаних коштів не отримував та ними не користувався;

- виконання рішення суду і проведення виконавчих дій можливе лише після деокупації захопленої території Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області та відновлення можливості проживання та діяльності ОСОБА_1 і юридичних осіб, частки у статутних капіталах яких належать йому;

- на підтвердження своїх доводів скаржником було подано суду першої інстанції сертифікат № 2300-24-0141 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою 26.01.2024, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ОСОБА_1 по виконанню зобов`язань за договором поруки від 24.11.2021 № 417382-ДП2, укладеного з АТ "ПроКредитБанк", у період з 25.02.2022 по день видачі вказаного сертифіката.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

18. У відзиві на касаційну скаргу АТ "ПроКредитБанк" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, наполягаючи на дотриманні господарськими судами норм господарського процесуального права, оскільки їх висновки повністю відповідають правовим позиціям Верховного Суду.

19. Позивач також звертає увагу Суду на довготривалість порушення (понад 896 днів на дату складання цього відзиву) відповідачами умов кредитного договору, сума заборгованість за яким складає 4 340 622,72 грн.

Мотивувальна частина

20. Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода відповідача-3 з рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в частині відмови у відстроченні виконання рішення суду про стягнення заборгованості на один рік.

21. При цьому, як зазначалось раніше, в апеляційному порядку переглядалось виключно питання відмови у задоволенні клопотання відповідачів про розстрочення виконання рішення суду. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 в частині питання щодо суті спору в апеляційному порядку не оскаржувалось і не переглядалось.

22. Отже, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій виключно в частині відмови у відстроченні виконання рішення суду. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються.

23. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

24. Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до статті 232 ГПК України судовими рішеннями, зокрема, є ухвали та рішення; процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал; розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

26. Згідно з частиною сьомою статті 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

27. При цьому ГПК України не забороняє викладення результату вирішення питання розстрочення виконання рішення суду у судовому акті за результатом розгляду справи по суті спору.

28. Отже, про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду чи відмову у вчиненні відповідної процесуальної дії за загальним правилом постановляється ухвала.

29. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

30. Таким чином, статтею 287 ГПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку.

31. Ухвала суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання (пункт 24 частини першої статті 255 ГПК України) після її перегляду в апеляційному порядку не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу.

32. Однак матеріали касаційної скарги свідчать, що відповідач-3 оскаржує рішення саме в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення та постанову суду апеляційної інстанції після перегляду рішення в цій частині. Тобто оскаржується не прийняте судом судове рішення, яке ухвалено за результатами розгляду по суті спору, а процедурне питання, пов`язане з його виконанням (відмову у задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення).

33. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (від 4 листопада 1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

34. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

35. Отже, враховуючи положення норми ГПК України та компетенційну складову у понятті "суд, встановлений законом", колегія суддів дійшла висновку, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, є помилковим (рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2012 "ТОВ "Фірма Верітас" проти України).

36. З огляду на викладене судові рішення (рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції) в частині відмови у задоволенні клопотання сторони у справі про розстрочення/відстрочення виконання рішення, ухвали, постанови не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 287 ГПК України.

37. Наведене виключає можливість касаційного перегляду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2024 у справі № 908/1721/23 в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення, оскільки в цій частині судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.

38. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

39. У разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, таке провадження підлягає закриттю як таке, що помилково відкрите.

40. Однак, вирішуючи питання щодо закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, колегія суддів виявила протилежну судову практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо питання відмови у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які оскаржувались лише в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення.

41. Так, колегія суддів з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у аналогічній справі № 914/1663/23 ухвалою від 02.08.2024 відкрила касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024, які також оскаржувались лише в частині відмови у відстроченні виконання рішення суду про стягнення заборгованості на один рік.

42. Постановою Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 914/1663/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 в частині відстрочення виконання рішення у справі № 914/1663/23 залишено без змін.

43. Отже, приймаючи зазначену постанову, колегія суддів у справі № 914/1663/23 фактично визнала те, що судові рішення в частині відмови у задоволенні клопотання сторони у справі про відстрочення виконання рішення підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункта 2 частини першої статті 287 ГПК України, та, відповідно, не знайшла підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у справі на підставі статті 293 ГПК України.

44. Водночас колегія суддів з розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів у справі № 910/5505/24 ухвалою від 02.08.2024 відмовила у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруючу компанія "Енергоатом" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 на підставі частини першої статті 293 ГПК України, оскільки зазначені судові рішення оскаржувались виключно в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення.

45. Колегія суддів у справі № 910/5505/24 дійшла висновку, що у даному випадку фактично оскаржується судове рішення не прийняте по суті (яке і в цій частині не оскаржувалося в апеляційному порядку), а лише в частині відповідної процесуальної дії - відмови у задоволенні клопотання про розстрочення виконання судового рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.

46. Таким чином, наразі існує протилежна судова практика щодо застосування частини першої статті 293 ГПК України в сукупності з положеннями статті 287 ГПК України, а саме, стосовно вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанції, які оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення.

47. Згідно із частиною другою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

48. Відповідно до частини першої статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

49. З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 908/1721/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку у справі № 914/1663/23 щодо застосування частини першої статті 293 ГПК України в сукупності з положеннями частини першої статті 287 ГПК України, а саме, щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення, які оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, з підстав, викладених у цій ухвалі.

50. Колегія суддів вважає правильним висновок, викладений в ухвалі Верховного Суду від 11.11.2024 у справі № 910/5505/24, про те, що судове рішення, яке оскаржується лише в частині відповідної процесуальної дії - відмови у задоволенні клопотання про розстрочення/відстрочення виконання судового рішення, не підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України, що зумовлює відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 908/1721/23 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач