Постанова

від 04.02.2025 по справі 917/1761/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1761/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Е2+»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 (Крестьянінов О. О. - головуючий, судді Здоровко Л. М., Слободін М. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Е2+»

до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області

про визнання недійсним правочину,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Крилевець Є. С., Безсмертна М. Т., відповідача - Кузь О. М.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 25.09.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Е2+» (далі - ТОВ «Е2+») до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області про визнання недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину, оформленого заявою від 14.12.2021 року №2998/01-13 щодо розірвання Енергосервісного договору №Е-7 від 28.08.2019 року (вх. №1881/23).

Позов аргументований тим, що у відповідача не було підстав для одностороннього розірвання договору, а фактичні обставини, викладені у заяві не відповідають дійсності, оскільки відставання від графіку скорочення рівня витрат електричної енергії, який повинен був бути досягнутий в результатів здійснення енергосервісу, спричинений виключно з вини самого відповідача. Електрообладнання, встановлене TOB «Е2+» з метою здійснення заходів енергосервісу, було вимкнене з ініціативи Кременчуцького МУВГ з 30 серпня 2020 року. Скорочення рівня витрат електричної енергії, що є основною метою договору, стало об`єктивно неможливе через умисні дії відповідача із заборони включення і використання вказаного обладнання, оформленої наказом від 15.04.2021 №53. Отже, TOB «Е2+» було позбавлене можливості здійснювати заходи енергосервісу та належного виконання умов Договору з вини РОВР у Полтавській області.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 28.08.2019 між Кременчуцьким міжрайонним управлінням водного господарства (Кременчуцьке МУВГ) та TOB «Е2+» було укладено енергосервісний договір № Е-7 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, його предметом є здійснення енергосервісу комплексу споруд головної насосної станцій СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою: с. Пронизівка, Глобинського району, Полтавської області, оплата якого здійснюється за рахунок досягнутого в результаті здійснення енергосервісу скорочення замовником споживання електричної енергії порівняно зі споживанням за відсутності енергосервісу. Для цілей даного договору енергосервісом є комплекс технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) та інших заходів енергосервісу, перелік яких наведено у Додатку №1.

Пунктом 5.1 договору визначено, що скорочення рівня споживання електричної енергії, який повинен бути досягнутий в результаті здійснення енергосервісу, за кожний рік дії договору наведено у Додатку 5.

Пунктом 6.1. договору визначено, що строк дії договору становить 13 років 178 днів - з 28.08.2019 до 30.09.2032.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що оплата за договором здійснюється замовником за рахунок скорочення споживання та/або витрат замовника на оплату електричної енергії порівняно із споживанням та/або витратами на оплату електричної енергії за відсутності таких заходів (як передбачено частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації») за відповідний період на підставі тарифів, що діяли у період, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п.8.3. договору для перевірки та підтвердження фактичного скорочення рівня споживання електричної енергії та/або витрат в результаті впровадження енергосервісу за розрахунковий період виконавець протягом п`яти робочих днів після закінчення розрахункового періоду надсилає замовникові акт про виконання зобов`язань та протокол розрахунків скорочення рівня споживання електричної енергії за формою згідно з Додатками 9,10.

Відповідно до п. 9.1. договору виконавець зобов`язаний розробити та погодити проектну документацію, оформити дозвільні документи, необхідні для здійснення заходів енергосервісу.

Відповідно до п. 11.4 договору договір може бути розірвано в односторонньому порядку з ініціативи замовника у разі відставання виконавцем від графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу більш ніж на 60 (шістдесят) робочих днів з вини виконавця або у разі настання умов, передбачених розділом 15 договору.

Перелік обладнання, матеріалів та робіт, що має бути встановлене/виконано/впроваджено для реалізації енергосервісу, визначається виконавцем енергосервісу і має відповідати проектній документації (п. 12.2. договору).

Відповідно до п. 13.1. договору виконавець зобов`язаний забезпечити розробку та погодження проектної документації, оформлення дозвільних документів, необхідних для здійснення заходів енергосервісу, за умов вимог законодавства щодо обов`язковості отримання технічних умов, дозвільної документації та розробки проектно-кошторисної документації на відповідні роботи та послуги, що входять до енергоефективних заходів, визначених у Додатку №1 до договору.

Розробка проектної документації та дозвільних документів входить до складу та ціни договору та не потребує додаткової оплати з боку замовника (п. 13.4. договору).

Пунктом 17.4 договору встановлено, що у випадку реструктуризації замовника, обов`язки за договором покладаються на правонаступника, а у разі ліквідації - на визначену Державним агентством водних ресурсів України бюджетну організацію (установу).

Додатком №1 до договору затверджено перелік енергоефективних заходів енергосервісу, що плануються запровадити енергосервісним договором, у відповідності до якого технічне переоснащення Комплексу споруд головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи включає такі етапи виконання: виконання проектно-кошторисної документації із строком виконання - ІІІ-ІVквартал 2019 року; виконання монтажних робіт із строком виконання - І квартал 2020 року; пуско-налагоджувальні роботи із строком виконання - І-ІІ квартал 2020 року; надання послуг з енергосервісу (забезпечення рівня скорочення споживання та витрат на електричну енергію) із строком виконання - 01.06.2020-30.09.2032.

Додатком №5 до договору затверджено план скорочення рівня споживання електричної енергії, який повинен бути досягнутий в результаті здійснення енергосервісу за кожний рік дії договору. Так, у 2020 році розмір скорочення споживання електричної енергії має становити 386225,35 кВт.год, що у відсотках складає 30,82%, у 2021-2031 роках - по 438647,65 кВт.год., що у відсотках складає по 35,00%, у 2032 році - 328084,41 кВт. год., що у відсотках має становити 26,18%. Загалом за 2019-2032 роки скорочення рівня споживання електричної енергії має становити 5539433,91 кВт.год. або у відсотках - 31,57 %.

Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 31.03.2020 №291 «Про реорганізацію Кременчуцького МУВГ» Кременчуцьке Міжрайонне управління водного господарства реорганізовано шляхом приєднання до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області.

Відповідно до п. 2 вказаного наказу Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області є правонаступником Кременчуцького МУВГ, до якого з моменту припинення діяльності переходять усі майнові права та обов`язки Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області.

TOB «Е2+» листами від 31.07.2020 № 31/07-20-1, від 19.01.2021 № 19/01- 21, від 21.07.2021 №21/07-21-1 зверталося до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області з пропозиціями підписання Додаткової угоди №1 про заміну сторони договору.

Листом №1963/17 від 29.07.2020 Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області повідомив позивача, що відповідач не є стороною основного договору, а змінити додатковою угодою сторону угоди неможливо.

Листом №09/10-20 від 09.09.2020 ТОВ «Е2+» повідомило що 08.09.2020 року було направлено спеціалістів для з`ясування причин зупинки насосного агрегата №2, що полягала у некоректній роботі електричної засувки, і прийнято рішення про приїзд спеціалістів постачальника даної засувки 11.09.2020 для її ремонту.

Листом №10/10-20 від 10.09.2020 ТОВ «Е2+» повідомлено відповідача про те, що проектну документацію стосовно технічного переоснащення комплексу споруд головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи було передано в Кременчуцьке МУВГ, а також надано в електронному варіанті на адресу РОВР у Полтавській області. До вказаного листа позивач додав: робочий проект «Технічне переоснащення головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою с. Пронзівка Глобинського району Полтавської області» разом із пояснювальною запискою і кресленнями, акти на виконання монтажних робіт, акти на введення в експлуатацію, пусконалагоджувальні роботи, протоколи електричних вимірів обладнання.

У листі №30/09-20 від 30.09.2020 ТОВ «Е2+» повідомило голову комісії з реорганізації Кременчуцького управління водного господарства, заступника начальника РОВР у Полтавській області та Державне агенство водних ресурсів України, що 10.09.2020 на адресу РОВР у Полтавській області було надіслано увесь пакет документів, енергоефективні заходи були виконані в повному обсязі та згідно проектної документації.

Матеріали справи містять акт введення в експлуатацію обладнання - насосного агрегату від 27.06.2020, акт надання послуг №382 від 30.06.2020 (щодо встановлення частотного перетворювача-пусконалагоджувальні роботи), акт надання послуг № 484 від 20.07.2020 щодо встановлення частотного перетворювача), акт надання послуг на додаткові пусконалагоджувальні роботи № 494 від 20.07.2020, акт здачі-приймання робіт №64 від 22.07.2020 (роботи з підключення насосного агрегату).

17.02.2021 листом №17/02-21 ТОВ «Е2+» повідомлено голову комісії з реорганізації Кременчуцького управління водного господарства, що позивач в повній мірі виконав свої зобов`язання щодо енергосервісних заходів згідно з договором №Е-7 від 28.08.2019 на 2020 рік, а саме встановлено новий насосний агрегат DHV.700-590PA з двигуном 630 кВт, шафа управління SINAMICS з панеллю керування 7, замінена засувка DN 800, замінено зворотній клапан DN 800, встановлено частотний перетворювач SIEMENS 200 кВт.

Разом з тим, позивач у вищевказаному листі повідомив, що листом від 10.09.2020 №10/10-20 було надано всю супровідну документацію: робочий проект, акти виконання робіт, акти введення в експлуатацію, пусконалагоджувальних робіт, протоколи електричних вимірів обладнання, відповідні паспорти і сертифікати відповідності на обладнання. Позивачем вказується, що всі недоліки, про які відповідач згадує в листі від 23.09.2020 №108/01-08 було або усунено в повному обсязі, або вони є недоречними у даному випадку, про що було направлено офіційний лист-роз`яснення у відповідь на лист від 23.09.2020 №108/01-08. Станом на дату листа, ГНС №1 в с. Пронозівка, Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства Полтавської області в частині встановленого обладнання є повністю готова до роботи в поливний сезон.

При цьому позивач просив відповідача провести всі необхідні дії з реєстрацією всіх необхідних договорів, інших дозвільних документів в усіх необхідних установах та ліквідувати заборгованість перед ТОВ «Е2+» шляхом перерахування 382748,32 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.06.2021 у справі №917/599/21 за позовною заявою ТОВ «Е2+» до Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства про стягнення 495091,23 грн позов задоволено, стягнуто з Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства на користь ТОВ «Е2+» 382748,32 грн боргу за надані послуги 24318,47 грн - інфляційних втрат, 5216,91 грн - 3% річних, 70808,44 грн - пені за порушення грошових зобов`язань та 7426,38 грн судового збору.

14.12.2021 Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області заявою №2998/01-13 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Е2+» про розірвання енергосервісного договору від 28.08.2019 №Е-7 шляхом односторонньої відмови у зв`язку з порушенням графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу більш ніж на 60 (шістдесят) робочих днів з вини виконавця.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.04.2024 у справі №917/1761/23 позовні вимоги задоволено.

Рішення аргументоване посиланням відповідача на те, що позивач не забезпечив розробку та погодження проектно-кошторисної документації на відповідні роботи та послуги, що входять до енергоефективних заходів; не оформив дозвільних документів, необхідних для здійснення заходів енергосервісу; не отримав технічних умов для поставки та налагодження обладнання для його запуску; не забезпечив у визначені в Додатку 1 строки здійснення заходів енергосервісу: виконання проектно-кошторисної документації (III-IV квартал 2019 року), виконання монтажних робіт (І квартал 2020 року) та пусконалагоджувальні роботи (І-ІІ квартал 2020 року) не є підставою для одностороннього розірвання договору у розумінні п. 11.4 договору.

Судом першої інстанції встановлено, що TOB «Е2+» належним чином виконувало взяті на себе зобов`язання як виконавець за договором, розробило необхідну проекту документацію, в тому числі провело експертизу такої документації, провело комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт, ввело електрообладнання в експлуатацію та почало надавати послуги з енергосервісу. Факт здійснення позивачем в 2020 році комплексу енергосервісних заходів головної насосної станції та досягнення скорочення споживання Замовником електричної енергії підтверджується також судовим рішенням Господарського суду Полтавської області у справі 917/599/21 від 23.06.21, що набрало законної сили.

Одностороння відмова відповідача від договору є неправомірною та суперечить вимогам закону, оскільки скорочення рівня витрат електричної енергії в 2020-2021 роках стало неможливим через дії самого відповідача із самовільного вимкнення та заборони включення і використання обладнання, оформленого наказом від 15.04.2021 № 53.

3.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 у справі № 917/1761/23 рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постанова аргументована тим, що позивач у строк, передбачений Додатком 1 до договору (та протягом наступних 60 робочих днів) не виконав проектно-кошторисну документацію.

Наявний в матеріалах справи робочий проект 3305-П3 Том1. «Технічне переоснащення головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою с. Пронзівка Глобинського району Полтавської області» на жодному аркуші не містить підписів ні головного інженеру проекту, ні розробників, ні керівника групи, ні начальників відділів, ні осіб, що здійснили його перевірку. Таким чином, не можливо встановити осіб, відповідальних за складання такої документації.

Судом враховані зауваження відповідача щодо численних невідповідностей проектної документації вимогам Правил, наведеним у листі від 14.12.2021 №2998/01-13, які не були спростовані позивачем. Рецензування в подальшому, як стверджує позивач, вказаного робочого проекту шляхом складання експертного звіту (позитивного) від 11.11.2020, не спростовує встановлені обставини істотної прострочки його виконання, а також виявлених у ньому недоліків. Навіть вказаних обставин відповідачу вже було достатньо для розірвання договору з позивачем в односторонньому порядку на підставі п. 11.4 договору.

Крім того, Додатком 1 до договору серед переліку енергоефективних заходів, що планується запровадити за енергосервісним договором також передбачалося виконання монтажних робіт у строк - І квартал 2020 року. Отже, з урахуванням пункту 11.4. договору, прострочка позивачем виконання монтажних робіт після 23.06.2020 також надавала право на його розірвання в односторонньому порядку.

Матеріали справи містять акт надання послуг №10 від 06.07.2020 з ремонтно-зварювальних робіт на суму 109 242,00 грн та акт надання послуг №484 від 20.07.2020, що містить у своєму переліку, в тому числі, й монтажні роботи. Таким чином, строк відставання від графіку здійснення комплексу технічних енергоефективних заходів - виконання проектно-кошторисної документації та виконання монтажних робіт - більше 60 робочих днів, що є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи замовника.

Обставини подальшого відключення/включення насосно-силового агрегату відповідачем судом не розглядаються та не досліджуються, оскільки не спростовують встановлені обставини порушення позивачем графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу більш ніж на 60 робочих днів та не охоплюють предмет доказування у цій справі.

Окрім того, встановлені в рішенні Господарського суду Полтавської області від 23.06.2021 у справі №917/599/21 обставини надання позивачем відповідачу послуг енергосервісу комплексу споруд головної насосної станції СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою с. Пронизівка, Глобинського району Полтавської області у серпні та вересні 2020 року лише підтверджують факт несвоєчасного надання ТОВ «Е2+» відповідних послуг, які згідно з додатком 1 до договору мали розпочатися з 01.06.2020.

Отже, відповідач правомірно з визначених підстав скористався правом на одностороннє розірвання договору, повідомивши про це позивача належним чином. Доказів на спростування порушення строків щодо виконання графіку здійснення комплексу відповідних технічних енергоефективних заходів та підтвердження належного їх виконання позивач суду не надав. При цьому, позивач не зазначив, яким нормам чинного законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ «Е2+» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 по справі № 916/1684/18 щодо застосування статті 188 Господарського кодексу України, від 08.10.2020 у справі N 910/11397/18 щодо дослідження підстав для односторонньої відмови від договору, від 10.10.2019 у справі № 904/8902/17 і від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц щодо принципів справедливості та добросовісності.

На думку ТОВ «Е2+», у відповідача не було підстав для одностороннього розірвання договору, а фактичні обставини, викладені у заяві РОВР у Полтавській області від 14.12.2021 № 2998/01-13 не відповідають дійсності, оскільки відставання від графіку скорочення рівня витрат електричної енергії, який повинен був бути досягнутий в результатів здійснення енергосервісу, спричинений виключно з вини самого відповідача. Судом першої інстанції вірно зазначено, що поведінка відповідача є недобросовісною та суперечливою.

15.04.2021 Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області виданий наказ за №53 «Про надання послуг з енергосервісу», відповідно до якого в.о. начальника офісу О.В. Монастирський, наказав начальнику Кременчуцької дільниці Рудому В. та начальнику групи насосних станцій Кременчуцької діяльності Гулаку О. не здійснювати включення та використання СА-1 Градизької зрошувальної системи за адресою: с. Пронозівка, Глобинського району Полтавської області, а саме асинхронного електродвигуна марки ОМН-МV450-6

Вказаний наказ заблоковував роботу позивача, введена заборона на включення електрообладнання з метою здійснення заходів енергосервісу, а ТОВ «Е2+» не могло виконувати та надавати відповідні енергосервісні послуги відповідно до договору та здійснювати скорочення рівня витрат в 2021 році електричної енергії.

Апеляційним господарським судом не взяті до уваги докази щодо недобросовісної поведінки відповідача від моменту укладання Енергосервісного договору, безпідставного розірвання договору та самовільно включення Агрегату №2 (насос: DHV700-590PA з двигуном 630 кВт), що належить позивачу після розірвання договору в односторонньому порядку.

Неодноразові відмови РОВР у Полтавській області щодо укладення додаткової угоди до Договору про заміну сторони Договору, необґрунтоване зупинення в 2021 році та заборона експлуатації електрообладнання ТОВ «Е2+», встановленого на головній насосній станції, нездійснення своєчасних виплат по договору за надані позивачем послуги, та протиправне включення обладнання в 2023 році, що належить на праві власності позивачу після односторонньої відмови від договору в 2021 році свідчить про свідоме порушення РОВР у Полтавській області умов договору та не дотримання вимог закону при вчиненні одностороннього правочину від 14.12.2021№ 2998/01-13.

4.3. Відповідач подав заяву про поновлення строку на подання відзиву, а також надіслав відзив у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Частиною першою статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Згідно з частиною четвертою статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина 2 статті 119 ГПК України).

У цій справі ухвалою Верховного Суду від 09.10.2024 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.10.2024.

Отже, відзив на касаційну скаргу поданий (28.11.2024) поза межами строку встановленого Судом для подання відзиву на касаційну скаргу, і Суд не вбачає підстав для його продовження на підставі статті 119 ГПК України.

У зв`язку із викладеним, відзив на касаційну скаргу залишається без розгляду.

4.4. Крім того, 16.01.2025 і 29.01.2025 до Верховного Суду надійшли пояснення скаржника разом із додатковими доказами.

Відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Скористатися правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.

З огляду на це Верховний Суд, залишає без розгляду подані скаржником пояснення у справі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 по справі № 916/1684/18, на яку посилається скаржник.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі N 910/11397/18, якою обґрунтована касаційна скарга.

5.4. Колегія суддів зауважує, що з урахуванням приписів пункту 11.4 спірного енергосервісного договору № Е-7, сторони дійшли згоди щодо можливості одностороннього розірвання договору. Вказане може бути здійснене, зокрема, внаслідок відставання виконавця від графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу більш ніж на 60 (шістдесят) робочих днів з вини виконавця.

Як слідує із оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції встановив недотримання позивачем графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу.

Так, суд вказав на те, що позивач у строк, передбачений Додатком 1 до договору (та протягом наступних 60 робочих днів) не виконав проектно-кошторисну документацію.

Також апеляційний господарський суд зауважив, що Додатком 1 до договору серед переліку енергоефективних заходів, що планується запровадити за енергосервісним договором передбачалося виконання монтажних робіт у строк - І квартал 2020 року. Прострочка позивачем виконання монтажних роботи після 23.06.2020 також надавала право на його розірвання в односторонньому порядку. Матеріали справи містять акт надання послуг №10 від 06.07.2020 з ремонтно-зварювальних робіт на суму 109 242,00 грн та акт надання послуг №484 від 20.07.2020, що містить у своєму переліку, в тому числі, й монтажні роботи. Таким чином, строк відставання від графіку здійснення комплексу технічних енергоефективних заходів - виконання проектно-кошторисної документації та виконання монтажних робіт - більше 60 робочих днів, що є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи замовника на підставі пункту 11.4 договору.

Тобто, суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам, які наявні у матеріалах справи щодо обсягу та періоду виконання умов договору і вказав у чому саме полягає недотримання графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу у розумінні пункту 11.4 договору.

Так, суд акцентував увагу на першочерговому недотриманні позивачем строку виконання умов договору, що вказувало на виникнення обставин, які мали підставою можливість одностороннього розірвання такого договору з ініціативи відповідача. Саме нездійснення вказаних зобов`язань і стало підставою для висновку суду про відмову у задоволенні позову.

У свою чергу, хоча скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано необхідність дотримання принципів добросовісності і справедливості, однак вказані доводи не враховують змістовно ключові висновки, які наведені у постанові апеляційного господарського суду.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

У цьому контексті варто зазначити, що принцип справедливості, добросовісності і розумності обмежує дію принципу свободи договору. Учасники цивільних правовідносин можуть, зокрема укладати договори і на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів.

У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Закріплений Цивільним кодексом України принцип свободи договору має співвідноситися із принципами справедливості, добросовісності та розумності.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільного кодексу України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 904/8902/17 і від 27.05.2020 у справі № 641/9904/16-ц, якими обґрунтована касаційна скарга.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач не виконав зобов`язань за спірним договором, не дотримався графіку здійснення комплексу технічних та організаційних енергозберігаючих (енергоефективних) заходів енергосервісу. Тобто, саме ним першочергово вчинено дії, які і зумовили недотримання умов спірного договору. Саме за таких обставин суд апеляційної інстанції вважав, що подальші дії відповідача (після недотримання позивачем графіку робіт), зокрема, щодо відключення/включення насосно-силового агрегату, не впливають на зміст обставин, які надали можливість в односторонньому порядку розірвати договір на підстав пункту 11.4.

Тобто, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин несвоєчасного виконання умов договору, порушення графіку саме зі сторони позивача, Верховний Суд не убачає підстав вважати, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку дотримання принципів добросовісності і справедливості саме відповідачем.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Водночас, Суд звертає увагу на те, що касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а її повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

Суд зауважує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

5.5. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування оскарженої постанови.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Е2+» залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 у справі № 917/1761/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Є. В. Краснов

С. К. Могил