Рішення

від 23.01.2025 по справі 611/636/24

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/636/24

Провадження № 2/611/20/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

14 січня 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,в інтересахякого діє ОСОБА_2 , до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про стягнення заборгованості та визнання відсутнім права оренди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про стягнення заборгованості та визнання відсутнім права оренди.

ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки, кад. № 6320480500:07:000:0096, площею 5,9305 га, в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР №074055, виданого 29 серпня 2002 року Барвінківською райдержадміністрацією, яке передана СТОВ АФ «БАРВІНКІВСЬКА» в оренду, на підставі договору, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі, про що вчинено запис від 06 вересня 2012 року за № ХР 632040004003998.

Посилаючись на викладене, вказуючи на п. п. 14, 39, 40 Договору оренди, в зв`язку з належним виконанням орендарями своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, не здійсненням виплати орендної плати за 2022-2023 роки у визначені договором терміни з урахуванням її індексації, та перерахування податкових зобов`язань за договором оренди до бюджету, звертається до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за договором оренди, індексів інфляції, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних в сумі 19 687,85 гривень.

Крім того, орендар, СТОВ АГРОФІРМА «БАРВІНКІВСЬКА», без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю ТОВ «Барвінківська Агро , який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі. Перехід права оренди до ТОВ «КОЛОС», за передавальним актом від 11 вересня 2023 року також здійснений за відсутності згоди орендодавця.

З зазначених підстав право оренди у СТОВ АГРОФІРМА «БАРВІНКІВСЬКА» припинене, а у ТОВ «КОЛОС» право оренди на належну йому земельну ділянку не виникло.

На підставі зазначеного, враховуючи, що положеннями законодавства у сфері відносин найму (оренди) землі не передбачено право юридичної особи-орендаря на власний розсуд здійснювати розпорядження правом оренди земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, а також переходу такого права до правонаступника юридичної особи-орендаря, у разі його наявності, та за умови, що відбувається припинення СТОВ АГРОФІРМА «БАРВІНКІВСЬКА» господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача права оренди на неї за розподільчим балансом та передавальним актом іншим юридичним особам згоди орендодавця, свідчить про невиконання орендарем обов`язків, передбачених ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання.

Посилаючись навикладене,представник позивачапросить визнативідсутнім уТОВ «Колос»права орендиземельної ділянки,кадастровий номер 63204850500:07:0096, площею 5,9305 га.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 15 липня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

29 липня 2024 року від представника відповідача ТОВ «Колос» надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що відповідно до п.38 договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 63204850500:07:0096, площею 5,9305 га, яка належить ОСОБА_1 , зазначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Таким чином перехід права оренди до ТОВ «КОЛОС» внаслідок реорганізації ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» за передавальним актом від 11 вересня 2023 року цілком відповідає нормам закону та чинного законодавства.

Виходячи з зазначеного позовні вимоги до ТОВ «КОЛОС» про визнання відсутнім у останнього права оренди земельної ділянки, кад. №63204850500:07:0096 є безпідставними та надуманими.

По-друге, кредиторська заборгованість по орендній платі щодо земельної ділянки кадастровий номер 63204850500:07:0096 від ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» до ТОВ «КОЛОС» не передавалась, що вказує на те що в встановлені ч.5 ст.105 ЦК України строки до підприємства, яке припиняє свою діяльність в наслідок реорганізації ніхто не звертався. Цей факт зокрема підтверджується і відзивом у даній справі ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО».

Крім того, позивач ОСОБА_1 не звертався і з заявою до ТОВ «КОЛОС» як до правонаступника ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» з приводу виплати заборгованості за орендну плату за 2022-2023 рік, яка виникла в період перебування в останнього земельної ділянки кадастровий номер 63204850500:07:0096, з поясненнями щодо причин не з`явлення вимог відповідно до ч.5 ст.105 ЦК України до останнього.

В той же час в позовній заяві ОСОБА_1 взагалі не вказується щодо звернення з приводу виплати наявної заборгованості по орендній платі за 2022 та 2023 рік ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» до правонаступника ТОВ «КОЛОС», а тим більше не зазначається що було відмовлено у виплаті орендної плати. Не надається разом з позовом і докази щодо відмови в виплаті орендної плати. Зазначене є беззаперечним доказом безпідставності позовних вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі.

29 липня 2024 року представник відповідача ТОВ «Барвінківська агро» також надав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказав, що 24 лютого 2022 року війська російської федерації підступно напали на нашу державу. Територія Ізюмського району, де знаходиться товариство тривалий час перебувала на лінії зіткнення. В наслідок цього інфраструктура підприємства майже вся була зруйнована.. Сімдесят відсотків сільськогосподарських земель, які перебували в оренді були засмічені вибухонебезпечними предметами. За вказаним фактом заява підприємства була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України»(журналі єдиного обліку) ВІДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ № 1 (м. Барвінкове) ІЗЮМСЬКОГО РУБ ГУНП В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ за № 1071.

Після деокупації Харківської області в вересні 2022 року керівництво ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» намагалось забезпечити поновлення належної роботи, але за браком належних виробничих, фінансових та людських ресурсів це не можливо було здійснити. 17 червня 2023 року, виходячи з об`єктивних реалій, власник ТОВАРИСТВА приймає рішення про його реорганізацію шляхом приєднання до ТОВ «КОЛОС», визначаючи останнього правонаступником.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Строк пред`явлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» своєчасно виконало всі вимоги діючого законодавства щодо початку процедури припинення. Держава своєчасно проінформувала кредиторів товариства про процедуру приєднання.

В встановлені ч.5 ст.105 ЦК України строки ОСОБА_1 до комісії з припинення ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» з приводу виплати орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки не звертався.

Виходячи з зазначеного позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» щодо виплати заборгованості по орендній платі за 2022 та 2023 рік, а також розірвання договору оренди землі є безпідставними та не обґрунтованими, тим більше що земельна ділянка, кадастровий номер 63204850500:07:0096, на час звернення з позовом в оренді останнього не перебуває.

Відповідно до ч.1І ст.81 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що він звертався в період визначений ч.5 ст.105 ЦК України з приводу виплати орендної плати до ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» за період 2022 та 2023 року та розірвання договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 63204850500:07:0096. Зазначене свідчить про безпідставність та бездоказовість вимог висунутих до товариства позивачем.

Вказав, що на даний час ТОВ «БАРВІНКІВСЬКА АГРО» знаходиться в завершальній стадії припинення, працівники на підприємстві відсутні, як і товарно- матеріальні цінності. Земельні ділянки за підприємством не зареєстровані. Рахунки підприємства закриті.

05 серпня 2024 року від представника позивача Мякоти Т.М. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

13 серпня 2024 року від представника відповідача ТОВ «Барвінківська агро» надійшли заперечення.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 03 вересня 2024 року закрито підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача Мякота Т.М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники СТОВ АФ «Барвінківська», ТОВ «Барвінківська Агро» в судове засідання не з`явилися. Судові повістки, відповідно до вимог п. 2 ч.7 ст.128 ЦПК України, надсилалися у встановленому законом порядку до їхніх електронних кабінетів із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, відповідно до ч. ч. 4, 7 ст. 14 ЦПК України. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило.

Представник відповідача ТОВ «Колос» Воронкін О.О. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 6,5149 га, кадастровий номер 6320480500:07:000:0096, розташована на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ ХР №074005, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №417, виданого 29 серпня 2002 року Барвінківською райдержадміністрацією (а.с.8,9).

Між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська» було укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 06 вересня 2012 року в управлінні Держкомзему у Барвінківському районі за № ХР 632040004003998 (10-15).

Відповідно до п.8 Договору, договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктами 9-11 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 5 907 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 385166976 від 02.07.2024 року, у якій відображено актуальну інформацію про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:07:000:0096, розташовану на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, вбачається, що у Державному реєстрі наявна інформація про державну реєстрацію іншого речового права про право оренди земельної ділянки, відомості про суб`єкта речового права ТОВ «Колос», строк дії 10 років, дата закінчення дії 06 вересня 2032 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 вересня 2021 року. Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі б/н від 06.09.2012; рішення Б22/1, виданий 25 серпня 2022 року ТОВ «Барвінківська Агро»; розподільчий баланс, з додатками б/н від 25 серпня 2022 року виданий СТОВ Агрофірма «Барвінківська»; рішення 220825-Б, виданий 25.08.2022 СТОВ Агрофірма «Барвінківська»; передавальний акт б/н, виданий 11.09.2023, видавник: ТОВ «Барвінківська агро» (а.с.9).

СТОВ АФ «Барвінківська» було реорганізоване шляхом виділу з нього ТОВ «Барвінківська Агро.

ТОВ «Барвінкінківська агро» було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ «Колос» (за передавальним актом усього свого майна, прав та обов`язків правонаступнику ТОВ «Колос»)

Вказані обставини визнані представником позивача та представниками відповідачів, зазначені в наданих заявах по суті справи, поясненнях представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Щодо вимог про визнання відсутнім у ТОВ «Колос» права оренди земельної ділянки належної ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25 серпня 2022 року, згідно з розподільчим балансом, ТОВ «Барвінківська Агро» було передано право користування земельною ділянкою, належною позивачу, про що було здійснено державну реєстрацію іншого речового права, а саме - змінено орендаря зі СТОВ АФ «Барвінківська» на ТОВ «Барвінківська Агро». 11 вересня 2023 року за передавальним актом здійснений перехід права оренди до ТОВ «Колос».

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі", положення якої кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі").

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України "Про оренду землі"), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 цього закону, має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Тлумачення наведених положень зазначеного Закону дає підстави для висновку, що залучення орендарем третіх осіб до обробітки землі та оплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки, крім передачі земельної ділянки у суборенду у випадках, передбачених договором оренди землі, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється у результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", тобто запису про припинення юридичної особи.

Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (частина перша, друга статті 109 ЦК України).

Виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації.

На противагу реорганізації (коли припиняється юридична особа - сторона договору, а замість неї стороною договору в силу закону стає її правонаступник) у випадку виділу законом не передбачено збереження дії договору та переходу прав і обов`язків за договором до особи, яка створюється в результаті виділу. Такий підхід пояснюється тим, що особа - сторона договору, з якої виділено нову особу (осіб), продовжує існувати і не припиняється як юридична особа.

Норми ЦК України, що регулюють процедуру виділу, не передбачають правонаступництва, проте перехід прав та обов`язків до новостворюваної особи (осіб) визначається розподільчим балансом, що є актом юридичної особи, з якої виділяється нова особа.

Такий самий принцип закладений у частині четвертій статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Аналізуючи зміст правовідносин, що складаються на підставі договору оренди землі, права та обов`язки сторін цього договору, слід дійти висновку, що після виконання орендодавцем обов`язку передати орендарю земельну ділянку на стороні орендодавця відбувається концентрація прав вимоги, а на стороні орендаря концентруються зобов`язання виконати ці вимоги.

По суті орендар без згоди орендодавця передав право оренди землі іншому орендарю, який створений шляхом виділу з орендаря, який є стороною договору оренди землі.

Правова оцінка цих дій орендаря має враховувати наступні приписи законодавства.

У частині першій, п`ятій статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до цих нормативних приписів право оренди як речове право може відчужуватись власником земельної ділянки, що полягає у передачі власником іншій особі права бути орендодавцем цієї земельної ділянки замість власника. Таке право бути орендодавцем може продаватись, бути предметом застави, спадщиною, внеском до статутного капіталу. Тобто у випадку, наприклад, внесення права оренди до статутного капіталу, орендодавцем виступатиме особа, яка прийняла це право як вклад у статутний капітал. При цьому не можна вважати обґрунтованим тлумачення цієї норми, яке допускає можливість відчужувати право оренди земельної ділянки не власником, а орендарем цієї земельної ділянки. Адже згідно з договором оренди орендар отримує право володіння і користування земельною ділянкою як річчю, але до нього не переходить речове право на оренду.

Навіть обмежене право розпорядитись земельною ділянкою шляхом передачі в суборенду орендар може реалізувати за згодою орендодавця. Як зазначено в частині шостій статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Крім того, відповідно до частини другої статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів. Далі після цієї норми у статті 135 ЗК України поміщена норма про звернення стягнення на у тому числі право оренди, в порядку виконання судових рішень, і ця норма у взаємному зв`язку з попередньою нормою права має розумітись так, що йдеться про стягнення по боргах власника земельної ділянки, а не орендаря-боржника.

Право оренди є майновим правом і в розумінні статті 177 ЦК України є об`єктом цивільних прав. Відповідно до частини першої статті 178 ЦК України оборотоздатність права оренди земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначається з урахуванням викладених вище приписів статей 93, 135 ЗК України - воно може вільно відчужуватися власником земельної ділянки, не вилучене з цивільного обороту, і не обмежене в обороті.

Крім того, право оренди є речовим правом орендаря на чуже майно. З цієї точки зору оборотоздатність цього речового права значним чином обмежена нормами ЗК України, Закону України "Про оренду землі" та договором оренди.

Елементами речового характеру в зобов`язальних відносинах оренди визнаються право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування); на передачу майна в суборенду.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з твердженнями представника позивача в тій частині, що належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути ним відчужено, у тому числі передане при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється.

До вказаного висновку дійшов Верховний Суд і складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 вересня 2020 року у справі №291/1009/18.

Разом з тим, щодо способу захисту порушеного права, обраного позивачем, суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до абз. 2 п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

З наведеного вбачається, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Виходячи зі змісту ст. 11 ЦПК, суд не має права вийти за межі позовних вимог.

Суд відхиляє твердження представника позивача в тій частині, що право оренди у СТОВ Агрофірма «Барвінківська» припинено, оскільки вони суперечать ст. 31 Закону України «Про оренду землі».

Договір оренди землі, укладений між позивачем та СТОВ Агрофірма «Барвінківським» у 2012 році не є припиненим за закінченням строку, на який його було укладено, оскільки на підставі п. 8 Договору його було поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Доказів надання письмових заперечень орендодавця орендарю щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору суду надано не було.

Станом на час вирішення спору, договір укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Барвінківська», зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі, про що вчинено запис від 06 вересня 2012 року за № ХР 632040004003998 є чинним. Строк дії договору до 06 вересня 2032 року. Орендарем даної земельної ділянки є - ТОВ «Колос». Рішенням суду достроково розірваним чи взаємною згодою сторін договір оренди земельної ділянки не був. Відповідних позовних вимог під час вирішення даного спору позивачем чи його представником заявлено не було.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд звертає увагу, що доводи представника позивача щодо того, що належне орендарю на підставі договору оренди право користування земельною ділянкою не може бути передано при виділі на підставі розподільчого балансу особі, яка виділяється, стосується саме предмета позову, пов`язаного із невиконанням прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі та його розірвання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання відсутнім у ТОВ «Колос» права оренди з підстав не дотримання СТОВ Агрофірма «Барвінківська» умов вищезазначеного договору задоволенню не підлягають. Позовна заяване міститьінших обставини,якими позивачобґрунтовує своївимоги щодозахисту свогоправа таохоронюваного закономінтересу шляхомвизнання відсутніму ТОВ«Колос» праваоренди.

Щодо стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, належної позивачу, за 2022 - 2023 роки, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, з 11 вересня 2023 року орендарем земельної ділянки №6320480500:07:000:0096 є ТОВ «Колос», на підставі Договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Барвінківська» від 06.09.2012, яке перейшло від ТОВ «Барвінківська агро» за передавальним актом, яке , в свою чергу, отримало зазначене право оренди від СТОВ Агрофірма «Барвінківська» за розподільчим балансом.

Згідно з частинами 1 і 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно зі статтею 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд неодноразово зазначав про існування універсального та сингулярного правонаступництва (постанови Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 925/436/22, від 12.08.2021 у справі № 910/4288/20).

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, за якого все майно особи, як сукупність прав та обов`язків, що їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників. При цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

Аналогічний висновок наведений у пунктах 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, пункті 53 постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 917/436/21.

Втім, при реорганізації юридичної особи у формі приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, а також у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 909/916/16, від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, від 06.12.2022 у справі № 917/436/21).

У постанові від 29.09.2020 у справі № 908/2337/19 Верховний Суд зазначив, що унаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов`язків при таких випадках реорганізації неможливий.

Невключення кредиторських вимог у передавальний акт не змінює та не припиняє права позивача вимагати виконання судових рішень та зобов`язань за договорами, а отже обраний позивачем спосіб захисту майнових прав не є ефективним у розумінні статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективним способом захисту в цьому випадку є звернення позивача із заявою про заміну сторони правонаступником (щодо вимог позивача, стосовно яких ухвалено судові рішення) та звернення з позовом до суду в установленому законом порядку (щодо зобов`язань, за якими рішення не ухвалювалися).

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 910/21002/21

Враховуючи зазначено, що ТОВ «Колос» в результаті правонаступництва перейняло обов`язки орендаря щодо сплати орендної плати за Договором оренди землі, укладеним між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма «Барвінківська», в тому числі заборгованість за нею за 2022 рік.

Суд звергає увагу, що представником ТОВ «Колос» не заперечувався факт невиплати позивачу орендної плати, як за 2022 рік, так і за 2023 рік. Крім того, не спростовувався й обов`язок щодо сплати орендної плати за вказаним договором оренди за 2022 -2023 роки.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст.617 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда земліце засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землюце платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Як вже встановлено судом, відповідно до п. 9 договору оренди землі від 20 серпня 2012 року сторонами погоджено, що орендна плата вноситься в розмірі 4 % від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

Судом, виходячи із розрахунку нарахування та виплати орендної плати, беручи до уваги розмір орендної плати обумовлений сторонами у Договорі, а саме - 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору з урахуванням індексів інфляції, з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за Договором орендну плату за 2022 рік в розмірі 9228, 33 грн. та за 2023 рік в розмірі 8427, 23 копійки,

Розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати, наданий представником позивача відповідачем не спростовано.

Щодо вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ч.1ст. 611 ЦК Українивизначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 549 ЦК України, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідачем порушено строки виплати орендної плати, тому в силу вимог вищевказаних норм Закону та обов`язку, передбаченого п. 14 Договору, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 658, 17 грн., інфляційні втрати в розмірі 833, 16 грн., три відсотки річних 540, 96 грн.

Судом встановлено, що розрахунок наданий відповідачем здійснено вірно, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи заборгованість за орендною платою за 2022, 2023 роки та п. 14 Договору, яким визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Інші аргументи та доводи сторін суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд зазначає наступне.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості всього задоволено на 50%

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути понесені позивачем судові витрати частково у розмірі 1211, 20 грн.

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує положення ч. 5ст. 137 ЦПК України, відповідно до якого відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Аналогічні висновки містяться і у Постановах Верховного Суду від 29.03.2018 року № 907/357/16 та від 18.12.2018 року у справі № 910/4881/18).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь відповідача судових витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою в розмірі 17000 грн., які підтверджено Договором про надання правової допомоги №31/24 від 05 квітня 2024 року, актом приймання передачі наданих послуг від 03 липня 2024 року та квитанцією до прибуткового касового ордера №19/2024..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд стягує з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієМякота Тетяна Миколаївна, до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківська Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про стягнення заборгованості та визнання відсутнім права оренди,- задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» , місцезнаходження: вул. Незалежності, 3 А, смт. Близнюки, Лозівський район, Харківська область, 64801, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31847939, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , орендну плату за 2022 рік в розмірі 9228 (дев`ять тисяч двісті двадцять вісім) гривень 33 копійки, орендну плату за 2023 рік в розмірі 8427 (вісім тисяч чотириста двадцять сім) гривень 23 копійки, пеню в розмірі 658 (шістсот п`ятдесят вісім) гривень 17 копійок, інфляційні втрати в розмірі 833 (вісімсот тридцять три) гривні 16 копійок, три відсотки річних 540 (п`ятсот сорок) гривень 96 копійок, всього 19687 (дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 85 копійок.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» , місцезнаходження: вул. Незалежності, 3 А, смт. Близнюки, Лозівський район, Харківська область, 64801, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31847939, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути ізТовариства зобмеженою відповідальністю«Колос» ,місцезнаходження:вул.Незалежності,3А,смт.Близнюки,Лозівський район,Харківська область,64801,ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України 31847939,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційнийномероблікової карткиплатникаподатків- НОМЕР_1 ,місцепроживання: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 23 січня 2025 року.

Суддя Ю.А. Коптєв