Рішення

від 30.12.2024 по справі 946/7015/23

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/7015/23

Провадження № 2/946/1065/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смокіної Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Кріпакової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про стягнення середнього заробітку згідно ст. 119 КЗпП України

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

12.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про стягнення середнього заробітку згідно ст. 119 КЗпП України.

Свої вимоги мотивує тим, що з 16.01.2019 працювала на посаді медичної сестри хірургічного відділення у КНП Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська міська центральна лікарня» згідно до наказу № 10К від 16.01.2019. 12.09.2019 року, між позивачкою та Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу. У зв`язку з укладенням контракту відповідачем було видано наказ № 160-К від 11.09.2019 «Про увільнення ОСОБА_2 від роботи у зв`язку з проходженням військової служби за контрактом». Відповідач, видаючи Наказ № 160-К від 11.09.2019, у пункті 3 передбачив свій обов`язок по нарахуванню позивачці середнього заробітку, а саме було зазначено: «нарахувати середній заробіток за період з 12.09.2019 та вжити заходів, передбачених діючим законодавством України, для відшкодування із Держбюджету перерахованих сум». Проте відповідач свій обов`язок не виконав. Відповідач мав виплачувати позивачці середній заробіток з часу її вивільнення у зв`язку з укладенням Контракту, тобто з 12.09.2019 до 18.07.2022.

19.03.2024 позивачка уточнила позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за період з 12.09.2019 по 18.07.2022 у сумі 140526,75 грн без врахування (утримання) податків та зборів.

Аргументи учасників справи

В судове засідання позивачка не з`явилася, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, згідно заяви представника позивача від 30.12.2024 просить провести судове засідання, призначене на 30.12.2024, без участі представника, раніше у судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, вважають, що позивачка має право на отримання відповідних виплат, передбачених законом, відсутність механізму їх виплати не є підставою для порушення відповідачем зобов`язання, покладеного законом.

В судовезасідання представниквідповідача нез`явився,про часта місцесудового розглядусправи повідомленийналежним чином,згідно заявивід 30.12.2024просить судовезасідання,призначене на30.12.2024,провести увідсутність представника,позовні вимогине визнаєу повномуобсязі.Згідно відзивуна позоввід 17.10.2023,позивач працюєв КНПIMPIPОО «ІзмаїльськаМЦЛ» з27.12.2018на посадімедичної сестри.Наказом попідприємству від11.09.2019№ 160-К ОСОБА_2 було увільненовід роботиу зв`язкуз проходженнямвійськової службиза контрактоміз нарахуваннямсереднього заробіткута вжиттямзаходів,передбачених діючимзаконодавством України,для відшкодуванняіз Держбюджетуперерахованих сум.В періодчасу з2019по 01.04.2020роки фінансуванняКНП IMPIPОО «ІзмаїльськаМЦЛ» здійснювалосьвідповідно домедичної субвенції,через щобув браккоштів намедичну сферу,тому узатвердженому на2019-2020роки виплатукомпенсацій передбаченоне було.Розпорядженням КабінетуМіністрів Українивід 15.11.2019№ 1110-р«Про перерозподілта розподілмедичної субвенціїз державногобюджету місцевимбюджетам у2019році» булоздійснено перерозподілмедичної субвенціїз державногобюджету місцевимбюджетам,розподіл резервукоштів медичноїсубвенції здержавного бюджетумісцевим бюджетамта нерозподіленихвидатків медичноїсубвенції здержавного бюджетумісцевим бюджетам,у томучислі длятериторій Донецькоїта Луганськоїобластей,на якихоргани державноївлади тимчасовоне здійснюютьсвої повноваження,згідно здодатком,відповідно достатті 20Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2019рік» тачастини шостоїстатті 108Бюджетного кодексуУкраїни.21.11.2019КНП IMPIPОО «ІзмаїльськаМЦЛ» звернулосьз листомдо військовогокомісаріату ІНФОРМАЦІЯ_2 зпроханням перерахуватикошти длявиплати позивачусереднього заробітку.06.12.2019найшла відповідьз рекомендацієюзвернутись докомандування в/ч НОМЕР_1 у зв`язкуз тим,що Державнаприкордонна службаУкраїни підпорядковуєтьсяМіністерству внутрішніхсправ.25.02.2020КНП IMPIPОО «ІзмаїльськаМЦЛ» звернулосьдо начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_3 з такимсамим проханням,але відповідіна листотримано небуло. 17.07.2020на гарячулінію Держпраців Одеськійобласті надійшлозвернення позивачаз вимогоювиплатити середньомісячнузаробітну платуза періодїї службиза контрактом,у зв`язкуз чим31.08.2020до Ізмаїльськоїміської радинадійшов листвід Головногоуправління Держпраців Одеськійобласті зметою виявленняпорушень.17.09.2020на скаргупозивача Ізмаїльськоюміською радоюбуло наданорозгорнуту відповідьіз зазначеннямнорм діючогозаконодавства,яку булонаправлено позивачута доГоловного управлінняДержпраці вОдеській області.05.02.2021Головним державнимінспектором відділуз питаньпраці тазаробітної платиГоловного управлінняДержпраці вОдеській областіза результатамипозапланової перевіркидійсно бувскладений акт№ ОД014/062/АВвід 05.02.2021із зазначеннямяк порушенняневиплату позивачусереднього заробіткупід часпроходження військовоїслужби уперіод часуз 12.09.2019. 10.02.2021КНП IMPIPОО «ІзмаїльськаМЦЛ» булиповторно відправленолисти донаступних організацій:Головному державномуінспектору зпитань оплатипраці Управлінняз питаньпраці Головногоуправління Держпраців Одеськійобласті ПродановійО.І.;Начальнику Головногоуправління Держпраців Одеськійобласті БайдюкС.В.;Голові Державноїприкордонної службиУкраїни ДейнекоС.В.;Міністру внутрішніхсправ УкраїниАвакову А.Б.;Начальнику Ізмаїльськогоприкордонного загонуЛуцкову В.М.З отриманихвідповідей вбачається,що компенсаціївійськовослужбовцям,які передбаченіст.119КЗпП України,виплачувались лише2014-2015років увідповідності доПостанови КабінетуМіністрів Українивід 04.03.2015№ 105«Про затвердженняПорядку виплатикомпенсації підприємствам,установам,організаціям умежах середньогозаробітку працівників,призваних навійськову службу»,яка втратилачинність напідставі постановиКабінету МіністрівУкраїни від10.04.2019№307«Про визнаннятакими,що втратиличинність,деяких постановКабінету МіністрівУкраїни».На разі,на часпідписання позивачемконтракту пропроходження військовоїслужби постановаКабінету МіністрівУкраїни від04.03.2015№ 105вже втратилачинність,отже механізмперерахувань івиплат такихкомпенсацій діючимзаконодавством Українине передбачений. Також,КНП IMPIPОО «ІзмаїльськаМЦЛ» зметою виплатисереднього заробіткупозивачу звернулосьз листомдо Ізмаїльськоїміської ради,але отрималовідмову узв`язку зтим,що міськийбюджет на2021рік бувзатверджений знедостатністю коштівпо видаткахна заробітнуплату. Коштів на відшкодування середнього заробітку особам, призваним на військову службу, та фінансування закладів охорони здоров`я з такої мети НСЗУ не передбачає. З 01.04.2020 в рамках медичної реформи КНП IMP IP ОО «Ізмаїльська МЦЛ» працює за договорами з Національною службою здоров`я України та отримує кошти за фактично пролікованого пацієнта, у зв`язку з чим виплата середнього заробітку працівникам, які проходять військову службу НСЗУ, не передбачена, а відповідно до ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом, зі свого боку КНП IMP IP ОО «Ізмаїльська МЦЛ» вчинило всі можливі дії щодо отримання компенсації з метою виплати середнього заробітку позивачу. Раніше представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала право позивачки на отримання середнього заробітку, проте просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що відсутній механізм виплати таких сум відповідачем, із математичним розрахунком середнього заробітку згодна.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Наказом від 11.09.2019 № 160-К ОСОБА_2 було увільнено від роботи у КНП Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська центральна лікарня» у зв`язку з проходженням військової служби за контрактом, що сторонами визнано та відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

12.09.2019 між ОСОБА_2 та Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено контракт про проходження громадянином України військової служби в Державній прикордонній службі на посадах осіб сержантського і старшинського складу, строком на 3 роки. Контракт набрав чинності 12.09.2019, наказ від 12.09.2019 № 419-ОС (а.с. 11-14).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 07.05.2022 Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 178, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклала шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 10).

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2023 № 12/439, ОСОБА_1 дійсно проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 Державної прикордонної служби України з 12.09.2019 (наказ командира частини від 12.09.2019 № 419-ОС) по теперішній час (а.с. 19).

Згідно листа Головного управління Держпраці в Одеській області від 18.02.2021, під час проходження військової служби за контрактом після увільнення адміністрацією КНП ІМР «Ізмаїльська міська центральна лікарня» жодні дії стосовно дотримання норм чинного законодавства про працю в частині виплати середнього заробітку ОСОБА_2 вчинено не було (тобто, відповідні державні гарантії належним чином не реалізовано) (а.с. 15-18).

Згідно Акту Головного управління Держпраці в Одеській області від 05.02.2021, складного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду КНП ІМР «Ізмаїльська міська центральна лікарня», середній заробіток на підприємстві, в якому працювала ОСОБА_2 на час призову, за час набуття права на таку виплату з дня зарахування працівника до списків особового складу військової частини, не нараховано та не виплачено, чим також порушено п. 3 Наказу підприємства від 11.09.2019 № 160-К, та позбавлено права на гарантії та пільги відповідно діючого законодавства (а.с. 38-45).

Позиція суду

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 2 ЦПК України,завданнямцивільного судочинстває справедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичнихосіб,прав таінтересів юридичнихосіб,інтересів держави. Судта учасникисудового процесузобов`язані керуватисязавданням цивільногосудочинства,яке превалюєнад будь-якимиіншими міркуваннямив судовомупроцесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данівстановлюються такимизасобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннямисвідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно достатті 43 Конституції України,кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті3та статтею4 КЗпП України,трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається зКЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 21 КЗпП України,трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з частиною першоюстатті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першоюстатті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначенастаттею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна платаце винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна платаце винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплатице виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першоїстатті 4 Закону України «Про оплату праці»,джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 36 КЗпП України,підставами припинення трудового договору є, зокрема призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьоїстатті 119 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьоїстатті 119КЗпП України (на час виникнення спірних правовідносин, яка була чинною до 18.07.2022), за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2359-ІХ від 01.07.2022, пунктом 17 якого внесено зміни, а саме: «участині третійстатті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінити словами «зберігаються місце роботи і посада»».

Виходячи з вищевикладеного, за період з 12.09.2019 до 18.07.2022 позивачка мала право на отримання середнього заробітку відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Праву позивачки на отримання вищевказаних сум кореспондує обов`язок позивача щодо їх виплати.

Відсутність коштів та механізму їх виплати не звільняє відповідача від обов`язку виплатити позивачці суму середнього заробітку, передбаченого законом.

Відповідно до ч. 1ст. 27 Закону України «Про оплату праці»,порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (даліПорядок № 100).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до довідки КНП ІМР «Ізмаїльська міська центральна лікарня» № 01/06-223 від 12.03.2024 середній заробіток ОСОБА_1 на момент увільнення її з роботи у 2019 році складає 193,83 грн за один відпрацьований день (а.с. 82).

Згідно із наданим позивачкою розрахунком в уточненнях до позовної заяви від 19.03.2024 (а.с. 84) сума середнього заробітку за період з 12.09.2019 по 18.07.2022 становить 140526,75 (193,83 грн - середньоденна заробітна плата х 725 р.д.) грн.

Розрахунок середнього заробітку відповідачем не оспорено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за період 12.09.2019 по 18.07.2022 у сумі 140526,75 грн, яка обчислена без утримання податків та зборів.

Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції станом на дату отримання позивачкою права на середній заробіток відповідно до ч. 3 ст. 119 КзПП України та станом на дату припинення такого права, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин, строк для звернення до суду з вищевказаним позовом позивачкою не пропущено.

Судові витрати

Згідно ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно доч.1ст.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

Відповідно дост.7Закону України«Про державнийбюджет України»,з 1січня 2023року прожитковиймінімум дляпрацездатних осібвстановлено 2684грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справлється 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1405,27 грн (140526,75 грн * 1%).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 12, 13, 77-81, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до КНП Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про стягнення середнього заробітку згідно ст. 119 КЗпП України задовольнити.

Стягнути з КНП Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська міська центральна лікарня (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 68, ЄДРПОУ: 42489785) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) середній заробіток за період з 12 вересня 2019 року по 18 липня 2022 року у розмірі 140 526 (сто сорок тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень 75 копійок, обчисленої без утримання податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з КНП Ізмаїльської міської ради «Ізмаїльська міська центральна лікарня» в дохід держави судовий збір в сумі 1405,27 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Суддя: Г.І.Смокіна