Рішення

від 29.01.2025 по справі 521/4675/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/4675/24

Провадження №2/521/444/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Товарної біржі «Одеська універсальна біржа товарів та послуг» про визнання дійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Товарної біржі «Одеська універсальна біржа товарів та послуг» про визнання дійсним договору купівлі-продажу, в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №1051, укладений 18 грудня 1999 року між ОСОБА_2 (довірена особа Товарна біржа «Одеська універсальна біржа товарів та послуг») та ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 придбала: 131/250 частки квартири під номером АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований наступними обставинами.

18 грудня 1999 року між ОСОБА_2 (довірена особа Товарна біржа «Одеська Універсальна біржа товарів та послуг») та ОСОБА_1 був укладений договір №1051 купівлі-продажу нерухомого майна згідно якого ОСОБА_1 придбала: 131/250 частки квартири під номером АДРЕСА_1 . При укладенні угоди від імені Продавців, за довіреністю, діяла ОСОБА_2 . Позивач зазначає,що правочинобома сторонамиповністю виконаний,ні заперечень,ні зауваженьніхто ізсторін поправочину незаявляв. Вказує, що на час укладання договору сторони не знали, що правочин підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час був чинним ЗУ «Про товарну біржу», відповідно до якого, правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали. Із-за протиріч правових норм, діючих на час укладення правочинів в 1999 році, і в зв`язку з відмовами компетентними органами і нотаріусами визнавати на теперішній час правочини дійсними, законними і виконаними, позивач змушена звернутись до суду з позовною заявою про захист своїх прав.

Учасники справи у відкрите судове засідання не з`явились.

Представник ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, подав до суду клопотання, в якому позов підтримав, просив розгляд справи проводити у його відсутність.

ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність та відзив не подавала.

Представник Товарної біржі «Одеська універсальна біржа товарів та послуг» про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність та відзив не подавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, та відповідачем не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 1999 року між ОСОБА_2 (довірена особа Товарна біржа «Одеська Універсальна біржа товарів та послуг») та ОСОБА_1 бувукладений договір№1051купівлі-продажунерухомого майназгідно якого ОСОБА_1 придбала:131/250частки квартирипід номером АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Вказаний договір було зареєстровано в ОМБТІ та РОН 17 січня 2000 року за №364 у реєстровій книзі 350пр на сторінці 42 (а.с. 9-10).

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Разом з тим, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року, яка була чинна станом на 1995 рік, тобто на дату укладення правочину, встановлювала, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 було зареєстровано відповідно до чинної на той момент Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року.

Надаючи оцінку виниклим між сторонами правовідносинами та надаючи їм правову кваліфікацію суд вважає, що закон України «Про товарну біржу» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що випливають з приводу членства у товарній біржі, прийнятий пізніше, ніж ЦК УРСР 1963 року, а тому до прийняття ЦК України та зміни інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій укладання та реєстрація на біржі угоди обумовлювала виникнення права власності на майно.

Відповідно, вирішуючи спір, суд керується правилами про переважне застосування норм пізніше прийнятого закону, а також правило про пріоритет правозастосування спеціальної норми над загальною, а також неможливості погіршення стану особи у разі зміни нормативно-правового регулювання в спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Задовольняючи позов, суд виходить також з того, що оспорюваний правочин на момент розгляду справи є дійсним, однак виходячи з того, що інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд застосовує правову конструкцію ст. 47 ЦК УРСР для визнання факту дійсності договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Судом встановлено, що правочин обома сторонами повністю був виконаний.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Враховуючи викладене, із врахувань відсутності порушень діючого законодавства під час укладення договору купівлі-продажу та його виконання, принципу неприпустимості позбавлення права власності, презумпції законності правочинів суд задовольняє позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір по справі складає 1211,20 гривень, який сплачений позивачем при зверненні до суду.

Враховуючи процент задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 204, 220, 321 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 81, 89, 258-259, 268, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Товарної біржі «Одеська універсальна біржа товарів та послуг» про визнання дійсним договору купівлі-продажу задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №1051, укладений 18 грудня 1999 року між ОСОБА_2 (довірена особа Товарна біржа «Одеська універсальна біржа товарів та послуг») та ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 придбала: 131/250 частки квартири під номером АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,остання відомаадреса:АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:АДРЕСА_3 судовий збіру розмірі1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.

Суддя: Ю.В. Тополева