Рішення

від 11.02.2025 по справі 521/18361/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/18361/24

Провадження № 2/521/1513/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року Малиновський районний суд м. Одеси

у складі: головуючої судді Ганошенко С. А.,

за участі секретаря судового засідання Довгань Ж.А.,

від позивача - адвокат Таранова Н.В.

від відповідача - адвокат Гонтар П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному порядку в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.С. ЛТД» про визнання договору позики недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 07.11.2024 року звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.С. ЛТД», в якій просить визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір позики грошових коштів від 11 серпня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1141 та стягнути судовий збір.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 11 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - відповідач) було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1141. Відповідно до зазначеного договору позики відповідач нібито передав позивачу, а позивач прийняв у власність грошові кошти у сумі 4 685 374,08 грн., що в еквіваленті на дату укладання договору складало 188 800 доларів США по курсу НБУ (100 доларів США = 2481,66 грн.), та зобов`язався повернути їх відповідачу терміном по 11 лютого 2017 року включно без нарахування та без сплати процентів. Стверджує, що договір позики позивачем було укладено під впливом обману. Відповідач вмовив його виступити нібито боржником в договорі позики, за що він би отримав 2 тисячі доларів США. При цьому при підписанні договору позики відповідач запевнив його, що жодних претензій до нього як боржника в майбутньому не виникне, жодних грошових коштів згідно укладеного договору позики повертати не потрібно. Фактично жодних грошових коштів за договором позики не передавалось. Укладений договір позики необхідний відповідачу для укладання іпотечного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.М.С. ЛТД" (далі - ТОВ "Б.М.С. ЛТД"), який нібито мав виступити майновим поручителем позивача та передати відповідачу в іпотеку майно в забезпечення виконання зобов`язань позивача як позичальника згідно договору позики. Так, того ж дня, 11 серпня 2016 року, між відповідачем як іпотекодержателем та ТОВ "Б.М.С. ЛТД" як іпотекодавцем був укладений іпотечний договір, посвідчений тією самою Місік О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1142 (далі - іпотечний договір), предметом якого стало надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 6 договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель отримав право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника. Згідно п. 6 договору іпотеки в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором позики іпотекодавцем надано в іпотеку наступні об`єкти нерухомого майна:

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0008, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0009, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0010, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0011, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0012, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0013, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0014, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0015, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки - 5110137600:35:012:0007, склад угідь: 0,1000 - інші.

10 лютого 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору позики, посвідченого Місік О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 11 серпня 2016 року за реєстровим № 1141 (далі - договір про внесення змін), згідно якого внесено зміни в п. 1 договору позики, а саме збільшено суму позики до 5 102 338,88 грн., що в еквіваленті склало 188 800 доларів США по курсу НБУ на 10 лютого 2017 року (100 доларів США = 2702,51 грн.), а також встановлено новий термін повернення позики - 11 серпня 2017 року включно. Договір про внесення змін також посвідчений Місік О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 11 серпня 2016 року за реєстровим № 411.

10 лютого 2017 року, між відповідачем та ТОВ "Б.М.С. ЛТД" укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений тією самою Місік О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 146.

11 серпня 2017 року відповідач надав позивачу повідомлення-вимогу про усунення порушень положень договору позики у зв`язку з відповідними змінами іпотечного договору. В повідомленні відповідач попередив, що в іншому випадку він має намір скористатись положеннями ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» та отримати у право власності за рахунок виконання основного зобов`язання вказані дев`ять земельних ділянок.

20 листопада 2017 року рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/2107/17 задоволено позовну заяву Одеської міської ради до ТОВ "Б.М.С. ЛТД", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, цим судовим рішенням витребувано з володіння ТОВ "Б.М.С. ЛТД" дев`ять земельних ділянок, які є предметом іпотечного договору. Вказане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 липня 2018 року по справі № 916/2107/17.

Як встановлено господарським судом у справі № 916/2107/17 на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2007 року, у адміністративній справі № 2-А-2416/07, позовні вимоги ряду громадян до Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», управління земельних ресурсів у м. Одесі про визнання права власності на земельні ділянки, зобов`язання видати та підписати державні акти на землю були задоволені та вказані земельні ділянки вибули з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Як було встановлено в ході розгляду справи, на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2007 року у адміністративній справі № 2-А- 24Г6/07 вказаним фізичним особам-громадянам були видані державні акти на земельні ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Прокуратурою Суворовського району м. Одеси було здійснено комплексну перевірку, якою було встановлено, що за алфавітним показником та статистичними картками Приморського райсуду м. Одеси відповідна постанова не значиться. З огляду на наведене, прокуратурою Суворовського району м. Одеси порушено кримінальну справу за фактом підроблення офіційного документа, а згодом подані позовні заяви до громадян, які отримали у власність вказані земельні ділянки, за результатами розгляду Суворовським районним судом м. Одеси були прийняті рішення: від 17.11.2010 р. № 2-3406/10, від 17.03.2011 р. у справі № 2-2312, від 31.01.2011 р. у справі № 2-618/11, від 18.04.2011 р. у справі № 2-461/11, від 10.05.2011 р. у справі № 2-2313/11, від 25.01.2011 р. у справі № 2-462/11, від 18.08.2011 р. у справі № 2-2311/1, від 22.12.2010 р. № 2-3403/10, від 22.12.2010 р. № 2-3399/10, якими відповідні державні акти на земельні ділянки визнані недійсними та скасовані.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси було встановлено, що зазначені державні акти було видано на підставі Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2007 року у адміністративній справі № 2-А-2416/07, вказане рішення суду не існує, що було встановлено перевіркою прокуратури Суворовського району м. Одеси та за фактом підроблення судового документу порушено кримінальну справу.

29 серпня 2017 року ухвалою Господарського суду Одеської області порушено провадження у справі № 916/2107/17 та прийнято позовну заяву Одеської міської ради до ТОВ "Б.М.С. ЛТД" про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме дев`яти земельних ділянок, які є предметом іпотечного договору.

Тому позивач вважає, що договір позики є фіктивним, укладений з метою подальшого укладання на підставі нього між відповідачем та ТОВ "Б.М.С. ЛТД" договору іпотеки нібито з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника поручителем, а насправді для ускладнення ТОВ "Б.М.С. ЛТД" повернення у власність Одеської міської ради земельних ділянок, які є предметом договору іпотеки, оскільки в такому випадку спірне нерухоме майно перебуває під обтяженням договору іпотеки, що фактично унеможливлює перехід права власності на нерухоме майно до іншої особи. Справжні зобов`язання за договором позики не виникли, оскільки грошові кошти не передавались, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом про визнання договору позики недійсним.

Ухвалою суду від 12.11.2024 року відкрито провадження в загальному позовному порядку.

10.12.2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Гонтар П.А. надіслано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, звертаючись до суду з позовом, позивач одночасно посилається на дві взаємовиключні обставини, а саме не отримання ним коштів за договором позики та наявність підстав для визнання договору позики недійсним з підстав його фіктивності. Так, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Недійсним може бути визнаний лише укладений договір, тобто визнання правочину недійсним і визнання його неукладеним є взаємовиключними правовими підставами. Іншими словами, визнання правочину недійсним виключає факт його не укладення. Разом з тим, позивач одночасно посилається на недійсність договору позики, а також на неотримання ним коштів, тобто неукладеність договору позики, що взаємовиключно. Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок неодноразово робила Велика Палата (ВП) Верховного Суду (ВС), зокрема, в постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Таких обставин позивач не довів, а тому підстав визнавати правочин фіктивним немає. Факт отримання позивачем грошових коштів підтверджується п. 1 нотаріально посвідченого договору позики, згідно якого кошти отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_2 до підписання цього договору, підписанням договору ОСОБА_1 підтверджує факт отримання ним коштів, у зв`язку із чим додаткових документів (розписок) про отримання ним грошових коштів не виготовляється. ОСОБА_1 отримані в борг грошові кошти не повернув. Крім того, ОСОБА_2 був позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, оскільки згідно рішення Господарського суду Одеської області по справі 916/2107/17 від 20.11.2017 земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137600:35:012:0008; 5110137600:35:012:0009; 5110137600:35:012:0010; 5110137600:35:012:0011; 5110137600:35:012:0012; 5110137600:35:012:0013; 5110137600:35:012:0014; 5110137600:35:012:0015, які передавались в іпотеку ОСОБА_2 в забезпечення повернення боргу ОСОБА_1 , були повернуті територіальній громаді м. Одеси. Як наслідок, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу (справа № 946/6368/19 перебуває у провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області). Таким чином, позов про визнання договору позики недійсним був поданий ОСОБА_1 з єдиною метою - затягування провадження в справі№ 946/6368/19 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 боргу. Наведені позивачем підстави для визнання договору фіктивним є лише припущеннями позивача, а тому не можуть бути покладені в основу рішення суду. Стосовно пропуску строків позовної давності, вважають, що у позивача сплив строку позовної давності, яку просять застосувати, що є окремою підставою для відмови в позові. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше. Оскільки, оспорюваний договір позики укладено 11.08.2016 року, а тому строк звернення до суду з позовом про його скасування сплив 11.08.2019 року (а.с.63-70).

Ухвалою суду від 15.01.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 11.02.2025 року.

17.01.2025 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Таранової Н.В. надійшла відповідь на відзив, в якій представник вважає, що заперечення сторони відповідача викладені у відзиві, не спростовують доводи позивача, оскільки відповідачем обрано неналежний спосіб захисту, наявність договору не замінює собою існування доказів про здійснення розрахунку, які б підтверджували виконання сторонами умов такого договору, а сам договір є лише одним із доказів, який оцінюється наряду з іншими доказами. (а.с. 83-92).

У судове засідання 11.02.2025 року з`явилися: представник позивача - адвокат Таранова Н.В. та представник відповідача - адвокат Гонтар П.А. Представник третьої особи до суду не з`явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило.

Представник позивача просила суд задоволити позов з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача просила суд відмовити в позові з підстав викладених у відзиві.

Суд, дослідивши та перевіривши докази, заслухавши учасників справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1141 (а.с. 12-13).

За умовами вказаного договору позики (п. 1) відповідач передав позивачу, а позивач прийняв у власність грошові кошти у сумі 4 685 374,08 грн., що в еквіваленті на дату укладання договору складало 188 800 доларів США по курсу НБУ (100 доларів США = 2481,66 грн.) та зобов`язався повернути їх відповідачу терміном по 11 лютого 2017 року включно без нарахування та без сплати процентів.

11 серпня 2016 року, між відповідачем, як іпотекодержателем, та ТОВ "Б.М.С. ЛТД", як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір, посвідчений Місік О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1142, предметом якого стало надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 6 договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель отримав право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника (а.с. 15-22).

Згідно п. 6 договору іпотеки в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором позики іпотекодавцем надано в іпотеку наступні об`єкти нерухомого майна:

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0008, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0009, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0010, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0011, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0012, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0013, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0014, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:35:012:0015, склад угідь: 0,1000 - інші;

-земельна ділянка, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки - 5110137600:35:012:0007, склад угідь: 0,1000 - інші.

10 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору позики, посвідченого Місік О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 11 серпня 2016 року за реєстровим № 1141, згідно якого внесено зміни в п. 1 договору позики, а саме збільшено суму позики до 5 102 338,88 грн., що в еквіваленті склало 188 800 доларів США по курсу НБУ на 10 лютого 2017 року (100 доларів США = 2702,51 грн.), а також встановлено новий термін повернення позики - 11 серпня 2017 року включно. Договір про внесення змін також посвідчений Місік О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 11 серпня 2016 року за реєстровим № 411 (а.с. 23)

10 лютого 2017 року, між відповідачем та ТОВ "Б.М.С. ЛТД" укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідчений тією самою Місік О.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 146.

11 серпня 2017 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про усунення порушень положень договору позики у зв`язку з відповідними змінами іпотечного договору. В повідомленні відповідач попередив, що в іншому випадку він має намір скористатись положеннями ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку» та отримати право власності за рахунок виконання основного зобов`язання на вказані дев`ять земельних ділянок (а.с. 24)

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20 листопада 2017 року (справа № 916/2107/17) задоволено позовну заяву Одеської міської ради до ТОВ "Б.М.С. ЛТД", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, цим рішенням витребувано з володіння ТОВ "Б.М.С. ЛТД" дев`ять земельних ділянок, які є предметом іпотечного договору. Вказане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 липня 2018 року по справі № 916/2107/17 (а.с. 25-35)

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

За ч. 1 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, двостороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

У відповідності з п. 1 оскаржуваного договору позики «Гр. ОСОБА_2 передав у власність, а гр. ОСОБА_1 прийняв у власність грошові кошти у сумі 4685374 (чотири мільйони шістсот вісімдесят п`ять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 08 копійок, що в еквіваленті складає 188800 (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот) доларів США по курсу НБУ станом на 11 серпня 2016 року (100 доларів США =2481,66 гривень» та зобов`язується повернути їх йому терміном по одинадцяте лютого дві тисячі сімнадцятого року включно без нарахування та без сплати процентів. Ці гроші гр. ОСОБА_1 одержав повністю до підписання цього договору та факт одержання грошей підтверджує, в звязку з чим додаткових документів (розписок) про отримання грошових коштів ним Позикодавцю не виготовляється».

Враховуючи, що укладання та підписання цього договору, як і змін до нього визнається самим позивачем, суд приходить до висновку про реальний характер оскаржуваного договору, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів протилежного стороною позивача не було надано.

Відповідно до ч. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. За ч. 1 ст. 18 цього Закону іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з положеннями ст.ст. 202-204 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов`язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (ст. 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Суд зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Дослідивши договір позики від 11 серпня 2016 року на предмет відповідності вимогам ст. 203 ЦК України, суд дійшов висновку, що зазначений правочин є чинним, ознаки фіктивності даного правочину відсутні.

Узгодження сторонами істотних умов договору позики, власноручне підписання позивачем як основного договору так і договору про внесення змін до договору позики від 10.02.2017 року, підтверджують факт отримання грошових коштів позивачем, оскільки приватний нотаріус зазначає, що до посвідчення цього договору він був прочитаний сторонам вголос, його зміст їм зрозумілий та відповідає внутрішній волі сторін, правові наслідки укладання такого правочину сторонам зрозумілі та вони їх очікують (а.с. 13).

Також відповідно до п. 2 Договору позики від 11.08.2016 року сторони домовились про те, що виплата грошей здійснена в місті Одеса. Про повний розрахунок з Позикодавцем та про відсутність у нього будь-яких претензій до Позичальника буде свідчити заява, справжність підпису Позикодавця на якій буде засвідчено нотаріусом.

Договором позики також визначено дату повернення грошових коштів, а саме 11 лютого 2017 р. включно. Застосування фізичного чи психічного впливу під час складання договору позики позивачем не доведено. Також судом не встановлено, жодного звертання до правоохоронних органів з боку позивача з приводу протиправності укладання оскаржуваного правочину, хоча договір існує вже досить тривалий строк і позивачу про це відомо.

Щодо позиції представника відповідача про застосування до строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Разом з тим, пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оспорюваний договір позики укладено 11.08.2016 року, звернення до суду з позовом відбулось 07.11.2024 року, проте строк загальної позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України продовжено на строк дії воєнного стану, тому суд вважає, що строк позовної давності не сплив.

Главою 5 ЦПК України визначені основні положення про докази, доказування. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За правилами ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.78 ЦПК суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів порушення його прав, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні заявлених вимог, судові витрати (судовий збір) не підлягають стягненню з відповідача і підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 202-204, 215, 231, 527,577, 215, 261, 610, 627, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.12,13,77-79,81,82,89, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Б.М.С. ЛТД» про визнання договору позики недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 12.02.2025 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО