Рішення

від 12.02.2025 по справі 288/2354/24

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/2354/24

Провадження № 2/288/61/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

за участю секретаря судових засідань - Плетенецької Т.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа: орган опіки та піклування Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - третя особа) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів в якому вказує, що відповідач є матір`ю двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батьків дітей внесені до актових записів про народження відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Позивач зазначає, що в 2014 році відповідач проходила реабілітацію від наркозалежності в релігійній організації «Релігійна громада церкви християн віри євангельської «Скінія» села Почуйки та перебувала там разом з дітьми. Під час проходження відповідачем реабілітації, позивач познайомилась з нею та дітьми і вони почали спілкуватися, а через деякий час відповідач залишила дітей у релігійній громаді та поїхала з села. Зважаючи на те, що діти залишилися без батьківської турботи та піклування, позивач з чоловіком, вирішили забрати їх у свою сім`ю. Після цього, позивач по телефону декілька разів спілкувалася з відповідачем, намагаючись з`ясувати чи має вона намір забрати дітей, проте однозначної відповіді не отримала. Таким чином, починаючи з 2014 року та по даний час, діти проживають в родині позивача та протягом цього часу, вона з чоловіком займається їх вихованням та утриманням.

Відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не відвідує їх та не телефонує, не виявляє жодного інтересу до їх внутрішнього світу, не забезпечує належним харчуванням, медичним доглядом, не створює умов для отримання ними освіти.

Позивач з чоловіком не чинить перешкод відповідачу у спілкуванні з дітьми, неодноразово намагалися вплинути на її поведінку та змінити її ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей, однак вона не бажає змінювати своє ставлення, свідомо ухиляючись від батьківських обов`язків, не шукає жодних можливостей та способів для спілкування з дітьми та підтримання з ними стосунків, хоча має всі необхідні контакти.

Крім того, Відповідач надала письмову згоду на тимчасове проживання та перебування дітей з Позивачем, а в подальшому надала заяву в якій не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до дітей.

Таку поведінку Відповідача можна розцінити як ухилення матері від виховання дітей, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, її ставлення до дітей принижує їх гідність, що в подальшому може призвести до негативних наслідків у житті дітей, а тому наявні підстави для позбавлення Відповідача батьківських прав.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить позбавити Відповідача батьківських прав по відношенню до її дітей та стягувати з неї аліменти на користь Позивача на утримання дітей.

Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судові засідання 23 січня 2025 року та 12 лютого 2025 року не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання була належним чином повідомлена, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до Судових викликів № 288/2354/24/337/25 вих. від 09 січня 2025 року та № 288/2354/24/1212/25 вих. від 24 січня 2025 року, розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, Відповідач - ОСОБА_2 була повідомлена про судові засідання, які відбудуться 23 січня 2025 року о 13.15 годині та 12 лютого 2025 року о 10.00 годині.

Частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого Відповідача в судові засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою Позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Представник Третьої особи в судове засідання не з`явився, 12 лютого 2025 року надала до суду заяву в якій просила судове засідання розглядати без її участі.

Суд, вислухавши Позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . /а.с.7/

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як - ОСОБА_5 , записані матір`ю дитини - ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. /а.с.10/

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . /а.с.8/

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як - ОСОБА_6 , записані матір`ю дитини - ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. /а.с.9/

Як вбачається з довідки Почуйківського старостинського округу № 144/02-12-П від 22 липня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в с.Почуйки, Житомирського району, Житомирської області не зареєстрована та не проживала. /а.с.13/

Відповідно до довідки Почуйківського старостинського округу № 142/02-12-П від 22 липня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 . /а.с.14/

Відповідно до довідки Почуйківського старостинського округу № 141/02-12-П від 22 липня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 . /а.с.15/

Як вбачається з довідки Почуйківського старостинського округу № 218/02-12-П від 18 листопада 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають без реєстрації в родині ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 з травня 2014 року. /а.с.16/

Згідно довідки про склад сім`ї, виданої Почуйківським старостинським округом № 219/02-12-П від 08 листопада 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї входять: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заявник; - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , чоловік; - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка; - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син; - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочка; - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с.17/

Відповідно до Декларацій про вибір лікаря, що надає первинну допомогу, контактною особою пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказана - ОСОБА_1 . /а.с.18, 19/

Як вбачається з характеристики вихованця різновікової групи Почуйківської ЗДО «Сонечко» від 19 липня 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідував заклад з 01 вересня 2015 року по 31 травня 2017 року, за час відвідування дошкільного закладу зарекомендував себе, як дитина самостійна, дисциплінована, старання, врівноважена та весела. Мав дружні стосунки з усіма дітками, приймав участь у всіх заходах садочка. Зовнішній вигляд дитини був охайний, без виражених особливостей, відповідав віку. Фізично дитина була добре розвинута, постійно жвавий, дуже активний, пам`ять розвинена добре, мовлення відповідало віку. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 приділяли належну увагу вихованню ОСОБА_4 , приводили та забирали з садочка, відвідували батьківські збори, реагували на всі зауваження з боку вихователя та надавали різну допомогу садочку. За весь час перебування ОСОБА_4 в садочку, рідна мати не брала участі в його житті, не з`являлась та не цікавилась життям дитини. /а.с.20/

Як вбачається з характеристики вихованця різновікової групи Почуйківської ЗДО «Сонечко» від 19 липня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував заклад з 01 вересня 2015 року по 30 травня 2016 року, за час відвідування дошкільного закладу зарекомендував себе, як самостійну та дисципліновану дитину, на заняттях був старанний та врівноважений, мав дружні стосунки з усіма дітками. Дитина була охайна, без виражених особливостей, відповідав віку. Фізично дитина була добре розвинута, постійно жвавий, дуже активний, пам`ять розвинена добре, мовлення відповідало віку. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 приводили та забирали ОСОБА_3 з садочка, приділяли належну увагу його вихованню, відвідували батьківські збори, реагували на всі зауваження з боку вихователя та надавали різну допомогу садочку. За весь час перебування ОСОБА_3 в садочку, рідна мати не брала участі в його житті, не з`являлась та не цікавилась життям дитини. /а.с.21/

Згідно характеристики ОСОБА_4 , учня 8 класу Квітневого ліцею, виданої 18 липня 2024 року, він зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний учень. Володіє навчальним матеріалом на середньому та достатньому рівні, виявляє образне та творче мислення, регулярно виконує домашні завдання, приділяє інтерес до навчального процесу. Да виконання громадських доручень ставиться сумлінно, бере активну участь у всіх суспільних справах, добре та вчасно виконує їх. Приймає активну участь у громадському житті. Веселий, товариський, стриманий, самостійний, врівноважений та дисциплінований. Протягом усього періоду навчання, мати учня не брала участі у вихованні сина та жодного разу не з`являлася в навчальному закладі. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 приділяють належну увагу вихованню ОСОБА_4 , постійно відвідують батьківській збори та надають посильну допомогу класу та школі. /а.с.22/

Згідно характеристики ОСОБА_3 , учня 9 класу Квітневого ліцею, виданої 22 липня 2024 року, він зарекомендував себе як веселий і позитивний хлопець, вихований, добрий, конфліктів з вчителями та однокласниками не має. У навчанні має середній та достатній рівень знань, намагається готувати домашні завдання, проте на заняттях не дуже активний. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 беруть активну участь у шкільному та особистому житті дитини, спілкуються з вчителями, класним керівником, однокласниками, товаришами, хвилюються за навчання та виховання хлопчика, регулярно відвідують загальношкільні та класні батьківські збори. Мати дитини за період навчання ОСОБА_3 жодного разу не цікавилась шкільним життям дитини, успіхами в навчанні, не брала участь у вихованні сина, не відвідувала батьківські збори. /а.с.23/

02 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Легкою Г.І. за номером в реєстрі № 3442, засвідчено справжність підпису ОСОБА_2 в заяві, в якій вона, мати дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дає згоду на їх тимчасове перебування та проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У разі необхідності не заперечує проти надання її дітям медичної або іншої допомоги. Підтверджує свою згоду на те, щоб усі питання відвідування медичних чи навчально-виховних закладів, пересування територією України, вирішувалися ОСОБА_7 та/або ОСОБА_1 . /а.с.24/

08 липня 2024 року державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори Житомирської області Пилипчук Л.А. за номером в реєстрі № 1054, посвідчено справжність підпису ОСОБА_2 в заяві, в якій вона стверджує, що повністю розуміє значення та правові наслідки своїх дій, має можливість керувати ними, розуміючи обставини, які мають для неї істотне значення без застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб, за своєю справжньою волею, повідомляє, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, не заперечує щодо усиновлення її дітей ОСОБА_1 . /а.с.25/

Відповідно до рішення виконавчого комітету Квітневої сільської ради № 45 від 31 липня 2024 року, надано ОСОБА_2 , термін 1 місяць для проведення аналізу власних дій для здійснення заходів щодо виконання батьківських обов`язків та налагодження відносин з малолітніми синами. /а.с.26/

Рішенням виконавчого комітету Квітневої сільської ради № 53 від 30 серпня 2024 року, затверджено висновок органу опіки та піклування Квітневої сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.27/

Висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженим рішенням виконавчого комітету сільської ради від 30 серпня 2024 року № 53 визначено, що з метою захисту прав та інтересів малолітніх дітей, запобігання бездоглядності, орган опіки та піклування Квітневої сільської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.28-32/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення Відповідача батьківських прав та стягнення аліментів з тих підстав, що мати дітей не приймає участі у їх вихованні та утриманні.

Статтею 5 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство; забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно приписів частини другої статті 150, частини другої статті 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і допускається лише при наявності вини в діях батьків і належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Пунктом 16 вищевказаної Постанови визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Крім того, статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків, в даному випадку позбавлення батьківських прав є самим крайнім заходом впливу стосовно Відповідача, проте вона свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків: не приймає участі у вихованні синів, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавиться їх життям та здоров`ям, не виявляє ніякого інтересу до дітей, а тому наявні підстави для позбавлення Відповідача батьківських прав відносно її синів.

Крім того, мати дітей надала нотаріально завірену згоду на позбавлення її батьківських прав.

Щодо заявлених Позивачем позовних вимог про стягнення з Відповідача аліментів на утримання дітей, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно статті 180, частини першої статті 183 СК України, батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

У відповідності до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частинами першою, другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Це положення відображено і в українському законодавстві. Зміст глави 15 Сімейного Кодексу України, вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, вони зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (статті 141, 180 СК України).

Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Судом встановлено, що Відповідач є матір`ю дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надає матеріальну допомогу на їх утримання, а тому з неї належить стягувати аліменти на користь її синів до досягнення ними повноліття.

Виходячи з положень статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За наведених обставин, визначаючись з розміром та способом стягнення аліментів та враховуючи що Відповідач є здоровою, працездатного віку особою, може надавати матеріальну допомогу (доказів неможливості надання такої допомоги до суду надано не було), а доказів щодо наявності у неї інших утриманців суду не надала, зважаючи на обов`язок батьків утримувати дитину та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим є стягнення з Відповідача аліментів на утримання синів у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1211.20 гривень /а.с.1/, який підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

При зверненні до суду Позивач звільнена від сплати судового збору за заявлену позовну вимогу про стягнення аліментів, в зв`язку з чим, підлягає також стягненню з Відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211.20 гривень.

Керуючись статтею 51 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»; Постановою Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»; Законом України «Про охорону дитинства»; статтями 5, 7, 150, 157, 164, 165, 180, 182, 183, 191 СК України; статтями 15, 16 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Квітневої сільської ради Житомирського району Житомирської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , батьківських прав по відношенню до її дітей: малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , жительки: АДРЕСА_1 ) на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 (однієї третьої) частки її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 08 листопада 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , жительки: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук