Рішення

від 11.02.2025 по справі 373/2022/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2022/24

Номер провадження 2/373/100/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.

за участі

секретаря судових засідань Бутович Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Васюхно В.О.,

представника ІІІ особи Борисюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/2022/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа : Орган опіки та піклування Переяславської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Зміст позовних вимог та заперечень викладених у відзиві.

Позивач звернувся до суду із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить стягнути з відповідачки судові витрати які складаються з судового збору в розмірі 1211 гривень 20 коп. та витрат за проведення судової - психологічної експертизи в розмірі 25000 гривень.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 вказує, що від шлюбу з відповідачем у них є дві дитини: малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу між сторонами, на підставі рішення суду від 20.11.2013, діти залишились проживати з відповідачем. З приводу можливості бачити дітей між позивачем та відповідачем виникали конфлікти, оскільки ОСОБА_3 була проти спілкування дітей з батьком. Відповідач з кінця 2013 року почала проживати з іншим чоловіком - ОСОБА_6 з яким одружилась 21.01.2015. ОСОБА_6 застосовував насильство до ОСОБА_4 та позивач забрав дитину до себе. З жовтня 2014 року ОСОБА_4 проживає з позивачем. Іншу дитину ( ОСОБА_8 ) забрала до себе бабуся - ОСОБА_9 (матір відповідачки) і з 2017 по 2021 він проживав з нею. А в 2021 році, ОСОБА_5 проживав також з позивачем. З приводу проживання дітей та відносин подружжя з цього питання, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали мирову угоду, яку затверджено ухвалою суду від 27.04.2015.Сторонами в угоді врегульовано, що ОСОБА_4 проживає із батьком (позивачем), а ОСОБА_5 проживає із матір`ю (відповідачем). Однак, відповідач не виконувала умови угоди і ОСОБА_5 проживає із бабусею.

Відносно ОСОБА_6 (чоловіка відповідачки) було порушено кримінальне провадження та 12.03.2016 Переяслав - Хмельницьким міськрайонним судом був ухвалений вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Потерпілим в цьому кримінальному провадженні був визнаний ОСОБА_2 , як батько дитини якій заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Позивач вказує, що з моменту проживання ОСОБА_4 разом із ним (з 2014 року), відповідачка жодного разу не відвідала дитину, не приїздила до дитячого садка або школи, не привітала ОСОБА_4 із святами та днями народжень, не цікавилась потребами дитини.

До того ж, ОСОБА_3 притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків (ч. 1 та ч. 2 ст. 184 КУпАП), має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 316294 гривень 00 коп.

Така поведінка відповідачки стала наслідком того, що ОСОБА_4 не сприймає відповідача як матір і не цікавиться її життям.

Позивач, задля з`ясування відношення дитини до матері та розуміння її свідомості, в контексті відношення ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , провів судово-психологічну експертизу. Під час спілкування з експертом-психологом дитина вказала, що майже не пам`ятає як виглядає його біологічна матір, і не одразу згадав ім`я відповідачки.

У відзиві на позов, поданому представником відповідачки містяться заперечення проти позовних вимог із проханням відмовити в задоволенні позову.

Зміст заперечень зводиться до того, що між сторонами в справі 27.04.2015 була укладена мирова угода, предметом якої було визначення постійного місця проживання ОСОБА_4 разом із позивачем, а ОСОБА_8 разом із відповідачкою. За змістом цієї угоди, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснюють свої батьківські права самостійно і не висловлюють претензій один до одного щодо стягнення аліментів. Дана мирова угода була затверджена судом.

Однак, всупереч умовам угоди, позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачки аліментів на утримання ОСОБА_4 та 01.07.2021 судом було видано судовий наказ. В подальшому, 20.09.2023 зазначений судовий наказ було скасовано рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду в зв`язку з нововиявленими обставинами, якими є мирова угода, про існування якої суд на момент видачі судового наказу ОСОБА_2 не повідомив.

Адвокат Васюхно В.О. вказує, що ОСОБА_3 не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а діє відповідно до умов угоди. Крім того, представник відповідача вказує, що позивач чинить перешкоди в спілкуванні ОСОБА_4 з відповідачкою, і саме тому вона позбавлена можливості відвідувати сина.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити посилаючись на положення статті 164 СК України.

Позивач також підтримав позовні вимоги.

Вказали, що відповідач загалом самоусунулась від виховання обох своїх дітей. ОСОБА_14 із 2017 року проживає із бабусею - ОСОБА_9 , яка дозволяє ОСОБА_2 відвідувати та спілкуватись із дитиною. У 2021 році ОСОБА_14 проживав із позивачем. На даний час ОСОБА_5 та ОСОБА_9 проживають за кордоном. Стосовно ОСОБА_4 , який проживає з позивачем останні сім років, то ОСОБА_3 ні в який спосіб за цей період не потурбувалась про його фізичний та духовний розвиток, не поцікавилась потребами дитини.

Позиція сторони позивача зводиться до того, що наявність мирової угоди не позбавляє відповідача материнського обов`язку приймати участі у житті дитини, займатись її вихованням та цікавитись потребами. В даній ситуації, позивач та його представник вказують на повну байдужість ОСОБА_3 до ОСОБА_4 .

Всі витрати пов`язані з потребами дитини несе позивач.

Щодо доцільності такого рішення, як позбавлення батьківських прав, позивач пояснив що у його сина ОСОБА_4 згодом можуть з`явитись відповідні обов`язки стосовно ОСОБА_3 , як у дитини яка повинна підтримувати своїх непрацездатних батьків, і на його думку, ОСОБА_4 не повинен їх нести, з урахуванням відношення позивачки до нього. Крім цього, теперішня дружина позивача добре ставиться до дитини, та ОСОБА_4 сприймає ОСОБА_15 , як матір.

Представник відповідача в ході своїх пояснень суду зазначив, що позивач чинив перешкоди ОСОБА_3 у її спробах спілкуватись із сином. Зокрема те, що вона не вітає ОСОБА_4 із святами та днями народжень, Васюхно В.О. пояснив тим, ОСОБА_2 заборонив дитині спілкуватись із матір`ю. Вказав, що коли ОСОБА_4 навчався в садочку, ОСОБА_3 приходила до нього декілька разів, а саме у вересні та грудні 2016 року.

Те, що ОСОБА_3 жодного разу не відвідала ліцей, де зараз навчається ОСОБА_4 , представник відповідача пояснив тим, що відповідач у 2017 році переїхала до м. Хмельницький, Хмельницького району і з того часу проживає там.

Щодо того, що ОСОБА_3 не цікавиться інтересами дитини, Васюхно В.О. заперечив, вказавши що його клієнт зв`язувалась в телефонному режимі з викладачем ліцею (з ким саме і коли саме, вказати не зміг) та обізнана що дитина цікавиться гімнастикою та відвідує шкільний гурток.

Сторона позивача, при цьому звернула увагу на те, що жодних доказів цих доводів суду не надано. Представнику відповідача це відомо лише зі слів ОСОБА_3 , яка жодного разу не з`явилась в судові засідання. На запитання Васюхно В.О. , чому ОСОБА_3 не бажає прибути до суду і самостійно висловити свої заперечення, адвокат пояснив, що вона не може прибути в силу сімейних обставин. Васюхно В.О. додав, що явка відповідача судом обов`язковою не визнавалась, клопотання про це не заявлялось, стороною відповідача подані всі наявні докази.

Відповідач до суду не з`явилась.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Переяславської міської ради підтримала позовні вимоги. Пояснила, що у 2014 році до них звертався ОСОБА_2 з проханням сприяти йому в побаченні з дітьми. За участі Органу був встановлений графік спілкування та побачень позивача з дітьми. З жовтня 2014 року ОСОБА_4 проживає з батьком. У 2015 році сторони дійсно уклали мирову угоду в якій визначили, що старший син буде проживати з батьком, а молодший з матір`ю.

До 2024 року жодних звернень до Служби у справах дітей від позивача чи відповідача не надходило. У травні 2024 року, ОСОБА_2 звернувся до служби із заявою про обстеження умов проживання. Як представник органу, ОСОБА_17 приймала участь у обстеженні цих умов та встановили, що дитина проживає з батьком і забезпечена всім необхідним. З матір`ю ОСОБА_4 не спілкується, при цьому наявність перешкод у спілкуванні чи будь-яких заборон ОСОБА_4 спілкуватись із ОСОБА_3 з боку Служби не встановлено.

На запитання суду, як встановили саме відсутність перешкод чи інших заборон з боку позивача у спілкуванні дитини з матір`ю, ОСОБА_17 пояснила, що після того як поступило звернення про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно ОСОБА_4 , цим питанням почала займатись комісія із захисту прав дитини при виконавчому комітеті Переяславської міської ради.

Перше засідання комісії скликалось у серпні 2024 і в телефонній розмові ОСОБА_3 повідомляла, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у спілкуванні з ОСОБА_4 , на що їй повідомили що до складу комісії входить і представник ювенальної поліції, і просили її приїхати обіцяючи приділити їй увагу, не допустити поведінкових зловживань з боку ОСОБА_2 та розібратись в ситуації. Втім, на засідання комісії вона не прибула. Засідання комісії перенесли на вересень 2024 і знов зв`язались із ОСОБА_3 та запросили її прибути. Відповідач не прибула і на друге засідання комісії. При цьому вона не надала жодних доказів неможливості своїх неявок, не просила відкласти засідання. ЇЇ повідомлення про начебто заборону дитині з боку ОСОБА_2 спілкуватись з нею не знайшли жодного підтвердження.

Про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 складено відповідний висновок, який надано суду. Позицію викладену в цьому висновку, представник Служби підтримала.

Рух справи в суді.

Вказана позовна заява надійшла до суду 13.09.2024.

Після виконання судом вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, ухвалою від 10.10.2024 справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Підготовче засідання у справі закрите 27.11.2024 та справа призначена до судового розгляду, про що постановлена відповідна ухвала.

Розгляд справи здійснювався в порядку загального позовного провадження.

З досліджених у судовому засіданні доказів встановлено наступне.

Свідки сторони позивача показали наступне.

В судовому засіданні, ОСОБА_19 вказав, що він є хрещеним старшого сина - ОСОБА_8 . З сім`єй ОСОБА_2 знайомий з 2007 року. Позивач та відповідач у 2013 розірвали шлюб. З 2014 року молодший син ОСОБА_4 проживає у позивача. Причиною цього стало побиття дитини співмешканцем ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , про що йому відомо зі слів позивача. Пояснив, що відповідач, після того, як вона створила іншу сім`ю, зовсім не цікавиться життям ОСОБА_4 . Переїхала жити до іншої місцевості. З 2013 року свідок не бачив відповідачки. Відносини з ОСОБА_3 у свідка не погані, вони не сварились, просто перестали спілкуватись. Його хрещеник ОСОБА_5 проживає з 2017 року з бабусею - ОСОБА_9 . Якийсь час ОСОБА_14 також проживав у ОСОБА_2 . Про існування мирової угоди свідку не відомо. Свідок зазначив, що бачить ОСОБА_4 часто і спілкується із ним. Дитина уникає розмов про матір. Особисто він не бачив, щоб на протязі останніх 10 років ОСОБА_3 приїздила до сина, або ж вітала його із святами та днями народжень.

Свідок ОСОБА_23 повідомив суду, що ОСОБА_3 є хрещеною його сина ОСОБА_14 і їх сім`ю він знає давно. Підтвердив те, що після розірвання шлюбу, діти спочатку проживали з відповідачкою, потім був факт побиття ОСОБА_4 співмешканцем відповідачки - ОСОБА_6 і позивач з відповідачем домовились про те, що ОСОБА_5 проживає з матір`ю а ОСОБА_4 із батьком. Про факт побиття ОСОБА_4 свідку відомо безпосередньо, оскільки він виступав свідком обвинувачення у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 . Із ОСОБА_2 у свідка дружні відносини і вони продовжують спілкуватись, оскільки донька свідка - ОСОБА_26 ходила в однин садочок і ходить зараз до однієї школи (ліцей ім. ОСОБА_27 ) із ОСОБА_4 . Діти сидять за однією партою та ходять один до одного в гості (будинки розташовані поруч). ОСОБА_4 свідок бачить часто. При цьому, ОСОБА_3 він а ні в садочку, а ні в школі жодного разу не бачив. На зборах батьків присутній ОСОБА_2 . Приходячи до них додому свідок жодного разу, на протязі приблизно останніх семи років, не бачив відповідача і не чув про те, що ОСОБА_3 відвідувала дитину, або ж цікавилась справами ОСОБА_4 . Вихованням дитини займається батько та його дружина ОСОБА_15 . Також дитиною опікується бабуся (матір позивача). Знає, що старший син - ОСОБА_5 проживає з бабусею - матір`ю відповідачки, яка дозволяла приїздити ОСОБА_14 до батька з братом.

Свідок ОСОБА_30 повідомила, що є матір`ю позивача, а ОСОБА_4 доводиться їй онуком. ОСОБА_4 опікається батько, з яким дитина проживає з 2014 року. Після того, як чоловік відповідачки побив ОСОБА_4 , позивач забрав його до себе. Відповідачку свідок на бачила з 2015 року. Зі слів ОСОБА_32 їй відомо, що ОСОБА_3 не телефонує до дитини та не цікавиться його життям.

Аналогічні свідчення дав суду рідний брат позивача - ОСОБА_33 .

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона одружена з позивачем і вони разом із ОСОБА_4 проживають однією сім`єю з 25.02.2022 року. Познайомилась вона з дитиною з 2021 року, коли позивач приїхав до неї додому знайомитись з її батьками і взяв із собою сина. Дитина була замкнута і ставилась із недовірою. Згодом ОСОБА_4 почав спілкуватись із нею і зараз у них добрі відносини. Додала, що у дитини була психологічна травма. Природу цієї травми вона пояснити не може. Стосовно відносин ОСОБА_4 з ОСОБА_3 , свідок пояснила, що відповідачка не телефонує та не приїжджає до сина, принаймні вона з лютого 2022 (з часу з якого вони проживають разом) не бачила ОСОБА_3 та не спілкувалась із нею, а дитина в свою чергу не тільки не бажає спілкуватись із матір`ю, а й взагалі спілкуватись на тему їх відносин.

Всі заявлені стороною позивача свідки одностайно стверджували про те, що ОСОБА_3 не зверталась до них із питанням про налагодження контакту із ОСОБА_4 , та жодному з них невідомо про створення з боку ОСОБА_2 будь-яких перешкод для спілкування відповідачки із сином.

Заявлений стороною відповідача свідок ОСОБА_36 повідомила суду, що вона є бабусею відповідачки, та відповідно, прабабою малолітнього ОСОБА_4 . Стосовно їх відносин з ОСОБА_4 , свідок вказала, що дитини «налаштована» так, що при зустрічі з нею не вітається. В такому відношенні дитини до неї, звинувачує позивача. Стосовно участі ОСОБА_3 у житті ОСОБА_4 , свідок вказала суду, що позивач перешкоджає спілкуванню відповідачки із сином та також не дозволяє спілкуватись ОСОБА_4 із свідком. Заявила про випадки домашнього насильства з боку позивача. На запитання сторони позивача ОСОБА_36 відповіла, що а ні вона, а ні її онука не звертались до поліції та до органів опіки з питань усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, оскільки не бажали розголошення сімейних сварок. Також, ОСОБА_36 дала відповідь, що не пам`ятає обставин кримінальної справи, де предметом судового розгляду було побиття дитини чоловіком її онуки. Також, свідок зазначила, що не обізнана про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків. Повідомила, що її онука (відповідач) цікавилась життям дитини, та відвідувала дитячий садок, де виховувався ОСОБА_4 , але в 2018 році переїхала проживати в іншу область України, а не приїзжає до дитини, оскільки цього їй не дозволяє ОСОБА_30 . На запитання позивача чому онука свідка не приїжджала на засідання комісії Органу опіки, де вирішувалось питання доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, свідок відповісти не змогла. На запитання суду, чому відповідач не з`явилась в жодне судове засідання, ОСОБА_36 дала відповідь, що мабуть у ОСОБА_3 багато роботи та їй далеко їхати.

Письмові докази.

Позивач та відповідач уклали шлюб 24.11.2007 року (актовий запис №439, зроблений відділом РАЦС Переяслав - Хмельницького МУЮ).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_39 , що зазначено у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 09.08.2011 та про що зроблено актовий запис №236 (а.с. 19).

Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду від 20.12.2013 (справа № 373/2968/13) розірвано шлюб між ОСОБА_39 та ОСОБА_2 (а.с. 21-22).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що 21 січня 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_39 уклали шлюб, про що зроблено актовий запис №07. ОСОБА_39 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с.20).

Рішенням виконавчого комітету Переяслав - Хмельницької міської ради №320-19 від 30.07.2014, за наслідками заяви позивача, було надано висновок та визнано доцільною участь ОСОБА_2 у вихованні синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом встановлення днів та годин для побачення з ними та спілкування (а.с. 23-25).

ОСОБА_39 зверталась до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому ставила питання відібрання дітей. Однак, в ході розгляд цього питання судом, 27.11.2014 виконавчий комітет Переяслав - Хмельницької міської ради прийняв рішення про негайне відібрання дітей у ОСОБА_39 та передачу їх батьку. При цьому, підставою для прийняття такого рішення стало дослідження обставин застосування насильства (побиття) з боку ОСОБА_6 малолітнього ОСОБА_4 . В ході розгляду даної цивільної справи (№373/2929/14) судом здобуто достатньо доказів не здійснення ОСОБА_3 належного догляду за дітьми та не створення для них безпечної обстановки в сім`ї. За наслідками розгляду справи, рішенням суду від 12.12.2024 в задоволенні позову було відмовлено (а.с.26-28).

Ухвалою суду від 27.04.2015 (справа №373/3346/14) було затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.29).

За змістом мирової угоди, її сторони ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) домовились про те, що їх син ОСОБА_5 до досягнення ним повноліття буде проживати разом з матір`ю ОСОБА_3 , а син ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття буде проживати з батьком ОСОБА_2 . Сторони також констатували, що відповідно до вимог СК України вони будуть піклуватися про стан здоров`я дітей, при перших ознаках захворювання невідкладно звертатися за медичною допомогою, піклуватися про фізичний, духовний та моральний розвиток дітей, дбати про одяг, їжу та інші необхідні речі для нормального розвитку дітей, забезпечити їм достатній рівень освіти. Також визначили, що кожен з них здійснює свої батьківські права, приймає участь у вихованні та утриманні дітей без будь-яких обмежень. Також визначили, що кожна із сторін не претендує на стягнення аліментів на утримання дітей, а ОСОБА_3 відкликає наявний виконавчий лист про стягнення аліментів із ОСОБА_2 . У випадку невиконання Угоди в добровільному порядку, вона буде виконуватись примусово в порядку Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.30,31)

Вироком Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду від 12.03.2016 ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Подією злочину було побиття ОСОБА_6 малолітнього ОСОБА_7 та спричинення йому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.32-39).

Завідуюча та вихователі дошкільного навчального закладу №10 «Любавонька» 15.01.2016 надали інформаційну довідку про участь батьків в житті, розвитку та вихованні дитини ОСОБА_4 , з якої вбачається, що дитина проживає з позивачем, який бере активну участь у вихованні та розвитку дитини. Мати життям та розвитком дитини не цікавиться. Садочок відвідала 1 раз на свято « ОСОБА_46 », відвідала сина і провела з ним 10 хвилин, після чого хлопчик повернувся до групи (а.с. 47).

Психологічно - педагогічна характеристика ОСОБА_4 , яку дали завідуюча та вихователі ДНЗ «Любавонька» містить інформацію, що з першого дня відвідування садочка, ОСОБА_4 був боязливим і не йшов на контакт із дорослими. На момент видачі характеристики став розмовляти вільно, однак замкненість та боязливість залишились (а.с.48).

Директором загальноосвітньої школи №7 та класним керівником ОСОБА_4 , 15.01.2018 дана інформаційна довідка про те, що батько дитини відвідує батьківськи збори та позашкільні заходи, створює необхідні умови для розвитку та виховання сина. Мама, ОСОБА_3 приходила до школи лише одного разу, напередодні Нового року (а.с.49).

З інформаційної довідки №185 від 22.04.2024 виданої директором Переяславського ліцею ім. В. Мономаха за підписом також і класного керівника учня 7-Б класу ОСОБА_4 вбачається, що його мама ОСОБА_3 участі у вихованні дитини не бере. За час навчання жодного разу не з`явилась у школі, батьківські збори не відвідувала, з вчителями та класним керівником не спілкувалась. Всіма питаннями пов`язаними з навчанням і організацією шкільного життя ОСОБА_4 , займається його батько ОСОБА_2 (а.с. 51).

10.06.2022 ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_48 , в підтвердження чого надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.53).

За місцем свого проживання ОСОБА_2 характеризується з позитивного боку (а.с.54).

З відповідей на адвокатські запити, наданих начальником Переяслав - Хмельницького ВП ГУНП в Київській області від 22.12.2016 вбачається., що ОСОБА_3 на протязі 2016 року 1 раз притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 с т. 184 КУпАП, яка передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Також ОСОБА_3 1 раз притягувалась до адміністративної відповідальності 24.01.2017 року за ч. 2 ст. 184 КУпАП за повторне протягом року вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с.57, 58, 68-69).

В протоколі №8 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 25.11.2016 (в пункті VІ) відображено розгляд клопотання міського центру соціальних служб сім`ї, дітей та молоді, щодо неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 . Серед іншого вказано, що ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями. Старша дитина ОСОБА_4 проживає разом із батьком. Молодший син ОСОБА_14 боїться матір, знаходиться у бабусі ОСОБА_9 та не бажає повертатись до ОСОБА_3 . За наслідками розгляду цього питання, комісією було вирішено тримати сім`ю на контролі та клопотати про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків (а.с. 63-65).

За місцем фактичного проживання ОСОБА_3 характеризується посередньо (а.с.79).

Службою у справах дітей та сім`ї Переяславської міської ради, з метою вивчення питання виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, 28.05.2024 були обстежені умови проживання позивача, про що складено Акт. З наданого акту від 28.05.2024 убачається, що ОСОБА_4 проживає разом із батьком та мачухою ОСОБА_15 . Спілкується з бабусями та своїм молодшим братом. Забезпечений всім необхідним для життя та розвитку. Матір - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не бачив давно і не спілкувався з нею. Батько не забороняє спілкування сина з біологічною матір`ю, однак сама мати ОСОБА_4 спілкування не пропонувала (а.с. 83-86).

Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується розрахунком №45062 від 01.07.2024 (а.с. 89-90).

ТОВ «Незалежним інститутом судових експертиз», за зверненням позивача було проведено судово-психологічну експертизу. Для вирішення експертам були поставлені такі питання: Які індивідуально - психологічні особливості має ОСОБА_4 .?; Який його психоемоційний стан?; Хто з дорослих утворює соціально-підтримуюче оточення для ОСОБА_4 ; Яке ставлення дитини до біологічної матері ОСОБА_3 .?; Як проявляється у ОСОБА_4 прихильність до матері?; Яким чином виховна поведінка ОСОБА_3 впливає на розвиток ОСОБА_4 та його емоційний стан?

З висновку експерта №10396 від 06.08.2024 за результатами проведення судової - психологічної експертизи вбачається, що дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 активна, контактна, емоційно врівноважена дитина рівень розвитку якої відповідає віковим стандартам. Соціально-підтримуюче становище дитини ОСОБА_4 становлять його батько ОСОБА_2 , брат ОСОБА_5 та дружина батька ОСОБА_15 . Дитина емоційно прив`язана до батька. Виховна поведінка батька проявляється у піклуванні, позитивному та стабільному батьківському відношенні до ОСОБА_4 і формуванні у дитини відчуття психологічного благополуччя. Дитина появляє значиме позитивне ставлення до старшого брата та дружини батька. Дитина ОСОБА_4 не проявляє ознак біологічної прив`язаності до біологічної матері ОСОБА_3 та втратив з нею емоційний зв`язок внаслідок відсутності з 2015 року виховної поведінки та ознак піклування про нього. (а.с.94-101).

З договору №061/06-24 про проведення психологічної експертизи вбачається, що вартість експертного дослідження становить 25000 гривень. З акту про надання послуг убачається, що експертні послуги фактично надані, а в підтвердження сплати на рахунок ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» зазначеної вище суми, позивачем надано рахунок-фактуру №1206242 від 12.06.2024, платіжну інструкцію та платіжний чек (а.с.102-108).

Позивачем долучено до заяви фотографії ОСОБА_4 , на яких дитина зображена з численними гематомами на обличчі. Ці знімки в судовому засіданні ОСОБА_2 прокоментував, як стан його сина, якого він забрав 15.10.2014 року у відповідача, після побиття дитини співмешканцем позивача - ОСОБА_6 (а.с.115-118).

Виконавчий комітет Переяславської міської ради надали суду рішення про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав №381-15 від 17.09.2024 та сам Висновок, згідно із яким орган опіки та піклування Переяславської міської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 129-131).

Суд приймає подані докази, вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Норми права, що підлягають до застосування судом.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини ( далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року). Зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. При цьому звертає увагу на те, що позивач у цій справі намагався побачити дитину та оскаржував заяву про позбавлення батьківських прав і цей факт міг свідчити про його інтерес до дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

В своїй постанові у справі №214/1048/15-ц від 03.05.2018 року ВС звернув увагу на те, що у статті 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Також суд касаційної інстанції роз`яснив, що тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить і вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Висновки суду.

Суд вбачає, що відповідач ОСОБА_3 свідомо нехтує та взагалі відмовилась від виконання батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавиться його долею протягом останніх семи років, участі у його вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, контакту з ним не підтримує, що має наслідком порушення прав дитини на належне батьківське виховання.

В матеріалах справи, як докази винної поведінки відповідача по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_4 , яка проявляється в небажанні відповідача виконувати свій батьківський обов`язок, щодо виховання сина, міститься інформація викладена у Висновку органу опіки та піклування від 17.09.2024, інформація повідомлена свідками, які допитані в судовому засіданні та інформація викладена в довідці дошкільного навчального закладу та довідці виданих ліцеєм, де наразі навчається ОСОБА_4 .

Судом також приймається інформація викладена у висновку експерта №10396 від 06.08.2024 за результатами проведення судової - психологічної експертизи про те, що дитина ОСОБА_4 не проявляє ознак біологічної прив`язаності до біологічної матері ОСОБА_3 та втратив з нею емоційний зв`язок внаслідок її відсутності з 2015 року виховної поведінки та ознак піклування про нього

Аналогічні дані, в контексті ставлення дитини до відповідача, повідомили допитані в судовому засіданні свідки заявлені позивачем.

Доводи сторони відповідача про обмеженість обов`язків ОСОБА_3 , з урахуванням мирової угоди укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що затверджена ухвалою суду від 27.04.2015 (справа №373/3346/14) в контексті її звільнення від претензії на аліментні платежі, не пояснюють таку поведінку ОСОБА_3 як повна її відсутність в житті сина на протязі семи років.

Окрім того зазначеною вище мировою угодою, закріплені і обов`язки кожного з батьків, які відповідають положенням СК України, і зобов`язують обох батьків піклуватися про стан здоров`я дітей, піклуватися про фізичний, духовний та моральний розвиток дітей, дбати про одяг, їжу та інші необхідні речі для нормального розвитку дітей, забезпечити їм достатній рівень освіти.

Цими обов`язками відповідач свідомо нехтує.

Твердження представника відповідача про перешкоди з боку ОСОБА_2 у спілкуванні сина з матір`ю підтверджені показами єдиного свідка заявленого представником відповідача - ОСОБА_36 , яка є бабусею відповідачки. Втім, в який конкретно спосіб чинились перешкоди, свідок пояснити не змогла.

Сукупність інших доказів, дане твердження повністю спростовують.

Той факт, що відповідач взагалі не спілкувався із ОСОБА_4 на протязі останніх десяти років, стороною відповідача не заперечувався. В ході судового розгляду відповідач не прибувала в судові засідання. В запереченнях проти позову, висловлених представником відповідача, зазначено про необґрунтованість позову з мотивів мстивості та меркантильності позивача, однак жодним чином не вказано про бажання відповідачки змінити поведінку в контексті спілкування із дитиною та її виховання.

За таких підстав суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і про необхідність їх задоволення як таких, що сприяють якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Вирішення судових витрат.

Судові витрати понесені позивачем, складаються із витрат із сплати судового збору в розмірі 1211 гривень 20 коп. та витрат за проведення судової - психологічної експертизи (висновку експерта №10396 від 06.08.2024) в розмірі 25000 гривень, які в силу п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 141, 150, 164, 165, 166, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4-5, 12-13, 76, 81, 141, 258, 263-265, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа : Орган опіки та піклування Переяславської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після набрання рішення законної сили направити його копію державному органу реєстрації актів цивільного стану.

Стягнути з ОСОБА_3 РНКОПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 РНКОПП НОМЕР_5 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. та витрати за проведення судової - психологічної експертизи в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники судового процесу:

Позивач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 фактично проживає: АДРЕСА_3 ; РНКОПП НОМЕР_4 .

Повне рішення складене 12.02.2025.

Суддя І.О. ОПАНАСЮК