Постанова

від 03.02.2025 по справі 279/3202/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/3202/24 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.

Категорія 101 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/3202/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Коростенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кириленко Андрій Володимирович

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А.

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, на обґрунтування якої зазначила, що із січня 2013 року вона проживала разом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час проживання однією сім`єю вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту. Із початком повномасштабного вторгнення, ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних сил України. 06 березня 2023 року, внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби, ОСОБА_2 - помер у лікарні. Для отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена пп. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», як дружині померлого військовослужбовця, необхідно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. При цьому зазначає, що одноразова грошова допомога призначається у разі: смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби. З урахуванням викладено, просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу у період часу з січня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги її заяви в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не були враховані докази надані заявником на підтвердження її проживання однією сім`єю із померлим ОСОБА_3 , а саме: акт про фактичне проживання, банківська довідка, з якої вбачається переказ коштів на рахунок заявника померлим ОСОБА_4 , сумісні фото. Також у якості доказів наявності сумісного майна, посилається на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та видаткову накладну на придбання кондиціонера, які просить прийняти в якості доказів.

Окрім того, додатково апелянт, у якості доказів сумісного проживання, посилається на відповідь з Коростенського відділу державної реєстрації цивільного стану від 16.07.2024 року, та зазначає, що 03.02.2023 року до відділу була подана заява про державну реєстрацію шлюбу громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Державна реєстрація шлюбу була призначена на 04 березня 2023 року. Однак через захворювання ОСОБА_2 , у визначений час останній не зміг з`явитися для реєстрації та, нажаль, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у лікарні. При цьому саме факт реєстрації відповідної заяви та призначення державної реєстрації шлюбу, спростовує інформацію, яка зазначена у військовому квитку загиблого, виданого 11.04.1985 року, про наявність у загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 дружини. Таким чином висновок суду про відмову у задоволенні заяви через перебування у зареєстрованому шлюбі є помилковим. Отже, вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів сумісного проживання заявника із ОСОБА_2 як чоловіка та дружини не відповідають обставинам справи та спростовуються наданими доказами.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу, представник заінтересованої особи зазначив, що до відділу 03.02.2023 року була подана заява про державну реєстрацію шлюбу громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Державна реєстрація шлюбу була призначена та 04 березня 2023 року. Наречені на державну реєстрацію шлюбу не з`явилися, тому заява втратила чинність 04 травня 2023 року. Звертає також увагу, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

В судовому засіданні заявник та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Коростенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в судове засідання не з`явився, у відзиві на апеляційну скаргу просив справу розглянути без його присутності.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела та не надала належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 , наявність взаємних прав і обов`язків, спільного побуту.

Однак, повністю з такими висновками суду погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 42 ЦПК України визначено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав (постанова Верховного Суду у справі № 638/4/19 від 07 квітня 2020 року, провадження № 61-18132св19).

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суд, залежно від мети встановлення юридичного факту, зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи чи органи державної влади можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи.

Залучення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення та виключити можливість появи в майбутньому конкуруючого рішення з іншою заінтересованою особою, а також має на меті повно і всебічно дослідити всі обставини справи.

Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути притягнута до участі у справі окремого провадження, крім вищезазначеного, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх інтереси та (або) обов`язки.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу у період часу з січня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 посилається на те, що встановлення даного факту їй необхідно для реалізації передбаченого пп. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» права на отримання одноразової грошової допомоги, як дружині померлого військовослужбовця. При цьому заявниця визначила, що заінтересованою особою у даній справі є Коростенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Так, положенням статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За змістом статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 12 указаного Порядку одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в особистому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат особам, визначеним абзацом другим пункту 8 цього Порядку. У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна з таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках (пункт 13 цього Порядку).

Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Так суд першої інстанції, під час розгляду справи, не вирішив питання про залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи Міністерства оборони України, оскільки встановлення факту проживання заявника ОСОБА_1 із померлим військовослужбовцем ОСОБА_2 , зачіпає права та обов`язки Міністерства оборони України, так як рішення у справі безумовно вплине на виникнення у Міністерства оборони України обов`язку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з його смертю (загибеллю) відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Отже, розгляд справи за відсутності всіх належних заінтересованих осіб позбавляє суд можливості зробити висновок щодо обґрунтованості або необґрунтованості заяви про встановлення факту проживання заявника ОСОБА_1 із померлим військовослужбовцем ОСОБА_2 однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу.

Оскільки, суд першої інстанції залишив цю обставину поза увагою, хоча і відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 по суті, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кириленко Андрій Володимирович, задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 липня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2025 року.

Головуючий Судді