Рішення

від 11.02.2025 по справі 465/10583/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 465/10583/24

Провадження 2-а/465/61/25

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2025 м. Львів

Франківський районнийсуд м.Львова ускладі головуючоїсудді КушнірБ.Б.,за участісекретарясудового засіданняШвед О.Р.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Львовіадміністративну справуза позовом ОСОБА_1 доУправління патрульноїполіції уЛьвівській областіДепартаменту патрульноїполіції Національноїполіції України,з участютретьої особи:Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «ОСЕЛЯ-78»,про визнаннянезаконною таскасування постановипро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серії ЕНА №3673485 від 16.12.2024,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Смолинець Я.В. звернувся досуду ізпозовною заявоюпро визнаннянезаконною таскасування постановипро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серії ЕНА №3673485 від 16.12.2024, посилаючись на те, що інспектором відділуБезпеки дорожньогоруху Управлінняпатрульної поліціїу Львівській областіДепартаменту патрульноїполіції капітанполіції ГададоюІгорем Ігоровичемприйнято постановусерії ЕHA№ 3673485від 16.12.2024про притягненнядо адміністративної відповідальності позивача за порушення вимог ч.2 ст. 140 КУпАП. Вважає таке рішення єпротиправним,а притягненнядо адміністративноївідповідальності позивача безпідставним,оскільки відповідачемне наданодостатніх таналежних доказіву підтвердженняправомірності винесенняданої постанови,зокрема доказів,що самепозивач встановившлагбаум заадресою:м.Львів,вул.Стрийська,буд.78,чи данийшлагбаум буввстановлений заїї вказівкою,не наданодокументів (матеріалів),на підставіяких булоприйнято рішенняпро притягненняпозивача доадміністративної відповідальності,та те,що встановленняшлагбауму наділянці заадресою:м.Львів,Стрийська,буд.78,вимагає погодженняз уповноваженимпідрозділом Національноїполіції,а відтаквідсутня можливістьвстановити напідставі,яких доказівполіцейський Управлінняпатрульної поліціїу Львівськійобласті зробиввисновок провчинення позивачемправопорушення,передбаченого ч.2ст.140КУпАП.Крім цього,зазначає,що відповідачемнеправильно здійсненокваліфікацію даного адміністративногоправопорушення.Тому проситьтаку постановувизнати незаконною та скасувати постановупро накладенняадміністративного стягненняпо справіпро адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серії ЕНА №3673485 від 16.12.2024.

Ухвалою суддіФранківськогорайонногосуду м.Львовавід30.12.2024 прийнятопозовну заявудо розгляду,відкритопровадженняу адміністративнійсправі та призначено дану справу до розгляду.

03.02.2025через підсистему«Електронний суд» представник відповідача Департаменту патрульної поліції подав відзив на позовну заяву.

Позивачка та її представник повторно у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце слухання справи, не з`явилися, а тому суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Представник відповідача у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, не з`явився. В письмовому відзиві на позовну заяву проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого та просив розглядати справу за відсутності сторони відповідача, а тому суд вважає, що справу слід слухати його відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.

Третя особау судове засідання, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце слухання справи, не з`явилася, а тому суд вважає, що справу слід слухати її відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, тому відповідно до ч.4ст. 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.12.2024 інспектором відділуБезпеки дорожньогоруху Управлінняпатрульної поліціїу Львівській областіДепартаменту патрульноїполіції капітаномполіції ГададоюІгорем Ігоровичембуло винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3673485 від 16.12.2024.

У постанові зазначено, що 16.12.2024 о 13:45 год. за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 78 ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, головою ОСББ "Оселя 78", облаштувала технічний засіб регулювання дорожнього руху у вигляді шлагбаума, без погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції, чим порушила ПКМУ 198 від 30.03.1994, п.1.5 ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення за ч. 2ст.140 КУпАП.

Так, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2ст.140 КУпАПта застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Частиною 2 ст.140КУпАП визначено відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування

Диспозиція ч.2 ст.140КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.

Згідно зп. 1.5 Правил дорожнього руху України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Згідно з ст.52-3 Закону України «Продорожній рух», до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать: участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечення безпеки дорожнього руху; організація супроводження і забезпечення безпечного руху транспортних засобів спеціального призначення; погодження відповідно до вимог цього Закону,інших законодавчихактів проектівна будівництво,реконструкцію іремонт автомобільнихдоріг,залізничних переїздів,комплексів дорожньогосервісу таінших споруду межахвідведення автомобільнихдоріг абочервоних лінійміських вулицьі доріг;погодження поданиху встановленомупорядку пропозиційстосовно обладнаннязасобами організаціїдорожнього рухумісць виконаннядорожніх робіт,проектів тасхем організаціїдорожнього руху,маршрутів рухупасажирського транспорту,маршрутів організованогоруху громадяні місцьїх збору,порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху; видача в установленому порядку у випадках, передбачених законом, дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, у тому числі небезпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері, розробленням і видачею в установленому порядку документів щодо погодження маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів; інформування учасників дорожнього руху про фіксацію фактів правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Згідно з п.1 ч.1 статті 247КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5КАСУкраїни, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта Законами України.

Положеннями пункту 8 частини першоїстатті 23 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 11 частини першоїстатті 23 Закону України «Про Національну поліцію», встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно зістаттею 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно достатті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ст.245КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст.280КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 7 КУпАПпередбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Стаття 9 КУпАП встановлює поняття адміністративного правопорушення, як протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто елементом складу адміністративного правопорушення неодмінно повинна бути вина у формі умислу чи необережності.

Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

В силу ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідност. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року №1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.ст.283,284 КУпАП, у ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Виходячи із норм, викладених вст. 77 КАС України, встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Як зазначалось вище, частиною третьоюст. 283 КУпАПпередбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, серед іншого, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 16.12.2024, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КУпАП, однак інспектором не було зазначено в самій постанові щодо наявності доказів, які би підтверджували факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КУпАП.

В той же час, відповідно до п.п.6 п.3 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 рокута зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою-третьоюстатті 140 КУпАП(коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою, в тому числі про порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій.

Форма акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі затверджена додатком №3 доІнструкції №1395.

З додатку №3 доІнструкції №1395вбачається, що акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі повинен містити підписи осіб, які здійснили обстеження, а також підписи двох свідків.

Отже, в порушення вказаної Інструкції, працівником поліції при складанні постанови не долучено ні акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, ні замірів, ні схеми про порушення нормативів щодо обладнання на дорозі відповідної конструкції.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що текст оскаржуваної постанови не містить посилань на те, що обставини, викладені в ній були зафіксовані на будь-які технічні прилади, а також в такій відсутні інші докази (фотознімки, акти, тощо) на підтвердження вчиненого адміністративного правопорушення.

На спростування зазначеного представникомвідповідача булоподано відзивна позов,зміст якогозводиться доцитування спірноїпостанови,вимог чинного законодавства, та посиланняна відеозапис, однак у спірній постановівідсутнє посилання на будь-який відеозапис.

Натомість, судом оглянуто та досліджено відеозапис, який починається із спілкування працівників поліції з позивачкою, роз`яснення її прав та винесення оскаржуваної постанови, тощо. Тобто вказаний відеозапис містить інформацію про процедуру складення оскаржуваної постанови, роз`яснення позивачці її прав та обов`язків та притягнення позивачки до адмінвідповідальності.

За результатами перегляду відеозапису, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, не було зафіксовано.

Таким чином, суд приходить до переконання, що доказом порушення ПДР України не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення.

Крім цього, посилання представника відповідача на доданий до відзиву відеозапис події на якому, на думку представника відповідача, зафіксовано сам факт правопорушення, є безпідставними і не можуть братись судом до уваги, оскільки приписами ч. 3 ст.283КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Будь-яких інших доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, представником відповідача не надано.

Разом з тим, постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст.73КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.140 КУпАП, оскільки заперечується правопорушення позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.

Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожньогоруху України відповідач, відповідно до ст.251КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

З аналізу наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР України, за що передбачена відповідальність Кодексом проадміністративніправопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Суд наголошує, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

Аналогічна позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 у справі №537/2088/17.

Отже, в даному випадку відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку, передбаченого ч.2 ст.77 КАС України, де чітко передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відсутність належних доказів свідчить про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення. А візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.90КАС України, судоцінює докази,які єу справі,за своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна їхбезпосередньому,всебічному,повному таоб`єктивномудослідженні.Жодні доказине маютьдля судунаперед встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а також зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

З урахуванням викладеного, при розгляді даної справи суб`єктом владних повноважень, на якого покладено процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підтверджено недотримання позивачем Правил дорожнього руху України, та відповідно факт вчинення ним правопорушення за ч.2 ст.140 КУпАП з урахуванням, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь особи (ст.62 Конституції України),

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.140 КУпАП, є недоведеними.

Отже, суд зазначає, що працівник патрульної поліції при вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КУпАП, без достатніх підстав виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

У силу положень п. 1 ст.6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямстатті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, заява №36673/04).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006, «Шабельник проти України» від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Окрім цього, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо, є неналежними доказами.

Європейський судз правлюдини усвоїх рішенняхнеодноразово зазначав,що допустимістьдоказів єпрерогативою національногоправа і,за загальнимправилом,саме національнісуди повноважніоцінювати наданіїм докази(параграф34рішення усправі Тейксейраде Кастропроти Португаліївід 9червня 1998року,параграф 54рішення усправі Шабельникапроти Українивід 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Суд також звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, оскільки доказів вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КУпАП, відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено, суд приходить висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу даних адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст.241КАСУкраїни, судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Разом з тим, на час судового розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову протиправною.

Відповідно до ст.242КАС України, судоверішення повиннобути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа придотриманні нормпроцесуального права.Обґрунтованим єрішення,ухвалене судомна підставіповно івсебічно з`ясованихобставин вадміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За вищевказаного, суд вважає, що вимоги позивача щодо скасування постанови є правомірними і такі позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а тому слід постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3673485 від 16.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.2ст.140КУпАП скасуватита провадженняу справіпро адміністративнеправопорушенням закрити.

За змістом п. 10 ч. 3ст. 2 КАС України, однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.,

Частиною першоюстатті 132 КАС Українипередбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Також, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовуватистатті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17, яка є обов`язковою для застосування суду.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду розмір судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення теж складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зістаттею 7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2024рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2024 становить 3028 гривень.

Із урахуванням наведеного ставка, що підлягала до сплати при поданні позовної заяви становить 605 грн. 60 коп. (3028,00 грн. * 0,2).

За обставин цієї справи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСЕЛЯ-78» сплачено судовий збір у розмірі 3 028 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №789 від 24.12.2024.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСЕЛЯ-78» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Крім цього,Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «ОСЕЛЯ-78» необхідно повернути 2422,40 гривень надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 6, 8,9,20,44,47,77,90,139, 143, 192,210-211,229, 241-246,250,268КАСУкраїни -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 частково задоволити.

Постанову пронакладення адміністративногостягнення посправі проадміністративне правопорушенняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серії ЕНА №3673485 від 16.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.2 ст.140 КУпАП скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушенням закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСЕЛЯ-78» судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

Повернути Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ОСЕЛЯ-78» надмірно сплачену суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 гривень, що сплачена згідно платіжної інструкції №789 від 24.12.2024.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Львів, вул. Перфецького, буд. 19.

Третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСЕЛЯ-78», код ЄДРПОУ 40501810, місцезнаходження: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 78, кв. 57.

Повне судове рішення складено 11.02.2025.

Суддя Кушнір Б.Б.