Постанова

від 12.02.2025 по справі 484/5397/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.02.25

22-ц/812/244/25

Провадження № 22-ц/812/244/25 Суддя першої інстанції Паньков Д.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 лютого 2025 року м. Миколаїв Справа № 484/5397/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворська Ж.М.,

при секретарі судового засідання Колосовій О.М.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма Корнацьких», на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Панькова Д.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма Корнацьких» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення,

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма Корнацьких», (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення.

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області помер батько позивача, ОСОБА_3 , якому за життя належали земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0069 площею 2,7973 га, 4825481800:01:0203 площею 1,4247 га, 4825481800:01:0375 площею 0,2468 га, 4825481800:01:0473 площею 0,0170 га, що розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради (нині територія Первомайської міської ради) Миколаївської області.

Його дружина, ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 , так як проживала з останнім за однією адресою на час відкриття спадщини, однак за життя свідоцтво про спадщину не отримувала.

Позивач, який є сином померлого ОСОБА_3 , успадкував земельні ділянки із зазначеними вище кадастровими номерами на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 вересня 2022 року.

24 квітня 2023 року позивачу було видано копію договору оренди землі укладеного 10 червня 2009 року між ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_5 , та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0069, 4825481800:01:0203, 4825481800:01:03 75, 4825481800:01:0473, загальною площею 4.49 га.

Даний договір зареєстрований в Книзі запису державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді за № 482548184001227 від 28 березня 2012 року.

10 червня 2009 року був укладений договір оренди земельних ділянок, які за життя належали померлому ОСОБА_3 , від імені останнього договір було підписано за довіреністю ОСОБА_5

Згідно пункту 6 частини 1 статті 248 ЦК України встановлено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою , обмеження її цивільної дієздатності.

Отже, чинність довіреності виданої ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_5 припинилась 05 жовтня 2005 року, у зв`язку зі смертю довірителя та припинення його цивільних прав та обов`язків.

Укладаючи договір оренди земельних ділянок, ОСОБА_5 не був уповноваженою особою на вчинення цих дій, з огляду на припинення чинності довіреності у зв`язку зі смертю довірителя, тобто не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на час вчинення правочину.

За такого оспорюваний договір оренди земельних ділянок є неукладеним.

Отже відповідач незаконно користується земельними ділянками, які належні на праві власності позивачу, а тому вони підлягають поверненню.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд повернути йому земельні ділянки 4825481800:01:000:0069 площею 2,7973 га, 4825481800:01:0203 площею 1,4247 га, 4825481800:01:0375 площею 0,2468 га, 4825481800:01:0473 площею 0,0170 га, які розташовані в Кам`янобалківському старостинському округу Первомайської міської ради Миколаївської області, що перебувають у користуванні ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано ТОВ «Агрофірма Корнацьких» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки площею 2,7973 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:0069, площею 1,4247 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:0203, площею 0,2468 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:0375, площею 0,0170 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:0473, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, та перебувають у користуванні TOВ «Агрофірма Корнацьких».

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що чинність довіреності ОСОБА_3 , на ім`я ОСОБА_5 припинилась 05 жовтня 2005 року у зв`язку зі смертю довірителя та припинення його цивільних прав та обов`язків, а сам ОСОБА_5 , укладаючи договір оренди землі, не був уповноваженою особою на вчинення цих дій з огляду на припинення чинності довіреності у зв`язку зі смертю довірителя.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Не погодившись з рішення суду, ТОВ «Агрофірма Корнацьких», подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не була надана жодна правова оцінка наступним документам: копії заяви ОСОБА_1 від 06 березня 2023 року про отримання орендної плати; копії заяви краєвського М.В. від 16 березня 2023 року в порядку статті 148? ЗК України; копії заяви ОСОБА_1 від 16 травня 2024 року про отримання орендної плати за 2024 рік; копіям платіжних інструкцій та реєстрів про виплату орендної плати ОСОБА_1 за 2020-2023 роки.

Якщо договір хоч і не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суд повинен встановити не лише факт використання орендарем спірного майна, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним і може бути оспорюваним.

Позивачем було подано заяву відповідачу про отримання орендної плати шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача. Також подано заяву, якою повідомлено про перехід прав і обов`язків за договором оренди землі з відповідачем та нарахування орендної плати за 2020-2022 року.

За результатами розгляду заяв позивача з ним було проведено відповідні розрахунки по орендній платі.

За такого можна дійти висновку, що позивач дав зрозуміти, що не буде реалізовувати право на оскарження, а відтак, він пов`язаний своїм рішенням та не вправі його змінити згодом.

Суд першої інстанції в порушення принципу рівності сторін поставив відповідача в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з позивачем, не надаючи належної правової оцінки поданим відповідачем доказам.

Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, де позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір оренди спірних земельних ділянок є неукладеним, а відповідач користується земельними ділянками без правових підстав, чим порушує права позивача.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи, повідомлені належним чином. ТОВ «Агрофірма Корнацьких» в своїй апеляційній скарзі просила розглянути її без участі їх представника. 08 січня 2025 року, через підсистему «Електронний суд», від ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив розглядати справу без участі його представниці. ОСОБА_1 про причини своєї неявки суду не повідомив. За таких обставин відповідно до приписів частини 2 статті 372 ЦПК України суд розглянув справу без участі учасників справи.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 вересня 2022 року у справі № 484/2258/22, провадження № 2/484/904/22 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано право власності на земельні ділянки площею 2,7973 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:0069, площею 1,4247 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:0203, площею 0,2468 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:0375, площею 0,0170 га, кадастровий номер 4825481800:01:000:0473, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області.

Крім того, вказаним рішення встановлено, що дані земельні ділянки належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області.

На день смерті спадкодавця - ОСОБА_3 разом з ним в с. Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області проживала його дружина ОСОБА_4 , яка на час відкриття спадщини вважається такою, що прийняла спадщину.

ОСОБА_4 в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , проте за свого життя не встигла оформити правовстановлюючі документи на спадкове майно.

10 червня 2009 року між ОСОБА_3 , як власником земельної ділянки, від імені якого діяв ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» був укладений договір оренди землі строком на 50 років, який зареєстровано в Книзі запису державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді за № 482548184001227 від 28 березня 2012 року.

Між тим, згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Первомайським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що ОСОБА_3 ,помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області, про що складено актовий запис № 9.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 25 ЦК України в момент смерті фізичної особи припиняється правоздатність фізичної особи (здатність мати права та обов`язки), зокрема смерть фізичної особи є підставою для припинення права власності та переходу такого права до спадкоємців.

Як встановлено ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області, за життя останньому належало право власності на спірні земельні ділянки, яке припинилося з його смертю.

Між тим 05 жовтня 2009 року було укладено договір оренди земельних ділянок, які належали за життя померлому ОСОБА_3 . Від імені останнього договір було підписано за довіреністю ОСОБА_5 .

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, дійшов правильного висновку, що зазначений договір оренди земельних ділянок від 05 жовтня 2009 року є неукладеним, оскільки орендодавець на час укладення договору вже як чотири роки був померлим.

Сторони у справі з зазначеними висновками суду першої інстанції погодилися, доводи апеляційної скарги не містить заперечень щодо таких висновків суду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельних ділянок, що перебувають в оренді відповідача на підставі договору оренди земельної частки (пай), який є неукладеним, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав власника на земельні ділянки та вимагає у відповідача повернути спірні земельні ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року зроблено правові висновки про таке: « 7.26. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

7.27. Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок».

Доводи апеляційної скарги про поведінку позивача, яка не відповідає попереднім його заявам про отримання орендної плати є неприйнятними з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі судового рішення від 14 вересня 2022 року ОСОБА_1 набув право власності у порядку спадкування на орендовані земельні ділянки та 24 лютого 2023 року зареєстрував своє право.

В березні 2023 року на виконання вимог статті 148-1 ЗК України через засоби поштового зв`язку позивач направив відповідні документи (витяг з реєстру про реєстрацію права власності на земельні ділянки, заяву про банківський рахунок для перерахування орендної плати та інш) на адресу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про зміну власника земельних ділянок.

З пояснень ОСОБА_1 , наданих у відповіді на відзив відповідача на позов встановлено, що він отримав орендну плату від відповідача за 2020-2023 роки, не маючи у своєму розпорядженні договору оренди, копію якого відповідач відмовився йому надати. В квітні 2023 року він отримав копію такого договору у відділі Держгеокадастру та відповідно міг дізнатися про укладення договору оренди після смерті батька.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що звернення ОСОБА_1 до відповідача з документами в порядку статті 148-1 ЗК України про перехід права власності на орендовані земельні ділянки в порядку спадкування, а також отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2020-2023 роки, не будучи ознайомленим з умовами договору оренди земельних ділянок, не може свідчити про те, що позивач, як спадкоємець орендованих земельних ділянок, своїми діями схвалив договір оренди успадкованих земельних ділянок з ТОВ «Агрофірма Корнацьких». При цьому колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що саме поведінка ТОВ «Агрофірма Корнацьких», яке уклало договір оренди землі з орендодавцем, який вже чотири роки був померлим та використовувало земельні ділянки з червня 2009 року до березня 2023 року (13 років), не виконуючи свого обов`язку щодо сплати орендної плати, є недобросовісною.

Аргументи скарги про не врахування судом першої інстанції правових позицій зазначених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 192/1903/19 та від 19 липня 2023 року у справі № 414/355/21 не можуть бути взяті до уваги, оскільки обставини зазначених справ не є подібними тим, що встановлені у справі, що переглядається.

Так у постанові від 26 квітня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі - ТОВ «Прогрес»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - сектор державної реєстрації Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації з підстав не підписання вказаного договору позивачем ( власником земельної ділянки).

Верховний Суд при розгляді справи, погоджуючись із висновками суду першої інстанції зазначив, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним і може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Також суд касаційної інстанції зазначив, що якщо договір хоч і не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав. Тобто суд повинен встановити не лише факт використання орендарем спірного майна, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату.

У справі № 414/355/21 позивачка звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Риск» (далі - ФГ «Риск») про витребування земельної ділянки.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 02 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що хоча позичка й не ставила особистого підпису у договорі оренди, а за неї підписався її чоловік, проте останній діяв в інтересах сім`ї, що випливає зі встановлених судом обставин, зокрема за договором орендар отримував орендну плату. Позивачка не оскаржувала такі дії чоловіка.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року рішення вказане рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2015 року, серія та номер б/н, укладеного між позивачкою та ФГ «Риск».

Повернено позивачці із незаконного володіння ФГ «Риск» земельну ділянку сільськогосподарського призначення № НОМЕР_1, площею 5,9752 га, кадастровий номер 4421683200:11:002:0029, яка знаходиться на території Невської сільської ради.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін вказують на те, що договір фактично був укладений, суд маєрозглянути посуті питаннящодо відповідностіцього договорунормам закону.

Тобто суд повинен встановити не лише факт використання орендарем спірного майна, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним і може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Між тим у справі, що переглядається договір оренди земельних ділянок був укладений з померлою особою, що не відповідає вищезазначеним нормам закону, а тому такий договір не міг виконуватися обома сторонами протягом 13 років. Позивач у цій справі є спадкоємцем, який не може погоджуватися з умовами договору оренди земельних ділянок, який укладався від імені особи, яка померла.

З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції без додержання норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 12 лютого 2025 року.