Постанова

від 12.02.2025 по справі 686/31401/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/31401/23

Провадження № 22-ц/820/283/25

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2024 року, суддя Стефанишин С.Л., у справі за позовом Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В листопаді 2023 року КП «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради, (надалі КП УМК «Центральна»), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління в сумі 41358,18 грн. та судових витрат у вигляді 2684 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначило, що у власності відповідача перебуває квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 м.кв., приміщення перукарні, загальною площею 72,5 м.кв., за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 65,40 м.кв.

КП УМК «Центральна» відповідно до укладених договорів надає послуги з управління житловими будинками за адресами АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .

ОСОБА_1 , як власник житлових та нежитлових приміщень, є користувачем (споживачем) цих послуг, і відповідно до вимог ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язана щомісячно оплачувати вартість житлово-комунальних послуг.

Однак, відповідач за надані послуги з управління житловими будинками коштів не сплачує, внаслідок чого на день звернення до суду заборгованість перед КП УМК «Центральна» по утриманню квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 м.кв., за період з 01.10.2018 року по 01.11.2023 року становить 16886,44 грн., щодо утримання приміщення перукарні загальною площею 72,5 м.кв., за адресою АДРЕСА_4 за період з 01.10.2018 року по 01.11.2023 року становить 23135,58 грн., щодо утримання квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 65,40 м.кв., за період з 01.02.2022 року по 01.11.2023 року становить 1336,16 грн., що разом складає 41358,18 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.11.2024 року з урахуванням додаткового рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.12.2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП УМК «Центральна» заборгованість за спожиті послуги з управління станом на 01.11.2023 року в сумі 41358,18 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн., компенсовано КП УМК «Центральна» судовий збір у розмірі 2684 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В мотивувальній частині рішення суд зауважив, що відповідач, як власник житлових та нежитлових приміщень, є користувачем (споживачем) цих послуг і відповідно до вимог ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язаний щомісячно оплачувати житлово-комунальні послуги, однак вказаного не здійснив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати, в частині вимог про стягнення заборгованості по утриманню приміщення по АДРЕСА_4 , в сумі 23135,58 грн., провадження у справі закрити, в задоволенні решти позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Зазначила, що 08.04.2024 року нею було сплачено всю суму боргу по утриманню квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 65,40 м.кв., квитанцію про що вона не змогла надати суду у зв`язку із відмовою суду першої інстанції у задоволенні її клопотання про відкладення розгляду справи, вважає в цій частині предмет спору відсутній. Щодо стягнення заборгованості з утримання приміщення перукарні загальною площею 72,5 м.кв., за адресою АДРЕСА_4 , зауважила, що вказане приміщення належить їй як фізичній особі-підприємцю та використовується для здійснення господарської діяльності, воно виведено з об`єктів житлового фонду, тому у неї відсутній обов`язок щодо укладення договору та сплати позивачу за надання послуг з утримання вказаного приміщення.

Розгляд справи апеляційним судом проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 м.кв., приміщення перукарні, загальною площею 72,5 м.кв., за адресою АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 65,40 м.кв.

Відповідно до укладених договорів від 20.05.2018 року №1/153, 11.06.2021 року, від 29.05.2018 року №1/44, від 19.02.2020 року, від 29.05.2018 року №1/128, 15.06.2020 року, КП УМК «Центральна» надає послуги з управління вищезазначеними житловими будинками із встановленням плати за управління будинком за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14.03.2017 року провадження у справі за позовом Хмельницької житлово-експлуатаційної контори №1 до ОСОБА_1 про стягнення боргу із надання житлово-комунальних послуг щодо нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У даній справі судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на приміщення перукарні від 30.10.2001 року, виданого Департаментом житлово-комунального господарства, ОСОБА_1 , як приватний підприємець, набула у приватну власність приміщення перукарні по АДРЕСА_4 .

Згідно з договором купівлі-продажу частини квартири від 23.04.2004 року, ОСОБА_1 набула у власність 63/100 частини квартири АДРЕСА_7 , державна реєстрація якої проведена 06.05.2004 року.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 12.04.2012 року, №355 «Про надання дозволу на проведення реконструкції квартир» було надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на проведення реконструкції 63/100 квартири АДРЕСА_8 без виведення з жилого фонду під розширення існуючої перукарні (підп. 1.1. п. 1 рішення).

31.08.2012 року Інспекцією ДАБК у Хмельницькій області було зареєстровано подану ФОП ОСОБА_1 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації щодо перукарні по АДРЕСА_4 (реконструкції 63/100 квартири АДРЕСА_9 під розширення існуючої перукарні). В декларації зазначено, що датою початку будівництва є 10.05.2012 року, датою його закінчення є 10.07.2012 року.

15.04.2013 року ОСОБА_1 здійснила державну реєстрацію свого права власності на зазначену перукарню загальною площею 72,5 кв.м.

27.03.2014 року рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №186, (підп. 1.2 п. 1) було дозволено ЖЕК №1 зняти з балансу 300/1000 частки двоповерхового восьмиквартирного житлового будинку по АДРЕСА_10 та АДРЕСА_11 ), загальною площею 57 кв.м.

Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, затвердженим 04.05.2016 року, ЖЕК №1 передав, а ОСОБА_1 одержала квартири АДРЕСА_9 , АДРЕСА_12 , загальною площею 57 кв.м. Таким чином, квартири знято з балансу ЖЕК №1.

Так, ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі Закон №417-19) власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку (спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 382 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону №417-19 співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

Отже, відповідно до наведених норм закону та доказів, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 є споживачем житлових послуг (послуг з управління багатоквартирним будинком) щодо квартири АДРЕСА_1 , як власник вказаної квартири та, відповідно, спільного майна багатоквартирного будинку, і має обов`язок оплачувати їх вартість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за особовим рахунком відповідача, борг станом на 01.11.2023 року становив 16886,44 грн. (а.с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Договір про надання послуги з управління будинком по АДРЕСА_3 від 29.05.2018 року та договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 11.06.2021 року є достатньою правовою підставою для виникнення у ОСОБА_1 обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг з управління будинком.

Справа не містить доказів на спростування обставин щодо надання послуг з управління будинком позивачем, відповідач не оспорив якості чи то обсягу наданих позивачем послуг за адресою АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим слід визнати обґрунтованим висновок суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП УМК «Центральна» 16886,44 грн.

Посилання відповідача на ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів для підтвердження реального надання послуг за вказаною адресою колегія суддів до уваги не приймає, оскільки чинним договором щодо утримання будинку не встановлено обов`язку управителя щодо надання первинних бухгалтерських документів мешканцям будинку на підтвердження реальності понесення витрат, передбачених кошторисом. Разом з тим, щодо надання інформації про ціну послуги з управління, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни, порядок надання послуги з управління та її споживчі властивості, ОСОБА_1 зверталася до КП УМК «Центральна» та отримала відповідь (а.с. 81).

Згідно з вимогами ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 15 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

У даній справі також встановлено, що спір виник між позивачем, управителем житловими будинками за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , з однієї сторони, та відповідачем, ФОП ОСОБА_1 , в тому числі щодо стягнення заборгованості з утримання нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 , яке належить відповідачу як суб`єкту господарювання та яке вона використовує для здійснення підприємницької діяльності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з утримання нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 , не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

У ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст. 255 і 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст. 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається зі змісту рахунку на сплату послуг КП УМК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо утримання будинку по АДРЕСА_5 та відповідної квитанції про сплату ОСОБА_1 квартплати по її особовому рахунку № НОМЕР_1 з утримання квартири АДРЕСА_6 в сумі 1824 грн., заборгованість по утриманню відповідної квартири за період з 01.02.2022 року по 01.11.2023 року відсутня.

Враховуючи викладене, а також те, що спір пов`язаний зі здійсненням господарської діяльності відповідача за адресою АДРЕСА_4 , у нежитловому приміщенні площею 72,5 кв.м., колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позову в частині стягнення 23135,58 грн. заборгованості по утриманню вищевказаного нежитлового приміщення підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, тому оскаржуване судове рішення у відповідній частині підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21), зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №456/647/18 (провадження №61-2018св19), від 15.11.2023 року у справі №522/3680/22 (провадження №61-12919св23), від 07.02.2024 року у справі №204/3106/22 (провадження №61-9467св23).

Враховуючи, що предмет спору, а саме сплата заборгованості відповідачем за період з 01.02.2022 року по 01.11.2023 року по утриманню квартири АДРЕСА_6 став відсутній після відкриття провадження у справі, але до ухвалення судом рішення, чого суд належним чином не перевірив, у зв`язку із відсутністю заперечень позивача з приводу наявності чи відсутності неврегульованих питань з даного приводу, колегія суддів вважає, що провадження у справі у цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на ненадання КП УМК «Центральна» доказів понесення судових витрат з правничої допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами укладеного між КП УМК «Центральна» та адвокатом Марцонем В.Б. договору від 20.11.2023 року, опису наданих послуг, позивачем отримано послуги із надання правової допомоги в суді першої інстанції вартістю 5000 грн., які відповідно до п. 5 договору він зобов`язався оплатити після вирішення справи по суті.

Відповідно до п. 1 договору адвокат Марцонь В.Б. представляє інтереси клієнта в якості представника в Господарському суді Хмельницької області у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно з п. 3 договору адвокат для захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта представляє його в судових інстанціях всіх рівнів, а в матеріалах справи наявний ордер адвоката на представництво інтересів КП УМК «Центральна» в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області, відтак посилання відповідача на неналежність наданих позивачем доказів щодо надання правничої допомоги, є необґрунтованими.

Зважаючи на складність справи, а саме предмет доказування в даній справі, складність застосування норм права, складення позовної заяви та збору доказів, участь представника позивача в судовому засіданні 03.06.2024 року, 29.04.2024 року, колегія суддів вважає, що заявлена до відшкодування сума правничих витрат в суді першої інстанції в розмірі 5000 грн. є розумною та справедливою, відповідає складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг.

За встановлених вище обставин, з огляду на неправильне застосування судом норм процесуального права, враховуючи наявні підстави для закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог, рішення суду та додаткове рішення суду підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та нового розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову на 40,83% (16886,44 грн.:(41358,18 грн.:100%), відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи та звільнена від сплати судового збору, тому з ОСОБА_1 на користь КП УМК «Центральна» підлягає стягненню судові витрати з надання правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 2041,50 грн.:(40,83%х5000 грн.:100% = 2041,50 грн.).

Судовий збір в розмірі 1095,88 грн. (40,83%х2684 грн.:100% = 2041,50 грн.) підлягає компенсації позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2024 року в частині задоволення позову Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_6 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Провадження у справі за позовом Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_6 , закрити.

Роз`яснити Комунальному підприємству «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради, що розгляд справи за позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 , віднесено до юрисдикції господарського суду.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради 2041,50 грн. судових витрат, понесених у зв`язку із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України на користь Комунального підприємства «Управляюча муніципальна компанія «Центральна» Хмельницької міської ради 1095,88 грн. судового збору в суді першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова