Рішення

від 11.02.2025 по справі 640/2208/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року № 640/2208/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва)

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

I. Зміст позовних вимог

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 грудня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 13 грудня 2021 року;

- зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження за заявою Департаменту від 06 грудня 2021 року №073-10366 щодо примусового виконання постанови Департаменту про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21 вересня 2021 року №68/21/073-8296.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач протиправно не виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки відсутність у виконавчому документі дати народження боржника не є підставою для повернення виконавчого документа без виконання.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року позовну заяву повернуто на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані представником Попович О.М. документи не дають їй права на підписання позовної заяви від імені Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року - скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року справа прийнята до провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15 січня 2025 року о 16:00.

15 січня 2025 у зв`язку з неявкою учасників та достатністю доказів у матеріалах справи, суд на місці ухвалив перейти у письмове судове провадження, та здійснювати судовий розгляд без виклику учасників у судове засідання.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

09.09.2021 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) керуючись, зокрема Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закону) та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553), в межах наданих повноважень, провів позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм стандартів і правил, за адресою: вул. Дмитра Яворницького, 31-А у Святошинському районні міста Києва.

За результатами проведення перевірки посадовою особою позивача керуючись ст. 41 Закону, п. 16, 17, 19 Порядку № 553, було складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 09.09.2021 та враховуючи виявлені порушення Департаментом, зокрема генеральному проектувальнику ФОП ОСОБА_1 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.09.2021, та складено протокол про правопорушення в сфері містобудівної діяльності від 09.09.2021.

У подальшому розглянувши матеріали справи про правопорушення в сфері містобудівної діяльності позивачем було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.09.2021 №68/21/073-8296 якою ФОП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» штраф підлягає сплаті у п`ятнадцяти денний строк з дня вручення або надіслання постанови.

Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається органу, яким накладено штраф.

У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Враховуючи обставини, що ФОП ОСОБА_1 не повідомляв Департамент про оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.09.2021 № 68/21/073-8296, а також не надав документів, які б підтверджували факт сплату суми штрафу, Департамент звернувся до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), з заявою від 18.11.2021 № 073-9896 про відкриття виконавчого провадження, з примусового виконання постанови Департаменту про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.09.2021№ 68/21/073-8296.

30.11.2021 на адресу Департаменту від головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Заяць О.В. надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 25.11.2021 відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з відсутністю у виконавчому документі дати народження особи, яка притягнута до відповідальності(боржника).

Департамент в межах строку виконання постанови, встановлених Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Порядком № 244, повторно звернувся до Деснянського відділу державної виконавчої служби у Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою від 06.12.2021 № 073-10366 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Департаменту від 21.09.2021 № 68/21/073-8296, з обґрунтуванням причин щодо відсутності у Департаменту дати народження ФОП ОСОБА_1 та необов`язковості зазначення такої дати, відносно фізичної особи - підприємця з метою її ідентифікації.

Однак 04.01.2022 на адресу Департаменту від державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ференець С.С. надійшов лист від 13.12.2021 разом з повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 13.12.2021 у зв`язку з відсутністю дати народження боржника.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документу, а саме, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

VI. Оцінка суду

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вимоги до виконавчого документу, а саме, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону.

Таким чином, Законом визначено вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, які є обов`язковими для органу, який його видав, а також, визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається.

Натомість, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Отже, відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника не є безумовною підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду у справі № 471/283/17-ц від 22.08.2018 року та справі № 686/3941/19 від 29 квітня 2021 року.

Відтак, відсутність у виконавчому документі інформації про дату народження боржника не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах та з баз даних і реєстрів.

У зв`язку з цим, суд вважає, що Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) протиправно повернуто виконавчий лист стягувачу без прийняття до виконання, отже повідомлення від 13.12.2021 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрити виконавче провадження за заявою Департаменту від 06 грудня 2021 року №073-10366 щодо примусового виконання постанови Департаменту про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21 вересня 2021 року №68/21/073-8296, суд зазначеє таке.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, в іншому випадку мало б місце порушення принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень та підкреслює, що єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Відповідно, завданням адміністративного судочинства є здійснення контролю легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями мають розумітись повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційні повноваження це такі повноваження, які надають адміністративному органу при прийнятті останнім рішення відповідно до чинного законодавства певний ступінь свободи, коли адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати (прийняти) один з кількох передбачених законом варіантів рішення.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за зверненням позивача про примусове виконання виконавчого документа з урахуванням висновків суду, задовольнивши таким чином позовні вимоги частково.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати понесені суб`єктом владних повноважень на сплату судового збору у разі задоволення позову з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 грудня 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 13 грудня 2021 року.

Зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)(Код ЄДРПОУ 34972294, місцезнаходження: 02138, м. Київ, вул. Бальзака, 64) розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за зверненням Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва (код ЄДРПОУ 40224921, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А) виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 06 грудня 2021 року №073-10366 щодо примусового виконання постанови Департаменту про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21 вересня 2021 року №68/21/073-8296.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Леонтович А.М.