Ухвала

від 11.02.2025 по справі 320/61296/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

11 лютого 2025 року 320/61296/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Первинної профспілкової організації працівників водного транспорту державного університету інфраструктури та технологій про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 року відкрито провадження за позовною заявою Первинної профспілкової організації працівників водного транспорту державного університету інфраструктури та технологій до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2024 № 727-р «Про реорганізацію Державного університету інфраструктури». Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження колегією суддів під головуванням судді Леонтовича А.М. та призначено підготовче засідання.

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Первинна профспілкова організація працівників водного транспорту державного університету інфраструктури та технологій із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:

- заборонити Міністерству освіти і науки України вчиняти будь-які дії щодо передавання майна Державного університету інфраструктури та технологій до Національного транспортного університету - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборонити Кабінету Міністрів України приймати будь-які акти, спрямовані на проведення реорганізації Державного університету інфраструктури та технологій шляхом його приєднання до Національного транспортного університету до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили;

- заборонити Міністерству освіти і науки України вчиняти дії, що спрямовані на проведення Державного університету інфраструктури та технологій шляхом його приєднання до Національного транспортного університету, до вирішення спору по суті та набрання рішення суду законної сили;

- заборонити органам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», вчиняти дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-яких змін стосовно Державного університету інфраструктури та технологій до вирішення спору по суті та набрання рішення суду законної сили.

Заява Первинної профспілкової організації працівників водного транспорту державного університету інфраструктури та технологій про забезпечення позову надіслана до суду засобами поштового зв`язку 17.01.2025 та зареєстрована концелярією суду 21.01.2025 за №4784.

Відповідно до протаколу передачі справи раніше визначеному складу суду заява про забезпечення позову №320/61296/24 розподілена 21.01.2025 судді Леонтовичу А.М.

Згідно акту канцелярії Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 року, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці зазначена заява передана головуючому судді 11.02.2025 для подальшого розгляду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.

Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або - очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У постанові від 22.12.2022 у справі №640/31815/21 Верховний Суд виснував: Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Зміст вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Стосовно посилання заявника на наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача суд зазначає, що таке, в цьому випадку, може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних дій.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів із забезпечення позову заявник вказує, що реорганізація Державного університету інфраструктури та технологій (далі - ДУІТ) шляхом приєднання до Національного транспортного університету (далі - НТУ) означає його повну ліквідацію, що тягне за собою звільнення усіх співробітників ДУІТ, включно із науково-педагогічними, з роботи.

Зазначає, що відповідно до штатного розпису, затвердженого наказом № 164/04-04 від 03.10.2024р., кількість штатних одиниць в ДУІТ складає 659,45 осіб. Таким чином, після реорганізації Державний університет інфраструктури та технологій буде припинено як юридичну особу, а укладені трудові договори будуть розірвані з ініціативи роботодавця або з інших, визначених у законі підстав.

Повідомляє, що ним оскаржується вищевказане розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р від 02.08.2024р., у зв`язку з порушенням відповідачем при його прийнятті чинного законодавства, зокрема, в частині прав працевлаштованих осіб, які зазначені в позовній заяві. Вказує на порушення на його думку процедури прийняття спірного розпорядження та порушення прав та свобод позивача через відсутність належного погодження рішення про реорганізацію установи з органами первинної профспілкової організації, яка опікується питаннями дотримання трудового законодавства відносно працівників ДУІТ.

Суд вважає вказані мотиви вжиття заходів забезпечення позову необгрунтованими та такими, що не свідчать про можливість настання негативних наслідків для заявника та ймовірність виникнення складнощів під час виконання рішення суду.

На підтвердження протиправності дій відповідача щодо предмету заявленого спору, позивач не надав суду жодного доказу.

Таким чином, у разі забезпечення цього позову шляхом вжиття заходів забезпечення позову що полягає у забороні: Міністерству освіти і науки України вчиняти будь-які дії щодо передавання майна Державного університету інфраструктури та технологій до Національного транспортного університету; Кабінету Міністрів України приймати будь-які акти, спрямовані на проведення реорганізації Державного університету інфраструктури та технологій шляхом його приєднання до Національного транспортного університету; Міністерству освіти і науки України вчиняти дії, що спрямовані на проведення Державного університету інфраструктури та технологій шляхом його приєднання до Національного транспортного університету; органам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», вчиняти дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-яких змін стосовно Державного університету інфраструктури та технологій - до вирішення справи судом, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Метою забезпечення позову є невідкладне реагування суду задля запобіганню можливого порушення прав позивача та можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа №826/16509/18) та від 26 грудня 2019 року (справа №640/13245/19).

У матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги, заявлені позивачем у цьому клопотанні, не узгоджуються з цілями, на які направлено вжиття заходів забезпечення позову, а отже доводи позивача в обґрунтування клопотання про забезпечення позову на думку суду є припущенням того, що права та інтереси позивача можуть бути порушені.

Відтак, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою.

Керуючись статтями 117, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Первинної профспілкової організації працівників водного транспорту державного університету інфраструктури та технологій щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Леонтович А.М.