Рішення

від 11.02.2025 по справі 440/13572/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа №440/13572/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради, Опішнянського селищного голови Різника Миколи Миколайовича, Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Опішнянської селищної ради, у якому просила:

визнати протиправними дії Опішнянської селищної ради, що виявилися у відмові надати повну інформацію в розгорнутому вигляді щодо актів приймання - передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків щодо договорів, укладених між Опішнянською селищною радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 від 12.12.2017 №126, від 12.12.2017 №130, від 19.12.2017 №206, від 11.12.2017 №127;

зобов`язати голову Опішнянської селищної ради надати протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду позивачці повну інформацію в розгорнутому вигляді щодо актів приймання - передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків щодо договорів, укладених між Опішнянською селищною радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 від 12.12.2017 №126, від 12.12.2017 №130, від 19.12.2017 №206, від 11.12.2017 №127.

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що 29.10.2024 вона надіслала на ім`я селищного голови Опішнянської селищної ради запит на доступ до публічної інформації, у відповідь на який отримала лист за підписом начальника юридичного відділу Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради про відмову у задоволенні її вимог. Мотивуючи відмову автор відповіді зазначив, що селищний голова не є розпорядником інформації у розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Позивачка не погодилась з відмовою у наданні доступу до публічної інформації та звернулась до суду з позовом.

2. Позиція відповідачів.

Опішнянська селищна рада у відзиві на позовну заяву за підписом Опішнянського селищного голови Різника Миколи Миколайовича просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки запит ОСОБА_1 від 29.10.2024 був адресований Голові Опішнянської селищної ради Миколі Різнику, тоді як селищний голова не є розпорядником публічної інформації, про що зазначено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 №10 /а.с. 25-26/.

Представник Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради у клопотанні від 14.01.2025 стверджував про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки на запит від 29.10.2024 надано відповідь за підписом начальника юридичного відділу Виконкому /а.с. 31-32/.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Опішнянського селищного голову Різника Миколу Миколайовича та Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області, на цій підставі розгляд справи розпочато спочатку.

За приписами пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Обставини справи

29.10.2024 ОСОБА_1 надіслала на ім`я селищного голови Опішнянської селищної ради запит від 29.10.2024 Вих.№7 /а.с. 28/.

У зазначеному запиті, посилаючись на статтю 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", позивачка звернулась щодо надання інформації, а саме: повну інформацію в розгорнутому вигляді щодо актів приймання - передачі, актів наданих послуг, актів взаємних розрахунків відповідно до договорів, укладених між Опішнянською селищною радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , від 12.12.2017 №126, від 12.12.2017 №130, від 19.12.2017 №206, від 11.12.2017 №127.

Листом від 30.10.2024 вих. №762 за підписом начальника юридичного відділу виконавчого комітету Опішнянської селищної ради позивачці надано відповідь, якою фактично відмовлено у наданні запитуваної інформації, посилаючись те, що селищний голова хоча й входить до системи місцевого самоврядування, однак не є органом місцевого самоврядування - сільською, селищною, міською радою або їх виконавчим органом, а тому не володіє публічною інформацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону і не може бути її розпорядником /а.с. 29-30/.

Позивачка, вважаючи відмову відповідача надати запитувану інформацію протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, суперечить принципам прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень і порушує її право на отримання інформації, звернулася до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 34 Конституції України встановлено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За змістом статті 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про інформацію", за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації", у силу статті 3 якого право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Статтею 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

У силу пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 19 цього ж Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

А відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

За змістом частин першої - третьої статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 11 названого Закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Як визначеного частиною першою статті 12 згаданого Закону, сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

За змістом частини першої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом цього спору є правомірність відмови у наданні публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 29.10.2024 №7 про доступ до публічної інформації.

З аналізу наведених норм законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про місцеве самоврядування в Україні" слідує, що доступ до публічної інформації може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і органи місцевого самоврядування, як суб`єкт владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, ратифікованої Законом України від 20.05.2020 №631-IX "Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів" (далі - Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).

Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Тож державний орган має розглянути запит по суті, якщо ця інформація у нього є.

Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції РЄ визначено форми доступу до офіційних документів: "У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим".

Отож розпорядник має не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу.

Йдеться про те, що розпорядник інформації повинен сумлінно, відповідально поставитись до виконання своїх обов`язків (принцип добросовісності), керуючись законами логіки, здоровим глуздом та загальними нормами моралі (принцип розсудливості).

Таким чином, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Разом з тим, розпорядник інформації відповідно до статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Отже, якщо відповідач не володіє запитуваною інформацію, то відповідно до положень статті 22 Закону №2939-VI він повинен або надати позивачу відповідь, зазначивши про це, або направити запит належному розпоряднику, у разі якщо розпоряднику інформації відомо або має бути відомо, хто нею володіє, з одночасним повідомленням про це запитувача.

У будь-якому з наведених випадків розпорядник інформації (належний чи неналежний) має обов`язок надати відповідь на запит чи повідомити запитувача у строк, передбачений Законом №2939-VI, а запитувач інформації має право на отримання такої відповіді чи повідомлення.

У спірних відносинах запит ОСОБА_1 від 29.10.2024 №7 про отримання публічної інформації був адресований голові Опішнянської селищної ради Різнику М.М.

Однак відповідь на цей запит було надано начальником юридичного відділу виконавчого комітету Опішнянської селищної ради.

Представник Виконкому Опішнянської селищної ради, начальник юридичного відділу Кужим О.М. у клопотанні від 14.01.2025 пояснив, що юридичний відділ виконавчого комітету Опішнянської селищної ради діє відповідно до положення, затвердженого рішенням п`ятдесят першої сесії Опішнянської селищної ради восьмого скликання від 11.07.2024 "Про затвердження Положення про юридичний відділ Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради в новій редакції" /а.с. 50-56/.

Відповідно до розділу 3 Положення "Завдання та функції юридичного відділу" юридичний відділ відповідно до покладених завдань та функцій:

3.1.5 Розглядає за дорученням селищного голови заяви, клопотання, скарги, пропозиції, запити від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, підприємств, установ та організацій, громадян з напряму діяльності відділу;

3.1.7. Забезпечує доступ до публічної інформації, розпорядником якої є Опішнянська селищна рада та/або виконавчий комітет Опішнянської селищної ради, а також своєчасно надає таку інформацію, її достовірність і повноту.

Крім того, 17.10.2024 п`ятдесят третьою сесією Опішнянської селищної ради восьмого скликання прийняте рішення "Про забезпечення доступу до публічної інформації у Опішнянській селищній раді та її виконавчих органах" /а.с. 41-44/.

Відповідно до пункту 5 Порядку забезпечення доступу до публічної інформації в Опішнянській селищній раді та її виконавчих органах "…В Опішнянській селищній раді з метою координації й контролю роботи структурних підрозділів щодо надання доступу до публічної інформації, на підставі пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", визначити начальника юридичного відділу виконавчого комітету Опішнянської селищної ради - як відповідальну особу з питань доступу до публічної інформації, яка зобов`язана виконувати вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації" у випадках, коли розпорядником інформації є Опішнянська селищна рада.".

За наведених обставин суд погоджується з доводами відповідачів, що начальник юридичного відділу Опішнянської селищної ради Кужим О.М. уповноважений на надання відповіді на запити про доступ до публічної інформації.

Водночас суд визнає протиправною відмову за підписом начальника юридичного відділу Опішнянської селищної ради Кужима О.М. у наданні відповіді на запит ОСОБА_1 від 29.10.2024 №7 з підстав відсутності запитуваної інформації у Опішнянського селищного голови Різника М.М., якому був адресований такий запит.

Твердження представників відповідачів про те, що селищний голова не є розпорядником публічної інформації у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", що є підставою для відмови у наданні доступу громадянам до публічної інформації, суд відхиляє, оскільки за будь-яких обставин начальнику юридичного відділу Опішнянської селищної ради Кужиму О.М. було достеменно відомо про володільця запитуваної інформації, оскільки його уповноважено на надання відповіді на запити про доступ до публічної інформації від імені Опішнянської селищної ради та її виконавчого комітету.

При цьому суд враховує, що 29.10.2024 ОСОБА_1 загалом подано до Опішнянської селищної ради сім запитів на доступ до публічної інформації /а.с. 37-40, у т.ч. зі звороту/.

Усі сім запитів зареєстровані Виконавчим комітетом Опішнянської селищної ради шляхом проставлення штемпеля із зазначенням вхідного номера.

А на запиті від 29.10.2024 Вих.№3 міститься резолюція Опішнянського селищного голови Різника М.М. від 30.10.2024 такого змісту: "Кужим О.М., до виконання" /а.с. 37/.

Отож розгляд по суті та надання відповіді на запит Ядак К.В. про доступ до публічної інформації було доручено начальнику юридичного відділу Опішнянської селищної ради Кужиму О.М., який є уповноваженою особою на розгляд запитів на доступ до публічної інформації відповідно до Положення про юридичний відділ Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради та Порядку забезпечення доступу до публічної інформації в Опішнянській селищній раді та її виконавчих органах.

А тому відмова у наданні публічної інформації на запит Ядак К.В. від 29.10.2024 №7 не ґрунтується на вимогах закону та є грубим порушенням приписів частини третьої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", статті 5 Конвенції РЄ.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд враховує, що розпорядником запитуваної інформації є Виконком Опішнянської селищної ради, а особою, відповідальною за розгляд запитів на доступ до публічної інформації - начальник юридичного відділу Виконкому Опішнянської селищної ради.

Запит ОСОБА_1 від 29.10.2024 Вих.№7 (Вх.№1152 від 29.10.2024) хоча й був адресований Опішнянському селищному голові Різнику М.М., однак фактично переданий для розгляду й надання відповіді начальнику юридичного відділу Виконкому Опішнянської селищної ради Кужиму О.М.

Отож, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивачки, суд, враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи, відповідно до частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне визнати протиправними дії Виконкому Опішнянської селищної ради щодо відмови у розгляді по суті запиту ОСОБА_1 від 29.10.2024 Вих.№7 (Вх.№1152 від 29.10.2024), зобов`язати Виконком Опішнянської селищної ради розглянути запит ОСОБА_1 від 29.10.2024 Вих.№7 (Вх.№1152 від 29.10.2024) та надати відповідь.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 968,96 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 16, 17/.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні дії Виконкому Опішнянської селищної ради щодо відмови у розгляді по суті запиту позивачки на доступ до публічної інформації, а позов носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати ОСОБА_1 у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Виконкому Опішнянської селищної ради.

Крім того, представник позивачки у позовній заяві просив відшкодувати витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, на підтвердження понесення яких надав копію договору від 07.11.2024 №07/11/2024 /а.с. 15/.

Стаття 134 КАС України установлює, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої - сьомої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

На обґрунтування заявлених позивачкою до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи залучено копію договору про надання професійної правової допомоги від 07.11.2024 №07/11/2024, укладеного з адвокатом Борзовим Я.Е., яким передбачено надання адвокатом клієнту правничої допомоги шляхом підготовки, оформлення та подання до суду позовної заяви; гонорар визначений у фіксованій сумі та становить 2000,00 грн /а.с. 15/.

Відповідачі визначений адвокатом та клієнтом розмір витрат на професійну правничу допомогу не заперечили, з клопотання про зменшення їх розміру до суду не звертались.

А тому, зважаючи на ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, суд вважає за можливе стягнути понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн, що є співмірним складності справи та підтверджено належними доказами, за рахунок бюджетних асигнувань Виконкому Опішнянської селищної ради.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області щодо відмови у розгляді по суті запиту ОСОБА_1 від 29.10.2024 Вих.№7 (Вх.№1152 від 29.10.2024).

Зобов`язати Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області розглянути запит ОСОБА_1 від 29.10.2024 Вих.№7 (Вх.№1152 від 29.10.2024) та надати відповідь.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1968,96 грн (одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

1) Опішнянська селищна рада Полтавського району Полтавської області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13955864; вул. Перемоги, 3, с-ще Опішня, Полтавський район, Полтавська область, 38164);

2) Опішнянський селищний голова Різник Микола Миколайович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 );

3) Виконавчий комітет Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 42748063; вул. Перемоги, 3, с-ще Опішня, Полтавський район, Полтавська область, 38164).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА