Постанова

від 11.02.2025 по справі 520/16142/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 р. Справа № 520/16142/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 25.09.24 по справі № 520/16142/24

за позовом Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство «Ізюмський приладобудівний завод» (далі по тексту ДП «ІПЗ», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, контролюючий орган), у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного регіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09 травня 2024 року № 27535000402, яким ДП ІПЗ нараховано штрафні санкції в розмірі 774 307,03 грн (сімсот сімдесят чотири тисячі триста сім грн. 03 копійки);

- стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Північного регіонального управління ДПС по роботі з великими платниками на користь Державного підприємства ІЗЮМСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність податкового повідомлення-рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 з великими платниками податків від 09 травня 2024 року № 27535000402 про застосування фінансової санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток, як такого, що винесене без урахування наявності обставин для звільнення позивача від відповідальності за вчинення податкового правопорушення, оскільки внаслідок понесення ДП «ІПЗ» значних втрат у зв`язку з находженням певного часу у зоні активних бойових дій (м. Ізюм), позивач був позбавлений можливості виконати свій податковий обов`язок у встановлений ПК України термін, що виключає наявність вини з його боку. Так, зокрема, через ведення бойових дій на території розташування ДП «ІПЗ», у нього були відсутні організаційні і технічні умови для ведення господарської діяльності, частина будівель зазнала пошкоджень через влучання снарядів, відбувся виїзд працівників за межі міста, порушено логістику, відсутні були можливості придбати складові та матеріали для виробництва, паливно-мастильні матеріали.

Разом з цим, незважаючи на труднощі, позивач намагався виконати податкові зобов`язання, про що свідчать сплата 22.12.2022 1000000 грн, а вже 24.03.2023 було остаточно вирішено питання щодо погашення податкового зобов`язання шляхом списання з рахунку необхідної суми коштів.

З огляду на вищевикладене, вважав наявними усі підстави для застосування підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України (вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №520/16142/24 адміністративний позов Державного підприємства "ІЗЮМСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного регіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09 травня 2024 року № 27535000402 про зобов`язання Державного підприємства "ІЗЮМСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД" сплатити штраф у розмірі 774307, 03 грн. (сімсот сімдесят чотири тисячі триста сім гривень 03 копійки).

Стягнуто на користь Державного підприємства "ІЗЮМСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (пр-т. Незалежності, буд. 66, м. Ізюм, Харківська область, 64302, код ЄДРПОУ 30210163) судові витрати в загальному розмірі 11614,61 грн. (одинадцять тисяч шістсот чотирнадцять гривень 61 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/16142/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; розглянути апеляційну скаргу за участю представника Північного МУ ДПС.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про залишення судом першої інстанції поза увагою того факту, що діючим законодавством, зокрема, Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 225 від 29.07.2022 (далі по тексту Порядок № 225) передбачено спеціальний механізм звільнення від відповідальності на час дії військового стану у разі неможливості вчасного виконання платником податків своїх податкових зобов`язань, яким в свою чергу, позивач не скористався. Разом з цим, іншого механізму звільнення від відповідальності чинні норми податкового законодавства не містять.

Безпідставними є і доводи позивача щодо звільнення від відповідальності внаслідок пошкодження цехів та адміністративних приміщень підприємства, оскільки такі наслідки збройної агресії рф існують не лише у Харківській області, а й по всій Україні, а тому не можуть створювати для всіх платників податків умови для невиконання податкових обов`язків.

Заперечуючи проти висновку суду першої інстанції щодо обов`язку відповідача доводити наявність у діях позивача вини при застосуванні штрафної санкції відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України, зазначив, що вина є обов`язковою ознакою для кваліфікації порушення згідно із пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України. Водночас, відповідальність за пунктом 124.1 ст. 124 ПК України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Північним регіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, на підставі пункту 20.1.4 статті 20, розділу І, п. п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 розділу II Податкового кодексу України, в порядку статті 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) податків, зборів, платежів по розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 2021 рік по податковій декларації № 9432301180 від 22.02.2022.

12.04.2024 за результатами перевірок Північним регіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було складено акт № 235/35-00-04-02-14/30210163, яким встановлено несвоєчасну сплату ДП ІПЗ узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період 2022 рік, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 12.04.2024 № 235/35-00-04-02-14/30210163 Північним регіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення- рішення від 09 травня 2024 року № 27535000402 (ППР) про застосування штрафу у сумі 774 307,03 грн (сімсот сімдесят чотири тисячі триста сім гривень 03 копійки), яке позивач отримав 16.05.2024.

Згідно з розрахунками штрафних санкцій до ДП ІПЗ застосована штрафна санкція за ставкою, встановленою відповідно до статті 124 Податкового кодексу України.

ДП ІПЗ, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року № 27535000402 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності податкового повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року № 27535000402, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач з об`єктивних причин, а не з власної вини, не мав можливості здійснити відповідну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання та, відповідно, своєчасно звернутися до контролюючого органу з заявою та визначеним переліком документів щодо неможливості виконувати податкові обов`язки.

За висновком суду, обов`язок доведення вини за Податковим кодексом України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, платника податку не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, в той час, як відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року № 27535000402 вказані обставини не врахував, що стало підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з порушенням норм Податкового кодексу України.

Судом враховано, що внаслідок триваючих бойових дій на території м. Ізюм та тимчасової окупації його загарбником у позивача були відсутні організаційні і технічні умови для ведення господарської діяльності підприємства, оскільки частина господарських будівель підприємства зазнали пошкоджень через влучання ворожих снарядів, відбулася евакуація за межі міста працівників підприємства, порушенні логістичні ланцюги транспортування, були відсутні можливості придбати складові та матеріали для виробництва, паливо-мастильні матеріали, здійснювати фактичне відвантаження та реалізацію продукції, а територія самого Підприємства була окупована силами країни-агресора.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Цим Кодексом передбачено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У розумінні підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

На виконання приписів підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За визначенням, наведеним у пункті 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з підпунктами 49.18.6 та 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі по тексту - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом № 2142-IX від 24 березня 2022 року внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України (підлягає застосуванню з 27.05.2022) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

На виконання підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі по тексту Порядок № 225).

Відповідно до пункту 3 розділу 2 Порядку № 225 до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу 3 Порядку № 225 у разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання / несвоєчасне виконання.

Згідно із абзацом 2 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

Положеннями абз. 18 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону № 2260-IX визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, вищенаведеною нормою права, яка підлягає застосуванню з 27.05.2022, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що звільнення від відповідальності за порушення термінів сплати податку на прибуток передбачено лише для платників податків щодо сплати суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, граничний термін якої припадає на період починаючи з 24.02.2022 до 27.05.2022 (дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану") за умови сплати податків та зборів у строк не пізніше 1 серпня 2022 року.

Отже, якщо платником податку сплачено податкове зобов`язання після 1 серпня 2022 року, за відсутності обставин, які у розумінні пункту 124.5 статті 124 ПК України звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у контролюючого органу наявні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту статті 124 ПК України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» від 13 грудня 2022 року № 2836-IX (далі Закон № 2836-IX), який набрав чинності 03.01.2023, підпункт 69.1 викладено в редакції, за якою, зокрема, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року; строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємства.

Водночас, колегія суддів враховує, що в силу абзацу 18 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, незалежно від підтвердження/непідтвердження платником податку у спосіб, передбачений Порядком № 225 можливість виконувати податкові обов`язки, обставини звільнення від відповідальності, передбачені підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, підлягають обов`язковому врахуванню податковим органом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що граничний термін сплати податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток за 2021 рік - 01.08.2022, контролюючим органом визначено у відповідності до вимог податкового законодавства, а саме, з урахуванням підпункту 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що податкове (грошове) зобов`язання з податку на прибуток за 2021 рік, сплачено лише 29.03.2023, тобто з порушенням граничного строку сплати податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток, встановленого пунктом 57.1. статті 57 ПК України та підпунктом 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України.

Із розрахунку штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням вбачається, що контролюючим органом застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% згідно зі статтею 124 ПК України, у зв`язку з несвоєчасною сплатою Товариством узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток за 2021 рік в розмірі 774307,03 грн.

Разом з цим, як зазначалось, при притягненні до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, останній згідно з пунктом 112.1 статті 112 ПК України повинен врахувати, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Приписами пункту 112.7 статті 112 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Подібна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи, що штрафні (фінансові) санкцій (штрафи) є різновидом фінансової відповідальності, саме на відповідача покладено обов`язок доведення обставин, що платник податків мав можливість дотримання правил та норм, однак не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.

Згідно з підпунктом 112.8.9 пункту 112 статті 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України та який діє на теперішній час.

Колегією суддів встановлено, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі по тексту Перелік № 309).

Так, до територій активних бойових дій віднесено, зокрема, Ізюмську міську територіальну громаду, м. Ізюм. Дата початку бойових дій 24.02.2022.

Загальновідомим є факт окупації м. Ізюм у квітні 2022 року, яка тривала до вересня 2022 року.

Згідно з частиною 3 статті 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вищенаведене дозволяє колегії суддів визнати, що віднесення м. Ізюм до території активних бойових дій та його окупація у 2022 році є загальновідомою обставиною, оскільки зазначений наказ своєчасно оприлюднений на сайті вищевказаного Міністерства.

Колегією суддів встановлено, а сторонами не спростовується, що будівля підприємства за адресою 64302, Харківська область, місто Ізюм, проспект Незалежності, будинок 66, опинилась в зоні бойових дій, зазнала суттєвих пошкоджень внаслідок обстрілів.

Згідно із копією протоколу огляду від 22.09.2022, складеного слідчим СВ ВСП ГУНП України в Харківській області лейтенантом поліції Мартовим А.Д., зафіксовано наявність у приміщеннях, які належать позивачеві залишків документації, військового знаряддя, індивідуальних засобів зв`язку, мапи місцевості, військового одягу, тощо, які належали військовим формуванням рф, що свідчить про перебування на території підприємства окупантів.

Копією протоколу огляду від 23.09.2022, складеного слідчим СВ ВСП ГУНП України в Харківській області лейтенантом поліції Мартовим А.Д., зафіксовано руйнування та пошкодження виробничих приміщень, цехів, адміністративного приміщення (цех 66, цех 13, корпус 19, тощо), наявність залишків військових предметів, документів, знаряддя військових рф.

Копією додаткового протоколу огляду місця події від 23.09.2022, складеного слідчим СВ ВСП ГУНП України в Харківській області лейтенантом поліції Мартовим А.Д., також зафіксовано викрадення з медико-санітарної частини позивача виробничих матеріалів, документів, особистих речей працівників, тощо.

Крім того, 23.09.2022 працівниками Управління вибухотехнічної служби ГУ НП в Харківській області, а саме: заступником начальника ВЗВБ УВТС ГУНП в Одеській області Пащенком О.С., старшим інспектором з ОД ВЗВБ УВТС ГУНП в Одеській області Соколовським М.С., інспектором ВЗВБ УВТС ГУНП в Одеській області Палієм І.В., було проведено перевірку 12000 кв. м. приміщень та 1,5 га території Державного підприємства "ІЗЮМСЬКИЙ ПРИЛАДОБУДІВНИЙ ЗАВОД" за адресою: пр-т. Незалежності, буд. 66, м. Ізюм, на предмет наявності чи відсутності вибухових пристроїв, що підтверджується копією акту перевірки об`єкту на наявність вибухових матеріалів від 23.09.2024.

Відповідно до копії протоколу огляду від 26.09.2022, складеного слідчим СВ ВСП ГУНП України в Харківській області лейтенантом поліції Мартовим А.Д., зафіксовано руйнування та пошкодження внаслідок обстрілу виробничої будівлі, яка була використовувалась збройними силами рф, як місце розташування бойових одиниць.

Актом про пожежу комісії РУ ГУ Ізюмського ДСНС України у Харківській області від 27.12.2022 встановлено, що 30.07.2022 відбулася пожежа в одному з виробничих цехів, якою матеріали та обладнання приведено в негідність. Причина пожежі бойові дії.

Крім того, результати ворожого обстрілу та ворожих дій було зафіксовано органами правопорядку, що підтверджується витягом з ЄДРСР за номером кримінального провадження № 22022220000002978 від 23.09.2022. Встановлено, що з 24.02.2022 представники збройних сил рф здійснили обстріл території, будівель та споруд позивача, базувалися на території підприємства.

Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону "Про Торгово промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», із змінами та доповненнями (дали Закон № 671/97), Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Частиною 1 статті 14-1 Закону № 671/97 передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Колегією суддів враховано, що позивач також в якості обставин для звільнення його від фінансової відповідальності посилається на форс-мажорні обставини воєнного стану в Україні, які стали перешкодою до своєчасного виконання позивачем податкового зобов`язання зі своєчасної сплати податкового зобов`язання на оприлюднений лист Торгово - промислової палати в Україні від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Колегія суддів враховує, що сам по собі лист Торгово - промислової палати в Україні від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є єдиним достатнім доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Такими доказами, в даному випадку є копії: протоколу огляду від 22.09.2022, протоколу огляду від 23.09.2022, додаткового протоколу огляду місця події від 23.09.2022, акту перевірки об`єкту на наявність вибухових матеріалів від 23.09.2024, протоколу огляду від 26.09.2022, акту про пожежу комісії РУ ГУ Ізюмського ДСНС України у Харківській області від 27.12.2022, витягу з ЄДРСР за номером кримінального провадження № 22022220000002978 від 23.09.2022.

Враховуючи те, що період активних бойових дій, який підтверджується Переліком, а також перебування м. Ізюм під окупацією, припадає саме на граничний період сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток (01.08.2022), а сукупність інших наданих до матеріалів справи документів, на які посилається позивач, беззаперечно свідчить про об`єктивні перешкоди господарській діяльності позивача, тобто форс-мажорні обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях позивача вини, як обов`язкової ознаки для застосування штрафних санкцій.

Водночас, відповідач окрім висловлення незгоди з врахуванням судом вищевказаних документів та обставин, на які покликається позивач, не довів суду, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків, який здійснював господарську діяльність на території м. Ізюм, яка з 24.02.2022 є територією ведення активних бойових дій, а з квітня 2022 року по вересень 2022 року була під окупацією збройних сил рф, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність за пунктом 124.1 ст. 124 ПК України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні, є такими, що спростовуються положеннями абзацу 18 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України відповідно до яких, обставини, що звільняють від фінансової відповідальності, передбачені підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України підлягають обов`язковому врахуванню податковим органом.

З огляду на форс-мажорні обставини в частині порушення ДП ІПЗ граничного строку сплати (перерахування) податків, зборів, платежів по розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 2021 рік по податковій декларації № 9432301180 від 22.02.2022 (01.08.2022), який припадає на період проведення активних бойових дій у м. Ізюм та перебування під окупацією з квітня 2022 року по вересень 2022 року, наявні підстави для застосування при вирішенні спірних правовідносин підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України в частині звільнення позивача від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату вказаного узгодженого податкового зобов`язання.

Посилання податкового органу на неподання позивачем до податкового органу заяви та документів (копії документів), інформації про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, оформленої відповідно до вимог Порядку № 225 на переконання колегії суддів, по-перше, є таким, що жодним чином не спростовує встановлені під час судового розгляду обставини із неможливості своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а по-друге, як доречно зазначив суд першої інстанції, позивач, через зазначені вище обставини, у тому числі, невеликий проміжок часу (з 23.09.2022 по 30.09.2022) для складання та збирання повного пакету документів, не мав об`єктивної змоги до 30.09.2022 року надати до контролюючого органу заяву про відсутність можливості виконання платником податків податкового обов`язку, разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком № 225.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року № 27535000402, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/16142/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко