Постанова

від 11.02.2025 по справі 320/60459/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/60459/24 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.

судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ ІНВЕСТ ГРУП» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««АГАТ ІНВЕСТ ГРУП»» до Антимонопольного комітету України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпоставка», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна», Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Агат Інвест» з позовом до Антимонопольного комітету України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Техпоставка», товариство з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна», акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» про визнання протиправними та скасування рішень, в якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 10.12.2024 №19643-р/пк-пз;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 10.12.2024 №19650-р/пк-пз.

До Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позов, в якій останній просить забезпечити позов шляхом:

- зупинення проведення процедури закупівель, що оголошена Акціонерним товариством «Українська залізниця» філія «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в електронній системі Prozorro за ідентифікатором №UA-2024-10-22-015377-a;

- заборони Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вчиняти дії та приймати рішення, спрямовані на продовження процедури закупівлі, що оголошена Акціонерним товариством «Українська залізниця» філія «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в електронній системі Prozorro за ідентифікатором №UA-2024-10-22-015377-а, у тому числі, але не виключно: здійснювати подальші оцінку і розгляд тендерних пропозицій учасників; оголошувати результати розгляду і оцінки тендерних пропозицій; визначати переможців зазначених процедур; приймати рішення про намір укласти договори про закупівлю та публікувати повідомлення про такі рішення; укладати договори про закупівлю за результатами зазначених процедур та вчиняти будь-які дії, спрямовані на укладення таких договорів; оприлюднювати інформацію про укладення відповідних договорів.

- зупинення дії рішень Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель Колегії від 10.12.2024 №19643-р/пк-лз та від 10.12.2024 №19650-р/пк-ПЗ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Агат Інвест» про забезпечення позову відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо забезпечення позову в адміністративній справі №320/60320/24 суперечать приписам частини 6 статті 151 КАС України.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем (заявником) подано апеляційну скаргу, в якій апелянт зазначаєне погоджується з вказаною ухвалою, вважає її такою, що ухвалена з порушенням ст. 242 КАСУ, є необґрунтованою та такою, яка ухвалена не у відповідності до норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права, а як наслідок підлягає скасуванню апеляційним судом, а заявлені вимоги - задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, ґрунтуються на тому, що встановлена ч. 6 ст. 151 КАСУ заборона не стосується вказаних правовідносин, оскільки процедура закупівлі проводиться АТ "Українська залізниця" як суб`єктом господарювання.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року та 28 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ ІНВЕСТ ГРУП» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««АГАТ ІНВЕСТ ГРУП»» до Антимонопольного комітету України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпоставка», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна», Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» про визнання протиправними та скасування рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 11 лютого 2025 о 11:50.

23.01.2025 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому останній просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ ІНВЕСТ ГРУП» без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року без змін.

24.01.2025 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Антимонопольного комітету України, в якому останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ ІНВЕСТ ГРУП» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року залишити без змін.

07.02.2025 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПТ-Україна» про розгляд справи без участі, крім того, останній зазначив, що підтримує позицію відповідача по справі та просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ ІНВЕСТ ГРУП» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року залишити без змін.

10.02.2025 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ ІНВЕСТ ГРУП» про розгляд справи без участі апелянта.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відтак, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального акта.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Колегією суддів встановлено, що в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань порушення прав позивача із обов`язковим підтвердженням цього відповідними доказами, а також посилання на явну протиправність дій відповідача чи протиправність рішення, яка може бути встановлена лише під час розгляду справи по суті, що є безумовною підставою для відмови у застосуванні попереднього судового захисту у вигляді забезпечення позову.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову, є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також, врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

У межах розгляду даної заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності дій та рішень відповідача, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.

Суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Щодо застосування приписів ч.6 ст.151 КАС України колегія суддів зазначає наступне.

Так, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вищезазначені закупівлі були проведені АТ «Українська залізниця» від імені держави, оскільки відповідно до Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 (в редакції постанови від 19.12.2023 №1338) товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Вказаним Статутом також визначено, що товариство є державним акціонерним товариством, засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, суб`єктами на яких поширюється норми ч. 6 ст. 151 КАС України є: держава (державний орган); територіальна громада (орган місцевого самоврядування); комісія, у складі якої призначено державний орган.

У зазначеному переліку суб`єктів застосування ч. 6 ст. 151 КАС України відсутні суб`єкти господарювання, в тому числі ті, що є замовниками в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». В зазначеній нормі права законодавцем також конкретизовано, що конкурсні процедури, які проводяться від імені держави мають проводитися саме від імені держави в особі державного органу.

Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

При цьому, згідно ст.8 ГК України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

Таким чином законодавець вирізняє суб`єктів господарювання, як окремих учасників правовідносин, та конкретизує при цьому, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть бути суб`єктами господарювання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: 1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад; 2) Пенсійний фонд України, цільові страхові фонди зі страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування та страхування на випадок безробіття (далі - органи соціального страхування); 3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків; 4) юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в одній або декількох окремих сферах господарювання, визначених частиною другою цієї статті, та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування або іншим замовникам належить частка у статутному капіталі юридичної особи та/або суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи чи інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі юридичної особи та/або суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради юридичної особи та/ або суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав - прав, наданих у межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акту та/або акту індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, що надані за результатами конкурсів (тендерів, процедур закупівель), інформація про проведення яких разом з критеріями відбору попередньо оприлюднювалася та була наявна у публічному доступі, можливість участі у таких конкурсах (тендерах, процедурах закупівель) не була обмежена та якщо надання таких прав здійснювалося на основі об`єктивних критеріїв.

Таким чином, чинним законодавством розмежовуються органи державної влади від суб`єктів господарювання, які передбачені Господарським кодексом України, в тому числі й у відносинах щодо публічних закупівель.

У відповідності до ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. За статтею 115 ЦК України господарське товариство є власником:1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерне товариство не відповідає за зобов`язаннями акціонерів. Акціонери не відповідають за зобов`язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, лише в межах номінальної вартості належних їм акцій. У разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами до акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їхні права.

Статтею 7 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що акціонерне товариство може бути створено однією особою чи мати єдиного акціонера у разі придбання однією особою всіх акцій товариства.

У відповідності до Статуту, Акціонерне товариство "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; Товариство діє на принципах повної господарської самостійності і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов`язань; Товариство не відповідає за зобов`язаннями держави, а держава не відповідає за зобов`язаннями товариства. Товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями у межах належного йому майна, набутого на праві власності відповідно до законодавства.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку про те, що встановлена частиною шостою ст. 151 КАСУ заборона не стосується вказаних правовідносин, оскільки процедура закупівлі проводиться АТ "Українська залізниця" як суб`єктом господарювання.

Зі змісту ч. 6 ст. 151 КАС України випливає, що заборона вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур можлива лише у випадку, якщо конкурс проводяться від імені державного органу.

Разом з тим, з системного аналізу наведених норм права випливає, що АТ «Українська залізниця» не є державним органом чи органом місцевого самоврядування, не є комісією, у складі якої призначено державний орган, що в свою чергу нівелює висновки суду першої інстанції щодо того, що АТ «Українська залізниця» діє від імені держави під час проведення вказаних процедур закупівлі.

Колегія суддів дійшла висновку, що процедура закупівлі №UA-2024-10-22-015377-a проводилися АТ «Українська залізниця» від власного імені і у власних господарських інтересах, а не від імені держави, що з урахуванням викладеного вище, виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів ч. 6 ст. 151 КАС України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю

Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача, водночас вважає необхідним змінити вказане судове рішення у мотивувальній частині, зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні заяви позивача, є доводи, викладені у цій постанові апеляційного адміністративного суду. У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГАТ ІНВЕСТ ГРУП» - задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(Повний текст судового рішення виготовлено 11 лютого 2025 року)