Постанова

від 12.02.2025 по справі 380/9934/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/9934/24 пров. № А/857/22721/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Весттек» на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року, прийняте суддею Сидор Н.Т. у місті Львові, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Весттек» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ТОВ «Весттек» (надалі ТОВ, позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (надалі ГУ ДПС у Львівській області), Державної податкової служби України (надалі ДПС України) про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області від 18.01.2024 №10401202/39743065, №10401209/39743065, №10401210/39743065, №10401212/39743065, №10401213/39743065, №10401205/39743065, №10401206/39743065, №10401207/39743065, №10401208/39743065, №10401211/39743065; зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені ТОВ податкові накладні № 110 від 25.11.2023, №112 від 22.11.2023, №62 від 17.11.2023, №95 від 17.11.2023, №111 від 23.11.2023, №136 від 30.11.2023, №135 від 30.11.2023, № 133 від 30.11.2023, № 100 від 21.11.2023, № 26 від 07.12.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 адміністративний позов задоволено.

Представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути із ГУ ДПС у Львівській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 заяву представника позивача задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500 гривень 00 коп. та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500 гривень 00 коп. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16.

Враховуючи згадану правову позицію Верховного Суду, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, суд зменшив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та поклав на відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн, тобто по 1500,00 грн з кожного відповідача.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 у справі № 380/9934/24 залишено без змін.

ТОВ «Весттек» подало апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, в якій зазначає, що судом проігноровано імперативні положення частин 6 та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не заявляв клопотань щодо зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю у відповідності до положень частин 6 та 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а, відповідно, у суду були відсутні підстави для такого зменшення, оскільки процесуальним законом суд не наділено правом зменшувати розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи

Просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове, яким повністю задовольнити заяву.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Стаття 59 Конституції Українигарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченомуст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3ст.134 КАС Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно частини сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що до заяви про ухвалення додаткового судового рішення представник позивача долучив договір про надання правничої допомоги від 22.07.2022, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 12.04.2024, яким визначено фіксовану суму гонорару у розмірі 12 000,00 грн, та акт надання-отримання послуг від 03.07.2024 на згадану суму (а.с.182 185).

Відповідно дост.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

В силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Також наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу (ч.7ст.134 КАС України), але не впливає на обов`язок суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну допомогу застосовувати ч.ч.1-4ст.134 КАС Україниі перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Суд першої інстанції врахував критерії, визначені частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, врахував складність справи, та дійшов висновку що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів є сума 1500 грн. з кожного.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає що такі зроблені з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат.

Суд зауважує, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Окрім цього, містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на обсяг наданих послуг адвокатом Свірським Т.В., виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, розмір вказаних витрат має бути зменшений до 1500,00 гривень з кожного із відповідачів.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції є законним і при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Весттек» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі № 380/9934/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар