Постанова

від 12.02.2025 по справі 465/8115/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 465/8115/24 пров. № А/857/2217/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

з участю секретаря Березюка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Садиги Юрія Андрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3200780 від 05.10.2024 року,-

суддя в 1-й інстанції Кузь В.Я.,

час ухвалення рішення 23.12.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення 23.12.2024 року

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Садиги Юрія Андрійовича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3200780 від 05.10.2024 року.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 23 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з метою запобігання створенню перешкод іншим учасникам дорожнього руху, заїхала на паркувальне місце, не вимикаючи двигун затримавшись фактично секунд на 10 для висадки пасажира, здійснюючи маневр руху заднім ходом для виїзду з паркувального місця, побачила як її заблокував автомобіль на даху якого були ввімкнені проблискові вогні та було подано звуковий сигнал.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, не будучи особою з інвалідністю, здійснила стоянку транспортного засобу на місці, позначеному дорожнім знаком 5.42.1 із табличкою 7.17, чим порушила п.8.4.ґ ПДР України. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2024 року інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Садигою Юрієм Андрійовичем винесено постанову серії ЕНА №3200780 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Згідно постанови, 05.10.2024р. об 14 год. 03 хв. у місті Львові на проспекті Червоної Калини 56, ОСОБА_1 , не будучи особою з інвалідністю, здійснила стоянку транспортного засобу KIA SORENTO д.н.з. НОМЕР_1 на місці, позначеному дорожнім знаком 5.42.1 із табличкою 7.17 , чим порушила п.8.4.ґ ПДР України.

Даною постановою позивачку притягнено до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

П.1.3. ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п.8.1. ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно п.8.4.ґ ПДР України, інформаційно-вказівні дорожні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Відповідно до п.7.17 розділу 33 "Дорожні знаки", дорожній знак "Особи з інвалідністю" застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак Водій з інвалідністю відповідно до вимог цих Правил.

Ч.6 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".

Відповідно до п.1.10. ПДР України, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Відповідно до статті 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга,третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя,четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша,друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1(за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176,177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1,частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З долученого відеозапису вбачається, що за подій, які мали місце згідно оскаржуваної постанови, позивачка припаркувала транспортний засіб KIA SORENTO д.н.з. НОМЕР_1 на місці, призначеному для осіб з інвалідністю. При цьому, позивачка ствердила, що заїхала на паркувальне місце з метою запобігання створенню перешкод іншим учасникам руху щоб висадити пасажира та з метою розпитати дорогу.

При цьому, постанова щодо позивачки була складена саме за стоянку транспортного засобу KIA SORENTO д.н.з. НОМЕР_1 на місці, позначеному дорожнім знаком 5.42.1 із табличкою 7.17, а не зупинку.

З оскаржуваної постанови вбачається, що в такій зазначено прилад, на який здійснювалася відеофіксація подій, зокрема зазначено, що порушення зафіксовано на бодікамеру 474239.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказано, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Так, вищевказаний відеозапис містить відеофіксацію подій за участю ОСОБА_1 , якій інкриміновано оспорюване нею порушення, однак доказів припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу такий не містить і жодних доказів на підтвердження стоянки автомобіля позивачки суду не представлено. За порушення прави зупинки щодо позивачки постанова ж при цьому не складалася.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 272,286,308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 23 грудня 2024 року у справі № 465/8115/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3200780 від 05 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.6 ст.122 КпАП Укрїни, провадження в справі закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 12 лютого 2025 року.