Рішення

від 03.02.2025 по справі 619/5625/21

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 619/5625/21

Провадження № 2/535/31/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Шолудько А.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Плотник І.А.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Яковлєвої Л.І.,

представника відповідача адвоката Миронової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №619/5625/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та звільнення майна з-під арешту, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутова Тетяна Анатоліївна, Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до відповідача про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/6 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , звільнивши майно з-під арешту; визнання за ОСОБА_1 право власності на 3/6 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнивши майно з-під арешту.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, який за життя в період шлюбу за спільні кошти придбали її батьки, право власності на який оформлено на батька - ОСОБА_4 . Після смерті батька спадкоємцями стали: вона, як дочка, дружина ОСОБА_3 й онук ОСОБА_2 , за правом представлення на підставі ст. 1266 ЦК України. ОСОБА_3 подала до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частку будинку та відмовилася від спадщини після смерті свого чоловіка на користь дочки ОСОБА_1 . Після смерті матері відкрилася спадщина на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , спадкоємцями є: вона, як дочка, онуки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - за правом представлення на підставі ст. 1266 ЦК України. ОСОБА_5 подала до нотаріуса заяву про відмову від своєї частки спадщини на користь ОСОБА_2 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.06.2021 відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки спадкового майна, а саме 2/6 частки житлового будинку після смерті батька, й на 1/3 частку спадкового майна, а саме на 1/6 частку житлового будинку після смерті матері. Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії у постанові зазначено те, що ОСОБА_3 , звернувшись за виділом права власності на отримання відповідного свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя, не встигла його отримати. Крім того, в усному порядку приватний нотаріус повідомила, що спадкові права не можуть бути оформлені через наявність арешту, накладеного на підставі постанови Дергачівського відділу ДВС на майно ОСОБА_6 , що також на думку нотаріуса є перешкодою в оформлені спадкових прав. Органом примусового виконання повідомлено, що станом на теперішній час надати будь-яку інформацію стосовно арешту майна й заборони на його відчуження не має можливості, у зв`язку з тим, що матеріали виконавчих проваджень зберігаються в архіві три роки, й архів за 2004-2005 роки на даний час знищено, тому зняти арешт не вбачається можливим. Також вважає, на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України відповідач має бути усунений від права на спадкування після смерті бабусі ОСОБА_3 , оскільки за життя бабусі, яка через поганий стан здоров`я була у безпорадному стані, а ОСОБА_2 ухилявся від надання їй допомоги.

Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 21.12.2021 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (том 1 а.с. 53).

Розпорядженням голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Борівського районного суду Харківської області та Дергачівського районного суду Харківської області.

Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 16.11.2022, справа №619/5625/21 передана головуючому судді Шолудько А.В. (том 1 а.с. 74).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 28.02.2023 справа №619/5625/21 прийнята до провадження та призначено підготовче засідання (том 1 а.с. 75).

23.10.2023 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів (том 1 а.с. 138-141).

24.01.2024 та 25.01.2024 представник відповідача - адвокат Миронова Світлана Володимирівна, яка діє на підставі ордера серії ХВ №385-3 від 17.02.2022, договору про надання правової допомоги від 03.02.2022, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1115957 від 23.08.2023 (том 1 а.с. 59-61, том 2 а.с. 20), через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів щодо безпорадного стану ОСОБА_3 , її потреби в отриманні допомоги від інших осіб, ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 1224 ЦК України можуть бути підставою для усунення від права на спадкування; ОСОБА_2 не ухилявся від надання допомоги бабі, приходив до неї, допомагав вирішувати побутові питання, баба сама повністю обслуговувала себе у побуті й не потребувала стороннього догляду; вимога про звільнення майна з-під арешту не обґрунтована, не доведена належними та допустимими доказами та пред`явлена до неналежного відповідача; просить визнати причини пропущення строку для надання відзиву на позовну заяву поважними та поновити строк на подання відзиву, відмовити в позові ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та звільнення майна з-під арешту (том 2 а.с. 7-10, 22-25).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 27.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 2 а.с. 96-98).

07.08.2024 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області визнано поважними причини ненадання у встановлений строк відповідачем відзиву, подовжено процесуальний строк на подання відзиву, враховано відзив при вирішенні справи та прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну підстав позову (том 2 а.с. 158-160).

Представник позивача - адвокат Яковлєва Л.І., яка діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1094161 від 22.02.2022 (том 1 а.с. 72), через систему «Електронний суд» 04.12.2024 подала до суду заяву про зміну підстав позову в якій зазначила, що приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Тетяною Анатоліївною в постанові про відмову допущена помилка при підрахунку спадкових часток домоволодіння після смерті ОСОБА_3 . Фактично після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на яку за життя ОСОБА_3 не встигла отримати Свідоцтво про право власності. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 стали: донька ОСОБА_1 (позивачка), онук ОСОБА_2 (відповідач) за правом представлення на підставі ст. 1266 ЦК України, та онука ОСОБА_5 за правом представлення на підставі ст. 1266 ЦК України. Тобто за правом представлення онуки померлої ОСОБА_2 та ОСОБА_5 разом, отримали право на спадкування половини спадкового майна (1/4 частку будинку), а іншу половину спадкового майна (1/4 частку житлового будинку) успадкувала дочка померлої - позивачка у справі ОСОБА_1 . Сторона позивача вважає за необхідне змінити підстави позову саме в частині розміру спадкових частин після смерті ОСОБА_3 , при цьому предмет позову сторона позивачка залишає без змін (том 2 а.с. 214-217).

Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області у своїй заяві №772/01-16 від 16.12.2024 повідомляє, що у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої на ім`я ОСОБА_1 від 07.06.2021 було допущено арифметичну помилку у підрахунку частки у спадщині, яка їй належить після смерті ОСОБА_3 , а саме: замість «на 1/3 частку спадкового майна, тобто на 1/6 частку вказаного житлового будинку» правильним вважати: «на 1/2 частку спадкового майна, тобто на 1/4 частку вказаного житлового будинку» (том 2 а.с. 233).

Під час судового розгляду ОСОБА_1 та її представник - адвокат Яковлєва Л.І. позов підтримали у повному обсязі з підстав зазначених у ньому та в заяві про зміну підстав позову, просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також позивачка зазначила, що її матері належало 1/2 частка житлового будинку, а після її смерті вона, як спадкоємець за законом мала право на спадщину на 1/4 частку житлового будинку. У матері ОСОБА_3 погіршився стан здоров`я з 2015 року, вона мала високий тиск, у 2017 році перенесла оперативне втручання на окові. За життя ОСОБА_3 група інвалідності не встановлювалася. Позивачка вказала, що акт постійного догляду за особою похилого віку - ОСОБА_3 вона не оформляла, оскільки не вважала необхідним це робити. Крім того, позивачка протягом судового розгляду зазначала, що її мати ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані, оскільки у неї не було одного ока, а тому вона потребувала сторонньої допомоги, але могла себе мінімально обслуговувати. Однак, пізніше у ході судового розгляду позивачка зазначала, що ОСОБА_3 нічого не бачила, не мала можливості сама себе обслуговувати, хворіла на цукровий діабет, померла від діабетичної коми. Відповідач ОСОБА_2 не приймав участі у наданні допомоги ОСОБА_3 у вирішенні побутових питань, ведення домашнього господарства чи у забезпеченні медичної допомоги. Одночасно, зазначила, що її мати ОСОБА_3 не зверталася до онука ОСОБА_2 за допомогою, а лише один раз попрохала відповідача допомогти посадити картоплю на огороді. Він допоміг посадити картоплю, але за це мати дала відповідачу 500 грн. Особисто вона (позивачка) не зверталася до відповідача з проханням надання допомоги бабі ОСОБА_3 . Позивачка зазначила, що вона проводила оплату проведення матері планової операції на окові, наймала автомобіль для транспортування її до лікарні, а коли у матері раптово погіршився стан здоров`я - вона (позивачка) викликала карету швидкої допомоги. А ОСОБА_2 ніяким чином не відреагував на її повідомлення, що бабуся потрапила у лікарню. А тому, просила усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті баби, оскільки ОСОБА_2 хоч і був зареєстрований за місцем проживання баби, але не надавав допомоги, не оплачував проведену ОСОБА_3 операцію на очах, і не заслуговує спірного домоволодіння. Крім того, відповідач з 2021 року проживає у спірному житловому будинку та не впускає її (позивачку) у будинок. Оскільки нотаріус відмовив їй в оформленні спадкових прав на спірне домоволодіння, позивачка та її представник просили визнати за позивачкою право власності на 2/6 частки житлового будинку, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , й право власності на 3/6 частки житлового будинку, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , звільнивши майно з-під арешту, та усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України (том 2 а.с. 227, 231, 237-238), про причини неявки суд не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Під час судового розгляду справи відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що орієнтовно з кінця 2021 року він проживає у будинку АДРЕСА_1 , де він зареєстрований з 16-річного віку (з 2011 року). Він допомагав діду ОСОБА_4 та бабі ОСОБА_3 за їх життя, не відмовляв у наданні допомоги коли вони до нього зверталися. ОСОБА_7 не була у безпорадному стані, сама вела господарство, інколи просила його допомогти їй, постійної допомоги з вирішення побутових питань баба не потребувала, інколи він оплачував комунальні послуги. Він працював, отримував дохід від підприємницької діяльності. Йому відомо, що бабуся мала проблеми з зором, але вона не просила допомоги на проведення операції. Бачився з бабою за декілька днів до її раптової смерті.

Під час судового розгляду представник відповідача - адвокат Миронова С.В. під час судового розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутова Тетяна Анатоліївна у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, 28.01.2025 надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (том 2 а.с. 226, 236, 239).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав (том 2 а.с. 230).

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 05.08.1972 зареєстрували шлюб у Пересічнянській селищній Раді депутатів трудящих Дергачівського району Харківської області, актовий запис №50, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 , яке видане цього ж числа. Після укладання шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_9 (том 1 а.с. 16).

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мали спільних дітей - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 02.03.1973 та серії НОМЕР_3 від 09.06.1977 (том 1 а.с. 195, зворот а.с. 202).

ОСОБА_1 18.11.1995 зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 у Пересічанській селищній Раді Дергачівського району Харківської області, актовий запис №58, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 18.11.1995. Після укладання шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_1 (том 1 а.с. 35).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Виконавчим комітетом Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області 16.05.2018 (том 1 а.с. 26).

Після смерті ОСОБА_4 на належне йому майно відкрилася спадщина, у тому числі на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний житловий будинок належало ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого виконавчим комітетом Пересічанської селищної Ради депутатів трудящих 25.02.1977 року за реєстровим №21, й зареєстроване 24.03.1977 в Харківському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності в реєстровій книзі №10, за реєстровим номером 1750 (том 1 а.с. 17, 18).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №162517225 від 06.04.2019, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості за адресою: АДРЕСА_1 , - відсутні, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зазначено, що на підставі постанови Дергачівського відділу державної виконавчої служби №03-23/КМ/3800 від 27.07.2004, Дергачівською державною нотаріальною конторою 04.08.2004 зареєстровано обтяження за №1219004: заборона на нерухоме майно, реєстраційний об`єкт обтяження будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 37).

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218, 1220, 1221 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом ст. ст. 1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

На підставі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області 28.03.2005 (том 1 а.с. 25).

ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_7 від 21.08.1995 та серії НОМЕР_8 від 03.07.2000 (том 1 а.с. 198, 222).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 заведена 19.06.2018 за №151/2018, заповіти від імені ОСОБА_4 не посвідчувалися, в матеріалах даної спадкової справи знаходяться заяви про прийняття спадщини від дочки ОСОБА_1 , від онука ОСОБА_2 за правом представлення згідно зі ст. 1266 ЦК України, та заява дружини ОСОБА_3 про відмову від спадщини, що залишилася після смерті чоловіка на користь дочки ОСОБА_1 . Також ОСОБА_3 звернулася з проханням видати їй свідоцтво про право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частку, оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що був збудований в період зареєстрованого шлюбу. Таким чином, спадкоємцями спадкового майна померлого спадкодавця ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (том 1 а.с. 185-209).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 , виданим Виконавчим комітетом Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області 26.11.2020 (том 1 а.с. 213).

Після смерті ОСОБА_13 на належне їй майно відкрилася спадщина, у тому числі на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Актом від 21.07.2021, складеного депутатом Солоницівської селищної ради Лузаном Віктором Олександровичем у присутності сусідів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , обстежено домоволодіння по АДРЕСА_1 . При обстеженні виявлено, що в даному домоволодінні ніхто не проживав, так як прямі домовласники померли, а саме: ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 . Дане домоволодіння було зареєстровано на ОСОБА_4 до його смерті. З 13.05.2018 за даною адресою мешкала дружина померлого, ОСОБА_3 , якою опікувалася донька ОСОБА_1 . З 23.11.2020 після смерті ОСОБА_3 домоволодінням опікується ОСОБА_1 , донька померлої зі своєю сім`єю. Нещодавно в цій оселі почав мешкати ОСОБА_2 , 1995 року народження, онук померлого домовласника, який до цього часу фактично проживав по АДРЕСА_2 . Зі слів ОСОБА_1 ОСОБА_2 не є прописаний в домовій книзі, але в паспорті зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 38).

Позивачка не має можливості прийняти спадщину у вигляді спірного нерухомого майна, оскільки приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А. відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на 2/3 частки спадкового майна, тобто 2/6 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , та на 1/3 частку спадкового майна, тобто 1/6 частку вказаного житлового будинку після смерті ОСОБА_3 , на тій підставі, що ОСОБА_3 , звернувшись за виділом права власності на отримання відповідного свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частку, не встигла його отримати (том 1 а.с. 36).

Главою 86 ЦК України, а також Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Частиною 1 статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (ст. 22 КпШС України).

Згідно з ст. 60, ст. 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2024 року в справі №726/679/20).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про те, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , набуте подружжям за час шлюбу.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

У разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна (ч. 1 ст. 71 Закону України «Про нотаріат»).

Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, передбачено главою 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Відповідно до п. 3.3. Глави 11 вищевказаного порядку, якщо на вищевказане майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відкладається до зняття арешту.

Отже, після смерті одного із подружжя, відкривається спадщини тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини. ОСОБА_3 реалізувала своє право як спадкоємиця, а саме подала заяву про відмову у прийнятті спадщини після свого чоловіка на користь дочки, а також подала заяву про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя.

Таким чином, частки у праві спільної сумісної власності спадкодавців на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 становлять по 1/2.

Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом на 1/3 частку (2/6 частки) спадкового майна (житлового будинку з надвірними будівлями) після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 є спадкоємцем за правом представлення на підставі ст. 1266 ЦК України на 1/6 частку спадкового майна (житлового будинку з надвірними будівлями) після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .

Щодо спадщини на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями після смерті ОСОБА_3 , то спадкоємиця за законом ОСОБА_1 має право на 1/4 частку спадкового майна, а спадкоємець за правом представлення на підставі ст. 1266 ЦК України ОСОБА_2 має право на 1/4 частку спадкового майна.

Відповідно до ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Звернувшись до суду позовом, ОСОБА_1 посилається на наявність підстав, визначених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача ОСОБА_2 , як спадкоємця за правом представлення відповідно до ст. 1266 ЦК України, від права на спадкування, оскільки він ухилявся від надання допомоги бабі ОСОБА_3 у період її перебування у безпорадному стані через поганий стан здоров`я.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29.06.2021 у справі №750/9209/20.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог витребувані докази з медичної установи Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2 (лікар - ОСОБА_16 ), з медичної установи КНП «Міська клінічна лікарня №14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана», з медичної установи КНП «ЦПМСД» Дергачівської міської ради Харківської області (сімейний лікар ОСОБА_17 ), Комунального некомерційного підприємства Солоницівської селищної ради «Медичний центр «Здоров`я+» Харківського району інформацію про звернення за медичною допомогою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства Солоницівської селищної ради «Медичний центр «Здоров`я+» Харківського району» №508 від 28.11.2023, ОСОБА_3 за медичною допомогою до закладу не зверталась, з моменту утворення КНП «МЦ-Солоницівка» з червня 2001 року медичне обслуговування ОСОБА_3 не проводилося, відповідно до даних щодо хвороб та стану здоров`я вказаної особи не мають (том 1 а.с. 233).

Згідно з листом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дергачівської міської ради Харківської області №104 від 26.02.2024, ОСОБА_3 немає декларації з сімейним лікарем в КНП «ЦМПСД» Дергачівської міської ради Харківської області. ОСОБА_17 не працює в закладах охорони здоров`я Центру (том 2 а.с. 56).

Відповідно до листа Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті №2 Філії «центр охорони здоров`я» №ХКЛ ЗТ №2-10/945 від 01.11.2023, в реєстратурі амбулаторно-поліклінічного підрозділу ХКЛ ЗТ № 2 медична карта амбулаторного хворого (форма 025/о) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. За медичною стаціонарною допомогою в період з 01.01.2015 по 23.11.2020 ОСОБА_3 не зверталась, відповідно на стаціонарному лікування в ХКЛ ЗТ №2 в зазначений період не була. Згідно з перевіркою медичної документації, а саме журналів реєстрації амбулаторних хворих (форма 074/0), запис про відвідування поліклінічного відділення ХКЛ ЗТ №2 ОСОБА_3 , в період з 01.01.2015 у по 23.11.2020 відсутній. Отримати пояснення щодо інформації про звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою в амбулаторно-поліклінічний підрозділ ХКЛ ЗТ №2 від лікаря ОСОБА_16 не має можливості, у зв`язку з її звільненням із займаної посади лікаря-ендокринолога ендокринологічного кабінету поліклініки ХКЛ ЗТ №2 з 23.06.2023. Як стало відомо, лікар ОСОБА_16 знаходиться за кордоном, на телефонні дзвінки не відповідає (том 1 а.с. 158).

Згідно з листом Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана» Харківської міської ради №638/0/691-23 від 02.11.2023, за даними обліку стаціонарних хворих (іх № 7087) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась у закладі на стаціонарному лікуванні з 14.08.2017 по 21.08.2017. Лікуючий лікар ОСОБА_18 . Діагноз: відкритокутова IVс больова глаукома посттромботична ретинопатія правого ока; відкритокутова ІІв глаукома лівого ока; діабетична непроліферативна ретинопатія, початкова катаракта обох очей. 16.08.2017 проведено антиглаукомну операцію сінустрабекулоектомія та задня склеректомія на правому оці. 21.08.2017 пацієнтка виписана з лікарні (том 1 а.с. 160-177).

Допитана під час судового розгляду ОСОБА_19 , яка проживає по АДРЕСА_3 , повідомила, що вона ходила до своєї сусідки ОСОБА_3 майже щодня та їй достовірно відомо, що сусідка ОСОБА_3 не мала проблем матеріального характеру, за життя не перебувала у безпорадному стані, оскільки самостійно за собою доглядала, вела своє господарство, прала одяг та інші речі, самостійно ходила до магазину, їздила на базар у сусіднє село Вільшани. Дочка ОСОБА_1 приходила до неї раз на тиждень, сини позивачки теж приходили до баби - ОСОБА_3 (син ОСОБА_21 - частіше, ОСОБА_22 - рідше). Приходив і онук ОСОБА_2 - косив траву, садив картоплю. Свідок пояснила, що допомагала ОСОБА_3 клеїти шпалери у кухні, повісити штори після прання, оскільки дочка ОСОБА_1 була на роботі. Одне їй не відомо - як сусідка потрапила перед смертю у лікарню та хто їй швидку викликав.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_25 , яка проживає по АДРЕСА_3 , повідомила, що вона часто ходила до своєї сусідки ОСОБА_3 , як мінімум один раз на тиждень, та їй достовірно відомо, що сусідка ОСОБА_3 проживала одна, вела досить активний спосіб життя, та мала достатній матеріальний стан, за життя не перебувала у безпорадному стані, самостійно вела своє господарство, сама мила підлогу в будинку, обробляла огород, їздила до лікарні сама на обстеження задовго до проведення їй офтальмологічної операції. Позивачка та відповідач приходили до ОСОБА_3 . Однак, у період 2015-2017 роки сусідка ОСОБА_3 не спілкувалася з дочкою ОСОБА_1 , сусідка скаржилася в цей час на дочку.

Під час судового розгляду не встановлено підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених зазначеними вище свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Свідок ОСОБА_27 , допитаний під час судового розгляду повідомив, що він проживає в АДРЕСА_4 , та є сином позивачки й двоюрідним братом відповідача. Свідок зазначив, що він та його менший брат ходили до баби ОСОБА_3 , допомагали по господарству, купляли їй продукти, возили в лікарню, в аптеку, оскільки останні роки свого життя вона потребувала допомоги, не могла собі їсти зварити, не прибирала в будинку; оскільки бабуся мала підвищений тиск - вимірювали їй тиск, офтальмологічну операцію їй робили. Позивачка готувала матері їсти, забирала брудний одяг для прання. Одночасно свідок пояснив, що він заїздив до бабусі ОСОБА_3 після роботи по вихідних днях, а також зазначив, що офтальмологічну операцію бабусі, яка у зв`язку з цим декілька днів лежала у лікарні, оплачувала позивачка, у бабусі не було потреби користуватися тростиною для сліпих людей. Мама ОСОБА_1 вранці прийшла до бабусі й побачила, що вона лежить у будинку на підлозі, й, оскільки у мами не було ключів від будинку, то виламали двері й відвезли бабусю в лікарню, де вона лежала близько трьох днів у зв`язку з глікемічною комою, а потім раптово померла від інсульту. За життя бабуся більше у лікарні не лежала. Тільки приходили вимірювати їй тиск, рівень цукру. Відповідач ніяким чином не приймав участі у допомозі бабусі, й вона ніколи не говорила йому, що відповідач до неї приходив, а після смерті бабусі ОСОБА_2 перейшов проживати у її будинок.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_28 , який мешкає в АДРЕСА_7 пояснив, що знав ОСОБА_3 , перебуває у дружніх відносинах з позивачкою та є хрещеним батьком її меншого сина, а також вказав, що знайомий з відповідачем, але востаннє його бачив підлітком, та зазначив, що зі слів позивачки останні роки свого життя ОСОБА_3 хворіла, їй робили операцію на окові. Пізніше захворіла й потрапила у лікарню, де й померла. Він забирав її з моргу, а похованням покійної займалася дочка ОСОБА_1 та онуки. Одного разу він бачив ОСОБА_3 у гостях у ОСОБА_1 , де мати позивачки говорила йому, що онук ОСОБА_2 їй не допомагає. Йому відомо, що позивачка допомагала матері по господарству, садила огород, обприскували картоплю від жуків, операцію ОСОБА_3 робила, у лікарні доглядала перед смертю.

Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_27 щодо відсутності з боку відповідача допомоги бабі ОСОБА_3 , оскільки вони не надали показань на обґрунтування обставин, зазначених позивачкою у позовній заяві, а саме щодо перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані й потребі у допомозі від спадкоємця ОСОБА_2 , й що останній ухилявся від надання такої допомоги спадкодавцеві ОСОБА_3 .

Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

Під час судового розгляду не встановлено наявності факту ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги, як і наявності факту перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі відповідача.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент накладення обтяження на нерухоме майно), у державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії: накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент накладення обтяження на нерухоме майно), державний нотаріус чи посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів за місцезнаходженням жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10 червня 1999 року № 364/3657 (зі змінами). 2.1. Підставами для внесення у Єдиний реєстр відомостей про накладені заборони відчуження та арешти об`єктів нерухомого майна є: 2.1.1. Накладення державним або приватним нотаріусом заборони відчуження на об`єкт нерухомого майна, які є реєстраторами; 2.1.2. Повідомлення про накладення заборони відчуження на об`єкт нерухомого майна державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом, які не є реєстраторами; 2.1.3. Повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради про накладення заборони відчуження на об`єкт нерухомого майна; 2.1.4. Повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна; 2.1.5. Повідомлення органів державної виконавчої служби про накладення арешту на об`єкти нерухомого майна.

Дергачівська державна нотаріальна контора 04.08.2004 наклала на нерухоме майно обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно за реєстраційним номером 1219004, на підставі постанови державного виконавця Дергачівського відділу Державної виконавчої служби Харківської області №03-23/КМ/3800 від 27.07.2004.

Нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством (ст. 74 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пункту 3.17. Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 №470/7 (далі - Інструкції), передачі до архіву підлягає виконавче провадження, у разі: 3.17.1. Відмови у відкритті виконавчого провадження згідно із статтею 26 Закону (606-14). 3.17.2. Закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 Закону; 3.17.3. Повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 Закону (606-14); 3.17.4. Повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 Закону (606-14).

Згідно з пунктами 3.19., 4.20. Інструкції, строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 роки. Справи, що підлягають постійному, а також тимчасовому (понад 10 років) зберіганню, передаються до архіву за рішенням начальника органу ДВС.

Відповідно до пункту 8.19 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 (далі - Порядок), завершені виконавчі провадження в архів органу юстиції не передаються і підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання.

Згідно з пунктом 9.9 Порядку, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік.

Відповідно до пункту 9.10 Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 затверджено Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями; номенклатуру справ приватного виконавця (далі - Правила).

Згідно з п. 10 розділу III Правил, завершені виконавчі провадження, виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в порядку, визначеному розділом Х цих Правил. До передачі до архіву такі виконавчі провадження зберігаються за місцем їх формування.

Розділом XI Правил передбачено, що передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Підстави для зняття арешту визначені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається з листа Дергачівського відділу Державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області №57218 від 08.10.2021, згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень у Дергачівському відділі ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Станом на теперішній час надати будь-яку інформацію стосовно арешту майна та оголошення заборони на його відчуження реєстраційний номер обтяження: 1219004, який зареєстрований 04.08.2004, та ідентифікувати підставу обтяження: постанову №03-23/КМ/3800 від 27.07.2004 неможливо, так як відповідно до розділу XI Правил строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік (том 1 а.с. 40).

Судом встановлено, що будь-яких виконавчих проваджень щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, боржником у яких би був ОСОБА_6 , і для забезпечення виконання яких накладалося обтяження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , немає, крім того, згідно з матеріалами справи вищевказаний житловий будинок не належить боржнику на праві приватної власності, таке обтяження на даний час не знято, а наявність заборони у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна порушує права та законні інтереси позивачки, оскільки створює перешкоди у реалізації ОСОБА_1 її права щодо спадкування частки в житловому будинку, а тому приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для того, щоб продовжувало свою дію обтяження нерухомого майна за вищевказаною адресою, накладеного на підставі постанови державного виконавця Дергачівського відділу Державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області від №03-23/КМ/3800 від 27.07.2004.

Таким чином, накладене Дергачівською державною нотаріальною конторою 04.08.2004 обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно за реєстраційним номером 1219004, на підставі постанови державного виконавця Дергачівського відділу Державної виконавчої служби Харківської області №03-23/КМ/3800 від 27.07.2004, підлягає зняттю судом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та звільнення майна з-під арешту, необхідно задовольнити частково.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи із змісту вище зазначеної норми з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_1 необхідно стягти судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1604,17 грн ( том 1 а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1216-1218, 1220-1223, 1261, 1266, 1268-1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 60, 70 СК України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про нотаріат», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та звільнення майна з-під арешту, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/6 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування після смерті бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зняти обтяження, скасувавши заборону на нерухоме майно: реєстраційний номер обтяження: 1219004; зареєстровано: 04.08.2004; реєстратором: Дергачівська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: постанова №03-23/КМ/3800 від 27.07.2004, Дергачівський відділ державної виконавчої служби; об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1604,17 грн (одна тисяча шістсот чотири грн 17 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутова Тетяна Анатоліївна, місцезнаходження: вул. Захисників, буд. 5, с-ще Пересічне Харківської області, поштовий індекс 62362.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Дергачівський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Садова, 10, м. Дергачі Харківської області, поштовий індекс 62302.

Повне судове рішення складено 12.02.2025.

Суддя А.В. Шолудько