Постанова

від 12.02.2025 по справі 658/1918/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12 лютого 2025 року м. Херсон

справа №658/1918/17

провадження №22-ц/819/130/25

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Радченка С.В.,

суддів: Пузанової Л.В., Приходько Л.А.

секретар: Вєрємєєнко В.О.

учасники справи: представник скаржниці адвокат Дудурич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргуОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дудурич Ігор Володимирович, на ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Гончаренка О.В. у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Каховський відділ ДВС у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач ОСОБА_2 , на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції

У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 14.12.2020 року, винесену головним державним виконавцем Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Володченко О.І. В обґрунтування скарги посилається на те, що скаржниця має на меті реалізувати своє право на працю за кордоном, а наявне обмеження порушує її право на працю, що у свою чергу унеможливлює покращення її платоспроможності та сплату аліментів. ОСОБА_1 не має можливості перетнути кордон, оскільки наявна постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 14.12.2020 року. На даний момент скаржниця перебуває в скрутному матеріальному становищі та не має джерел заробітку. Шляхом виїзду за кордон скаржниця матиме можливість заробити кошти для погашення заборгованості, яка виникла по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 .

Ухвалою Нововоронцовського районногосуду Херсонської областівід 10грудня 2024року відмовлено в задоволенні заяви.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи, рішення суду про стягнення аліментів не виконано і обставини, що зумовили застосування обмеження у праві виїзду боржника за кордон, не змінилися, заявником не надано достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 було вжито всіх можливих дієвих заходів для погашення наявної заборгованості в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з ухвалою суду,адвокат Дудурич І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати і постановити у справі нову ухвалу, якою скаргу задовольнити та скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки встановленими обмеженнями орган примусового виконання рішень порушує конституційні права боржниці на свободу пересування та право на працю.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу

В письмових запереченнях, які надійшли на адресу апеляційного суду, представник державної виконавчої служби Попилястий А.Б. просив відхилити доводи апеляційної скарги, як необгрунтовані та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Володченко Олександрою Ігорівною 16.01.2020 року було відкрите виконавче провадження ВП № 60979349 із виконання рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше встановленого чинним законодавства мінімального розміру аліментів для дитини відповідного віку, щомісячно.

14.12.2020року державнимвиконавцем буловинесено постанову,якою встановлено тимчасове обмеження для ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 паспортний документ НОМЕР_2 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Сторонами не заперечується про наявність боргу зі сплати аліментів у скаржниці. За інформацією державного виконавця, загальний борг зі сплати аліментів складає 188871грн. і ОСОБА_1 жодного разу з початку відкриття виконавчого провадження не сплачувала аліменти на утримання доньки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Пунктом 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань.

Відповідно до положень ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення про сплату аліментів.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Боржником у добровільному порядку рішення суду не виконується, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, наявними в матеріалах справи.

ОСОБА_1 будь-яких доказів, які могли б бути підтвердженням наявності підстав скасування обмеження виїзду за межі України не надано. Разом із цим, колегія суддів ураховує і значну суму заборгованості по сплаті аліментів на утримання дочки 188871грн. та відсутність позитивної тенденції відносно її погашення (по факту жодної сплати аліментів за увесь період), що свідчить про небажання останньої вчиняти активні дії щодо виконання рішення суду.

За таких умов, колегія суддів вважає правильним висновок суду про відсутність достатніх підстав для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання судового рішення про сплату аліментів, а потрапила у скрутне матеріальне становище і не має будь-якої змоги сплачувати аліменти, не заслуговують на увагу, оскільки вони не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Підстава для обмеження у праві виїзду за межі України продовжує існувати, оскільки заборгованість за аліментами не погашена та постійно зростає, а встановлене судом тимчасове обмеження може бути скасоване лише у разі виконання рішення боржником у повному обсязі чи закінчення виконавчого провадження з інших підстав, передбачених ч.1 ст.39 ЗУПро виконавче провадження.

У справі «Soering vs UK» від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Посилання апелянта на порушення конституційного права боржниці на працю та свободу пересування також не можуть прийматися до уваги, оскільки такі порушення передбачені законом та є допустимими в порівнянні з порушеннями прав дитини, що випливають з дій ОСОБА_1 внаслідок свідомого ухилення останньої від сплати аліментів.

З урахуванням наведеного, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про скасування ухвали про обмеження виїзду за межі України та скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності фактично зводяться до незгоди з судовим рішенням місцевого суду та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для її задоволення і скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.374,375,381-384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 ,від іменіякої дієадвокат ДудуричІгор Володимирович,- залишити без задоволення, а ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, визначених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2025 року.

Головуючий С.В. Радченко

Судді Л.А. Приходько

Л.В. Пузанова