Рішення

від 11.02.2025 по справі 199/4522/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/4522/24

(2/199/314/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування в особі Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що з відповідачем по справі позивач в період часу з травня 2018 року по березень 2020 рік перебувала у цивільному шлюбі.

Від цього шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження доньки відносини між сторонами було припинено, сторони мешкали окремо, спільне господарство не вели, не спілкувалися. Донька ОСОБА_5 мешкає разом з позивачем.

15.10.2021 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 . Від цього шлюбу у позивача з її чоловіком народилася донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З моменту народження дочки ОСОБА_5 по теперішній час відповідач не проявляє ніякої уваги до дитини, не приймає участь у її вихованні, навчанні, здоров`ї, фізичному та духовному розвитку дитини, тому з самого дитинства її вихованням займається позивач та вітчим дівчинки. Сплачує аліменти, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Так як сторони припинили свої відносини в досить ранньому для дитини віці, ОСОБА_5 взагалі не знає свого біологічного батька, називаючи своїм батьком вітчима.

З довідки, виданої за підписом керівника садочка Знайка ОСОБА_8 , датованої 20.05.2024 роком, дитиною займається мама ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_6 .. Вітчим виявляє зацікавленість в навчанні та розвитку дитини, відвідує свята, батьківські збори, водить до садка дитину, щомісячно сплачує вартість садка та додаткові зайняття дитини. Батька ОСОБА_5 за весь час перебування дитини в садочку жодного разу ніхто не бачив, він ніколи не цікавився дитиною. Позивач зазначає, що здоров`ям дитини займається вона та вітчим ОСОБА_9 .

Позивач бажає позбавити ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки відповідальність за життя та здоров`я дитини, відповідач поклав на позивача, не приймаючи ніякої участі у житті дитини, не спілкуючись з дитиною, не проявляє ніякої цікавості та інтересу. Ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Дитина взагалі не знає батька, вважаючи своїм батьком чоловіка позивача.

Ухвалою суду від 12 червня 2024 року було відкрито провадження по справі.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач до суду не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи до суду не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , дослідивши докази в їх сукупності, вважає, позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис 4, є сторони по справі.

ОСОБА_4 проживає разом зі своєю сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження умов проживання від 16.10.2024 року, проведеного Службою у справах дітей, за цією адресою також проживають: мама - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вітчим - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (сестра), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька чоловіка). Будинок належить ОСОБА_13 .

Згідно характеристики ОСОБА_14 , наданої Лозуватським ліцеєм їм. Т.Г. Шевченка, в якому навчається дитина, учениця прибула до ліцею 6 вересня 2024 року. На даний час проходить адаптацію до дитячого колективу. Активна та емоційно стабільна дитина, демонструє достатній рівень пізнавальної активності. За час навчально-виховного процесу навчанням та вихованням дитини займаєтеся матір, ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_6 . Цікавляться її навчанням та поведінкою, відвідують класні батьківські збори, підтримують зв`язок із вчителем щоденно.

Відповідно до довідки від 24.05.2024 року № 48884 Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 отримувала аліменти з ОСОБА_3 у період з 01.05.2021 року по 24.05.2024 року згідно з виконавчого листа № 211/1912/21, виданого 06.07.2021 року Довгінцівським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 30.03.2021 року. Заборгованість станом на 24.05.2024 року відсутня.

Допитані у суді свідки підтвердили суду про відсутність спілкування відповідача з донькою.

Відповідно до даних Державної прикордонної служби України від 17.12.2024 року ОСОБА_3 з 15.02.2022 року перебуває за межами України.

Орган опіки та піклування надав суду висновок, згідно змісту якого останній покладається на розсуд суду щодо вирішення спору, оскільки не може встановити доцільність чи недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав з урахуванням встановлених обставин.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

ЄСПЛ у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, слід виходити з того, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17(провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18(провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)) вказано, що простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Надавши оцінку доказам, а саме справній сплаті аліментів відповідачем, факту перебування відповідача ОСОБА_3 за кордоном, що є об`єктивною причиною обмеженої можливості участі відповідача, як батька, у вихованні доньки, судом не встановлено, що відповідач є особою, яка свідомо злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої доньки.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього. У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Такі обставини не зазначені й у висновку органу опіки та піклування.

Також, не надано жодного доказу щодо обставин, які негативно характеризують відповідача, зокрема, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, перебування на обліку у зв`язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше.

Надані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу, як позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки. З наявних матеріалів справи неможливо встановити, у чому полягає захист інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 шляхом позбавлення ОСОБА_3 по відношенню до неї батьківських прав.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою та найкращим інтересам малолітньої дитини відповідатиме збереження зв`язку з батьком, суд вважає, що без з`ясування цих обставин неможливо зробити висновок про винну поведінку відповідача та доцільність позбавлення його батьківських прав відносно дитини, а тому відмовляє у позові в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.164, 166 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування в особі Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області,- відмовити.

Судові витрати позивача віднести за її рахунок

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя Руденко В.В.