Ухвала

від 13.02.2025 по справі 345/376/25

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/376/25

Провадження № 4-с/345/3/2025

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2025 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області:

в складі: головуючого-судді Мигович О.М.

секретаря Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на бездіяльність посадових осіб Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна суд,

в с т а н о в и в:

скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна.

В обґрунтування поданої скарги покликається на те, що він є співвласником квартири по АДРЕСА_1 . Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна йому стало відомо про те, що на все його нерухоме майно накладений арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 18869362 від 26.04.2010, яка винесена міським відділом ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції. реєстраційний номер запису про обтяження: 9765787 від 26.04.2010 року.

У жовтні 2024 року скаржник звертався до Калуського ВДВС із заявою зняття арешту. Проте листом начальника Калуського ВДВС №103902 від 25.10.2024 йому відмовлено в задоволенні вимоги про зняття арешту. З такими діями державних виконавців не погоджується та вважає їх неправомірними й такими, що грубо порушують його законні права та інтереси, як власника майна.

На виконанні у міському відділі ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження №18869362 щодо виконання виконавчого листа № 1-26, виданого 12.04.2010 Калуським міськрайонним судом про конфіскацію майна ОСОБА_1 . Арешт на майно накладено в межах даного виконавчого провадження. Дане виконавче провадження завершено 31.03.2011 на підставі п. 2 ч. 1 ст.47Закону України«Про виконавчепровадження» (у зв`язку із відсутністю у боржника майна). Матеріали даного виконавчого провадження знищено відповідно до наказу № 227-5 від 25.12.2008.

Із інформації Єдиного реєстру боржників та з реєстру виконавчих проваджень вбачається, що станом на 29.10.2024 будь-яка інформація щодо нього відсутня, а всі виконавчі провадження завершені. Враховуючи наведені вище правові підстави, той факт, що він на даний час не є боржником за жодним виконавчим провадженням, а виконавче провадження знищено, то і звернувся до відділу ДВС з відповідною заявою про зняття арешту з майна, однак, листом від 25.10.2024 № 103902 отримав відмову у задоволенні клопотання.

На сьогодні скаржник має намір розпорядитися належним йому майном, проте, через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином арешт накладений на майно порушує його право власності. Відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника. Факт обтяження його власності є втручанням у вільне володіння майном, яке захищено Конституцією України, Протоколом № 1 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, і може бути здійснено лише на підставі Закону.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки в інший спосіб, крім звернення до суду із скаргою на бездіяльність посадових осіб Калуського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна, захистити своє порушене право власності скаржник не може, тому вважає за необхідне звернутися до суду та скасувати такий арешт.

Скаржник в судове засідання не з`явився, однак у поданій скарзі клопоче про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву в якій вказала, що не заперечує щодо задоволення вииог ОСОБА_1 , а розгляд справи здійснювати у їх відсутності.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши додані до скарги матеріали та надавши їм правову оцінку, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК).

Статтею 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391Цивільного кодексуУкраїни власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною другою статті 19Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності в рівних долях належить квартира по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.06.2016 (а.с.7).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09.06.2023, постановою про відкриття виконавчого провадження серії та номер: 18869362, виданою 26.04.2010 МВ ДВС Калуського МРУЮ, накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 (а.с. 8-10).

Листом в.о. начальника Калуського відділу ДВС № 103902 від 23.10.2024 ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень пошук ВД/ВП Спецрозділ, на примусовому виконанні у міському відділі державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 18869362, щодо виконання виконавчого листа № 1-26, виданого 12.04.2010 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про конфіскацію майна ОСОБА_1 . Так, 26.04.2010 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника). А тому повідомляє, що арешт на майно накладено в межах виконання виконавчого провадження № 18869362, щодо виконання виконавчого листа № 1-26, виданого 12.04.2010 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про конфіскацію майна ОСОБА_1 (а.с. 11).

Листом в.о. начальника Калуського відділу ДВС № 108064 від 11.11.2024 ОСОБА_3 повідомлено про те, що ВП № 18869362 щодо виконання виконавчого листа № 1-26 від 26.04.2010 Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області про конфіскацію майна ОСОБА_1 завершено 31.03.2011 на підставі п. 2 ч. 1 ст.47Закону України"Провиконавче провадження" (у зв`язку із відсутністю у боржника майна) в редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999. Одночасно повідомляє, що матеріали даного виконавчого провадження знищено відповідно до Наказу «2274/5 від 25.12.2008 Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» (а.с.12).

Станом на 29.10.2024 відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких боржником був би ОСОБА_1 (а.с. 14).

За змістом статей 1, 5Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст.18вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст.18цього Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі ст.57 ЗаконуУкраїни "Провиконавче провадження" (уредакції від21.04.1999року №606-ХІV(далі-Закон №606-ХІV)) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до положень ч.3 ст.59 чинного Закону України"Провиконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно зп.2ч.1ст.47 ЗаконуУкраїни "Провиконавче провадження" (у редакції від 21.04.1999 року № 606-ХІV) підставою повернення виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, є відсутність майн а у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Такої постанови відділом ДВС суду не надано, виконавче провадження знищено за спливом строку зберігання. Тобто, обґрунтувань наявності рішення про наявності боргів у ОСОБА_1 , суду не надано.

Згідно з частиною другою статті 50Закону №1404-VIII у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 13Закону №1404-VIII постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Законом №1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення після повернення виконавчого документа стягувачу.

Тому відмова Калуського ВДВС у знятті арешту не ґрунтуються на матеріалах виконавчого провадження, у якому накладений арешт на майно боржника, оскільки провадження знищено.

Відтак, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Судувід 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, провадження № 61-1980св21, у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі N 2/0301/806/11, провадження N 61-3814св22.

Згідно з частинами другою та третьою статті 451ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Отже, ураховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення скарги шляхом зобов`язання посадових осібКалуського ВДВСу Калуськомурайоні Івано-Франківськоїобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїзняти арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , що накладений постановою від 26.04.2010 ВП № 18869362.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247, 260, 261, 447, 448, 450, 451 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з належного майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати посадових осіб Калуського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна, що був накладений на майно ОСОБА_1 постановою про відкриття виконавчого провадження, та номер: №18869362 від 26.04.2010 року; обтяжувач - міського відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції код ЕДРПОУ 34877636, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексовий номер 30245275 від 30.06.2016 реєстраційний номер обтяження 9765787, 26.04.2010.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Головуючий